Викладено теоретичні основи психологічної підготовки. Представлено практичний досвід та особливості організації видородової діяльності військ (сил) Збройних Сил України. Розроблено у Головному управлінні морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України спільно з Науково-дослідним центром гуманітарних проблем Збройних Сил України, Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, за загальною редакцією начальника Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України генерал-майора Клочкова В.В. військових навчальних закладів як основний методичний матеріал під час підготовки до проведення занять з психологічної підготовки. Визначено загальні положення щодо організації психологічної підготовки у Збройних Силах України: сутність та зміст психологічної підготовки особового складу; мета психологічної підготовки особового складу; принципи та завдання психологічної підготовки особового складу; види психологічної підготовки особового складу; методи психологічної підготовки особового складу; форми психологічної підготовки особового складу; прийоми і засоби психологічної підготовки особового складу; способи моделювання психологічних чинників бою; навчально-матеріальна база для проведення занять з психологічної підготовки. Розглянуто загальні положення щодо керівництва, планування та організації психологічної підготовки: керівництво психологічною підготовкою особового складу; планування психологічної підготовки особового складу; організація психологічної підготовки в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України; заходи безпеки під час проведення занять (навчань) з психологічної підготовки особового складу. Розглянуто питання організації психологічної підготовки під час занять з бойової підготовки. Визначено особливості організації психологічної підготовки особового складу підрозділів видів (родів) військ (сил). Наведено питання саморегуляції та формування стресостійкості військовослужбовців.

Мета статті - дослідити представлення козацької участі у Хотинській кампанії 1621 р. у творах київських церковних авторів та козацьких літописців XVII - початку XVIII ст., спираючись на методологію дискурс-аналізу. Київські православні церковники, а пізніше козацькі літописці, які були творцями історичної пам'яті про участь козацького війська у Хотинській війні 1621 р., цілком оригінально представляли цей сюжет порівняно з іншими річпосполитськими авторами. Так, на відміну від останніх, вони зображували козацьке військо не помічниками, хай і доблесними, шляхетської армії на чолі з великим литовським гетьманом Яном Каролем Ходкевичем, а чільними оборонцями Хотина, єдино завдяки яким Річ Посполита встояла під натиском османського війська. Разом із тим, представлення "козацької звитяги" у цих творах змінювало свої змістові акценти впродовж XVII ст. Висновки: первинний сплеск у 1620-х рр. у текстах київських церковних авторів, які підкреслювали православну ідентичність козаків, відбувся в контексті боротьби за визнання королем висвяченої єрусалимським патріархом Феофаном у 1620 р. православної ієрархії. Після визнання її новим монархом Владиславом IV у 1632 р. сюжет про Хотинську війну і про роль у ній запорозького козацтва загалом зник зі знакових київських текстів аж до 1670-х рр. Відродження "пам'яті" про Хотинську війну відбулося знову ж у колі церковних авторів (Галятовський, Софонович), котрі, утім, не спиралися на тексти зразка 1620-х рр. Їх мотиви уславлення козацької звитяги під Хотином були іншими - протиставити гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, "переможця турків", гетьманові П. Дорошенку, що визнав османську протекцію. Надалі саме текст Cофоновича буде відрефлектований у козацьких літописах кінця XVII - початку XVIII ст. Слідом за Софоновичем автори твердили, що вирішальну роль у відступі османського війська відіграли нічні козацькі атаки - практика, сумнівна як на вояцькі звичаї, проте цілком достойна, якщо звернутися до біблійних алюзій. Саме на цю домінуючу інтерпретативну рамку орієнтуватиметься й С. Величко, попри те, що, прописуючи сюжет Хотинської кампанії, фактографічно він спирався на тексти католицьких авторів.

Підручник «Вища математика: теорія та застосування у задачах військового спрямування» підготовлений колективом авторів кафедри інженерної механіки (озброєння та техніки інженерних військ) Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Він складається з восьми розділів, переліку умовних позначень, вступу, українсько-англійського словника ключових термінів, відповідей, предметного покажчика, списку використаної та рекомендованої літератури та додатків. Структура кожного розділу така: на початку подасться теоретичний матеріал, який містить основні означення, формулювання важливих теорем та деякі фрагменти їх доведень, ключові формули; далі - повні розв’язання відповідних задач, зокрема і військово-прикладних. У кожному розділі є теоретичні та практичні завдання для самостійного виконання, деякі з них військового спрямування. Розташування матеріалу підручника відповідає навчальним програмам дисциплін «Вища математика» та «Теорія ймовірностей і математична статистика».

