Рассмотрены проблемные вопросы, связанные с историей викингов и государств норманских завоевателей (варягов) в Северо-Восточной и Центральной Европе в IX - XI вв. Дана информация о географии расселения, нравах и обычаях российских племен, государствах викингов в Прибалтике, захвате варягами Киева, варяжских купцах, внутригосударственной политике Олега I, походах Игоря I на Константинополь. Уделено внимание истории службы варягов у великих киевских князей, объединению варяжских княжеств в единое государство, руническим надписям, борьбе за великое княжение между Рюрюковичами.

В первой части статьи опубликовано пряслице с рисунком, найденное в жилище XII в. на поселении возле с. Бучак на Каневщине. Сопоставлены знаки рисунка с руническими знаками степной зоны Европейской России VIII - XII вв. Их схожесть связывается с наличием неславянского населения на приграничной территории Руси. Во второй части опубликован фрагмент граффити, происходящий из Зарубского монастыря. Анализ его палеографических особенностей позволяет отнести надпись к концу XII в.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т493.4

Рубрики:

Археологія - Зображення та написи

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто спільні та відмінні риси знака та символа, виділено етапи трансформації знаків у символи. Визначено поняття "символьна комунікація", проаналізовано символічне значення рун (на прикладі руни Дагаз).

Охарактеризовано ключові етапи походження рунічних абеток, хронологічні та географічні межі поширення скандинавських рун. Розглянуто особливості місця розташування, розміру, форми, матеріалу, орнаментального оздоблення рунічних каменів, а також встановлено авторство їх творців-майстрів. Визначено термінологічний апарат монументально-меморіальних написів X - XI ст. та етапи опрацювання інформації рунічних каменів. З'ясовано інформативні можливості рун щодо запровадження християнства, характеристики суспільства, історичної географії Східної Європи та Візантії. Надано кількісні показники у формі таблиць і діаграм.

Розглянуто властивості та класифікаційні ознаки аналогового та символьного знаків. Доведено, що рунічний знак - це багатофункціональний знак-символ, який за невеликого обсягу має колосальну інформаційну ємність. Обгрунтовано, що рунічна символьна комунікація активно використовувалася на євразійській території протягом першого тисячоліття (переважно з II ст. - X ст.). Здійснено порівняльний аналіз функціонування архаїчних знакових систем у соціокомунікативному просторі: клинопису, єгипетських та китайських ієрогліфів, рис яо, огамічних та рунічних знаків. Наведено гіпотезу, що графічна форма рунічних знаків започаткована від колисанки письмової комунікації - заповіднику "Кам'яна Могила" (Україна), який містить найдавніші графічні написи на кам'яних стелях. Простежено еволюцію руни від проторунічних знаків-петрогліфів "Кам'яної Могили" до рунічних знакових систем: скандинавської, нортумбрійської, готської, тюркської та ін. Охарактеризовано вектори диверсифікації рунічного знака-символу. Показано, що рунічний знак використовується як у системі рунічних знаків (письмо, пророцтва), так і як самостійне комунікативне явище - знак-символ в амулетах, родових знаках, брен-комунікаціях. Вивчено синтактичні особливості використання рунічної знакової системи в комунікаційному просторі, розкрито способи формування рунічних написів: бустрофедон, гальдрастав та ін., охарактеризовано специфіку криптографії та стеганографії в рунічних написах, наведено приклади кодування та декодування рунічних текстів, означено проблеми декодування рунічних написів на меморіальних каменях вікінгів.

