Зроблено спробу показати розвиток Збройних сил України від княжих часів до сьогодення і роль у даному процесі українського повстанства. Розглянуто структуру війська княжих часів (XI - XIV ст.), його стратегію, визначено діяльність полководців. Досліджено основи побудови Збройних сил українського козацтва (XVI - XVIII ст.), а також головне завдання українського козацького війська Б.Хмельницького. Відзначено видатних полководців даної доби. Наведено факти про знищення Запорізької Січі та запровадження в Україні московського адміністративного устрою. Розглянуто пластунський та січовий рухи в Україні (кінець XIX - початок XX ст.). Наведено історичні дані стосовно повстанського руху Півдня України, а також збройних сил України у періоди національно-визвольної революції та громадянської війни, тоталітарного режиму. Показано передісторію створення Збройних сил незалежної України, її законодавчу базу, роди військ.

Подаються історико-літературні есе про відомих, маловідомих, або й зовсім невідомих широкому загалу - всього 176 імен - військових діячів України. Характерною ознакою есе є те, що автор відходить від традиційних "виразно класових", а отже, упереджених оцінок діянь багатьох українських полководців, серед яких - Костянтин Острозький, Богдан Ружинський, Іван Підкова, Петро Сагайдачний, Дмитро Барабаш, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Максим Кривоніс, Іван Мазепа, Григорій Потьомкін та ін. Об'єктивно аналізуючи військову та політичну ситуації, в яких їм доводилося діяти, автор нерідко вступає в полеміку з деякими істориками, знімаючи з українських лицарів давнє тавро "зрадників", "відступників", відкидаючи неприпустимий тон зверхності при оцінці ролі в нашій історії окремих її постатей.

На основі багатого джерельного матеріалу із залученням досягнень вітчизняної та зарубіжної історичної науки й застосуванням новітніх методологічних засад сучасної історики було створено яскраві, багатопланові портрети як відомих, так і малознаних для широкого загалу козацьких полководців І.Богуна, І.Виговського, П.Дорошенка, А.Ждановича, В.Золотаренка, М.Кричевського, Я.Острянина, П.Шумейка, П.Сагайдачного, І.Сірка, С.Мужиловського та інших, через діяльність яких відображаються складні процеси суспільно-політичного життя козацької України.

Розглянуто основні етапи розвитку військової справи у Київській Русі в XII - XIII ст. Охарактеризовано склад і комплектування війська, проаналізовано особливості стратегії та тактики ведення бойових дій, наведено відомості про князів-полководців. Встановлено бойові та похідні порядки давньоруського війська, розглянуто стратегію оборони державних рубежів, фортифікації міст і замків, методи облоги та захисні знаряддя. Наведено відомості про зовнішніх ворогів Київської Русі - половців, угрів, поляків, литовців, монголів. Висвітлено уявлення давньоруських літописців та літераторів часів удільної роздробленості про військову справу та мистецтво ведення війни (на матеріалах Київського літопису другої половини XII ст. Іпатіївського ізводу).

Рассмотрены основные этапы развития военного дела в Киевской Руси в XII - XIII ст. Охарактеризованы состав и комплектование войска, проанализированы особенности стратегии и тактики ведения боевых действий, представлены сведения о князьях-полководцах. Установлены боевые и походные порядки в древнерусском войске, рассмотрены стратегия обороны государственных рубежей, фортификации городов и замков, средства осады и защитные сооружения. Приведены сведения о внешних врагах Киевской Руси - половцах, уграх, поляках, литовцах, монголах. Освещены представления древнерусских летописцев и литераторов времен удельной раздробленности о военном деле и искусстве ведения войны (на материалах Киевской летописи второй половины XII ст. Ипатиевского извода).

Розглянуто проблеми розвитку воєнного мистецтва, військової техніки та її застосування під час бойових дій, еволюції стратегії й тактики полководців. Проаналізовано основні законодавчі акти, що в різні періоди існування людства регулювали питання війни та миру. Особливу увагу приділено персоналіям - військовим і державним діячам. Висвітлено питання змін в озброєнні армій, особливості миротворчих організацій та заходів. Охарактеризовано спеціальні термінологічні поняття, визначення та назви.

Рассмотрены проблемы развития военного искусства, военной техники и ее применения во время боевых действий, эволюции стратегии и тактики полководцев. Проанализированы основные законодательные акты, которые в разные периоды существования человечества регулировали вопросы войны и мира. Особое внимание уделено персоналиям - военным и государственным деятелям. Освещены вопросы изменений в вооружении армий, особенности миротворческих организаций и мероприятий. Охарактеризованы специальные терминологические понятия, определения и названия.

