До збірника популярних економічних праць відомого українського письменника і правозахисника увійшли роботи "Енергія прогресу", "Економічні монологи", есе "Не заглядаючи в святці", "Шлях до хаосу", а також окремі статті "Формула енергії прогресу як світова константа", "Рівновага багатства абсолютного й багатства відносного", "Сила і слабкість Адама Сміта", в яких розглядаються категорії фізичної економії, економічні теорії та їх історичні долі (економічні теорії Ф.Кене, А.Сміта), і які об'єднані темою критичного осмислення марксистської теорії диктатури пролетаріату.

Проаналізовано важливий період в історії робітничого руху на Кубі - 1933 - 1952 рр., пов'язаний з закріпленням його позицій у внутрішній політиці країни завдяки досягненню єдності та згуртованості своїх лав на початку 1940-х рр. Висвітлено боротьбу прогресивних сил проти внутрішньої та зовнішньої реакції, яка домоглася розколу пролетаріату в роки "холодної війни" з метою підкорення його владі місцевого капіталу та іноземних монополістів. Досліджено курс на подолання розколу лав пролетаріату під керівництвом Конфедерації працівників Куби, зміцнення демократичних сил, перерване реакційним переворотом Батисти 10 березня 1952 р. Відсутність єдності серед антибатистських партій, неспроможність до опору пролетаріату послабленого розколом, викликали появу нових політичних сил - революційної молоді на чолі з Фіделем Кастро, яка стала на шлях збройної боротьби з диктатурою.

Наведено результати дослідження автентичного і "ортодоксального" марксизму. Розглянуто проблему політичної тактики марксистів, питання диктатури пролетаріату, демократії в позбавленому власності суспільстві. Проаналізовано критерії національної політики та етики в марксизмі, вплив К.Маркса на Росію другої половини ХІХ ст., політику Леніна.

Приведены результаты исследования автентического и "ортодоксального" марксизма. Рассмотрены проблема политической тактики марксистов, вопросы диктатуры пролетариата, демократии в обществе, где отсутствует понятие собственность. Проанализированым критерии национальной политики и этики в марксизме, влияние К.Маркса в России второй половины ХІХ ст., политика Ленина.

Визначено передумови формування пролетаріату в Україні у дореформений період наприкінці XVII - на початку XVIII ст. Розглянуто питання еволюції соціальної структури Донбасу у другій половині ХІХ ст. Висвітлено аспекти становлення та розвитку медичної освіти на Луганщині у 1920-х рр. Проаналізовано політику СРСР з відновлення соціальної сфери Сталінської області УРСР після визволення від німецької окупації, розвиток бібліотечної справи в Україні в 1960-х рр.

Определены предпосылки формирования пролетариата в Украине в дореформенный период конца XVII - начала XVIII ст. Рассмотрены вопросы эволюции социальной структуры Донбасса во второй половине ХІХ ст. Освещены аспекты становления и развития медицинского образования на Луганщине в 1920-х гг. Проанализированы политика СССР по восстановлению социальной сферы Сталинской области УССР после освобождения от немецкой оккупации, развитие библиотечного дела в Украине в 1960-х гг.

Визначено передумови формування пролетаріату в Україні наприкінці XVII - на початку ХІХ ст., висвітлено проблеми формування промислового пролетаріату Донбасу у пореформений період. Проаналізовано вплив з'їздів гірничопромисловців півдня Росії на формування робітничих кадрів у вугільній промисловості Донбасу в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Описано особливості землеустрою селян південно-східної України у 1920 - 1923 рр. Розглянуто питання механізації сільськогосподарського виробництва в країні в 1928 - 1933 рр., тенденції розвитку аграрного сектору держави в 1950 - 2005 рр.

