Розглядаються принципи права та їх відображення в Конституції України, феномен популізму та його вплив на становлення громадянського та правового суспільства в державі, а також проблеми формування політико-правової культури. Висвітлюються питання криміналізації правоохоронних органів і спеціальних служб різних країн (ФРН, США, Болівії, Данії, Великобританії), криміногенні чинники сфери сім'ї і побуту та шляхи їх нейтралізації. Досліджується організаційно-правова діяльність міліції у галузі охорони навколишнього природного середовища, аналізується психологічний вплив як елемент тактики розслідування злочинів тощо.

Викладені переконання П.Ліницького в необхідності реформування суспільства, удосконалення його через слідування принципу справедливості, де мислитель передбачав появу ряду негативних тенденцій, таких як популізм, прислужництво, спроби видати свої інтереси народним уповноваженим за суспільні, пророкував постійність непродуманих переворотів політичного життя в Росії на початку ХХ століття.

Представлено спробу узагальнюючого аналізу такого складного й багатогранного явища, як національна ідеологія (особливо - її міфологічні аспекти) й увесь комплекс так званої "громадянської релігії" українського суспільства XIX-ХХ століть - періоду, коли розгорталися процеси формування сучасної української нації. Розглядаються аспекти міфологічного в українській культурі, шляхи зародження та формування національної міфології. Дано опис радянської міфології в Україні (від пролетарського месіанізму до "радянського націоналізму"). Визначено сучасні пострадянські міфології: державництво, популізм, лівий консерватизм, окциденталізм.

Досліджено світоглядне, історичне й культурне коріння популізму. Розглянуто популізм пострадянських політичних еліт, білоруський феномен політичного популізму, а також популізм як технологію театралізованого політичного дійства.

  Скачати повний текст

Розглянуто популізм як суто політичний феномен, як окремий вид діяльності політичних партій, а особливо їх харизматичних лідерів.

Розглянуто популізм як специфічну форму політичної боротьби з використанням широкого набору технологій - від маніпулювання масовою свідомістю до витончених мікротехнологій, які застосовуються з метою психологічного впливу на свідомість і поведінку виборців.

Збірник укладено за матеріалами конференції (29 вересня - 1 жовтня 2011 р., Львів), у якій брали участь науковці з Австрії, США, Бельгії, Німеччини, Польщі, Росії та України. Проаналізовано епістеміологію Людвіга фон Мізеса та її філософські корені, наголошено на актуальності його критики соціалізму та бюрократії. Розглянуто еволюцію, трансформацію та смоорганізацію бюрократії перехідних суспільств. Розкрито аспекти регіонального інноваційного розвитку, акцентовано на формуванні організаційної культури місцевих державних адміністрацій. Висвітлено методи державного регулювання ринку нафтопродуктів України. Увагу приділено питанням планування відтворення людського капіталу регіону на основі ідей Людвіга фон Мізеса щодо оцінювання людської діяльності. Викладено соціально-економічні та культурно-політичні передумови формування громадянського суспільства у Східній Галичині у другій половині XIX - на початку XX ст. Розглянуто ідеологію лібералізму в контексті популізму та сучасної демократії.

Розглянуто феномен популізму як продукт політичної комунікації. Також розглянуто деструктивні комунікативні практики у політиці як результат свідомого та несвідомого відхилення від конструктивної політики. Проаналізовано різновиди парадоксальної комунікації, що надає глибше розуміння причин побутового негативного розуміння популізму. Надано етичний вимір маніпуляції свідомістю мас як спроби пошуку критерію для ідентифікації популізму.

Розглянуто тероризм як негативне соціальне явище тоталітаризму. Висвітлено популізм як універсальну панацею для посттоталітарного суспільства. Досліджено публіцистичну творчість Є. Сверстюка на хвилях радіостанції "Свобода". Викладено постколоніальні риси в сучасному українському соціокультурному просторі. Увагу приділено рудиментам посттоталітарної ментальності у сучасній українській аксіосфері (від об'єктності до суб'єктної взаємодії). Наведено соціально-психологічні аспекти неототалітаризму (загрози для сучасної України).

