Висвітлено особливості та основні етапи історії ісламу в Криму, показано його роль у процесах релігійно-національної самоідентифікації кримських татар. Розглянуто питання етновідтворення та етнозбереження даного народу в різні періоди його існування. Проаналізовано сучасний стан мусульманської спільноти Кримського півострова, з'ясовано специфіку соціальної адаптації мусульман в українському суспільстві.

Освещены особенности и основные этапы истории ислама в Крыму, показана его роль в процессах религиозно-национальной самоидентификации крымских татар. Рассмотрены вопросы этновоспроизводства и этносохранения данного народа в различные периоды его существования. Проанализировано современное состояние мусульманской общины Крымского полуострова, согласована специфика социальной адаптации мусульман в украинском обществе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э211.8

Рубрики:

Релігія та соціальні вчення

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено аналіз сучасних підходів щодо визначення сутності ідентичності та ідентифікації. Встановлено детермінанти процесу самоідентифікації особистості вчителя та учня як суб'єктів педагогічної комунікації. Показано роль самоідентифікації як компонента ідентичності та розглянуто проблему її впливу на формування стилю професійної діяльності учителя. Висвітлено досвід вивчення самоідентифікації суб'єктів педагогічної комунікації та розроблено її функціональну модель для вчителя.

Проведен анализ современных подходов к определению сущности идентичности и идентификации. Установлены детерминанты процесса самоидентификации личности учителя и ученика как субъектов педагогической коммуникации. Показана роль самоидентификации как компонента идентичности и рассмотрена проблема ее влияния на формирования стиля профессиональной деятельности учителя. Освещен опыт изучения самоидентификации субъектов педагогической коммуникации и разработана ее функциональная модель для учителя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э377.109(4Укр)-3

Рубрики:

Греко-католицька церква в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено механізм політичної самоідентифікації особистості за умов формування плюралістичного суспільства. Акцентовано увагу на ролі психологічного процесу ідентифікації індивидів із незалежними від держави та конкурентними соціальними утвореннями в життєдіяльності громадянського суспільства. Розроблено й обгрунтовано комплексну модель політичної самоідентифікації та самоідентичності особистості. На підставі аналізу емпіричних даних виявлено домінантні типи ціннісно-ідеологічних ідентичностей у сучасному українському суспільстві.

Исследован механизм политической самоидентификации личности при условии формирования плюралистического общества. Акцентировано внимание на роли психологического процесса идентификации индивидов с независимыми от государства и конкурентными социальными образованиями в жизнедеятельности гражданского общества. Разработана и обоснована комплексная модель политической самоидентификации и самоидентичности личности. На основании анализа эмпирических данных обнаружены доминантные типы ценностно-идеологических идентичностей в современном украинском обществе.

За даними переписів 1959 - 2001 рр. проаналізовано основні тенденції в етнічній та етномовній динаміці населення України.

Висвітлено наукову діяльність професійних істориків України кінця XIX - початку XX ст., їх вплив на розвиток української історичної науки як національної. Зазначено, що, незважаючи на подібність соціальних та інтелектуальних умов становлення й наукової творчості, національна ідентифікація та концептуальна спрямованість досліджень цих істориків виявилася різноспрямованою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання утвердження національної самоідентифікації лемків на початку 1930-х рр., що відбувалося під впливом двох факторів, один з яких її генерував, а інший намагався нейтралізувати: активізації культурно-освітніх і національно-політичних процесів, національної асиміляції польського уряду, яка концентрувалась на нав'язуванні ідеї про етнічну окремішність лемків від українців.

Рассмотрены вопросы утверждения национальной самоидентификации лемков в начале 1930-х гг., что происходило под влиянием двух факторов, один из которых ее генерировал, а другой пытался нейтрализовать: активизации культурно-образовательных и национально-политических процессов, национальной ассимиляции польского правительства, которая концентрировалась на навязывании идеи об этнической обособленности лемков от украинцев.

Досліджено проблему взаємодії глобального та локального в процесі самоідентифікації особистості й обгрунтовано специфіку формування плюралістичної ідентичності в добу глобалізації. Доведено, що вирішення протиріччя глобального і локального в процесі самовизначення особи є можливим за умови визнання їх діалектичного зв'язку. Зроблено висновок щодо підсилювання за умов глобалізації значення локального в процесі формування ідентичності особистості внаслідок неможливості універсалізації глибинних ментальних і культурних засад і початку формування нової глобальної ідентичності особистості.