Определены предпосылки формирования пролетариата в Украине в конце XVII - начале ХІХ ст., освещены проблемы формирования промышленного пролетариата Донбасса в послереформенный период. Проанализировано влияние съездов горнопромышленников южной России на формирование рабочих кадров в угольной промышленности Донбасса во второй половине ХІХ - начале ХХ ст. Описаны особенности землеустройства крестьян юго-восточной Украины в 1920 - 1923 гг. Рассмотрены вопросы механизации сельскохозяйственного производства в стране в 1928 - 1933 гг., тенденции развития аграрного сектора государства в 1950 - 2005 гг.

На підставі вивчення архівних джерел проаналізовано доктринальні засади функціонування громадських об'єднань радянської України у 1920 - 1930-х рр. і визначено їх місце у політичній системі радянської держави. Досліджено участь громадських організацій Української СРР у соціально-економічних перетвореннях, аграрній та індустріальній сферах, а також у здійсненні культурних перетворень більшовицького режиму. Показано зв'язки українських громадських об'єднань з зарубіжними країнами. У контексті сучасних методологічних і концептуальних підходів проаналізовано розвиток більшовицької доктрини використання громадських організацій у процесі побудови держави диктатури пролетаріату в 1920-х - на початку 1930-х рр. Проаналізовано особливості здійснення компартійним режимом державно-правового регулювання діяльності громадських організацій Української СРР в 1920-их рр. Визначено форми та методи впливу владних структур на систему громадських об'єднань в цілому та на окремі організації.

Розглянуто історію заснування Пролеткульту як культурно-просвітницької і літературно-художньої організації пролетарської самодіяльності. Визначено структуру, пріоритетні завдання та організаційні засади діяльності. Зазначено, що на початку виникнення Пролеткульту спостерігалося швидке кількісне зростання пролетарських культурно-просвітницьких організацій.

Розглянуто питання створення і діяльності радянських органів влади в період їх становлення на кримському півострові. Проаналізовано політичну ситуацію, яка склалася в Криму в період 1917 - 1921 рр. та її вплив на формування і принципи роботи радянських організацій. Виявлено особливості радянської системи даного періоду та роль нових структур влади у посиленні диктатури пролетаріату.

Запропоновано поняття й виокремлено основні ракурси актуалізації художньої концепції смерті-воскресіння на рівні мотивної системи поезії представників української міфософської лірики Б. І. Антонича, В. Свідзінського, "раннього" П. Тичини, а також близьких до неї в певних мистецьких пошуках М. Ореста й київських неокласиків. Доведено, що ця концепція, яка становить багатогранний комплекс уявлень про безперервність та постійне "оновлення" буття, є засадничою для художніх світів названих поетів, оскільки відображає їх бачення базових універсалій "життя" і "смерть", а на підставі цього - сучасності й людини в ній, розвитку людства в цілому. Докладно розглянуто два рівні репрезентації уявлень про смерть-воскресіння у творах представників української міфософської лірики - "макрокосмічний" (актуалізація циклічної моделі буття через мотиви вічного повернення, кружляння/кола, весни-відродження й зими-смерті (або зими-сну), дня й ночі, реконструкція есхатологічно-апокаліптичних мотивів, творення українського месіанського міфу через образи Ісуса Христа, Божої Матері й пророків, мотиви розп'яття, хресних мук, воскресіння й численні біблійні алюзії, а також індивідуально-авторські міфологеми інтелігенції-месії, пролетаріату-месії) і "мікрокосмічний" (оприявнення концептів ієрофанії, метаморфози, реінкарнації, подорожі до потойбіччя та ініціації через мотиви дотику до сакрального, метаморфози, реінкарнації, переправи та їх численні модифікації).

Комплексно досліджено особливості культивації рухової активності населення підрадянської України у середині XX ст. З'ясовано, що колективізм у фізичній культурі 1920 - 1940-х рр. ставав одним із засобів пролетаризації суспільства, точніше - люмпенізації його, коли існування більшості членів суспільства узалежнювалося від влади. Фізичну культуру та спорт було перетворено на одну зі спонук означеної пролетаризації. Обгрунтовано концепцію проведення відвертої мілітаризації фізкультурно-спортивної сфери, за якої влада вкладала власні смисли в організовану рухову активність і та сприймалася вже не як засіб виховання здорового пролетаріату (попри такі гасла), а як мобілізаційний ресурс, спосіб підвищення військової підготовки населення. Акцентовано увагу на фактах, що засвідчили прагнення радянського керівництва використати спорт як один зі складників боротьби за європейський пролетаріат, засіб популяризації комуністичний ідей.