Исследована проблема происхождения древнетюркского рунического алфавита. Автор подвергает конструктивной критике две гипотезы происхождения рун: финикийско-арамейскую гипотезу; согдийскую теорию образования тюркских рун. Обоснована тамговая(пиктографическая) теория формирования древнетюркского рунического алфавита, созданного на основе тамги и тамгообразных знаков, принадлежащих тюркским тейпам, обитавшим в Великой степи на рубеже двух эр. Такое обоснование тамговой теории стало возможным благодаря археологическим разысканиям на территории кочевников Великой степи. Результаты исследования простых (базовых) и сложных тамга-знаков и тамгообразных знаков свидетельствуют о создании рунического письма еще на рубеже двух эр. Сопоставлены тамги-знаки с максимальной полнотой, собранные многими учеными в течение двух столетий почти на всем протяжении Евразии: от большой излучины Яшиль-угюз (Великая Желтая река) на Востоке и до центральных земель Европы. Определены четыре перехода в эволюции рунического письма и намечены перспективы исследования в диахроническом аспекте, что позволит освободиться от квазинаучных обобщений и выводов.

Розглянуто особливості та комунікативні властивості рунічного футарку як специфічної знаково-символьної системи. Подано гіпотезу декодування семантики сьомої рунічної групи футарку - "руни комунікації".

Исследованы шумерские иконические логограммы (архаического (Sa) и классического (Sa) эпох) и их непосредственные заимствования в Ассирии (As); сопоставляются и сравниваются с тамгами-знаками и петроглифами евразийских кочевников с целью определения не идентичности, а эквиполентности знаков. Эти сопоставления отражают древнейшие следы аккультурации между автохтонным населением южных пределов Месопотамии и пришельцами, вероятно, кенгеру, которые проникли к ним с северо-востока, с иранского плато Центральной Азии, и смешались с ними. Рассмотрены следствия и последствия аккультурации между оседлыми и кочевыми народами до завоевания южной части двуречья аккадцами. Следствия и последствия аккультурации проявляются, прежде всего, в схожести изобразительных логограмм шумер с тамгами-знаками кочевников Евразии. Подтверждена гипотеза о том, что информация в Евразии передавалась в широтном направлении, но в меньшей степени по меридиану, что приводило к развитию различных систем письма: слогового и алфавитного на Западе и в Центральной Азии и иероглифического на Востоке. Рассмотрена проблема близости языкового строя шумер с языками урало-алтайской языковой семьи. Это касается близости этих языков: у них общий агглютинативный строй и идентичные фонетические процессы. При сравнении шумерских изобразительных логограмм с тамгами-знаками выявляется "зерно" первосмысл этих знаков, что могло быть основанием для создания в середине первого тысячелетия до н.э. первых рунических знаков-символов, которые имелись в древности на инкорпорирующем уровне развития на Алтае. Рассмотрены шумеро-тюркские лексические соответствия ряда тюркских языков: древнетюркского, старокыпчакского, современных кыпчакских (чувашского, казахского, киргизского, ногайского, крымскотатарского и др.) и алтайских языков (хакасского, алтайского, тувинского, якутского), а также турецкого и монгольского языков. Определены ареалы распространения тамги-знаков, эквиполнетные с шумерскими иконическими логограммами (Румыния (Асанчи, Омурчи)), Венгрия, южные пределы лесостепной зоны Восточной Европы вокруг Чёрного (Малая Азия) и Каспийского морей, Сары-Арки Казахстана, Алтая, северной и внутренней Монголии и Восточного Туркестана).

Показано розвиток кінематографу в Одесі на початку ХХ століття. Висвітлено діяльність відомого механіка та винахідника Новоросійського університету Й. А. Тимченка, який створив перший кіноапарат. Охарактеризовано перші кінематографічні підприємства О. Дранкова, О. Ханжонкова, Д. Харитонова, О. Борисова, М. Гросмана. Відображено діяльність акторів німого кіно В. Холодної, П. Чардиніна, І. Мозжухіна, О. Рунича, В. Полонського та першого мультиплікатора України В. Старевича на одеській кіностудії.

Проаналізовано скандинавські рунічні написи як унікальне, автентичне і достовірне історичне джерело. Рунічні пам'ятки розглянуто як зразок матеріального втілення вікінгської Епохи, публічного мистецтва, історичної пам'яті.