Досліджено специфіку функціонування нормовідповідності та значущих ідентифікацій в структурі ідентичності майбутнього педагога з метою гуманізації його професійної діяльності.

Розглянуто проблему самоідентифікації в сучасній психології. Визначено роль і місце професійної та особистісної самоідентифікації в структурі ідентичності. Окреслено перспективи використання самоідентифікації як психологічного механізму подолання кризи особистісно-рольової ідентичності. Проаналізовано можливості формування "відкритої", "гнучкої" ідентичності гуманістично вмотивованого педагога.

Зазначено, що соціальна незадоволеність як наслідок меланхолійної культури не часто стає предметом вивчення соціологів. Так само як маргінальні групи чи ексклюзія в суспільстві рідко розглядається з позицій відторгнення несформованих соціально-психологічних претензій індивідів. Використано підхід Дж. Батлера для поглиблення аналізу проблем соціальної меланхолії в сучасному постмодерному світі.

Проведено комплексне дослідження феномену нації, подальший розвиток якого визначається складною взаємодією об'єктивних і суб'єктивних чинників його функціонування. Встановлено, що суттєвим чинником формування нації є самоідентифікація людини, її особистісне самовизначення відносно нації як спільноти, що є для особи простором її існування та розвитку. Досліджено процес ідентифікації особи як механізм її соціалізації та становлення суб'єктивності у взаємозв'язку з процесами націєтворення, визначено детермінанти формування громадянської ідентичності за умов полікультурного суспільства, показано його роль у націєтворчих процесах. Встановлено, що детермінантами самоідентифікації більшості громадян України є їх регіональна та етнічна складові. Виявлено, що причиною виникнення даного явища посткомуністичної трансформації, що є не стільки процесом економічних і суспільно-політичних змін, скільки трансформацією багатовимірних соціальних і громадянських ідентичностей широких верств населення, доведено пріоритетність суб'єктивних чинників націєтворення, позитивний ефект яких пов'язаний з толерантністю, лояльністю, солідарністю, несприйняттям ксенофобії та шовінізму. Зроблено висновок, що лише поєднання у процесі націєтворення етнокультурного плюралізму та загальногромадянської рівності є домінантою консолідації української політичної нації та фактором забезпечення безпеки держави.

Досліджено екзистенційно-феноменологічний (М.Гайдеггер) та герменевтичний (Г.-Г.Гадамер) досвід інтерпретації античної метафізики, представленої іменами Анаксимандра, Геракліта, Парменіда, Протагора, Платона та Арістотеля. Виявлено формальні протиріччя, пов'язані з фундаментальним і радикальним характером досліджуваної методології, а також із системним способом доведення основних тез М.Гайдеггера та Г.-Г.Гадамера, що передбачають вихід за межі екзистенційного досвіду та звернення до онтологічних вимірів культури. З урахуванням позасцієнтистського статусу будь-якого екзистенційного аналізу розкрито сутність і винятковий евристичний потенціал даної аналітики, до вимог якої належать визначення спрямованості інтерпретації, методологічна самоідентифікація та усвідомлення міри відповідальності екзистенційного акту, яким є досвід філософування та історико-філософського дослідження.

Досліджено етнополітичні процеси на Лемківщині у 1890-х - 1930-х рр. На підставі широкого кола джерел проаналізовано суспільно-політичні, культурно-освітні та соціально-економічні процеси на Лемківщині, з'ясовано їх особливості. Вивчено чинники та фактори, які генерували або гальмували процес формування й утвердження національної ідентичності лемківської етнографічної групи. Розкрито форми та методи етнополітики, виявлено її негативний вплив на національний розвиток лемків. Визначено причини, які впливали на запізнілість і неоднорідний характер становлення української національної ідентичності лемків. Доведено, що незважаючи на суттєві перешкоди, їх українська національна самоідентифікація постійно прогресувала. Відзначено, що цей процес наприкінці 1930-х рр. не був наявний на всій Лемківщині, що мало прояв у ідентифікаційних суперечностях в її окремих частинах.