Досліджено політику коренізації міжвоєнної доби: напрями, характер, цілі стосовно різних народів. Охоплено територію Кримської АРСР, у межах якої коренізація мала суттєву специфіку. Відтворено адміністративний, управлінський, економічний, соціальний і гуманітарний компоненти коренізації, показано внесок різних етнічних еліт в цей процес. Проаналізовано комплекс заходів коренізації кримських татар, євреїв, німців, естонців, поляків і болгар, циган. Показано суттєві відмінності в наявності практичних методів коренізації різних народів. Показано, що центральним напрямом коренізації став комплекс заходів щодо кримських татар. Проаналізовано створення та діяльність кримськотатарських національних районів і сільських рад, процес формування національного пролетаріату, радянських службовців, лікарень, культурних та освітніх закладів. Простежено особливості коренізації в галузі промисловості, сільського господарства, медицини та культури, виявлено досягнення та прорахунки татаризації. Обгрунтовано необхідність урахування досвіду коренізації міжвоєнної доби в Криму в сучасній етнополітиці в Україні.

Досліджено історію виникнення та діяльність громадських організацій в Україні у період формування радянської держави "диктатури пролетаріату" у 1920 - 1930-х рр. Вперше проаналізовано більшовицьку концепцію використання громадських об'єднань Української СРР з метою формування тоталітарного режиму та "побудови соціалізму" в інтерпретації місцевих партійних функціонерів. Розкрито роль профспілок, робітничої кооперації та громадських організацій у поширенні більшовицької ідеології, здійсненні українізації та культпросвітньої роботи на селі. Визначено завдання пролетарських громадських організацій сільської бідноти та наймитів і комітетів взаємодопомоги, розглянуто основні етапи розвитку кооперації на селі. Висвітлено погляди більшовицьких лідерів (Г.Петровського, П.Постишева, А.Радченка, С.Косіора) щодо ролі профспілок в організації трудових відносин. Зроблено висновок, що за умов переходу до прискореної індустріалізації відбулося повномасштабне нехтування природними функціями та завданнями громадських організацій, передусім профспілок, які перетворилися на засоби закріпачення робітників, їх мілітаризації та ідеологічного зомбування.

Исследована история возникновения и деятельность общественных организаций в Украине в период формирования советского государства "диктатуры пролетариата" в 1920 - 1930-х гг. Впервые проанализирована большевистская концепция использования общественных объединений Украинской ССР с целью формирования тоталитарного режима и "построения социализма" в интерпретации местных партийных функционеров. Раскрыта роль профсоюзов, рабочей кооперации и общественных объединений в распространении большевисткой идеологии, осуществлении украинизации, культурной и просветительской работы среди крестьян. Определены задания пролетарских общественных организаций сельской бедноты и комитетов взаимопомощи, рассмотрены основные этапы развития кооперации в сельской местности. Освещены взгляды большевистских лидеров (Г.Петровского, П.Постышева, А.Радченка, С.Косиора) относительно роли профсоюзов в организации трудовых отношений. Сделан вывод, что в условиях перехода к ускоренной индустриализации произошло полномасштабное игнорирование функциями и заданиями общественных организаций, в частности, профсоюзов, которые превратились в средства закрепощения рабочих, их милитаризации и идеологического зомбирования.

