Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)310 + Щ103(0)310 + Щ100.54

Рубрики:

Історія

Історія образотворчого мистецтва

Пропорції в образотворчому мистецтві

Шифр НБУВ: ДС50502 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено еволюцію поглядів на праводержавність у вітчизняній, російській та сучасній західній політико-правовій науці. Зроблено спробу грунтовного аналізу формування та розвитку правової демократичної соціальної держави в Україні та Росії на сучасному етапі. Проаналізовано положення про правову демократичну соціальну державу, визначені в Конституції України (1996 р.) та Конституції Російської Федерації (1993 р.). Досліджено основні тенденції та напрямки формування правової демократичної соціальної держави в обох країнах. Розглянуто проблему єдності у формуванні держави дослідженого статусу за умов сьогодення. Охарактеризовано інститути правової демократичної соціальної держави у їх взаємодії з інститутами суспільства. Зроблено висновок, що теоретичною основою вчення про правову державу є вся історія вітчизняної політико-правової думки з часів України-Руси до XX ст., яка розвивалась за умов відсутності в українців протягом віків національної державності. Доведено, що генеза російської праводержавної думки починається з піднесенням Московського князівства, зі створення централізованої держави та триває безперервно до початку XX ст. Зазначено, що вітчизняними та російськими вченими розроблено цілісне вчення про правову державу з обгрунтуванням основних її принципів та характеристик стосовно існуючої дійсності. Відзначено, що радянські концепції правової держави протягом 1920 - 1980 рр. обгрунтовували тезу щодо можливості побудови правової держави за умов соціалізму. Визначено взаємодію сучасних вітчизняних та західних

Подається нова інтерпретація політичної історії України. Розглядаються особливості росту і занепаду Київської Русі-України, Галицько-Волинської держави, Литовсько-Української (Руської) держави. Висвітлюються основи формування козацько-гетьманської держави і її політична доля, становище України у московсько-царській неволі, історія створення Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Досліджуються позитивні та негативні сторони незалежності України, перспективи її розвитку та ін.

На підставі вивчення різноманітних джерел, як російських, так і іноземних, розглядаються маловідомі сторінки військово-дипломатичної боротьби між Московською державою та Великим князівством Литовським за давньоруські землі на межі 70-80-х років ХV ст. Підкреслено, що цей період засвідчив нову розстановку та зміну зовнішньополітичної ситуації в Східній Європі. На зміну різноманітним державно-політичним утворенням Північно-Східної Русі прийшла сильна Московська держава, яка ставила собі за мету об'єднання всіх давньоруських земель, що неминуче вело до військового конфлікту з Великим князівством Литовським, королем якого на той час був Казимир IV. Литва не мала військово-політичного потенціалу, необхідного для утримання в складі своєї території давньоруських земель. Вторгнення Менглі-Гірея на Правобережжя та розорення Києва на певний час припинили коливання кримського хана у виборі союзника, яким став Іван III. В даних умовах потенційні супротивники не наважувались на широкомасштабну війну між собою, а намагались діяти в складі коаліції, використовуючи сили союзників.

Розглядається татарська доба в історії України. Відображається литовська експансія на українські землі, зокрема показано територіальні здобутки Ольгердових часів. Аналізується діяльність Вітовта, Свидригайла та ін. Обговорюється воєнно-ідеологічне протистояння Московської й Литовської держав наприкінці ХV - в першій половині ХVI ст. Розкривається проблема єдності православної митрополії, а також показано унійні змагання ХV ст.

Дана характеристика взаимоотношений античных государств Северного Причерноморья с Римской империей на протяжении значительного хронологического отрезка времени, охватывающего период с середины I в. до н.э. до первой половины VI в. Рассматриваются взаимоотношения этих государств с Римской империей на широком историческом фоне того времени и показывается место Тиры, Ольвии, Херсонеса и Боспорского царства, располагавшихся на юге современной территории Украины в древности, во всемирной истории. Акцентируется внимание на том общем и особенном, что было характерно для их развития в условиях тесных контактов, с одной стороны, с населением степной зоны региона, а с другой - с античными центрами Причерноморья и Средиземноморья, входившими в состав Римской империи.

Розглядається, як впродовж двохсот років (XV ст.-п. XVIII ст.) складалась в Україні національна система навчання і виховання, система оригінальна і для свого часу новаторська. Повідомляється про вплив української науки та освіти на середньовічну школу в Європі, на просвітницькі процеси в Московській державі, розглядається шкільництво в Криму. Характеризується освітницька діяльність братських, грецьких, вірменських, католицьких та лютеранських шкіл, Києво-Могилянської Академії, а також українських вчених та просвітителів за кордоном.