Висвітлено життєвий і бойовий шлях сподвижників великого українського гетьмана Б.Хмельницького, які разом з ним на полях битв виборювали та боронили незалежність українського народу, зміцнювали українську державу у тривалому та виснажливому протистоянні політичних сил у центрально-східному, південно-східному та північному регіонах Європи, зокрема, С.Полозовича, О.Дашковича, М.Вишневецького, Я.Оришовського, П.Бута, С.Подобайло.

Освещен жизненный и боевой путь сподвижников великого украинского гетмана Б.Хмельницкого, которые вместе с ним на полях сражений боролись и защищали независимость украинского народа, укрепляли украинское государство в длительном и изнурительном противостоянии политических сил в центрально-восточном, юго-восточном и северном регионах Европы, в частности, С.Полозовича, О.Дашковича, М.Вишневецкого, Я.Оришовского, П.Бута, С.Подобайла.

На підставі узагальнення фактологічного матеріалу, а також залучення численних і маловідомих рукописних джерел, охарактеризовано постать гетьмана Б.Хмельницького - одного з найвидатніших державних діячів, політиків, полководців і дипломатів української та європейської історії XVII ст. Проаналізовано вплив діяльності Богдана Великого на розвиток національної самосвідомості українців.

На основе обобщения фактологического материала, а также привлечения многочисленных и малоизвестных рукописных источников, охарактеризована личность гетьмана Б.Хмельницкого - одного из выдающихся государственных деятелей, политиков, полководцев и дипломатов украинской и европейской истории XVII в. Проанализировано влияние деятельности Богдана Великого на развитие национального самосознания украинцев.

Розглянуто російсько-турецьку війну 1735 - 1739 рр., розкрито її значення в історії України. Наведено коротку характеристику головних російських полководців. Описано особливості ведення військових операцій на землях сучасної Одещини під час війни 1768 - 1774 рр., 1787 - 1791 рр.

Рассмотрена российско-турецкая война 1735 - 1739 гг., раскрыто ее значение в истории Украины. Приведена краткая характеристика главных русских полководцев. Описаны особенности ведения военных операций на землях современного Одесского региона во время войны 1768 - 1774 гг., 1787 - 1791 гг.

Розглянуто історію існування козацтва на Київщині, зокрема, Переяславського, Київського та Білоцерківського полків. Наведено біографічні дані П.Тетері, Ю.Гаєцького, І.Кривошея, А.Іваненка, І.Манзлюка, С.Шамрая, а також київських полководців С.Кричевського, А.Ждановича, В.Степанкова. Розглянуто поколінний розпис роду Ворон-Воронченків.

Рассмотрена история существования казачества на Киевщине, в частности, Переяславского, Киевского и Белоцерковского полков. Приведены биографические данные П.Тетери, Ю.Гаецкого, И.Кривошея, А.Иваненко, И.Манзлюка, С.Шамрая, а также киевских полководцев С.Кричевского, А.Ждановича, В.Степанкова. Предложена хронология рода Ворон-Воронченков.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)4-294 + Т3(4УКР)4-8

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В347991 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено історико-літературні дані про 205-х відомих і маловідомих військових діячів України, зокрема, Б. та М.Глинських, Д.Вишневецького, Я.Оришевського, М.Ружинського, С.Скалозуба, П.Сагайдачного, Б. та Ю.Хмельницьких, І.Ковалевського. Проаналізовано військову та політичну ситуації, у яких їм доводилося діяти.

Приведены историко-литературные данные о 205-ти известных и малоизвестных военных деятелях Украины, в частности, Б. и М.Глинских, Д.Вишневецкого, Я.Оришевского, М.Ружинского, С.Скалозуба, П.Сагайдачного, Б. и Ю.Хмельницких, И.Ковалевского. Проанализированы военная и политическая ситуации, в которых им приходилось действовать.

Наведено біографічні відомості про полководців Другої світової війни - визволителів України, зокрема, М.Ф.Ватутіна, С.К.Тимошенка, К.М.Дерев'янка, О.М.Василевського, Г.К.Жукова, І.С.Конєва, А.А.Гречка, П.С.Рибалка, С.А.Ковпака.

Даны биографические сведения о полководцах Второй мировой войны - освободителях Украины, в частности, Н.Ф.Ватутине, С.К.Тимошенко, К.Н.Деревянко, А.М.Василевском, Г.К.Жукове, И.С.Коневе, А.А.Гречко, П.С.Рибалко, С.А.Ковпаке.

Наведено біографічні довідки про видатних воєначальників і полководців-визволителів України від німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни.

Приведены биографические справки о выдающихся военачальниках и полководцах-освободителях Украины от немецко-фашистских захватчиков в период Великой Отечественной войны.