Розглянуто проблему популістських гасел у період розквіту нацизму в Німеччині. Увагу зосереджено на ілюстрації негативного досвіду популізму в німецькому суспільстві та його впливі на всі сфери життя. Певну роль відведено впливу ідеології та релігії.

Проаналізовано хід творення та перші роки діяльності політичного об'єднання "Наша Україна". Запропоновано розглядати це як складову частину процесу формування конгломерату партії влади часів Президента України Л. Кучми. Досліджено в часовій динаміці смислове наповнення програмних документів партії. Вказано на відсутність чітких ідеологічних постулатів у даної асоціації, її тяжіння до соціального та гуманітарного популізму. Пропонується вважати причинами "помаранчевої" революції владні претензії регіональних промислових та управлінських еліт, що зіштовхувалися з авторитарними амбіціями діючого Президента.

Досліджено актуальність раціоналістичних ідей лібералізму Л. фон Мізеса для дискурсу українського державотворення. Розглянуто об'єктивність в економіці. Проаналізовано особливості соціальної політики за умов колективізму та індивідуалізму. Приділено увагу розвитку вітчизняного сільського господарства у контексті праксеологічного підходу Л. фон Мізеса. Охарактеризовано формування сервісної культури органів публічної влади. Здійснено історико-політичний аналіз популізму в політиці. З'ясовано роль політичних партій у розвитку суспільства на матеріалах Західної України першої половини ХХ ст.

Акцентовано увагу на проблематиці популізму в країнах Західної Європи (період 1990-х рр. - початок XXI ст.). Доведено, що популісти у боротьбі за владу використовують усі демократичні інститути, вважаючи, що лише воля громадян додає легітимності політичній системі. Іншою специфічною ознакою сучасного західноєвропейського популізму є поява сил, які обстоюють принципи вільного ринку, обмеження державного регулювання економіки та податкового тиску, у цьому випадку переважно у поєднанні з закликами до протекціоністської політики.

Висвітлено принципи внутрішньополітичних трансформацій країн Латинської Америки під впливом зовнішньоінтеграційних чинників. Доведено, що трансформаційні процеси у країнах Латинської Америки - це довготривалий нелінійний процес перетворення всіх систем суспільно-політичного життя, який не завжди призводить до глибоких змін, проте є необхідним етапом для консолідації демократії. Розгляд трансформаційних процесів у цьому регіоні був зосереджений на країнах-учасницях найвпливовішого у цьому регіоні інтеграційного об'єднання МЕРКОСУР (Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай, Венесуела). Виокремлено такі принципи внутрішньополітичних трансформацій країн-учасниць МЕРКОСУР: етатизм, наступництво, популізм, "лівизна", антиамериканізм, "девелопменталізм", які між собою тісно корелюють. Досліджено механізми політичної соціалізації країн-учасниць МЕРКОСУР, серед яких виокремлено дифузію ліберальних стандартів та інституційних норм, формування середнього класу, створення єдиних політичних та економічних інституцій, які носять рекомендаційний характер, однак в майбутньому наділені великими перспективами.

Системно досліджено явище популізму. Проаналізовано його еволюцію. Визначено основні підходи до його трактування, особливості застосування за різних умов. Популізм осмислено як політичний феномен, характерний для більшості сучасних політичних режимів і такий, що в залежності від обставин може трактуватися по-різному: від політичного руху, ідеології, стратегії до особливого виду політичної діяльності. Сприятливим для популізму є перехідні, кризові та слабкі демократичні суспільства. Проаналізовано цей феномен і запропоновано визначення популізму як маніпулятивної технології, що застосовується в процесі комунікації з метою впливу на свідомість громадян задля досягнення бажаних результатів у боротьбі за владу та в процесі її здійснення. Специфіка технологій популістського спрямування полягає в тому, що вони маніпулюють суспільною свідомістю, позбавляючи людей можливості критично оцінювати обіцянки популістів та націлюють маси на бездумну готовність мислити та діяти у відповідності до заданих цілей маніпулятора. Виокремлено ряд характерних особливостей використання популізму в сучасній Україні, а саме: акцентування на ідеї можливості гарантованого забезпечення впливу кожного громадянина на процес ухвалення рішень; наголос на вирішенні завдань, які перебувають у межах компетенції інших суб'єктів політичного процесу; спекуляції щодо соціального забезпечення та підвищення рівня життя за умов кризи; обіцянки перерозподілу матеріальних благ на користь незаможних або малозабезпечених верств. Запропоновано заходи, спрямовані на мінімізацію та стримування популізму через становлення повноцінних механізмів народовладдя; підвищення політичної та правової культури посадових осіб і громадян; забезпечення доступу до альтернативної й об'єктивної інформації всіх членів суспільства.