Актуальність дослідження полягає в постійно зростаючому інтересі в суспільстві та науковому середовищі до теми національних видів боротьби та бойових мистецтв і необхідності розв'язання проблеми об'єктивного історичного висвітлення сучасного відродження українських національних бойових мистецтв. Мета дослідження - визначити історичну хронологію початку відродження козацьких бойових мистецтв, бойового мистецтва "Спас" крізь призму сучасного розвитку в Україні та на міжнародному рівні, на прикладі всеукраїнських і міжнародних заходів на о. Хортиця та інших знакових місцях українського козацтва. Методи дослідження - історико-педагогічний аналіз архівних документів, звіти спортивних козацьких організацій ("Дитячо-юнацька школа козацького бойового мистецтва "Спас", "Всеукраїнська федерація "Спас"), Запорізької міської ДЮСШ бойового мистецтва "Спас", управління молоді, спорту та туризму Запорізької міської ради, опитування тренерів і керівників спортивних товариств, ДЮСШ, інформаційних ресурсів мережі "Інтернет". Визначено, що бойове мистецтво "Спас" є основою бойового вишколу запорозького козацтва. Висвітлено історичну хронологію початку відродження козацьких бойових мистецтв, бойового мистецтва "Спас" крізь призму сучасного розвитку в Україні та на міжнародному рівні на прикладі всеукраїнських і міжнародних заходів на о. Хортиця. Зазначено, що системний вишкіл запорозького козацтва отримав у часи Гетьмана П. К. Сагайдачного. Зроблено висновки, що Українські національні бойові мистецтва є частиною бойової культури українського народу. Розвиток українських національних бойових мистецтв є історією відродження українських національних видів спорту в сучасній Україні. Україна має багатотисячолітню традицію бойового вишколу воїнів-захисників рідної землі. Бойове мистецтво "Спас" є традиційним бойовим вишколом запорізького козацтва, який відродився в Україні з о. Хортиця, колиски запорозького козацтва.

Надано варіанти схем дій відділення, взводу, роти та батальйону в різних видах бою за умови поетапного переходу на стандарти НАТО. Наведено приклади оформлення графічних бойових документів (карток і схем) з урахуванням власних напрацювань і навчально-методичного матеріалу, що був розроблений викладачами кафедри тактики факультету бойового застосування військ Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Узагальнено в табличній формі нормативи з бойової підготовки Сухопутних військ для механізованих підрозділів Сухопутних військ ЗС України.

На основі вивчення праць українських дослідників, архівних та опублікованих документів і матеріалів, мемуарної літератури та низки інших джерел показано стан наукової розробленості теми, розкрито процес та узагальнено досвід створення розвитку та застосування інженерних військ Збройних Сил (ЗС) України у 1992 - 2018 рр. Досліджено досвід створення інженерних військ ЗС України, особливості їх реформування та розвитку у період у 1992 - 2018 рр., з’ясовано тенденції в змінах організаційної структури та підходів до їх застосування у зазначений період. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в постановці та розробці наукового завдання, яке до тепер не було предметом комплексного аналізу і не отримало всебічного висвітлення у вітчизняній і зарубіжній історичній науці. Уперше запропоновано й обґрунтовано авторську періодизацію створення та розвитку інженерних військ ЗС України; розкрито структурну організацію інженерних військ ЗС України та її зміни у зазначений період; систематизовано досвід застосування підрозділів інженерних військ ЗС України підчас виконання основних завдань інженерного забезпечення; порівняно кількісні та якісні показники виконання основних завдань інженерного забезпечення; виявлено особливості застосування інженерних військ ЗС України під час їх участі у антитерористичних і миротворчих операціях та ліквідації наслідків стихійних лих. Набули подальшого розвитку: історіографія будівництва інженерних військ ЗС України; до наукового обігу введено нові архівні документи за темою дослідження. Практичне значення одержаних наукових результатів дослідження полягає у суттєвому доповненні і розширенні сучасних знань про форми і методи застосування інженерних військ під час оперативного (інженерного) забезпечення військ (сил). Матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальному процесі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного для підготовки та застосування частин і підрозділів інженерних військ ЗС України, проведення воєнно-історичних досліджень, розробки підручників і навчальних посібників з дисциплін оперативно-тактичного блоку для вищих військово-навчальних закладів Міністерства оборони України.

Розглянуто філософію у світоглядних викликах сучасності. Увагу приділено питанню про поняття духовності. Розглянуто також самореалізацію як екзистенціал людського буття. Акцентовано на духовності як підгрунті ментального здоров'я. Висвітлено глобальні соціально-політичні чинники хаотизації сучасної світ-системи. Визначено вплив канонізації гетьмана Петра Коношевича-Сагайдачного на поглиблення церковного розколу в Україні. Розглянуто першоджерельний переклад як джерело збагачення сучасної української філософії. Досліджено питання про культурологічну переорієнтацію змісту післядипломної педагогічної освіти. Розкрито роль стейкхолдерів у системі забезпечення якості вищої освіти. Висвітлено проблеми сутнісного контенту компетентнісної проблематики в освіті. Розглянуто інклюзивну освіту як проблему суспільства.

