Досліджено два основні напрямки розвитку різьбленого декору церковних лав у інтер'єрах церков у Галичині у ХІХ - першій половині ХХ ст. Висвітлено проблему ансамблевості різьбленого декору предметів облаштування в інтер'єрі церкви.

Исследовано два главных направления развития резного декора церковных скамеек в интеръерах церквей в Галичине ХІХ - первой половины ХХ века. Освещена проблема ансамблевости резного декора предметов оборудования в интеръере церкви.

In the article are being studied two main directions in development of carved ornamentation of church benches in interiors of churches at Galicia at XIX to the first half of XX cc. The problem of ensemble concord in carved ornamentations of objects being components of church interiors is raised.

Проаналізовано сучасні течії та концепції порівняльного літературознавства, розглянуто питання теорії літератури в аспекті компаративістики, інтертекстуальності, українську літературу в європейському та світовому контекстах. Висвітлено стратегії літературознавчої імагології, проблеми української русистики, концепцію культурного вибуху перехідних епох у порівняльному аспекті драматургічних жанрів. Визначено орієнталізм в англійській та українській поезії доби романтизму, діонісійство у творчості українських неокласиків, польських скамандритів та російських акмеїстів. Викладено компаративний підхід до української літератури XVIII ст. у європейському контексті, описано типологію змін у системі художнього мислення. Проаналізовано сучасну українську літературу в оригінальних та перекладних антологіях.

Проанализированы современные течения и концепции сравнительного литературоведения, рассмотрены вопросы теории литературы в аспекте компаративистики, интертекстуальности, украинская литература в европейском и мировом контекстах. Освещены стратегии литературоведческой имагологии, проблемы украинской русистики, концепция культурного взрыва переходных эпох в сравнительном аспекте драматургических жанров. Определены ориентализм в английской и украинской поэзиях эпохи романтизма, дионисийство в творчестве украинских неоклассиков, польских скамандритов и русских акмеистов. Изложен компаративный подход к украинской литературе XVIII ст. в европейском контексте, представлена типология изменений в системе художественного мышления. Проанализирована современная украинская литература в оригинальных и переводных онтологиях.

Освещены теории спекания композиционных материалов на основе энергетических и кинетических факторов. Приведены данные о кинетике спекания, структуре, составе, свойствах и основных областях применения сверхтвердых композиционных алмазосодержащих материалов (СКАМ). Особое внимание уделено объяснению причин изменения структуры и свойств данных материалов в процессе их спекания, исходя из предложенных моделей. Рассмотрены рациональные составы и условия получения наилучших структур и свойств композитов. Решены важнейшие задачи теории спекания СКАМ, а также износостойкости и работоспособности буровых и режущих инструментов. Предложены методы исследования кинетики износа буровых долот и отрезных кругов. Описаны алмазосодержащие материалы на основе твердосплавных матриц, сверхтвердые материалы на основе многокомпонентных металлических матриц.

Детально розглянуто коштовне каміння, а саме: бурштин, гагат, перли, мармуровий онікс, скам'яніле дерево, кольоровий кремінь, опал, агат, халцедон, яшму. Для кожного з цих самоцвітів встановлено основні закономірності поширення у стратиграфічному аспекті осадового чохла та виявлено взаємозв'язки з певними за генезисом і складом літофаціальними та формаційними комплексами. Розроблено генетичну класифікацію самоцвітної сировини осадових комплексів, в якій виділено й охарактеризовано седиментогенний, діагенетичний, катагенетичний та техногенний типи. Розглянуто чинники гемологічної цінності самоцвітів та з'ясовано важливий вплив літологічного складу вміщувальних порід на особливості формування їх якісно-декоративних властивостей. Для всіх зазначених самоцвітів визначено технологічні параметри, сортність та можливості практичного використання. Установлено основні пошукові критерії самоцвітної сировини.