Предмет аналітичної роботи - огляд дискусій щодо експертизи та експертної влади з усіма їх політичними наслідками. Досліджено загальну теорію експертизи, філософський смисл експертизи як особливого різновиду інтелектуальної активності й соціального феномена. Проаналізовано роль та значимість експертної діяльності в різних системах справляння влади та похідна концепція експертократії як загрози та виклику демократичному правлінню. Показано, що діяльність експертократів не має нічого спільного з діяльністю експертів у точному розумінні цього слова, оскільки природа експертизи є нейтральною щодо будь-якого різновиду правління. Однак деякі види людської діяльності нині випадають з-під демократичного контролю через незбалансовану обізнаність широкого загалу, неспроможного зрозуміти сутність складних проблем. За подібних умов як альтернатива "правлінню експертів" посилюється дешевий популізм, що є вельми типовим для нинішньої України на перехідному етапі її розвитку.

Здійснено спробу осмислити концептуальні засади демократії участі як особливої новітньої форми прямої демократії та процесу народовладдя в цілому. Виділено найсуттєвіші з них, а саме: участь в управлінні державою всіх дорослих громадян; орієнтація на принципи правління більшості та індивідуальних прав; захист прав людини; регулярне проведення вільних, справедливих, відкритих виборів. Це форма найближча до ідеї про демократію як "правління народу" і вимагає широкої участі громадськості. Осмислено ключові особливості явища демократії участі, історичні підстави його виникнення, переваги (іміджева, колективна мудрість, розбудова громади, розподіл відповідальності) та недоліки (відкритість дій влади, розмивання відповідальності, популізм, витрати часу та ресурсів), потенційний можливий вплив на публічне управління.

Досліджено політичний, економічний, психологічний і масмедійний фактори перемоги у президентській виборчій кампанії в США представника республіканської партії. З'ясовано першу реакцію провідних політиків світу на результати виборчих перегонів, виокремлено та проаналізовано публікації політичних оглядачів та медіаекспертів у рейтингових українських виданнях щодо вибору американського народу. Акцентовано на концепції соціально-політичної відповідальності ЗМІ у знакових загальнодержавних виборчих кампаніях. Доведено, що популізм як політичний рух утверджується у країнах сталої демократії, і перемога кандидата-популіста надасть цьому рухові нового імпульсу та масштабів. Акцентовано, що американські та світові засоби масової інформації тиражують інформаційні приводи популістів і в такий спосіб сприяють підвищенню їх особистого рейтингу, зростанню авторитету їх політичних структур.

Визначено завдання розглянути соціальну політику румунської окупаційної влади відносно до пересічних мешканців Одеси. На основі архівних джерел, спогадів очевидців, тогочасної періодики висвітлено її головні напрями та зміни протягом 1941 - 1944 рр. Простежено питання активного використання румунською пропагандою соціальної політики як засобу формування позитивного образу румуна-визволителя та гуманіста. На підставі проведеного аналізу обгрунтовано її популістський характер, доведено, що реакція одеситів до дій нової влади не була одностайною та однозначною, а залежала від їх соціального стану, особистих ідеологічних переконань, поведінки самих румунів та ситуації на фронті.