Захід відбувся 23 лютого 2018 р. у відділі історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАНУ. У роботі семінару взяли участь співробітники академічних інститутів історії України, української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, а також Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, Київського університету ім. Б. Грінченка, Національного університету оборони України ім. І. Черняховського, Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного, представники Державної прикордонної служби України, "Енциклопедичного видавництва", Музею історії міста Києва, Національного музею історії України у Другій світовій війні, Українського центру вивчення історії Голокосту і разом майже 60 фахівців з історії Другої світової війни. Учасники семінару обговорили концепцію енциклопедії "Україна в Другій світовій війні", перелік і зміст статей, логістику підготовчої роботи.

17 - 18 травня 2018 р. на базі Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів) було проведено щорічну XI Міжнародну науково-технічну конференцію на тему "Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ".

Рассмотрен ассортимент изделий из кости и рога, выявленных при исследовании Донецкого городища. В большом количестве здесь были найдены костяные и роговые накладки для снаряжения лучника, а также рукояти ножей и других инструментов. Некоторые рукояти оказались покрыты изящным орнаментом, тогда как в быту использовались в основном простые, неорнаментированные орудия труда. Это говорит о возможном изготовлении этих изделий для продажи. На промышленные масштабы производства обозначенных вещей указывают также остатки нескольких косторезных мастерских, которые явно работали на заказ, а не только обслуживали жителей городища. Одна из мастерских даже специализировалась на изготовлении луков. Выгодное расположение Донецкого городища на торговых путях способствовало развитию торговых связей жителей городища с другими регионами. Донецкие ремесленники вполне могли обеспечивать своей продукцией половецкие племена, которые кочевали ниже по Донцу. Об этом говорят находки аналогичных вещей в кочевнических погребениях бассейна среднего течения Северского Донца. Костяные орнаментированные накладки на луки, колчаны и налучья были характерны для быта кочевого населения, а не жителей Древнерусского государства. Подобные торговые связи населения Донецкого городища и жителей Степи позволяют с новых позиций взглянуть на взаимоотношения половцев и Руси, которые в историографии часто представляются как вечное противостояние и борьба оседлых земледельцев и кочевников-скотоводов.

Досліджено художній світ як уявну реальність, що є унормованою структурою, яку моделює реципієнт під час читання літературного тексту й якій характерна наявність у хронотопі та послідовна зв'язність і цілісність предметів та об'єктів, а її параметри залежать від авторської мети та інформаційного досвіду читача. Художній світ в історичному романі проаналізовано залежно від визначальних особливостей вказаного жанрового різновиду, які зумовлені поєднанням історичної правди та вигадки, а також історизмом. Запропоновано методику аналізу комплексу історичних романів (на матеріалі творів Д. Мордовця, А. Чайковського, З. Тулуб, С. Черкасенка та Ю. Сороки) за допомогою моделювання домінантних структуротвірних чинників художнього світу: світоглядних концепцій автора та реципієнта, жанрово-стильових і поетикальних параметрів, простору, часу, предметної наповненості, персонажів, дії та взаємодії.

Висвітлено місце та значення Чорної ради в історії Ніжина та всієї України. Показано передумови та наслідки Ніжинської ради 1663-го р. як геополітичної події, роль Ніжинського козацького полку в цих подіях. Розглянуто похід П. Конашевича-Сагайдачного 1618 р. на Москву в світлі українсько-російських відносин. Простежено процес розгортання національно-визвольної боротьби українського народу на теренах Чернігово-Сіверщини протягом 1648 - 1649 рр. Проаналізовано політичну діяльність української православної ієрархії в добу "Руїни". На матеріалах Ніженської округи визначено роль місцевих органів влади в розвитку церковного розколу в УСРР у 1820-х рр. Розглянуто основні причини та прояви загострення політичної конфронтації в Україні (вересень - грудень 1990 р.).

Вивчено діяльність радянських органів державної безпеки під час визволення України в 1943 - 1944 рр. Розглянуто досвід управління тилом у Чернігівсько-Полтавській стратегічній наступальній операції. Проаналізовано інформаційну політику СРСР у діяльності партизанських об'єднань на окупованих територіях у 1941 - 1944 рр. Досліджено документи про участь радянських партизанів у битві за Дніпро та визволення Києва восени 1943 р. Приділено увагу героїчним діям Ю. Сагайдачного у боях на Букринському плацдармі. З'ясовано вплив битви за Дніпро на військово-політичну ситуацію на Волині та Західному Поліссі. Висвітлено історію встановлення радянського полководницького ордена Б. Хмельницького в контексті визволення Радянської України. Розкрито деякі аспекти музейно-архівного дослідження повідомлень Надзвичайної Державної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Києві з фондозбірні Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр.

