Розглянуто питання розвитку зв'язного мовлення старших дошкільників у процесі продуктивно-творчої діяльності, структуру провідного виду діяльності як об'єкта проектування, стан вивчення народних промислів у початкових класах, інтегрований зміст уроків математики як фактор стимулювання пізнавальної активності учнів початкових класів. Проаналізовано форми і методи позакласної роботи з зарубіжної літератури в старших класах загальноосвітньої школи, проблеми формування духовного світу особистості школяра засобами літератури. Охарактеризовано ключові аспекти удосконалення методики формування вмінь і навичок з обробки та пошиття виробів, вплив культури на розвиток особистості та можливі шляхи залучення школярів до національної культури на уроках з основ кулінарії.

Наведено характеристику основних видів побутових послуг, описано їх структуру. Визначено основні завдання побутового обслуговування населення, висвітлено питання правового регулювання захисту прав споживачів. Встановлено порядок проведення контрольної перевірки якості та повноти надання побутових послуг. Розглянуто основні етапи експертизи побутових послуг, викладено правила документального оформлення одержаних результатів. Розкрито особливості технології проведення експертизи окремих видів побутових послуг, зокрема, з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, прання білизни, ремонту та пошиття швейних і хутряних виробів, виробів зі шкіри, головних уборів, трикотажних виробів, взуття, прокату речей особистого користування та побутових товарів, ремонту та виготовлення ювелірних виробів та інших виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ремонту побутових машин і приладів, радіоелектронної апаратури, годинників та металовиробів.

Приведена характеристика основных видов бытовых услуг, описана их структура. Раскрыты основные задания бытового обслуживания населения, освещены вопросы правового регулирования защиты прав потребителей. Установлен порядок проведения контрольной проверки качества и полноты оказания бытовых услуг. Рассмотрены основные этапы экспертизы бытовых услуг, приведены правила документального оформления полученных результатов. Раскрыты особенности технологии проведния экспертизы некоторых видов бытовых услуг, в частности, химической чистки, окраски (перекрашивания) изделий, стирки белья, ремонта и пошива швейных и меховых изделий, изделий из кожи, головных уборов, трикотажных изделий, обуви, проката вещей личного пользования и бытовых товаров, ремонта и изготовления ювелирных изделий и других изделий из драгоценных металлов и драгоценных камней, ремонта бытовых машин и приборов, радиоэлектронной аппаратуры, часов и металлоизделий.

Охарактеризовано жіночий і чоловічий народний одяг Західних етнографічних регіонів України та одяг українців, які проживають на історично українських землях на теренах Польші. Розглянуто матеріал для виготовлення одягу, крій, способи зшивання деталей, різні види вишивок. Наведено відомості про зачіски й убір голови, прикраси та додатки, взуття, пояси, верхнє вбрання. Проаналізовано особливості пошиття одягу населення Гуцульського, Бойківського, Покутського, Опільського, Закарпатського та Лемківського регіонів, а також Холмщини та Підляшшя.

Охарактеризована женская и мужская народная одежда Западных этнографических регионов Украины и одежда украинцев, проживающих на исторически украинских землях на территории Польши. Рассмотрен материл для изготовления одежды, крой, способы сшивания деталей, различные виды вышивок. Изложены сведения о прическах и убранстве головы, украшениях и дополнениях, обуви, поясах, верхнем убранстве. Проанализированы особенности пошива одежды населения Гуцульского, Бойковского, Покутского, Опольского, Закарпатского и Лемковского регионов, а также Холмщины и Подляшья.

Науково обгрунтовано теоретико-методичні та прикладні засади адаптації маркетингових товарних стратегій швейних підприємств до нових умов господарювання на ринку України. Розроблено категоріально-понятійний апарат формування маркетингових товарних стратегій і систематизовано відповідний науково-методичний інструментарій. Визначено особливості нових умов господарювання підприємств сектору пошиття одягу у контексті інтеграції України до світового економічного простору, розкрито зміст процесу адаптації товарних стратегій підприємств до даних умов. На підставі аналізу тенденцій розвитку українського ринку одягу ідентифіковано товарні стратегії провідних стратегічних груп виробників та оцінено їх ефективність. Розроблено методику визначення відповідності маркетингових товарних стратегій підприємств умовам ринку та наведено рекомендації щодо її підвищення.