До наукового обігу введено першоджерела, на підставі яких зроблено теоретичні узагальнення щодо діяльності добровільних спортивних і мілітарних товариств, футбольних команд, стану фізкультурно-спортивної роботи в Україні. Вперше детально відображено плюральну ситуацію пореволюційної доби у галузі фізичної культури, коли розпочався пошук шляхів її розвитку, практичних і теоретичних засад культивації. Відображено намагання влади вплинути на "пріоритетність" тих чи інших видів спорту. Доведено, що колективізм у фізичній культурі тих років застосовувався як один із засобів "пролетаризації" суспільства, точніше - люмпенізації його, коли існування більшості членів суспільства узалежнювалося від керівних органів країни. Обгрунтовано концепцію проведення відвертої мілітаризації фізкультурно-спортивної сфери, відповідно до чого влада вкладала власний зміст в організовану рухову активність, через що та мала б сприйматися вже не як засіб виховання здорового пролетаріату (попри такі гасла), а як мобілізаційний ресурс, спосіб підвищення загальновійськової підготовки населення. Вперше акцентовано увагу на фактах, що засвідчили прагнення радянського керівництва використати фізичну культуру та спорт як елементи боротьби за європейський пролетаріат, засіб популяризації комуністичних ідей. Задля цього у 1921 р. було створено Червоний Спортивний Інтернаціонал, на якого покладали завдання об'єднання всіх робітничих (пролетарських) спортивних товариств світу.

Розглянуто питання спільної боротьби робітників і селян Західної України за загальне та рівне виборче право, за 8-годинний робочий день, за можливість безперепонно відмічати 1 Травня тощо. Західноукраїнський робітничий клас (а поряд із ним - і селянство) стояли на позиціях, близьких до т. зв. австро-марксизму. На відміну від російського пролетаріату та селянства, народні маси Галичини пов'язували своє майбутнє з австрійським парламентаризмом.

Проаналізовано проблему насильства в теоретичних концепціях К. Маркса і Ф. Енгельса, як політико-правову програму диктатури пролетаріату, роль армії та поліції в буржуазному і соціалістичному суспільстві, реалізацію марксистських ідей диктатури пролетаріату в СРСР та їх соціальні наслідки.

Висвітлено проблеми встановлення монопартійної системи на Півдні УСРР з урахуванням суспільно-політичних змін, які відбувалися в 1920-х pp. На основі переважно архівних джерел відображено головні механізми формування та практичного втілення ліквідаційної політики влади щодо альтернативних громадсько-політичних сил. Відзначено регіональні особливості функціонування та засоби боротьби більшовиків із альтернативними партіями Півдня УССР. Проаналізовано механізми підкорення суспільства цього регіону монопольно існуючою партією більшовиків у 1920-х pp. Висвітлено роль офіційних ЗМІ у встановленні комуністичного єдиновладдя, основними ознаками якого стали безапеляційність суджень, навішування ярликів, пошук "ворогів пролетаріату та соціалізму" серед критично налаштованих до радянської влади громадян. Доведено, що базовим принципом більшовицької державної системи в 1920-х pp. стала ленінська доктрина "тріумфальної ходи радянської влади" та "класової боротьби", в межах якої успіхи радянського суспільства в будівництві соціалізму викликали опір із боку "контрреволюційного елементу", до яких відносились не тільки представники альтернативних партій, а й критично налаштовані по відношенню до заходів радянської влади громадяни.

Вивчено історію розвитку громадської ініціативи національних меншин України у контексті національної політики компартійного режиму у 1920 - 1930 рр. Визначено доктринальні засади функціонування системи громадських об'єднань цих меншин. Висвітлено історію створення та діяльності професійних і класових спілок, національної кооперації та добровільних товариств, особливості їх організаційної структури й умови членства. Проаналізовано механізм адміністративно-політичної та фінансово-господарської взаємодії прорадянських громадських об'єднань з органами більшовицької вертикалі управління в контексті здійснення політики інтеграції національних меншин до політичної системи держави "диктатури пролетаріату". Досліджено особливості діяльності небільшовицьких національних громадських об'єднань, їх участь у розгортанні спротиву більшовицькій політиці, яка здійснювалася по відношенню до національних громад Української СРР.

