Висвітлено предмет, завдання, методи нейропсихології, основні принципи будови мозку, проблеми мозкової організації вищих психічних функцій. Наведено інформацію про зорові, тактильні та слухові агнозії, апраксії, амнезії, порушення мови, уваги, емоційно-особистісної сфери людини у разі локальних уражень мозку. Розкрито особливості нейропсихологічної діагностики у дитячому віці.

Освещены предмет, задачи, методы нейропсихологии, основные принципы строения мозга, проблемы мозговой организации высших психических функций. Приведена информация о зрительных, тактильных и слуховых агнозиях, апраксиях, амнезиях, нарушениях речи, внимания, эмоционально-личностной сферы человека при локальных поражениях мозга. Раскрыты особенности нейропсихологической диагностики в детском возрасте.

Мета роботи - визначити вплив міжпівкульної асиметрії на виникнення психопатології в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). У осіб, які перенесли гостру променеву хворобу (ГПХ), учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС, пренатально опромінених дітей, а також у відповідних групах порівняння і контролю проведено психометричні, нейрофізіологічні, нейропсихологічні дослідження. Також була виконана ультразвукова доплерографія та магнітно-резонансна томографія з якісною й кількісною оцінкою одержаних параметрів. Встановлено переважне ураження лівої, домінантної, півкулі у пренатально опромінених дітей та в УЛНА на ЧАЕС (в тому числі після перенесеної ГХП), які були опромінені в дозах більше 0,3 Зв. Структурно-функціональними особливостями радіаційного ураження головного мозку у даних контингентів потерпілих можна вважати зменшення систолічного кровообігу по лівій внутрішній сонній артерії, зміни кори великих півкуль мозку, підкоркових структур та провідникових шляхів домінуючої півкулі, а також зміни кортико-лімбічної системи переважно у домінантній гемісфері. Це призвело до виникнення негативної психопатологічної симптоматики, когнітивних розладів, депресивних проявів і розладів особистості, характерних для віддаленого періоду наслідків Чорнобильської катастрофи для УЛНА на ЧАЕС, опромінених в дозі більше 0,3 Зв, і для дітей після гострого пренатального опромінення.

Безпрецедентний розвиток нейронаук на початку ХХI ст.ставить проблему переосмислення дослідницької парадигми сучасної нейропсихології. Із часу започаткування об'єктивної нейропсихології її основні здобутки лежали в галузі клінічної нейропсихології - виявлення поведінкових наслідків органічних і фізичних ушкоджень мозку. Численні дослідження нейронаук у межах низки дослідницьких програм приносять нові результати, що покращують розуміння нейронних основ психіки. Усередині другої декади століття проголошено про початок масштабних проектів дослідження мозку в Європейському Союзі (Human Brain Project /HBP) і США (Brain Research Through Advancing Innovative Neurotechnologiеs). Розширено фінансову підтримку започаткованих раніше державних іприватних дослідницьких проектів, таких як канадська програма "Brain Canada" чи програми Інституту наук про мозок Аллена в Сіетлі. У процесі їх реалізації з'являються нові технології діагностики індивідуальних особливостей нервової системи й значно вдосконалюються вже наявні. Найбільш перспективними є методи неінвазивної нейровізуалізації, що грунтуються на функціональній магніто-резонансній та рентгенівській комп'ютерній томографії. Відзначено необхідність гармонійного поєднання нових і традиційних методів дослідження. Це дає великі масиви даних для їх співвіднесення з особливостями ментальних процесів та соціальної поведінки особистості. У такій ситуації фокус нейропсихологічних досліджень зміщується від традиційних методів клінічної психології діагностики й корекції порушень нервової системи на покращання когнітивної та соціальної адаптованості людини. Серед дослідників виникають дискусії щодо оптимального вибору йпріоритетності перспективних стратегій досліджень, а також довготривалих соціальних наслідків розвитку нейронаук. Розглянуто сучасний стан дослідницьких стратегій, проекти, у яких вони реалізуються, розвиток технологій дослідження нервової системи та вплив отриманих результатів на покращення буття людини. Проаналізовано проблеми розвитку нейропсихології в Україні й розкрито участь українських нейропсихологів у міжнародних дослідницьких програмах.

Висвітлено історію становлення та розвитку терміну "нейроетика" в сучасній науковій думці. На сучасному етапі розвитку наукової думки нейронауки набирають актуальності й посідають своє чинне місце серед інших. Глибоке дослідження питань нейронауки не оминули і філологію. Під впливом сучасних досліджень особливо актуально і по-новому висвітлюються питання таких наукових дисциплін, як афективна нейробіологія, поведінкова нейробіологія, клінічна неврологія, нейрогастрономія, нейровізуалізація, нейрохімія, нейрофізика, нейрофізіологія, мікрофармакологія, кліткова нейробіологія, обчислювальна нейробіологія, еволюційна нейробіологія, молекулярна нейробіологія, нейронна інженерія, нейроанатомія, нейроетологія, нейроімунологія, нейроінформатика, палеонейробіологія, нейроекономіка, когнітивістика, нейролінгвістика, соціальна нейробіологія, когнітивна нейробіологія, культурна нейропсихологія, нейроетика. нейролінгвістика, соціальна нейробіологія, когнітивна нейропсихологія, соціальна когнітивна нейробіологія, нейропсихологія. Усе більше і більше заглиблюються у процеси мислетворення, мислекорекції, мисленавіювання людини, а отже, питання етичності і межі цього втручання є актуальним. Мета роботи - постановка питання актуальності нейроетичних проблем для мовознавчих дисциплін. Об'єктом опису статті є результати дослідження питань нейроетики, а предметом - можливість застосування основних засад нейроетики до сучасних мовознавчих дисциплін.