Проаналізовано сучасні наукові концепції стратегічного планування та практику формування виробничих програм на підприємствах з пошиття одягу. Здійснено класифікацію факторів, які впливають на стратегічне планування виробничої програми, на основі їх ієрархічної структуризації з урахуванням специфіки діяльності підприємств. Теоретично обгрунтовано та запропоновано механізм стратегічного планування виробничої програми швейного підприємства та розроблено економіко-математичну модель виробничої програми, яка дозволяє оптимізувати асортимент продукції, з урахованням альтернативних можливостей інвестицій у виробничі потужності та витрати, пов'язані зі збутом.

Проаналізовано тенденції розвитку підприємництва в легкій промисловості України (ЛПУ), зокрема Одещини, у текстильному секторі та секторі пошиття одягу, вплив вступу до СОТ на подальший розвиток ЛПУ. Висвітлено проблеми створення конкурентного середовища та підвищення якості товарів, закордонний досвід інноваційного розвитку текстильної галузі промисловості.

Проанализированы тенденции развития предпринимательства в лёгкой промышленности Украины (ЛПУ), в частности Одесской области, в текстильном секторе и секторе пошива одежды, влияние вступления в ВТО на дальнейшее развитие ЛПУ. Освещены проблемы создания конкурентной среды и повышения качества товаров, зарубежный опыт инновационного развития текстильной отрасли производства.

Досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти забезпеченя та підтримки економічної стійкості промислових підприємств, зокрема швейної промисловості. Розкрито сутність економічної стійкості підприємства, структуризовано її складові елементи, проаналізовано взаємозв'язки між ними. Визначено чинники зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування промислового підприємства й обгрунтовано нові підходи до інтегрального оцінювання рівня його економічної стійкості з урахуванням рівневих аспектів стійкого розвитку підприємства. Проведено системний аналіз стану та перспектив розвитку швейної промисловості України, оцінено потенційні можливості й інвестиційну привабливість підприємств сектору пошиття одягу. Удосконалено механізм забезпечення та підтримки економічної стійкості підприємства шляхом впровадження системи управління ризиками та розробки моделі комплексної реструктуризації. Обгрунтовано необхідність та економічну доцільність удосконалення системи збуту готової продукції шляхом створення вертикальних маркетингових структур. Описано механізм і визначено основні причини порушення стійкого розвитку підприємств, запропоновано способи його відновлення.

Висвітлено теоретичні засади проектування та технічного моделювання одягу, розглянуто методики побудови основи конструкцій швейних виробів (спідниць, штанів, блузок, жакетів) та їх деталей (комірів, рукавів). Описано сучасні системи автоматизації проектно-конструкторських робіт у швейній галузі. Запропоновано технологію дублювання деталей класичного жакета. Наведено класифікацію дефектів одягу, обгрунтовано рекомендації щодо вибору фасону для різних фігур. Розглянуто художні системи формоутворення в одязі, принципи та способи градації лекал, технології настилання та розкрою матеріалу, а також пошиття одягу з примірками. Встановлено критерії оцінювання якості швейних виробів, визначено припустимі та неприпустимі виробничі дефекти.

Освещены теоретические основы проектирования и технического моделирования одежды, рассмотрены методики построения основы конструкции швейных изделий (юбок, брюк, блузок, жакетов) и их деталей (воротников, рукавов). Описаны современные системы автоматизации проектно-конструкторских работ в швейной отрасли. Приведена технология дублирования деталей классического жакета. Дана классификация дефектов одежды, обоснованы рекомендации по выбору фасона для разных фигур. Рассмотрены художественные системы формообразования в одежде, принципы и способы градации лекал, технологии настила и раскроя материала, а также пошива одежды с примерками. Установлены критерии оценивания качества швейных изделий, определены допустимые и недопустимые производственные деффекты.

