Проанализированы сущность философской поэзии Н.А.Заболоцкого и А.А.Тарковского в контексте русской и мировой философской мысли, в частности, литературный процесс 20-х гг. ХІХ в. и проблема традиций и новаторства как основополагающие факторы формирования философской направленности поэзии Н.А.Заболоцкого и А.А.Тарковского. Прослежена аллюзия в их поэтическом творчестве, исследуются категории Пространства и Времени в "моделях мира" поэтов, а также подчеркнуто место и роль циклов в поэтических системах Н.Заболоцкого и А.Тарковского.Охарактеризованы жанровые формы, система лейтобразов и лейтмотивов, строфический и рифменный репертуар философской лирики поэтов.

Розглянуто особливості римування, метрики, ритміки, строфіки всіх оригінальних віршованих творів І.Франка (поезій, поем, віршованих драм). Висвітлено етапи, що характеризувалися збагаченням віршової палітри Каменяра, а також появою нових розмірів, строф, схем римування, описано основні ознаки рими поезій. Проаналізовано вірші періоду роботи І.Франка в Дрогобичі.

Рассмотрены все оригинальные стихотворные сочинения И.Франка (стихи, поэмы, стихотворные драмы) в плане метрики, ритмики, строфики и рифмования. Освещены этапы обогащения стихотворной палитры Каменяра, а также появление новых размеров, строф, схем римования, описаны основные признаки римы поэта. Проанализирована поэзия периода работы И.Франка в г.Дрогобыче.

Розглянуто особливості поетичного мовлення, наведено порівняльний аналіз прозових і поетичних творів, висвітлено тенденції сучасного поетичного розвитку, зокрема верлібризації поезій. Описано системи віршування, складники віршознавства: ритм, риму, строфічну організацію вірша.

Рассмотрены особенности поэтической речи, приведен сравнительный анализ прозы и поэтических произведений, освещены тенденции современного поэтического развития, в частности верлибризации поэзий. Описаны стихотворные системы, составляющие стиховедения: ритм, рифма, строфическая организация стихотворения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(4БІЛ)-358

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Впервые предложена реконструкция "Слово о полку Игореве" как фольклорного поэтического (рифмованного) произведения, выделена рифмованная фольклорная поэзия в текстах летописей. Предложены принципиально новые толкования "темных мест" и новые параллели ("Слово" и былины о Вольхе и Вольге в общебылинном контексте, "Слово" и украинская народная поэзия, "Слово" и кельтская мифология), в частности, очень близкие к "Слову" сербская песня и отрывок "Шах-намэ".

Досліджено джерела й жанрово-тематичну специфіку книги "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." архієпископа Іоана Максимовича як явища української барокової агіографії. Визначено, що твір святого Іоана Максимовича розглядається як зразок агіографічної поезії, в якій трансформовано в нових формах художньо-естетичну спадщину ранньохристиянського Сходу та Київської Русі. Простежено індивідуальні особливості функціонування феноменів мучеництва та чуда в агіографічній поезії доби Бароко. З'ясовано, що своєрідність опрацювання аскетичної теми в агіографічних віршах книги "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." святого Іоана Максимовича полягає в поєднанні аскетичних програм східних Отців, ісихастського вчення про молитву розуму з ігнатіянськими концепціями духовного вдосконалення. Образ святого, поданий у поетичній книзі архієпископа Іоана Максимовича, аналізується як відображення барокової антропології.

Наведено результати дослідження українського віршознавства XX - початку XXI ст. Проаналізовано взаємодію естетики та лінгвістики в аналізі ритмічної композиції поетичного твору. Описано метричну структуру мініатюр М. Семенка, досліджено п'ятистопний ямб у творчості Л. Українки 1880 - 1890-х рр. Визначено особливості побудови семіотичного квадрата у немімезисній ліриці. Розкрито можливості використання віршового переносу як ритмічного засобу актуалізації семантики на прикладі Шевченкового "Подражанія 11 псалму". Проаналізовано метрико-строфічну будову віршів збірки "Ротаці" Б.-І. Антонича у контексті сюрреалістичних пошуків автора. Розглянуто семантику рим у творчому доробку І. Жиленко, а також строфіку верлібрів В. Голобородька (на прикладі збірки "Ми йдемо"). Розглянуто гендерні особливості прочитання та перекладу сучасної польської поезії (на матеріалі перекладу поезій В. Шимборської О. Гордоном та Я. Сенчишин).

