Висвітлюються проблеми статики та динаміки пружних та пружно-пластичних систем, міцності та надійності машин і приладів. Викладено математичні та фізичні основи теорії тріщин у механіці, особливу увагу приділено машинознавству, моделюванню механічних систем, технології та автоматизації виробництва, функціональним та конструкційним матеріалам. Розглядаються питання поверхневої обробки та захисту деталей машин і конструкцій, трибології, зварювального виробництва і діагностики металевих конструкцій, а також автомобілебудування та автомобільного транспорту.

В рамках теорії неізотермічної пружнопластичної плинності з використанням умови текучості Мізеса досліджено еволюцію напружено-деформованого стану під час остигання пластинки з мідно-цинкового сплаву в умовах інтенсивного охолодження і розподіл залишкових напружень. На основі принципу віртуальної роботи сформульовано скінченно-елементну модель пластичної плинності стосовно отриманого функціонала. Досліджено напружений стан пластини і еволюцію зон пластичної плинності при охолодженні із швидкостями 3000 - 10000 К/s. За вибраних умов охолодження виріб не руйнується.

Приведено результати втомних випробувань сталі 10HNAP при комбінації циклічного згину з закрутом. Одержані дані для гладких зразків та з вирізами проаналізовано з використанням відомих енергетичних моделей Нейбера та Мольського-Глінки, і власної, що базується на амплітудному значенні густини енергії напружень. Показано, що завдяки запропонованій моделі можна обчислювати довговічність зразків на основі стандартних втомних параметрів під одновісним навантаженням та залежностей між циклічними напруженнями та деформаціями.

Узагальнено дослідження втомної довговічності елементів конструкцій з вирізами під випадковими навантаженнями. Розглянуто різноманітні блоки випадкових навантажень як стаціонарного, так і нестаціонарного типу, а також їх вплив на концентрацію напружень біля вирізів. Зроблено спробу оцінити критичні місця в конструкції з вирізами за виміряними деформаціями на гладких поверхнях. Запропоновано метод зниження концентрації напружень локалізованим пластичним деформуванням вирізів, який підтверджено експериментально на зразках із маловуглецевої сталі. Зокрема показано, що виконання таких технологічних операцій після тривалої роботи конструкції може відчутно підвищити її безпеку.

Досліджено вплив легуючих елементів (Cr, Ni, Mn, Mo) на ентальпію міграції атомів водню в наводнених аустенітних нержавіючих сталях. Визначено, що Cr, Mn, Mo зменшують рухливість атомів водню, а Ni підвищує її. Результати механічних тестів довели, що розчинений водень підвищує межу плинності та знижує пластичність аустенітних сталей. Встановлено, що існує кореляція між значеннями ентальпії міграції атомів водню та зумовленої ним крихкості, що кількісно оцінюється як відносне зменшення видовження зразків, що випробуються на розтяг до та після наводнювання.

Запропоновано новий варіант методу розв'язання три- та двовимірних зв'язаних задач теорії термопластичності для нестаціонарного навантаження тіл із концентраторами напруги. Отримані результати показують, що врахування тепловиділення в процесі циклічного навантаження тіла за межею пластичності матеріалу може впливати на його напружено-деформований стан.

Передбачено появу ефекту наведеної анізотропії межі плинності в інтерметалідах. Цей ефект можна спостерігати, якщо після високотемпературної попередньої деформації та охолодження проводити наступну деформацію при різних орієнтуваннях. Сподівана анізотропія обумовлена тим, що жорсткий регулярний каркас, який має високу щільність дислокацій та наслідується під час охолодження, виявляється прозорим для наступної пластичної течії в одних напрямках та непрозорим - в інших. Після однієї і тієї ж високотемпературної стадії наведена анізотропія буде виявляти себе також і в зміні вигляду температурної залежності межі плинності під час наступної деформації, яка відбувається в різних напрямках. Запропоновано спеціальні експерименти для виявлення наведеної анізотропії межі плинності.

З використанням прецизійних структурно-чутливих методик внутрішнього тертя і механічного гістерезису в інтервалі температур 293 - 800 К виміряно активаційні параметри дифузійної рухливості, непружності, мікроплинності та пластичної деформації насичених воднем твердих розчинів втілення і заміщення на базі металів з низьким (ГЦК-Al), середнім (ГЩУ-Mg) і високим (ОЦК-Mo) бар'єрами Пайерлса, їх малолегованих і насичених воднем сплавів з барієм, літієм і воднем. Обгрунтовано висновок, що близькодіюча дифузія, прискорена активацією кластерів "воднева вакансія - розчинений елемент", є одним із найбільш імовірних контролюючих механізмів розпаду насичених воднем ГЩУ-твердих розчинів заміщення і втілення з кластеризованою структурою, що формується. В ОЦК-Mo - C, H твердих розчинах атоми втілення певним чином впливають на зміну термічної компоненти наведеної критичної напруги зсуву, яка згладжує потенціальний рельєф ОЦК-грат за допомогою термічних осциляцій і полегшує, таким чином, термічно активоване подолання дислокаціями бар'єрів Пайерлса.

Вершину затупленої тріщини розглянуто як особливий вид концентратора напружень. Дослідження виконано на компактних зразках із високопластичної бейнітної сталі 10MnMoNi5-5 за допомогою комп'ютеризованого рентгенівського дифрактометра. Встановлено розподіл залишкових стискальних напружень біля вершини тріщини після її затуплення в умовах пластичного деформування та показано необхідність їх враховувати при оцінці локального руйнування матеріалу.