У роботі розглянуто комплекс проблем історичного розвитку Сіверщини у XIV-XV ст., коли вона, як і більшість українських земель, перебувала у складі Литовської держави. Значну увагу в дослідженні приділено аналізу терміна "Cіверщина" й з'ясуванню його генетичних зв'язків. Детально простежено еволюцію політико-адміністративного устрою регіону. Охарактеризовані принципові тенденції соціально-економічного розвитку Сіверської землі у литовську добу. На широкому тлі міждержавних (литовсько-ординських і литовсько-московських) взаємин розглянуто політичні процеси зазначеного періоду.

Описываются различные исторические события и проблемы, связанные с выпуском той или иной монеты. Затронут вопрос о целом ряде разновидностей рублей Екатерины I и Петра I. Очень подробно описан выпуск рублей и ефимков 1654-1655 гг. Рассказывается о монетах эпохи царствования русских царей, начиная от Петра II и заканчивая Николаем II. Кроме того, предложены многочисленные перипетии интереснейшей истории создания и дальнейшей жизни в нумизматике окутанного легендами рубля Константина.

Об'єднано три головні культурологічні антиімперські трактати класика української літератури І.Нечуя-Левицького (1838 - 1918): "Органи російських партій", "Непотрібність великоруської літератури для України і для слов'янщини", "Українство на літературних позвах з Московщиною", першодруки яких за життя автора вийшли у світ за межами Російської імперії анонімно або під псевдонімом. Розкрито витоки і зміст шовіністичної ідеології московських великодержавників-українофобов, її ворожість ідеалам свободи, рівності і справедливості.

В дисертації досліджується державно-політичний статус України в 1918-1929 роки залежно від втілення в життя централістичної політики московського керівництва. При цьому розкриваються тенденції українсько-російських стосунків, тактика московського керівництва стосовно УСРР, протиріччя між правовим та фактичним статусом України, розглядаються спроби альтернативного розв'язання проблем стосунків між УСРР та РСФРР українськими політичними діячами, вплив політики українізації на державне життя УСРР.

В дисертації на широкій джерельній базі досліджуються причини, характер та перебіг московсько-литовської боротьби за давньоруські землі на межі XV-XVI ст., визначаються її результати і наслідки для держав Східної Європи. Зроблено спробу наукового аналізу подій московсько-литовських війн та визначені етапи боротьби між Московською державою і Великим князівством Литовським. На основі систематизації фактичного матеріалу були удосконалені генеалогічні схеми родів князів. Охарактеризовано політико-правове і конфесійне становище слов'янських земель у складі Литовської держави та проаналізовано проблему політичного вибору між Москвою і Вільно. Переглянуто ряд застарілих положень та оцінок, що мали місце в історіографії, по-новому інтерпретуються події і висновки.

Досліджено коло аспектів ставлення рабинського стану Палестини I-V ст.н.е. до представників інших народів. На грунті аналізу багатьох джерел класичного періоду рабинської творчості вдалося показати, що ставлення мудреців до неєвреїв суттєво змінювалося у залежності від змін соціального статусу мудреців та загальної політичної та культурної атмосфери міст Палестини. Відмічений ряд фактів позитивного ставлення мудреців до культурних надбань еллінської цивілізації та поступову зміну визначальних чинників у ставленні до чужинців - від переважно етнічного чинника у період танаїв (I-III ст.) до визначального впливу релігійного чинника у часи амораїв (IV-Vст.). Автором обгрунтовано тезу про "чотири царства народів світу", як загальну концепцію, що визначає сприйняття світової історії амораями.

У дисертації вперше в лінгвістичній історіографії поставлено методологічну проблему наукових принципів. Теоретично обгрунтовано правомірність розгляду принципів історизму, причиновості, системності, загального зв'язку явищ як принципів порівняльно-історичного дослідження мов. За допомогою історико-наукової реконструкції розкрито погляди українських і російських мовознавців 70-х рр. ХІХ ст. - 20-х рр. ХХ ст. (головним чином учених Харківської та Московської лінгвістичних шкіл) на ці принципи. Встановлено особливості розвитку принципів порівняльно-історичного дослідження в працях з історичної фонетики східнослов'янських мов (у процесі застосування прийомів і процедур порівняльно-історичного методу та в розробці тези про мету дослідження з історії мови). Визначено внесок компаративістів указаного періоду в утвердження даних принципів з урахуванням наступності та еволюції поглядів мовознавців на різні аспекти розглянутих проблем.

