Обгрунтовано концепцію біосоціодуховного феномена людини (єдності Духа, душі та тіла). Показано специфіку взаємозв'язку фізичного та духовного розвитку у процесі становлення особистості. Описано системи фізичного самооздоровлення людини (П. Іванова, Г. Малахова), зроблено огляд релігійних і духовно-езотеричних філософських учень (О. Реріх, С. Лазарєва, Ф. Бейлса, К. Антарової), визначено основні принципи профілактики здоров'я. Розглянуто зміст, шляхи та чинники духовного виховання та самовиховання особистості (почуттів, розуму та волі). Наведено концепцію духовного самовдосконалення людини, розроблену сучасними ученими-педагогами В. Галузинським і М. Євтухом. Розкрито взаємозв'язки між морально-духовним самовдосконаленням людини та гуманізацією і одухотворенням усього суспільства у цілому. Проаналізовано проблему духовного саморозвитку особистості, розглянуто шляхи удосконалення індивідуальної свідомості у богословських джерелах, духовно-езотеричних філософських ученнях і психолого-педагогічній літературі.

Обоснована концепция биосоциодуховного феномена человека (единства Духа, души и тела). Показана специфика взаимосвязи физического и духовного развития в процессе становления личности. Описаны системы физического самосовершенствования человека (П. Иванова, Г. Малахова), проведен обзор религийных и духовно-эзотерических философских учений (Е. Рерих, С. Лазарева, Ф. Бейлса, К. Антаровой), определены основные принципы профилактики здоровья. Рассмотрены содержание, пути и факторы душевного воспитания (чувств, разума и воли). Изложена концепция душевного самосовершенствования человека, разработанная современными учеными-педагогами В. Галузинским и М. Евтухом. Раскрыты взаимосвязи между морально-духовным самосовершенствованием человека и гуманизацией и одухотворенностью всего общества в целом. Проанализирована проблема духовного саморазвития личности, рассмотрены пути усовершенствования индивидуального сознания в богословских источниках, духовно-эзотерических философских учениях и психолого-педагогической литературе.

Досліджено питання проблеми формування культури здоров'я студентів університету, розв'язання якої розглянуто як найважливішу умову саморозвитку та самовдосконалення особистості. Теоретично й експериментально обгрунтовано модель, зміст, форми та методи формування культури здоров'я студентів з позицій комплексного підходу до процесу валеологічної освіти в університеті. Розроблено інтегровані курси: спецкурс, спецсемінар, факультатив, які передбачають активну самостійну роботу студентів з урахуванням вихідного рівня культури здоров'я. Застосовано засоби, що сприяють виробленню активного ставлення до здоров'я: валеологічний щоденник, карта самооцінки здоров'я, програма самооздоровлення. Наведено методичні рекомендації щодо вивчення спецкурсу "Культура здоров'я".

Розглянуто управління освітніми процесами в контексті компетентнісного підходу. Розкрито основні тенденції розвитку освіти. Увагу приділено проблемам соціалізації молоді в Україні. Висвітлено регіональну доктрину з реалізації державної молодіжної політики як основу соціально-педагогічного менеджменту. Показано шляхи вдосконалення економічної й юридичної освіти, проаналізовано актуальні питання, що стосуються професійно-педагогічної діяльності викладачів вищої школи. Розкрито особистісно-орієнтовані технології навчання та виховання, досліджено особливості мотиваційної сфери студентів. Визначено шляхи формування у студентів культури здоров'я, грунтуючись на ідеї інтеграції змісту знань з філософії, педагогіки, психології, медицини, біології, фізичної культури, які орієнтують студентів на саморозвиток і самооздоровлення на базі глибокого самопізнання та адекватної самооцінки стану власного здоров'я.

Розкрито причини погіршення здоров’я молоді у студентському віці. Визначено психолого-педагогічні умови ефективності процесу формування культури професійного здоров’я майбутніх соціальних педагогів: координація цілей формування культури здоров’я і вищої освіти загалом; постійне спонукання студентів до потреби у зміцненні свого здоров’я; організація самостійної діяльності студентів щодо самооздоровлення; синтез наукових знань про здоров’я, способи його зміцнення і формування, розроблених у психології, філософії, медицині, фізичному вихованні; орієнтація навчальних планів і програм інтегрованих курсів на максимальне наближення навчальної роботи студентів до самостійної практичної діяльності з питань самооздоровлення.

Раскрыты причины ухудшения здоровья молодежи в студенческом возрасте. Определены психолого-педагогические условия, влияющие на эффективность процесса формирования культуры профессионального здоровья будущих социальных педагогов. Это координация целей формирования культуры здоровья и высшего образования в целом; постоянное побуждение студентов к потребности в укреплении своего здоровья; организация самостоятельной деятельности студентов по самооздоровлению; синтез научных знаний о здоровье, способы его укрепления и формирования, разработанные в психологии, философии, медицине, воспитании; ориентация учебных планов и программ интегрированных курсов на максимальное приближение учебной работы студентов к самостоятельной практической деятельности по вопросам самооздоровления.

Causes of student youth’s declining health are revealed. Psychological-pedagogical conditions for efficient forming professional health culture of future social workers are dwelled upon: coordinating goals of health culture promotion and higher education in general; constant encouraging students’ need for improving their health; organizing students’ independent health self-improvement activities; synthesis of scientific knowledge on health, ways of its improvement and formation.

Дисертацію присвячено проблемі розвитку соціальної активності молодших підлітків засобами фізичної культури за умов дитячого оздоровчого табору. Уточнено сутність поняття "соціальна активність". Обгрунтовано можливості її розвитку під час перебування в такому таборі. Розроблено й експериментально перевірено технологію розвитку соціальної активності школярів 10 - 11 років засобами фізичної культури з позиції здоров'язберігального підходу. Дібрано народний та рухливий ігровий матеріал соціалізуючого змісту. Упроваджено програму самооздоровлення "Мої літні канікули" до щоденного побуту школярів і доведено її ефективність під час формування їх соціальної активності, що підтверджується позитивною динамікою фізичних якостей, функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем, покращенням психоемоційного стану.

Уперше обгрунтовано організаційно-педагогічні умови формування культури здоров’я студентів у системі фізичного виховання політехнічного коледжу (формування у студентів позитивно-активної мотивації до збереження здоров’я та самовдосконалення шляхом самовиховання, самоосвіти та самооздоровлення; створення здоров’язбережувального середовища політехнічного коледжу, орієнтованого на формування культури здоров’я студентів як особистісно-професійної цінності; оптимізація системи фізичного виховання через комплексне планування та розробку системи заходів щодо підвищення рівня здоров’я з урахуванням віку студентів, їх фізичної підготовленості, програмного матеріалу, часу і місця занять); уточнено зміст наукових категорій "культура здоров’я особистості", "система фізичного виховання", "формування культури здоров’я студентів у системі фізичного виховання політехнічного коледжу", критерії (когнітивний, мотиваційний, ціннісний, діяльнісний), показники та рівні сформованості культури здоров’я студентів політехнічного коледжу. Подальшого розвитку набуди зміст, форми та методи фізичного фиховання студентів політехнічного коледжу.