Комплексно досліджено каменесамоцвітну сировину у геологічних формаціях східної частини України. Наведено характеристику та визначено структурне та просторове положення кожного виду даної сировини. Встановлено закономірності розподілу та проведено мінерагенічне районування каменесамоцвітної сировини на формаційній основі. Результати комплексного геолого-гемологічного вивчення каменесамоцвітної сировини уможливили визначення запасів і виявлення галузі використання у ювелірній та каменерізній промисловості кольорового каміння дослідженого району, а також виділення об'єктів першої черги інвестування: джеспіліту, письмового пегматиту, епідозиту, мармуризованого вапняку. Кольоровим камінням другої черги інвестування є серпентиніт, петаліт, турмалін, содаліт, нефелінове кошаче око, скам'яніла деревина та кремінь. Розроблено модель розвитку мінерально-сировинної бази каменесамоцвітної сировини, основними елементами якої є методологія, прогресивні методи геологічного вивчення, видобуток, переробка та формування вітчизняного ринку каменесамоцвітної сировини. Відзначено, що впровадження запропонованих заходів має сприяти раціональном використанню рудних і нерудних корисних копалин, розробці сучасної стратегії геологорозвідувальних і експлуатаційних робіт.

Проаналізовано місце античної теми у концепції творчості українських неокласиків, російських акмеїстів і польських скамандритів. Висвітлено особливості образів героїнь античної міфології, літератури, історії та їх вплив на формування неокласицистського світогляду й естетики. З використанням античних сюжетів й образів порівняно неокласицистську та неоромантичну концепцію творчості, яка є опозицією в літературному процесі XX ст. та на новому етапі відтворює протистояння класицистів і романтиків наприкінці XVIII ст. Концепція, яка формується внаслідок осмислення неокласиками, акмеїстами та скамандритами античності, є неокласицистською, тобто містить у собі дискурс класицизму, але водночас є органічною часткою модерністських рухів епохи.

Досліджено специфіку поетичної еволюції видатного польського поета ХХ ст. К. Вєжинського, визначено її основні етапи й їх ідейно-стильові домінанти. Визначено, що творчість автора еволюціонувала від емоційної поезії, яка характеризувалася поєднанням лірики з елементами гумору, домінуванням діонісійських мотивів (скамандритський період - 20 - 30 рр.), до порушення у ній гострих політично-суспільних проблем, а в художній практиці звернення до романтизму і, через риторику й пафос воєнної лірики, до представлення універсальної картини світу в еміграційній поезії. Висвітлено історичний і соціо-культурний контексти епохи, виявлено їх вплив на особистість митця, досліджено український, російський і польський літературні контексти й історію художньої творчості К.Вєжинського.

Изучен механизм структурной самоорганизации и адаптации поверхностных слоев самосмазывающегося композиционного антифрикционного материала (СКАМ) ИПМ-304 к заданным условиям работы при трении. Показано, что при работе СКАМ в вакууме под действием энергетического нагружения трением в зоне фактического контакта рабочей пары наблюдаются температурные вспышки в поверхностном слое материала, а также упруго-пластичная деформация. Благодаря этому и разнице в коэффициентах термического расширения, например, матрицы и свинца происходят частичное плавление, локализация, послойное изменение формы и размера, пластификация и переориентация антифрикционной и упрочняющей составляющих в материале тонких слоев поверхности трения. В результате послойно изменяются химический и фазовый состав, структура и механические свойства поверхностных слоев, то есть происходит трибосинтез на рабочей поверхности слоя материала, ответственного за повышение триботехнических характеристик СКАМ - снижение коэффициента трения и рост износостойкости.

Визначено закономірності накопичення вихідної деревини та послідовностей геологічних процесів (силіцифікації, метасоматозу, перекристалізації та гіпергенезу), які брали участь у формуванні декоративних властивостей скам'янілого дерева (СД). На території південно-східної частини України встановлено близько двадцяти проявів СД, просторово приурочених до Донецької складчастої області, зони зчленування Дніпровсько-Донецької западини з Донецькою складчастою областю, Дніпровсько-Донецької западини, Українського щита, Гірського Криму та Керченського півострова. Показано, що специфічні умови силіцифікації сприяли формуванню СД з різними декоративними властивостями. З урахуванням гемологічної характеристики СД визначено зв'язок між його декоративними властивостями, мінералогічним складом і вартістю. З'ясовано, що основними критеріями якості СД служить ступінь поліровки та малюнок. Особливу роль відіграє назва каменю. Розроблено класифікацію СД з урахуванням здатності до поліровки, виділено сорти з урахуванням?на основі вартості сировини в готових виробах. На ділянці Залиман визначено основні економічні показники видобутку, технології обробки, вартість СД у сировині та виробах, а також рентабельність виробництва.