Запропоновано методику пошуку в транзакційній базі даних про історію відшивів популярних наборів комплектуючих і генерації на їх основі асоціативних правил для пошиття брючних виробів. Методика реалізована на технологічних платформах "1С: Підприємство 8.1" і "Base Group Labs: Deductor Studio".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р698.24 + Р712.54

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено основні відомості та прийоми з моделювання, конструювання та технології пошиття різноманітного асортименту трикотажних виробів. Описано прийоми конструювання білизняних, верхньотрикотажних і панчішних виробів жіночого, чоловічого та дитячого асортименту. Розглянуто технологію й особливості виготовлення й обробки швейно-трикотажних виробів із застосуванням сучасних сировинних матеріалів, обладнання й організації виробництва. Подано інформацію про розмірні ознаки типової фігури людини, основні деталі трикотажних виробів, особливості креслень лекал деталей з урахуванням залишкової деформації трикотажних матеріалів. Увагу приділено особливостям конструювання таких трикотажних виробів, як джемпер, куртка, жилет, фуфайка, жакет.

Досліджено особливості верхнього народного одягу, виготовленого з полотна, який побутував на Опіллі у кінці ХIХ - на початку ХХ ст. Розглянуто матеріали, які використовувались для його пошиття, характерний крій та способи декорування. Окреслено значення полотняного одягу у комплексі народного вбрання Опілля, принципи його поєднання з іншими компонентами. Увагу приділено полотнянці, її видовій специфіці, конструктивним та художнім особливостям.

Висвітлено питання формування етнічного українського костюму у мистецько-історичному аспекті. Досліджено традиції становлення етнічного святкового костюму Волині. Розглянуто регіональні особливості традиційного жіночого вбрання Волині. Зазначено, що святковий одяг волинянок із північних та південних районів має відмінності у складі елементів, матеріалі, способі пошиття та колористиці. Виявлено споріднені риси волинського святкового вбрання із традиційним жіночим святковим одягом сусідніх західнослов'янських народів.

Здійснено історико-етнографічний аналіз народного вбрання Поділля XX - початку XXI ст. До наукового обігу впроваджено новий емпіричний матеріал, отриманий під час польових етнографічних експедицій до 42-х населених пунктів Поділля, зібраний у музейних сховищах упродовж 2013 - 2015 рр. в Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій та Одеській областях. Зазначено, що територія історико-етнографічного регіону Поділля, що охоплює територію зазначених областей, має унікальне географічне розташування: вона пролягає між Сходом і Заходом. На формування духовно-культурного потенціалу регіону значною мірою вплинули особливості його історичного розвитку. Подільський народний костюм має локальні відмінності, які виразно простежуються в межах Східного і Західного Поділля. Виключне значення для подолян мало дотримання регламентацій, що стосувалися виготовлення та одягання святкового (обрядового) вбрання, виконання певних обрядових дій. Існувала чимала кількість вірувань, заборон і настанов щодо носіння народного строю представниками певної вікової групи залежно від події. У перші післявоєнні роки у важких умовах відбудови господарства відчувався брак необхідних для пошиття одягу тканин і фурнітури. У цей період селяни створювали найпростіші, з точки зору технології виготовлення, елементи вбрання та взуття, й, відповідно, носили в основному практичні їх зразки. Зазначено, що значну роль у формуванні гардероба селян зіграла активізація кравецького ремесла. У 60 - 80-х рр. XX ст. асортимент виробів помітно урізноманітнився за рахунок розвитку легкої промисловості, торговельної мережі на селі. Доведено тезу про те, що за роки незалежності України, особливо після Революції Гідності, етнічний одяг трансформувався у стійкий маркер національної ідентичності. Показано, що для населення Поділля другої половини XX - початку XXI ст. характерною стала втрата багатьох народних звичаїв та вірувань.