На основі аналізу першоджерел і літератури розкрито в європейському контексті воєнно-політичну діяльність, місце та роль гетьмана П. Сагайдачного у політичній історії та культурі України. Визначено роль України на політичній карті Європи першої чверті XVII ст.

Висвітлено біографію славетного запорозького гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, а також окреслено найважливіші віхи його владного проводу у Війську Запорозькому. Визначено час народження, соціальне походження, історічну форму прізвища, розглянуто освіту та виховання, склад родини П. Сагайдачного. На основі дослідження почерку запорозького гетьмана змальовано його психологічний портрет. Приділено увагу козацьким морським походам, у тому числі морській виправі 1616 р. на Кафу. Охарактеризовано політичну та дипломатичну діяльність П. Сагайдачного, зокрема, щодо укладення польско-запорозьких угод, контактів з організаторами Лігі християнської міліції, перським шахом, московським царем, відновлення 1620 р. православної церковної ієрархії Київської метрополії. Висвітлено його командування козацьким військом під час польско-московської війни 1617 - 1618 рр. та Хотинської війни 1621 р.

Рассмотрены вопросы моделирования параметров рабочего процесса судового дизеля, импульсного регулирования скорости асинхронного двигателя в судовом электроприводе, повышения качества электроэнергии в судовых электрических сетях. Внимание уделено автоматизации процесса создания программы механической обработки инструмента для извлечения обломанных крепежных элементов из несущих и декоративных конструкций судов. Акцентировано на применении асимтотических методов к задаче прогнозирования усталостной повреждаемости деталей судовых машин. Освещен опыт конструирования автономной вертикально-осевой ветроэлектрической установки малой мощности. Освещены вопросы повышения технологичности погрузочно-разгрузочных работ на морском транспорте. Проанализировано развитие системы комплексной электронной навигации "e-Navigation" на мировом флоте в целях обеспечения безопасности судоходства.

Проаналізовано проблему інформаційного забезпечення наукової та науково-технічної діяльності у вищих військових навчальних закладах України на прикладі Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Виявлено ознаки характерництва П. Сагайдачного, підкреслено неоднозначність зображення характеру гетьмана у проаналізованому романі.

Рассмотрено возникновение Запорожского казачества, этапы его становления, роль и место в истории Украины и Восточной Европы. Значительное внимание уделено самобытности Запорожья, военному искусству запорожских казаков, деятельности казацких органов управления. Акцентировано на особенностях духовного мира старого Запорожья, религиозности днепровского "лыцарства" и роли православной церкви на Сечи. Приведена детальная информация о повседневном быте днепровской вольницы, в частности, о казацкой одежде, культуре питания казаков, строительстве жилищ, казачьей топонимике, секретах писарского дела и др. Даны краткие сведения о гетманах и кошевых атаманах Сечи - Богдане и Юрии Хмельницких, Иване Выговском, Павле Тетере, Петре Дорошенко, Михаиле Ханенко, Иване Брюховецком, Демьяне Многогрешном, Иване Самойловиче, Иване Мазепе, Иване Скоропадском, Данииле Апостоле, Кирилле Разумовском, Петре Сагайдачном-Конашевиче, Иване Сирко. Изложены сведения о Запорожском казачестве в наши дни, о структуре Союза казаков Украины, символике, знаках различия, войсковых чинах, об обучении науке днепровского рыцарства и т.д. Уделено внимание описанию историко-культурного комплекса "Запорожская Сечь" в национальном заповеднике "Хортица", музеев, мемориалов, хранящих драгоценное наследие исторического прошлого Запорожской Сечи.

Висвітлено грандіозний для XVII ст. воєнний конфлікт - Хотинську війну 1621 р. між Османською імперією та Річчю Посполитою. На основі історичних джерел визначено політичні фактори, що спричинили Цецорську битву 1620 р., розкрито її перебіг. Приділено увагу польсько-запорізьким відносинам у контексті підготовки до турецької війни. Розглянуто структуру та чисельність османської армії, польсько-литовських сил, а також війська запорізьких козаків. Встановлено дату початку Хотинської війни, описано її морську фазу та сухопутні воєнні дії, насамперед ті, що розгорнулися восени 1621 р. під Хотином. Вивчено особливості поля Хотинської битви, спорудження мостів черед Дністер і способи виживання вояків за умов облоги. Розглянуто питання воєнної тактики сил турецького султана Османа II, польсько-литовської армії під командуванням Я.-К. Ходкевича та С. Любомирського, запорожців на чолі з гетьманами Я. Бородавкою та П. Конашевичем-Сагайдачним. Висвітлено перебіг турецько-польських переговорів для укладення Хотинського миру.