Сучасна Україна не має відповідних нормативних документів та єдиної методики оцінювання каменесамоцвітної сировини (КСС), 20 видів якої є інвестиційно привабливими, а розвиток її видобування та виробництва - економічно вигідним. Проаналізовано потенціал найперспективніших вітчизняних родовищ, запропоновано модель розвитку мінерально-сировинної каменесамоцвітної бази України та власну методику вартісної оцінки КСС, продемонстровано механізм її дії на прикладі вартісного оцінювання скам'янілого дерева Залиманської ділянки (Харківська обл.).

Досліджено зображення Перуна у слов'янських літературах ХХ ст. Подано інформацію про мотив скам'яніння у казках південних слов'ян. Детально розглянуто назви водяних демонів у польській романтичній літературі. Розглянуто образи демонів у слов'янських літературах.

Індекс рубрикатора НБУВ: К391.91-18 + К413.1

Рубрики:

Виробництво композитних металокерамічних матеріалів і виробів

Тертя в машинах і механізмах

Шифр НБУВ: Ж63290 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: К391.91

Рубрики:

Виробництво композитних металокерамічних матеріалів і виробів

Шифр НБУВ: Ж63290 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано важливість знання щодо причин і наслідків великих вимирань у формуванні нової екологічної парадигми. Описано методологічні засади палеоекологічних досліджень. Проаналізовано скам'янілі рештки, знайдені на теренах України.

Розглянуто мінералогічну колекцію І. Р. Лисенка. Визначено роль природничого музею у підготовці майбутніх учителів початкових класів. Розкрито мікроморфологічні особливості грунтів пізнього плейстоцену, досліджених на геологічних пам'ятниках четвертинних відкладів на території України. Проаналізовано деякі стратиграфічні рівні знаходження скам'янілостей у верхньому венді Поділля. Подано результати петрографічного дослідження археологічної колекції Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Охарактеризовано музейні засоби збереження геологічних об'єктів. Розкрито тонкі морфологічні особливості продуктів земного вивітрювання в метеоритах.

Розглядаються деякі спірні положення теорії походження викопних смол і бурштину-сукциніту. На основі аналізу історії формування буровугільних басейнів і прилеглих морських акваторій у кайнозої Європи, геологічного положення та речовинного складу викопних смол зроблено висновок, що основним джерелом європейських розсипів бурштину-сукциніту є шари бітумовмісного бурого вугілля нижньої половини середнього еоцену (бучацька світа та її стратиграфічні аналоги). У світлі запропонованої концепції бітумовмісне буре вугілля розглядається як корінне першоджерело європейських розсипів бурштину-сукциніту, вторинне походження якого є незаперечним фактом. Охарактеризовано часові етапи фосилізації (скам'яніння) живиці на шляху переходу з живої природи в неживу, а також основні віхи історії освоєння бурштину в Україні та розвитку поглядів на походження сонячного каменю.

Стисло висвітлено історію музейної справи, мінералогічних музеїв світу та України в контексті передумов заснування нового музею в Україні. Створення Мінералогічного музею ім. Володимира Вернадського - це втілення в життя одного із багатьох проектів першого президента Української академії наук. До її першочергових завдань він відніс і створення Мінералогічного музею, який мав складатися з двох тісно пов'язаних установ - власне Музею та Мінералогічного інституту. Через 50 років такий інститут - Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка Національної академії наук України, було створено, через 100 років настала черга перетворити мінералогічну колекцію при Інституті на Мінералогічний музей ім. всесвітньо відомого вченого, "...вся жизнь которого непрерывно была связана и с Украиной, и с украинским освободительным движением" (Н. Катаева, 1990). Мінералогічна колекція започаткована у 1978 р., її основу склали особисті зібрання мінералів відомих українських мінералогів - академіків Євгена Назаренка і Олександра Поваренних. Нині колекційний фонд складає понад 7000 зразків, які представляють майже 1000 мінеральних видів та їх різновидів із понад 50 країн світу з усіх континентів. За розмаїттям мінералів зібрання Інституту посідає гідне місце в Україні. Більше половини зразків виставлено в тематичних експозиціях: "Систематична мінералогія", "Каменебарвний букет з кремнезему", "Карбонатне розмаїття", "Скам'яніле дерево" тощо. Пріоритетною в колекції є експозиція "Мінерали України", в якій представлено зразки майже всіх мінеральних видів, відомих в надрах України.