Мета роботи - викладення клінічних спостережень за хворобами працівників окремих виробництв, у яких апріорі відзначався вплив різних виробничих хімічних факторів, що сприяло виникненню уражень серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця (ІХС) із порушенням серцевого ритму) та гіпотиреозу. Комплексно обстежено 11 хворих жінок віком 53 - 62 роки, які працювали в господарствах інтенсивного садівництва (6 осіб), цехах із пошиття синтетичного одягу (3 особи) та виробництва синтетичних вінків (2 особи). Виявлено торпідні прояви ІХС з частими екстрасистоліями та епізодами фібриляції передсердь, серцевої недостатності II функціонального класу та явища гіпотиреозу, маніфестного за клінічними даними, але субклінічного за рівнями тиреотропного гормону і тиреоїдних гормонів, а також прояви стеатогепатозу, хронічного некаменевого гіпокінетичного холециститу і синдрому подразненого кишечника. Консенсусно (кардіолог, гастроентеролог, ендокринолог) проаналізовано ймовірні причини низьких результатів сучасного підходу до комплексного лікування, а також недоцільність застосування левотироксину й аміодарону. Як альтернатива пацієнтам рекомендоване застосування полікомпонентної тиреостабілізуючої фітотерапії (перстач білий, корінь, екстракт 80 мг; гадючник шестипелюстковий, бульбокорені, екстракт 30 мг; дрік красильний, трава, 10 мг; півонія незвичайна, корінь, 30 мг; бруньки берези повислої, 50 мг; спіруліна, 40 мг; листя ліщини, 40 мг). Досягнуто суттєве покращення результатів лікування в кардіологічному, гастроентерологічному і ендокринологічному аспектах. Висновки: за сучасних умов недостатнього санепіднагляду в окремих виробництвах можливі хронічні виробничі отруєння хімічними чинниками з різними механізмами системної дії, в тому числі з ураженням щитоподібної залози, що зумовлює торпідний перебіг хвороб і зниження результатів сучасних підходів до лікування. Ретельний професійний анамнез, патогенетична оцінка клінічної ситуації та застосування адекватних полікомпонентних засобів можуть покращити загальні результати лікування.

Досліджено динаміку та зміну ланцюгів доданої вартості, керованими споживачами, на прикладі виробників одягу та взуття. Зазначено, що виробництво готового одягу у ланцюгу доданої вартості включає декілька стадій: пре-виробництво, або виробництво тканин і компонентів (Original Equipment Manufacturer, або OEM), безпосереднє пошиття одягу (Сut, Make and Trim, або CMT), дизайн (Original Design Manufacturer, або ODM), постачання, маркетинг і продажі (Original Brand Manufacturer, або OBM). Кожна стадія відрізняється за рівнем технологічності та доданою вартістю. Проаналізовано досвід Туреччини, Пакистану та Албанії щодо інтеграції підприємств текстильної промисловості, виробників готового одягу та взуття у глобальні ланцюги доданої вартості. Зроблено висновок, що входження у глобальні ланцюги доданої вартості з виробництва одягу чи взуття починається з найнижчої стадії (збірка, розкрій, пошиття). Процес інтеграції до такого ланцюга можливий, якщо підприємство є конкурентним за показниками термінів поставки, гнучкості (можливість виконувати невеликі партії замовлень, швидко реагувати на зміни ринку) та продуктивності. Наголошено на необхідності підтримки держави (стратегія розвитку галузі, розвиток кластерів та індустріальних парків, залучення прямих іноземних інвестицій) та участі у різних міжнародних торговельних угодах. Участь на стадії CMT у короткостроковій перспективі є позитивним з огляду на пропозицію робочих місць, а в довгостроковій перспективі може спонукати підприємства до розвитку та реалізації кінцевої продукції на внутрішньому ринку. Бар'єри входження на ринок із кожною наступною стадією у ланцюгу доданої вартості збільшуються. Висхідний рух вимагає від підприємства інвестицій у технології та людські ресурси, налагодження співпраці з навчальними закладами та дослідними інституціями, нарощення зв'язків з підприємствами своєї та суміжної галузей.