Изложены результаты исследования украинского стиховедения XX - начала XXI ст. Проанализировано взаимодействие эстетики и лингвистики в анализе ритмической композиции поэтического произведения. Описана метрическая структура миниатюр М. Семенко, исследован пятистопный ямб в творчестве Л. Украинки 1880 - 1890-х гг. Определены особенности простроения семиотического квадрата в немимезисной лирике. Раскрыты возможности использования стихотворного переноса как ритмического средства актуализации семантики на примере Шевченкового "Подражания 11 псалму". Проанализировано метрико-строфическое строение стихотворений сборника "Ротаци" Б.И. Антонича в контексте сюрреалистических поисков автора. Рассмотрена семантика рифм в творчестве И. Жиленко, а также строфика верлибров В. Голобородька (на примере сборника "Мы идем"). Рассмотрены гендерные особенности прочтения и перевода современной польской поэзии (на материале переводов поэзий В. Шимборской А. Гордоном и Я. Сенчишин).

Проаналізовано складові лінгвістичної компетенції (ЛК) учнів на уроках німецької мови, а також методи роботи з ними. Доведено, що фонетика, лексика та граматика є невід'ємною складовою уроку, оскільки ЛК включає лексичні, фонологічні, граматичні знання та вміння учнів. З'ясовано можливості та перспективи використання різних форм роботи на уроці шляхом демонстрації різноманітних комунікативних вправ. Виведено принципи та практичні рекомендації щодо проведення уроків, наведено приклади вправ: фонетичних (на повторення звуків; на фіксацію фонем, наголосу, інтонації; на підбір слів у риму тощо), лексичних (переклад, ігри у парах та групах, інтерв'ю), граматичних (складання речень, знаходження аналогії з рідною мовою, з іншою іноземною тощо). Зазначено, що розвиток комунікативності як ЛК можливий тільки через вирішення реальних завдань на уроці, що викликають в учнів задоволення й упевненість у собі, бажання говорити німецькою.

Проанализированы составляющие лингвистической компетенции (ЛК) учащихся на уроках немецкого языка, а также методы работы с ними. Доказано, что фонетика, лексика и грамматика является неотъемлемой составляющей урока, поскольку ЛК включает лексические, фонологические, грамматические знания и умения учащихся. Выяснены возможности и перспективы использования различных форм работы на уроке путем демонстрации различных коммуникативных упражнений. Выведены принципы и практические рекомендации по проведению уроков, приведены примеры упражнений фонетических (на повторение звуков; на фиксацию фонем, ударения, интонации и т.п.; на подбор слов в рифму и т.д.), лексических (перевод, игры в парах и группах, интервью), грамматических (составление предложений, нахождение аналогии с родным языком, с другой иностранный т.п.). Отмечено, что развитие коммуникативности как ЛК возможно только через решение реальных задач на уроке, вызывающих у учащихся удовлетворение и уверенность в себе, желание говорить на немецком.

In the theoretical part of the article the attention is accentuated on the differentiation between competency and competence. Principles of communicatively oriented teaching of foreign languages. In the practical part it is stipulated the teaching of dialogic and monologue speaking, teaching to speak on the basis of a reference dialogue, on the basis of making a dialogue УStep by StepФ, by means of developing a communication situation and using games to provoke a communication act.

Проаналізовано особливості втілення пушкінської традиції у творчості Д. Самойлова, творчий діалог поета з О. Пушкіним. З'ясовано місце О. Пушкіна в критичній і щоденниковій прозі письменника. Досліджено специфіку осмислення пушкінської традиції в його "Книге о русской рифме". Розглянуто образ ліричного героя, форми прояву сатири, своєрідність інтертексту, жанрові різновиди філософської та громадянської лірики, а також поем Д. Самойлова. Запропоновано періодизацію творчості поета, що грунтується на особливостях його сприйняття творчості й особистості О. Пушкіна.