Проаналізовано будівельні матеріали та архітектурні деталі, отримані під час археологічних розкопок на Високій Гірці в Холмі (сьогодні Хелм, Польща), в районі комплексу резиденції короля Данила Романовича з 13 ст. Домінують тесані блоки з каменю глауконітиту та вапняку. Глауконітитовий камінь у великій кількості знайдено в розкопах. Він слугував будівельним матеріалом для стін у формі тесаних блоків. Такі блоки можна поділити на дві групи: 1 - блоки у формі паралелепіпеда обтесані та шліфовані з усіх сторін; 2 - блоки у формі, наближеній до паралелепіпеда, які тесано та шліфовано лише з лицевої сторони; а решта сторін мають ламану поверхню та груботесану. Особливістю є те, що ці блоки часто використовувалися повторно у пізніших будівлях. Глауконітитовий камінь зустрічаємо також у формі архітектурних деталей із різьбленими елементами. У результаті археологічних досліджень виявлено сьогодні близько 50 таких деталей. Частина з них (близько 20 деталей) належить до так званої колекції П. Покришкіна - з розкопів виконаних у 1911 - 1912 рр. у південній частині гірки. Решта деталей виявлені розкопками останніх 8 років. Усі ці архітектурні деталі можемо поділити на кілька груп: найчисельніша група - це профільовані наріжні блоки з півваликом (їх налічуємо 8 і ще 5 - у розкопах Покришкіна); інша група - це профільовані наріжні блоки з четвертною викружкою, півваликом і вертикальними тягами (1 блок і ще 3 таких блоки у колекції Покришкіна); криволінійні профільовані блоки з четвертною викружкою, яких знайдено 3; вони були частиною архівольта арки перспективного порталу. Аналіз архітектурних форм цих деталей надає змогу зробити висновки про їхню приналежність до таких частин будівель замку: песпективного порталу, обрамлення вікон і дверей, карнизи, колони, капітелі та ін. Штучний камінь виступає у вигляді цегли та глазурованої плитки, а також значних безформних мас застиглого камяного тіста, що вказують на залишки процесу виготовлення. Матеріали штучні - білі, зелені та різнобарвні. Вони доповнюють застосовані тут галицькі алебастри та зелений глауконіт із Холма. Була проведена експертиза білих матеріалів. Їх діагностували за допомогою мікроскопа SEM і рентгенографії. Крім того, проведено хімічний аналіз мікрострукутри за допомогою мікроскопа SEM із модулем EDS. Проведена експертиза показала, що матеріали, про які йдеться, виготовлялися за іншими технологіями, ніж керамічні, але подібні до тих, що використовуються для виготовлення силікатних матеріалів у наш час. Як сировину використовували крейду та біогенний кремнезем, отриманий із хвоща. Процедура скам'яніння проводилася в гідротермальних умовах. У результаті був отриманий матеріал, структурно схожий на мармур. Успішне виготовлення штучних матеріалів, уможливило реалізацію ідейних структур, побудованих під явним впливом стилю Тосканської школи 13 ст.