Обгрунтовано формування та розширення асортименту високоеластичних платтяно-костюмних тканин, призначених для виготовлення швейних виробів, що досягається завдяки введення у волокнистий склад тканини нитки еластан. В основі досліджень є комплексне оцінювання якості платтяно-костюмних тканин різного волокнистого складу, призначених для виготовлення легкого швейного одягу, дослідження їх зносостійкості та формостійкості, виявлення переваг для подальшої оптимізації асортименту та рівня їх якості. Розроблено методику оцінювання формостійкості платтяно-костюмних тканин з ниткою еластан для швейного виробництва, яка дозволяє прогнозувати поведінку текстильних матеріалів у процесі експлуатації готових виробів. Проаналізовано закономірності впливу еластанових ниток на показники споживних властивостей платтяно-костюмних тканин. Розроблено оптимальний волокнистий склад платтяно-костюмних тканин із використанням нитки еластан, який забезпечує формостійкість та зносостійкість готових швейних виробів. Отримано нові відомості про характер комплексного зношування платтяно-костюмних тканин із використанням нитки еластан. Доведено доцільність та економічну ефективність впровадження цих платтяно-костюмних тканин у практику швейного виробництва. Використання нових платтяно-костюмних тканин з ниткою еластан сприяє скороченню вдвічі витрат на пошиття суконь та спідниць і досягненню значного економічного ефекту за рахунок здешевлення вартості сировини.

Вперше здійснено комплексне історико-етнографічне дослідження традиційних строїв українців усіх локальних зон Поділля другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. (з урахуванням історії їх створення та трансформації). До наукового обігу впроваджено нові матеріали про експонати подільських народних костюмів із фондових і експозиційних колекцій 31-го музеїв різних рівнів і напрямків роботи, приватних збірок та етнографічних лабораторій при вищих навчальних закладах (всього понад дві тисячі триста світлин). Ґрунтовну оцінку зібраних джерел здійснено з використанням сучасної методології та на основі опрацьованої історіографії (740 позицій). Вивчено особливості процесу формування території історико-етнографічного регіону Поділля та встановлено його чіткі етнографічні кордони. Як наслідок, використано 64 адміністративні райони за адміністративно-територіальним поділом, діючим до 17 липня 2020 р., таких 9 областей, як: Тернопільської – 8 центрально- і південно-східних районів, Хмельницької – 14 центральних і південних районів, Вінницької – усі 27 районів, Житомирської – 3 південних райони, Кіровоградської – 3 західних райони, Миколаївської – 1 західний район, Одеської – 3 північних райони, Черкаської – 3 західних райони, Чернівецької – 2 північних райони. Встановлено, що подільська народна ноша має субрегіональні (локальні) відмінності, які чітко простежуються в межах Буковинського, Західного, Східного й Центрального Поділля та на пограничних перехідних територіях. Вперше сформовано розширену класифікацію складових компонентів подільського жіночого та чоловічого основного й допоміжного комплексів, верхнього одягу, головних уборів, взуття, поясів, прикрас і доповнень до одягу другої половини ХІХ – початку ХХ ст. за ознакою функціонального використання та іншими внутрішньо груповими ознаками й з урахуванням їх термінологічних субрегіональних і локально-зональних відмінностей. Створено класифікацію різновидів матеріалів для виготовлення й оздоблення традиційного вбрання українців Поділля та подано їх детальну характеристику. З'ясовано притаманні подолянам способи крою, конструкції і пошиття усіх видів одягових складових селянського костюма та їх трансформації. Систематизовано й проаналізовано побутуючі на території Поділля прийоми (ткання, вибійка, вишивка й нашивні прикраси у вигляді аплікацій) та технології нанесення й розміщення декору. Класифіковано техніки вишивання за ознакою частоти використання й домінантні орнаментальні мотиви. Охарактеризовано спільні загальноукраїнські та особливі регіональні ознаки, специфічні субрегіональні та вузько локальні риси й відміни народних композиційних методів створення буденного, святкового й обрядового дівочого, жіночого, парубочого, чоловічого й дитячого строїв Буковинського, Західного, Східного й Центрального Поділля, що склалися внаслідок історичного становлення і соціально-економічного, культурного й духовного розвитку краю та міжетнічних взаємозв'язків його людності. Складено термінологічний словник народних назв елементів подільської ноші з 555 найменувань. Розроблено 11 графічних карт-схем побутування характерних компонентів традиційного комплексу вбрання подолян. Подано схеми типів крою та декорування одягу, а також таблиці оздоблювальних орнаментальних мотивів та притаманних технік вишивки українців Поділля. Представлено художні реконструкції народних ансамблів другої половини ХІХ – початку ХХ ст., проєкти сучасних моделей одягу з використанням подільських традицій і давні й сучасні світлини окремих компонентів костюма подолян та їх цілісних комплексів.