На підставі критичного підходу проаналізовано результати переписів населення 1989 і 2001 рр., природного приросту населення області, міграційних процесів. Надано оцінку міжетнічним шлюбам на Закарпатті як індикатору етнодемографічних процесів. Етнополітичні процеси в краї проаналізовано з використанням архівних документів, які вперше введено до наукового обігу. Висвітлено протистояння національно-демократичної та партійно-номенклатурної еліт краю 1989 - 1991 рр., активізацію політичного русинства та представників етнонаціональних менших Закарпаття. Досліджено етнокультурні процеси в середовищі українців Закарпаття, які трансформувались у напрямку зростання етнічної самосвідомості та національної свідомості. Констатовано розбудову елітами етнонаціональних меншин краю плюралістичного громадянського суспільства. Обгрунтовано висновок, що етнічна самоідентифікація українців Закарпаття старшого покоління носить бінарний характер (етноніми "русин" і "українець"). Зазначено, що дослідження, проведені серед молодого покоління, засвідчують потенціал нової системи цінностей українського суспільства.

Проведено соціально-філософське дослідження соціокультурної самоідентифікації особистості та ролі мови як засобу даного процесу. Розглянуто методологічний аспект вивчення процесу соціокультурної самоідентифікації як засобу механізму саморегуляції соціуму та певного виду активності соціальних суб'єктів. Проаналізовано категоріальний ряд, що відображає зміст соціокультурної самоідентифікації особистості. Виявлено логіку розвитку даного процесу в сучасному суспільстві та з'ясовано об'єктивні критерії типології самоідентифікації особистості, досліджено її основні види, до яких належать: цілеспрямована (консервативна та прогресивна) самоідентифікація, нецілеспрямована, зовнішня, внутрішня та самоідентифікація шляхом деідентифікації - заперечення іншого "Я" та методом самоподолання, самозаперечення, перегляду власної позиції, реконструювання власної ідентичності. Розкрито сутність соціокультурної детермінації мовної самоідентифікації, на фунціонування якої найбільшою мірою впливають існуючий світовий порядок, соціально-політична трансформація та глобалізація, релігія, ідеологія, політика, рівень розвитку суспільства та правової держави, менталітет нації, світоглядні орієнтації людей та спрямованість їх соціальної активності. Виявлено та проаналізовано основні об'єктивні та суб'єктивні фактори оптимізації процесу мовної самоідентифікації особистості в Україні.

Обгрунтовано використання поняття самоідентифікації як логічного продовження традиції наукової рефлексії, що базується на споріднених поняттях "ідентифікація", "ідентичність", "самовизначення". Зазначено, що становлення проблеми самоідентифікації відбувається в європейському культурному контексті доби модерну у процесі утвердження індивідуалізму як визначальної характеристики західноєвропейської культури. Доведено, що моральнісна самоідентифікація як продукт індивідуалізованого суспільства, фіксуючи набуття індивідом статусу соціального суб'єкта у процесі моральнісного індивідуального діяння як самотрансценденції особи у вчинку доброї волі, співпереживанні як сприйнятті Іншого, є феноменом, проблемою для етичного дослідження. Визначено, що найбільш стійкими модусами виявлення моральнісної самоідентифікації у сучасному світі є гендерна та національна ідентичність соціального суб'єкта, в яких моральнісний вимір пов'язується з індивідуальною унікальністю (гендерний модус) та загальнозначимою міжсуб'єктною комунікацією (національний модус). Запропоновано тезу, що виховання шляхом первинної соціалізації особистості має орієнтувати особу на моральнісну самоідентифікацію як засіб віднайдення спільного етосу для всіх модусів її самовизначення та соціального функціонування у новітніх соціокультурних реаліях.

Досліджено механізм політичної самоідентифікації особистості за умов формування плюралістичного суспільства. Розглянуто роль психологічного процесу ідентифікації індивідів з незалежними від держави та конкуруючими між собою соціальними утвореннями у життєдіяльності громадського суспільства. Розроблено комплексну модель політичної самоідентифікації та самоідентичності особистості. На підставі аналізу емпіричних даних виявлено превалюючі типи ціннісно-ідеологічної ідентичності. Встановлено зв'язки між ціннісно-ідеологічною та політико-ідеологічною ідентичністю.