Проаналізовано будівельні матеріали та архітектурні деталі, отримані під час археологічних розкопок на Високій Гірці в Холмі (сьогодні Хелм, Польща), в районі комплексу резиденції короля Данила Романовича з 13 ст. Домінують тесані блоки з каменю глауконітиту та вапняку. Глауконітитовий камінь у великій кількості знайдено в розкопах. Він слугував будівельним матеріалом для стін у формі тесаних блоків. Такі блоки можна поділити на дві групи: 1 - блоки у формі паралелепіпеда обтесані та шліфовані з усіх сторін; 2 - блоки у формі, наближеній до паралелепіпеда, які тесано та шліфовано лише з лицевої сторони; а решта сторін мають ламану поверхню та груботесану. Особливістю є те, що ці блоки часто використовувалися повторно у пізніших будівлях. Глауконітитовий камінь зустрічаємо також у формі архітектурних деталей із різьбленими елементами. У результаті археологічних досліджень виявлено сьогодні близько 50 таких деталей. Частина з них (близько 20 деталей) належить до так званої колекції П. Покришкіна - з розкопів виконаних у 1911 - 1912 рр. у південній частині гірки. Решта деталей виявлені розкопками останніх 8 років. Усі ці архітектурні деталі можемо поділити на кілька груп: найчисельніша група - це профільовані наріжні блоки з півваликом (їх налічуємо 8 і ще 5 - у розкопах Покришкіна); інша група - це профільовані наріжні блоки з четвертною викружкою, півваликом і вертикальними тягами (1 блок і ще 3 таких блоки у колекції Покришкіна); криволінійні профільовані блоки з четвертною викружкою, яких знайдено 3; вони були частиною архівольта арки перспективного порталу. Аналіз архітектурних форм цих деталей надає змогу зробити висновки про їхню приналежність до таких частин будівель замку: песпективного порталу, обрамлення вікон і дверей, карнизи, колони, капітелі та ін. Штучний камінь виступає у вигляді цегли та глазурованої плитки, а також значних безформних мас застиглого камяного тіста, що вказують на залишки процесу виготовлення. Матеріали штучні - білі, зелені та різнобарвні. Вони доповнюють застосовані тут галицькі алебастри та зелений глауконіт із Холма. Була проведена експертиза білих матеріалів. Їх діагностували за допомогою мікроскопа SEM і рентгенографії. Крім того, проведено хімічний аналіз мікрострукутри за допомогою мікроскопа SEM із модулем EDS. Проведена експертиза показала, що матеріали, про які йдеться, виготовлялися за іншими технологіями, ніж керамічні, але подібні до тих, що використовуються для виготовлення силікатних матеріалів у наш час. Як сировину використовували крейду та біогенний кремнезем, отриманий із хвоща. Процедура скам'яніння проводилася в гідротермальних умовах. У результаті був отриманий матеріал, структурно схожий на мармур. Успішне виготовлення штучних матеріалів, уможливило реалізацію ідейних структур, побудованих під явним впливом стилю Тосканської школи 13 ст.

Доповнено біостратиграфічну характеристику стратиграфічних підрозділів опорного розрізу венду Подільського виступу. На підставі вивчення встановлено 35 видів вендської біоти, раніше невідомих на Поділлі. Серед них виявлено 6 нових видів та 3 нових роди скам’янілостей. Установлено спільність біотичних асоціацій ломозівських і ямпільських верств та фаціальну залежність їх таксономічного складу. Наведено нові дані щодо таксономічного складу скам’янілостей маркуючого горизонту бронницьких верств та глобальне поширення фрагментів цієї біотичної асоціації. Виявлено багату водоростево-метазойну асоціацію у джуржівських верствах. Установлено, що візуальні методи дозволяють виявляти лише частину біотичних решток. Використання комплексу методів лазерного сканування, мікрокомп’ютерної томографії та мікроскопічних досліджень дозволило розкрити близьку до реальності картину насиченості пізньовендських відкладів рештками біоти. Показано, що цілий ряд представників біоти венду (едіакарію) асоціюються зі стовбуровими групами організмів фанерозою та, ймовірно, є предковими формами цих груп, що може свідчити про нерозривність протерозойської та палеозойської історії життя на Землі. Виявлено, що в біотичній асоціації пізнього венду Поділля існували організми з доволі високим рівнем біологічної організації, які були здатні до сенсорної взаємодії з середовищем. Проведено зіставлення біотичних асоціацій Волино-Подільського седиментаційного басейну з біотичними асоціаціями пізнього венду (едіакарію) різних регіонів планети. Виявлено приклади глобального поширення деяких біотичних асоціацій, що дозволяє проводити кореляцію відкладів верхнього докембрію і вдосконалювати місцеві стратиграфічні схеми. Показано, що на межі могилів-подільського та канилівського часу відбулися різкі зміни в екосистемі седиментаційного басейну, пов’язані з регіональними тектонічними рухами.