Мета статті - висвітлити окремі майнові аспекти, пов'язані з успадкуванням рухомих речей жителями міст Волинського воєводства. Джерельною базою дослідження послужили тестаменти городян, що вписувалися до волинських міських та гродських книг у XVII ст. У вітчизняній історіографії досі відсутні спеціальні комплексні дослідження, що розкривали б згадані аспекти. Наукові підходи базуються на застосуванні методів "нової соціальної історії", історії повсякдення та мікроісторії. Акцентовано увагу на матеріальному вимірі буденного життя пересічних мешканців міст Волині, їх ставлення до рухомих речей і окремих предметів. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні матеріального світу заповідачів у світлі актів останньої волі XVII ст. Висновки: переліки майна в заповітах городян починалися з найважливіших для тестатора речей, існувала певна їх ієрархія або градація. Найціннішими вважали вироби з благородних металів - золота і срібла, коштовні прикраси, потім - з цини (олова) і міді, а завершували цей перелік одяг та інші речі. Іноді тестатори дарували речі, що не становили особливої цінності у матеріальному вимірі, але мали нагадувати спадкоємцям про колишнього господаря. Значна кількість домашньої худоби зайвий раз свідчить про велику роль аграрної складової господарської діяльності багатьох мешканців волинських міст. Пересічні міщани найчастіше згадують предмети гардеробу, описуючи принагідно тканину, з якої вони були виготовлені, колір, окремі частини одягу, види хутра, що використовувалися при пошитті чи як оздоба. Вбрання засвідчує проникнення до волинських міст західних впливів, а водночас існування сталих східних запозичень; тут поєднувалися модні новинки з глибокою архаїкою, що творило різностильовий мікс. Порівняно з одягом постіль, посуд та інші побутові предмети (прикраси, книги, зброя, домашній інвентар) згадуються спорадично. Тестатори з волинських міст постають загалом людьми практичними і прагматичними, ощадливими, такими, що дбають про своє майно. Речі для них мали утилітарне значення, а коштовності сприймалися як "мобільні артефакти", які можна було продати або заставити в разі потреби. Незважаючи на специфіку такого джерела, як тестамент, аналіз його матеріальної частини є важливим джерелом для дослідження матеріальної культури ранньомодерного міського соціуму.

На основі аналізу речових пам’яток зі збірок українських і закордонних музеїв, зображень народного одягу, фотоматеріалів, архівних документів, опублікованих джерел і матеріалів польових досліджень здійснено вивчення ансамблю опільського народного вбрання останньої третини XIX — першої половини XX ст. Окреслено основні компоненти жіночого й чоловічого комплексів, їхній асортимент у межах типологічних груп, притаманну їм варіативність крою та оздоблення відповідно до виділених двох етапів розвитку. Запропоновано класифікацію декору за його пластичними ознаками, яка дозволяє глибше проаналізувати його композиційну структуру, враховуючи особливості матеріалів і технік виконання. Проаналізовано матеріали для пошиття та оздоблення опільського народного одягу, з’ясовано, які техніки декору були найбільш поширеними на цих теренах. Застосовуючи принцип поділу декору на конструктивний та площинний, охарактеризовано схеми його розташування в окремих компонентах, а також принципи їх поєднання між собою. Виявлено домінантні типи орнаменту залежно від техніки виконання, а також притаманні оздобі вбрання Опілля панівні мотиви. Проаналізовано характерний для опільського одягу останньої третини XIX — першої половини XX ст. колорит.