Із залученням письмових та археологічних джерел проаналізовано діяльність князів Данила Романовича, Лева Даниловича (близько 1228 - 1301), Володимира Васильовича, Мстислава Даниловича та Юрія Левовича як політиків, полководців і військових організаторів на тлі військово-політичної ситуації у Східній Європі. Розглянуто особливості української зброї та військової техніки другої половини XIII ст.

На основі вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу нових документальних матеріалів і археологічних пам'яток узагальнено дані про генезу військової справи русичів у XI - XIV ст. Проаналізовано військово-політичну діяльність галицьких і волинських князів, зокрема, Данила Романовича (1201 - 1268), Лева Даниловича (1229 - 1301), Любарта Гедиміновича (бл. 1308 - 1384), а також досліджено розвиток їх військової тактики та стратегії. Аргументовано, що участь широких мас міщан і селян общинників у військових формуваннях князів і бояр була підгрунтям військової могутності галицьких і волинських дружин. Розглянуто етапи розвитку та особливості місцевої фортифікації, особливості української зброї та військової техніки XI - XIV ст. Висвітлено міжнародні аспекти запровадження нових видів озброєння у галицько-волинській армії даного періоду, а також відтворено військову тактику та стратегію галицько-волинських полководців.

Висвітлено різні проблеми Вітчизняної війни 1812 р. в контексті поступу всесвітньої історії, також проаналізовано роль і місце українців та України в цій війні. Досліджено Україну в планах Наполеона, місце і роль українських козаків, зокрема, київські події 1812 р. З'ясовано роль партизанського руху, спецслужб, дипломатії, нагородних систем протиборців чи проблематики, пов'язаної з участю України та українців у цій війні, наслідків воєнних баталій для учасників протистояння, для окремих держав, регіонів і контененту, так і міжнародних аспектів, встановлення нової системи у постнаполеонівський період. Обговорено особисті риси головних лідерів і полководців, цивілізаційної сутності епохи бонапортизму й історичних шансів чи альтернатив розвитку Російської імперії, інших держав і народів.

Олександра Македонського вважають одним з найвидатніших полководців в історії, який протягом життя зміг створити світову державу завдяки успішним завойовницьким походам. Обставини його смерті залишаються предметом наукових дискусій в історичному і медичному середовищі. У роботі наведено можливі причини смерті державного діяча. Достовірно відомо, що в останній рік життя Олександр Македонський перебував під впливом фатального пророцтва про власну смерть, часто гнівався, зловживав алкоголем, систематично переїдав під час банкетів. Такі історики як Арістобул, Харес, Плутарх намагалися виправдати шкідливі звички царя його любов'ю до застільних бесід і "тілесним жаром". Олександр Македонський помер у червні 323 р. до н. е., проте експерти досі не можуть надати однозначної відповіді на запитання щодо причини його смерті. Запропоновано численні гіпотези: хвороба печінки, малярія, пневмонія, отруєння (можливо, чемерицею білою), укус змії, черевний тиф, синдром Гієна - Барре тощо. Дослідження 1990-х рр. з аналізом симптоматики надали змогу заперечити версії про малярію, пневмонію, черевний тиф і лихоманку Західного Нілу. На думку грецьких вчених, найбільш правдоподібною версією хвороби Олександра Македонського є панкреонекроз, спричинений пристрастю царя до "важкої" їжі і алкоголю. За свідченнями сучасників правителя, початок симптомів характеризувався сильним болем у животі після надмірної їжі та вина, лихоманкою і щоденним прогресуючим погіршенням протягом 14 днів. Лікарі застосовували штучне викликання блювоти і холодні ванни, проте Олександр Македонський, незважаючи на погане самопочуття, продовжував переїдати та пити вино. Це призвело до різкого підвищення температури тіла, посиленого потовиділення та ознобу, а також труднощів із диханням. Олександр перед смертю страждав від сильного болю у животі. Він помер у Вавилоні у віці 33 років від сепсису. Його тіло забальзамували і помістили у саркофаг.

Досліджено педагогічні проблеми розвитку лицарської духовності українського народу як вищої сфери його європейськості. Виявлено шляхи та форми національно-державницького, героїко-патріотичного виховання молоді в Київській Русі-Україні, Королівстві Руському (Галицько-Волинському князівстві), Запорізькій Січі та Гетьманщині, коли закладалися основи козацько-лицарської педагогіки. Розкрито високі результати виховання українців в епохи Ренесансу, Реформації та Просвітництва. З'ясовано форми та методи лицарського загартування видатних українців, зокрема просвітників, учених, полководців, які на чолі армій України, ряду країн Центральної та Східної Європи здобували тріумфальні перемоги над ворогами цивілізації.