Проаналізовано есеїстику о. Василя Мельника - греко-католицького священика, поета, прозаїка, драматурга, громадського діяча, учасника літературного об'єднання "Логос" у міжвоєнний період ХХ ст. - з погляду впливу sacrum-у на його художнє мислення. Класифіковано есеї о. В. Мельника за тематикою, визначено провідні мотиви, домінантні образи, простежено біблійні алюзії та стилізація у творах. За результатами аналізу зауважено, що есеї о. В. Мельника подібні до молитов, зокрема, псалмів, як на рівні настроєності, так і на рівні поетики. Письменник любить риторичні запитання, апеляцію до читача, спонукає до роздумів незакінченими, неповними реченнями, в окремих творах простежується рима, найбільш вживаною риторичною фігурою є анафора. Стверджено, що есеї о. В. Мельника (Лімниченка) найбільш повно розкривають світоглядні особливості та літературний талант автора.

Проанализирована эссеистика о. Василия Мельника - греко-католического священника, поэта, прозаика, драматурга, общественного деятеля, участника литературного объединения "Логос" в межвоенный период ХХ в. - с точки зрения влияния sacrum-а на его художественное мышление. Классифицированы эссе о. Василия Мельника по тематике, определены ведущие мотивы, доминантные образы, прослежены библейские аллюзии и стилизация в произведениях. По результатам анализа отмечено, что эссе о. Мельника подобны молитвам, в частности псалмам, как на уровне настроенности, так и на уровне поэтики. Писатель любит риторические вопросы, апелляцию к читателю, побуждает к размышлениям незаконченными, неполными предложениями, в отдельных произведениях прослеживается рифма, наиболее употребительным риторической фигурой является анафора. Утверждается, что эссе о. В. Мельника (Лимниченко) наиболее полно раскрывают мировоззренческие особенности и литературный талант автора.

The essay writings by priest Vasyl Melnyk possess all the features of poetry in the prose. They became the continuation of his lyrics.

Рассмотрена проблема мнемотехники в контексте изучения иностранного языка и её роль в формировании иноязычной культуры речи. Сделан акцент на творческом значении педагогической мнемотехники как искусстве естественного запоминания учебного материала в процессе формирования индивидуального инструментального навыка учащегося. Представлены актуальные приёмы запоминания и результаты методической разработки студентов специальности "Перевод и переводоведение" Севастопольского государственного университета по рифмованию фонетических ассоциаций к англоязычным словам.

Розкрито особливості рецепції східного та західного богослов'я в агіографічних віршах книги "Алфавит собранный, рифмами сложенный..." свт. Іоана Максимовича. Увагу зосереджено на генезі аскетичної програми митця - поєднанні основних постулатів патристичних учень грецьких і східних Отців, ісихастського вчення про мовчазну молитву з ігнатіанськими концепціями духовного вдосконалення.

Проаналізовано переклади М. Терещенка, критичні відгуки про них і про творчість Е. Вергарна, зокрема В. Поліщука, О. Бурігардта, В. Державина, А. Гозенпуда. Висвітлено вплив доробку бельгійського автора на поезію Я. Кондри, а також можливу залежність окремих українських перекладів від російської інтерпретації В. Брюсова. Версії М. Терещенка порівняно з відповідними спробами інших українських поетів.

Цель исследования - установить основы лингвокультурной паронимической парадигматики в русском коммуникативном пространстве. Изучено разные группы паронимов, функционирующие в разных стилях русской устной и письменной речи. Исследованы парадигматические признаки однокоренных и неоднокоренных паронимов. Ряд приёмов функционального и описательного методов в лингвистике, а также методов фоносемантического, лексико-семантического, лексико-грамматического анализа в сочетании с процедурами синтеза составляют основу методики данного исследования. В результате анализа функций паронимии в русской речи и сложившихся в языке лингвокультурных традиций их использования сделан ряд выводов. Основой лингвокультурной функциональной парадигмы русских паронимов являются мелиоративные и дегенеративные паронимические оппозиции лексических единиц. Мелиоративные противопоставления паронимов обычно намеренны; они используются как авторский приём точного донесения смысла информации до реципиента. Их коннотативно нейтральные оппозиции используются обычно в научных и официально-деловых текстах. Коннотативно значимые паронимические оппозиции употребляются в публицистике, художественном и разговорном стилях. В художественной речи они функционируют как троп и как рифмотворческое языковое средство. Дегенеративные оппозиции паронимов в речи обычно случайны, стилистически либо семантически ошибочны. Чаще всего это ошибочная тавтология. Дегенеративные паронимические оппозиции могут быть намеренными, когда выступают как авторский приём нарушения истинного смысла информации в сатирических текстах, афоризмах, фразеологических трансформациях, передавая негативные или стилистически сниженные коннотации.