Досліджено емігрантську ленініану в малій прозі українських і російських письменників міжвоєнної доби. Виявлено спільні та відмінні риси в зображенні Леніна. Звернуто увагу на схоже сатиричне змалювання вождя пролетаріату у творах А. Аверченка, О. Купріна, Теффі, Саші Чорного, К. Поліщука та інших. Проаналізовано письменницькі підходи до виявлення характеру Леніна, зокрема - ставлення до народу, результати його політики, що спричинила загальний занепад життя в совдепії. З'ясовано, як спрацьовували ленінські лозунги та заклики. Окреслено фольклорний матеріал (анекдот, народна пісня), представлений в оповіданнях та новелах І. Савіна та Ю. Липи. На матеріалі оповідання А. Чекмановського "Колхоз імені Лєніна" виявлено жахливі наслідки комуністичного експерименту, запровадженого завдяки марксистсько-ленінській політиці, і таких тем майже не піднімали російські автори-емігранти, що є відмінним у творчості згаданих письменників. Залучений до роботи історико-публіцистичний матеріал допомагає зробити висновок, що мала проза письменників-емігрантів міжвоєнної доби мала серйозне реальне підгрунтя. Застосовуючи різні методи і прийоми (фантастику, гротеск, антиутопію, карнавальну традицію), російські й українські письменники зробили вагомий внесок у розвиток емігрантської ленініани.

Мета дослідження - з'ясування ролі пролетаріату Одеси у процесі утвердження економічної диктатури у 1920 р., без якої була неможлива політична диктатура пролетаріату. На основі проблемно-тематичного методу досліджено фактори, які визначали цю роль пролетаріату одночасно як знаряддя, так і жертви економічних і соціальних перетворень. Економічна диктатура пролетаріату передбачала, крім націоналізації об'єктів промисловості, зміну ролі профспілок, принципів оплати праці, механізму постачання та розподілу товарів тощо. В Одесі більшовикам вдалося з мінімальною перевагою встановити контроль за профспілками. Але пролетаріат Одеси протягом півроку не хотів миритися з новими принципами централізованого нормування праці. В Одесі повної невдачі зазнали плани більшовицької влади створити робітничу споживчу кооперацію, яка мала повністю забезпечувати робітників товарами першої необхідності, видавати пайковий хліб, створити мережу громадських їдалень. Ці заходи зазнали невдачі через відсутність товарного забезпечення та через неможливість виконати плани продрозкладки. Наслідком такої політики стало катастрофічне зубожіння робітників та їх сімей. Перспективи подальших досліджень мають стосуватися зміни економічної політики за умов переходу до непу. Практичне значення досягнутих результатів полягає у з'ясуванні причин і наслідків переходу від відносно ринкової економіки до директивної для кращого усвідомлення труднощів нинішнього становлення ринкової економіки на прикладі Одеси.

Досліджено специфіку сатири у творчості австрійського письменника Ю. Зойфера (1912 - 1939). Уперше в контексті проблематики вітчизняної германістики здійснено літературознавчу інтерпретацію всієї літературної спадщини австрійського сатирика (прози, публіцистики, драми, лірики). Виявлено та проаналізовано основні об'єкти сатири письменника, до яких належать локальні прецеденти політичної діяльності австрофашистського уряду, пропаганда націонал-соціалізму, деструктивні функції ЗМІ, пасивність лідерів СДРПА, аполітичність і фаталізм пролетаріату й ін. Виокремлено базові форми сатири: вона наближена до іронії та гумору у прозовій творчості письменника, виявляє тенденцію до алегоризації в ліриці, набуває форми різкої реалістичної критики в публіцистиці й експлікована з допомогою елементу фантастики в його гротескно-фантасмагоричному театрі. Простежено еволюцію сатири у творчості Ю. Зойфера, що демонструє перехід від реалістичних до алегоричних і фантастичних засобів репрезентації художньої дійсності.