З'ясовуються психокультурні, квазірелігійні, філософські та ідеологічні передумови російського месіянства аж до новітніх його неослов'янофільських та неоєвразійських трансформацій. Автор розвінчує сучасний московський імперіалізм як своєрідний симбіоз традиційного месіянства, етатистського шовінізму і реваншистського мілітаризму. Аналізується глибинна генетична та структурно-типологічна спорідненість різних версій російського месіянства (в тому числі і більшовицького "інтернаціонального" глобалізму та неоєвразійства). Робиться спроба охопити декілька взаємопов'язаних (структурно і функціонально) вимірів російської ідеї: на рівні менталітету, національної характерології та масової свідомості; на рівні національного дискурсу (його парадигм та епістем) філософського, філософсько-ідеологічного, художньо-літературного; на рівні діяльнісно-історичних та ситуативних "розгортань" та об'єктивацій російської ідеї.

Вперше в історіографії синтезовано подається історія Чортомлицької Січі, яка проіснувала найдовше з восьми Запорозьких Січей (1652-1709). Підкреслюється, що ці роки збігаються з одним з найтрагічніших періодів української історії, коли в країні запанувала руїна державного і господарського життя, політичного безладдя внаслідок старшинської боротьби за гетьманську булаву і безперервних польсько-турецько-московсько-татарських воєн за українські землі на території України. Розповідається про внутрішню та зовнішню політику Чортомлицької Січі, соціальну структуру, господарство. Висвітлюється життя й діяльність двох найвидатніших за всю історію Запорожжя кошових отаманів - Івана Сірка й Костя Гордієнка.

Работа посвящена творчеству известного русского писателя первой половины ХІХ века Нестора Васильевича Кукольника. Рассматриваются его рассказы, повести и романы, посвященные эпохе царствования российского императора Петра І: романы "Два Ивана, два Степаныча, два Костылькова", "Барон Фанфарон и Маркиз Петиметр", повести и рассказы "Капустин, московский купец", "Сказание о синем и зеленом сукне", "Сержант Иван Иваныч Иванов, или Все заодно" и др. Подчеркивается, что Н.В.Кукольник попытался несколько сместить акценты в своих произведениях, предложив свое видение эпохи и характерных для нее конфликтов между старым патриархальным укладом жизни и новыми порядками, заведенными Петром Первым.

Рассматривается искусство и художественная культура первобытного общества; культура, религия, искусство письменности, художественное ремесло, литература и храмы Нового царства в Древнем Египте; искусство и власть в Ассирии, верования народов Двуречья, художественная культура и ремесло Древнего Вавилона и Нововавилонского царства; культура эпохи Вед и художественные традиции Древней Индии; культура эгейского мира и эллинизма в Древней Греции; архитектурная и скульптурная культура Древнего мира.

Висвітлено діяльність Української Православної Церкви (УПА) в складі Російської Православної Церкви у 1686-1917 рр., зокрема, доля Київської митрополії як автономної Церковної області, причини занепаду української культури під впливом Церкви, український церковно-культурний потенціал, його роль і працю на службі культурного піднесення Московщини. Проаналізовано долю Православної Церкви й православних українців під владою Польщі від часу підпорядкування УПА юрисдикції Московської Патріархії до падіння польської держави в кінці XVIII ст. Показано роль УПА в житті українського народу в ХІХ - на початку ХХ ст., у т.ч. на Буковині та в Закарпатті.

Розглядається найголовніша доба в історії Святої Церкви - XVI-XVII століття. Розповідається про боротьбу і засоби боротьби православних в Польщі за права своєї Церкви в першу чверть віку по унії 1596 р. Йдеться про відновлення року 1620 православної ієрархії Української Православної Церкви, а також про боротьбу за її легалізацію в Польсько-Литовській державі. Проведено аналіз внутрішнього життя Церкви в XVII ст.: церковна ієрархія з виборів, духовенство, управління Церквою. Висвітлюється соборна діяльність Церкви в XVII ст. Досліджується стан шкільництва й духовної освіти, вплив української вченості в церковному житті Московщини XVII ст. Описується розвій церковного мистецтва, культурно-освітня праця Української Церкви. Особливу увагу приділено підпорядкуванню Української Православної Церкви (Київської митрополії) юрисдикції Московського патриарха.