Розглянуто низку відтінків переживань пацієнта, ставлення хворої людини до своєї недуги та лікарських заходів, що її очікують. Детально досліджено вплив на пацієнта багатьох психогенних чинників (емоційна напруженість, неспокій, страх), які нерідко призводять до різноманітних ускладнень (істеричні реакції, непритомність, гіповолемія тощо) у клінічній практиці. Значну увагу приділено проблемам деонтології, висвітлено основні положення медикаментозної підготовки хворих перед хірургічним втручанням, її найважливіші завдання і схеми, а також найпоширеніші варіанти потенційованої місцевої анестезії. Наведено характеристику класичних та найсучасніших медикаментозних засобів, що застосовуються для премедикації. Проаналізовано особливості попередження гострих алергічних реакцій, профілактики інтоксикацій, зумовлених передозуванням локально знечулювальних засобів та судинозвужувачів, а також запобігання фармакологічній несумісності.

Проведено оцінку ранніх наслідків 526-ти операцій на внутрішній сонній артерії (ВСА) у 485-ти пацієнтів. Серед оперованих "асимптоматичних" хворих було 73 (15 %), а "симптоматичних" - 412 (85 %). Місцеве знеболення використано під час 495-ти (94,1 %) оперативних втручань на ВСА і лише у 31-му (5,9 %) випадку - загальне. Великих ускладнень, пов'язаних з місцевим знеболенням, не спостережено. Серед оборотних ускладнень спостережено короткочасну непритомність у 5-ти (1 %) хворих. Ранні тромбози оперованої артерії виявлено у 4-х (0,8 %) пацієнтів. З оперативних втручань, які виконано з причини атеросклеротичного ураження ВСА, тромбози оперованої артерії значно рідше спостережено в разі ретроградної ендартеректомії з ВСА з редресацією.

Охарактеризовано сучасний стан та основні напрями розвитку сучасної неврології та психіатрії. Наведено відомості про анатомію головного та спинного мозку, сенсорні та рухові системи, будову та функції вегетативної (автономної) нервової системи, спинномозкову рідину, менінгеальний синдром, судинні патології (порушення мозкового та спинномозкового кровообігу). Розглянуто фізіологію та патофізіологію нервової системи. Висвітлено етіологію та патогенез нервових і психічних хвороб, описано їх клінічні прояви, розглянуто методи діагностики та лікування. Вміщено інформацію про черепно-мозкову травму, інфекційні, вертеброгенні, спадкові захворювання нервової системи, епілепсію, вегетативні пароксизми, нейрогенну непритомність (синкопальні стани), розсіяний склероз, пухлини нервової системи. Описано симптоми, розглянуто класифікацію (МКХ-10) та розкрито загальні принципи лікування психічних захворювань.

Охарактеризованы современное состояние и основные направления развития современной неврологии и психиатрии. Даны сведения об анатомии головного и спинного мозга, сенсорных и двигательных системах, строении и функциях вегетативной (автономной) нервной системы, спинномозговой жидкости, менингеальном синдроме, сосудистых патологиях (нарушениях мозгового и спинномозгового кровообращения). Рассмотрены физология и патофизиология нервной системы. Освещены этиология и патогенез нервных и психических заболеваний, описаны их клинические проявления, рассмотрены методы диагностики и лечения. Дана информация о черепно-мозговой травме, инфекционных, вертеброгенных, наследственных заболеваниях нервной системы, эпилепсии, вегетативных пароксизмах, нейрогенном обмороке (синкопальных состояниях), рассеянном склерозе, опухолях нервной системы. Описаны симптомы, дана классификация (МКЗ-10) и раскрыты общие принципы лечения психических заболеваний.