Подано попередні результати досліджень впливу наджорсткого рентгенівського випромінювання на надпластичну деформацію сплаву на базі алюмінію. Встановлено, що швидкість деформації опромінених зразків майже вдвічі вища, ніж для неопромінених, а оптимальні умови для прояву надпластичності після опромінення зміщуються в бік нижчих значень напружень потоку.

Вивчено структуру та деякі механічні властивості покриттів хрому на алюмінії. Встановлено, що зі зменшенням розміру зерна до наномасштабу значно зростає тріщиностійкість і проявляється пластичність. Дрібнозерниста структура сприяє значній адгезії покриття хрому з алюмінієвою підкладкою завдяки утворенню перехідного шару. Незначна кількість дисперсних часток сполук у структурі покриттів гальмує ріст зерен під час нагрівання.

Виконано порівняльний аналіз результатів з пластичної поведінки попередньо деформованих інтерметалідів. Вивчено вплив на ці процеси блокування дислокаційних витоків та виникнення дислокаційної структури. Запропоновано новий механізм, пов'язаний зі створенням бар'єрів Кіра - Вільсдорфа, який ініціює блокування дислокаційних витоків. Показано, що дія цього механізму суттєво залежить від температури. В результаті, нова система ковзання, яка не діє на високотемпературному ступені деформації, може включатися на низькотемпературному. Ввімкнення цієї нової системи ковзання призводить до різкого падіння межі плинності у відповідності з її аномальною температурною залежністю.

Швидкість розповсюдження ультразвукових хвиль у металах і сплавах виміряно в процесі пластичної деформації. Встановлено, що залежність швидкості ультразвуку від діючого напруження пластичного стікання має форму багатостадійної кривої; її ділянки можуть мати як додатний, так і від'ємний нахили. Дос- ліджено взаємозв'язок отриманих залежностей зі стадійністю кривих пластичного стікання.

Розглянуто залежність акустопластичного ефекту від швидкості деформації, амплітуди та частоти коливань, часу реєстрації ефекту. Показано, що акустопластичний ефект немонотонно залежить від температури. Проаналізовано залежність акустопластичного ефекту від часу. Показано, що у процесі вимірювання акустопластичного ефекту суттєву роль відіграє час виходу на асимптотичне значення напруги на зразку при накладанні коливань, який залежить від швидкості однонаправленої деформації і температури. Запропоновано методику вимірів модуля Юнга та активаційного об'єму руху дислокацій під час пластичної деформації металу, яка використовує акустопластичний ефект за малих амплітуд і частот знакозмінних деформацій.

Голографічні дані про виникнення зон інтенсивних переміщень на ранніх стадіях пластичного деформування металевих оболонок тиску використовувались для чисельної оцінки впливу різного роду особливостей (неоднорідності механічних властивостей, наявності геометричних недосконалостей типу витончення, вм'ятини) на напружено-деформований стан оболонок. Робота виконана як частина досліджень, що сприяють обгрунтовуванню теорії діагностики стану оболонок тиску, яка розробляється на основі голографічної інтерферометрії.

Экспериментально-расчетным методом визиопластичности проведен анализ напряженно-деформированного состояния одно-, двух- и трехслойных трубных заготовок. Получено распределение осевых и окружных напряжений и деформаций на наружной поверхности. Рассчитан использованный ресурс пластичности исследованных изделий.

Індекс рубрикатора НБУВ: З810.22

Рубрики:

Нейронні мережі

Шифр НБУВ: Ж16683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проникання стального ударника у плити різної товщини із алюмінієвого сплаву. Встановлено, що опір прониканню на його початкових стадіях до розвитку руйнування визначається динамічним опором матеріалу деформуванню, в'язка складова якого (пропорційна швидкості пластичної деформації) превалює при швидкості до 500 м/с, а зміна глибини проникання в залежності від швидкості визначається хвильовими процесами в пластині, масштаб яких зв'язаний з її товщиною.

Вивчено вплив пластичної деформації на магнітну сприйнятливість монокристалів молібдену за температур 77 та 300 К. Встановлено, що зі збільшенням ступеня деформації зразків з активованою поверхнею спостерігається суттєве зростання парамагнетизму та виникає нелінійна залежність сприйнятливості від магнітного поля. Це явище можна пояснити феромагнетизмом електронного газу "помірної щільності".

Решена задача о пластическом отслоении жесткого прямоугольного включения в идеально упругопластической среде, нагруженной на бесконечности сдвиговыми усилиями, параллельными горизонтальным сторонам включения. Принято, что пластические деформации сосредоточены на границе включения в слоях нулевой толщины, начинающихся от вершин включения. Определены длины пластических полос и величина отслоения (разрыв смещения) в вершине включения как функции действующей нагрузки. Показано, что при некоторой нагрузке (тем большей, чем шире включение) настает полное отслаивание горизонтальных сторон включения, вертикальные стороны полностью не отслаиваются. Доказано, что решение упругой задачи является предельным случаем решения соответствующей упругопластической задачи при бесконечно большом пределе текучести. Посредством такого перехода получено упругое решение рассматриваемой задачи.