Мета дослідження - вивчення клініко-інструментальних критеріїв ефективності диференційованого використання різних терапевтичних схем і створення алгоритму лікування дітей із ПВН на тлі патології ШВХ. Дітей з ПВН, у яких було виявлено нестабільність або/та хондродистрофічні зміни ШВХ (92 дитини), було рандомізовано для одержання лікування на 2 групи (основна - 62 дитини, та 30 - група контролю). Обидві групи одержали по 2 курси лікування протягом 6-ти міс і стаціонарне лікування (10 днів) та протирецидивне лікування (3 міс). Всі діти за умов стаціонару одержали базисну терапію. Також, діти основної групи пройшли курс метамерної рефлексотерапії (10 днів) з уведенням мікродоз (по 0,1 - 0,2 мл) ноотропного препарату та ціанокоболаміну в градієнтні рефлексогенні зони сегментів С1 - С6. Діти групи контролю одержували ноотропний препарат внутрішньом'язово (10 днів). Протирецидивна терапія обох груп включала прийом вазоактивного препарату 4 тиж, вітамінно-мінерального комплексу 3 тижні, лікувальну фізкультуру, комірець Шанца. Оцінку стану мозкової гемодинаміки проводили за методом РЕГ, стан активності центральної нервової системи вивчали за допомогою ЕЕГ, об'єктивізацію показників активності м'язів шиї та плечового пояса проводили за допомогою методу поверхневої електроміографії з вирахуванням коефіцієнта адекватності (КА). Після 2-х курсів метамерної рефлексотерапії на тлі базисного лікування стабілізувався клінічний стан пацієнтів і нормалізувався АТ у 90 % хворих, запаморочення та непритомність відзначалися лише в 2 - 7 % пацієнтів, зменшилась у 7 разів кількість дітей зі скаргами на болісні відчуття у спині, оніміння в руках, шум у вухах, у 5 разів із болісною пальпацією паравертебральної ділянки, напруженням м'язів шиї та плечового пояса, у 3,5 разу - з обмеженням та хрустом у ШВХ. Також у 60 % дітей відбулася нормалізація судинного тонусу, удвічі зменшилася кількість дітей з утрудненням венозного відтоку, у 2,5 разу рідше відзначалися зміни біоелектричної активності (БЕА) іритативного характеру, у 31,5 % дітей не виявлено асиметричних змін активності м'язів, за КА виявлено позитивні зміни в мимовільній та немимовільній активності та високу здатність м'язів до відновлення. На підставі одержаних даних (після 2-х курсів метамерної рефлексотерапії) створено алгоритм диференційованого підходу до лікування пароксизмальної вегетативної недостатності в дітей залежно від наявності патології в шийному відділі хребта.

Під час написання алгоритмів (практичних навичок) з хірургічної сто¬матології згідно з навчальною програмою для студентів стоматологічного факультету, які недостатньо обізнані у їх виконанні, виникають певні труд¬нощі. У розробленому та доповненому посібнику представлені шість розділів щодо виконання алгоритмів з хірургічної стоматології для студентів вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, включаючи сучас¬ні методи діагностики та методи лікування захворювань щелепно-лицевої ділянки. У І розділі «Додаткові методи обстеження» детально висвітлено пра¬вильність та важливість застосування цих методів для встановлення та уточнення діагнозу. В II розділі «Знечулення щелепно-лицевої ділянки» описано базовий рівень та техніку виконання практичної навички. ВIII роз¬ділі «Операції видалення зубів» подано базовий рівень, техніку виконання практичної навички, показання і протипоказання до операції, помилки та ускладнення. В IV розділі «Місцеві ускладнення після видалення зубів» (альвеоліт, кровотеча після видалення зуба) детально описано техніку ви¬конання практичної навички та помилки при виконанні, ускладнення. В V розділі «Загальні ускладнення» (непритомність, колапс, анафілактичний шок та інші стани) описано клінічну симптоматику і схему лікування. У VI розділі «Об’єктивний структурований клінічний іспит» продемонстро¬вано виконання практичних навичок (зовнішньоротовий огляд, внутріш- ньоротовий, знеболення, видалення зубів, діагностика та лікування флег¬мон). Додані літературні джерела після кожного розділу є необхідними під час підготовки до виконання практичних навичок з основних розділів. Алгоритми виконання практичних навичок з хірургічної стоматології містять завдання для підготовки фахівців-стоматологів. Стиль розроблено¬го посібника відповідає сучасним нормам. Автор сподівається, що уважне ставлення студентів до підготовки ал¬горитмів виконання практичних навичок, висвітлених у пропонованому виданні, сприятиме глибокому засвоєнню необхідного теоретичного та практичного матеріалу, успішному складенню ОСКІ, КРОК 2 та випускно¬го іспиту.