Показано, що метафізичні проблеми виникають у сфері функціонування мови. Розкрито зміст понять міфу як надзвичайно складного та загадкового явища, як спресованої до крайньої межі об'єктивної реальності, що дозволяє людині орієнтуватися й існувати в ній гармонічною часткою цілого, а також міфології як примітивної спроби пояснити матеріальний світ, поетичну фантазію древніх, колективне сновидіння, прояви підсвідомих імпульсів (архетипів) людської душі.

Показано, что метафизические проблемы возникают в сфере функционирования языка. Раскрыто содержание понятий мифа как чрезвычайно сложного и загадочного явления, как спресованной до крайнего предела объективной реальности, позволяющей человеку ориентироваться и существовать в ней гармонической частью целого, а также мифологии как примитивной попытки об'яснить материальный мир, поэтическая фантазия древних, коллективное сноведение, проявление подсознательных импульсов (архетипов) человеческой души.

Розглянуто провідні проблеми, зміст, форми, функції найпоширеніших прийомів і їх систем в оригінальній поезії та прозі малих жанрів А. Кримського. Особливу увагу приділено аналізу системи прийомів творення образів і ситуацій. Показано, що А. Кримський одним із перших в українській літературі кінця XIX - початку XX ст. максимально наблизився до феномену модерністського мислення, майстерно користуючись такими прийомами, як психо- та самоаналіз, марення, сновидіння.

Рассмотрены главные проблемы, содержание, формы, функции наиболее распространенных приемов и их систем в оригинальной поэзии и прозе малых жанров А. Крымского. Особое внимание уделено анализу систем приемов создания образов и ситуаций. Показано, что А. Крымский одним из первых в украинской литературе конца XIX - начала XX вв. максимально приблизился к феномену модернистского мышления, мастерски используя такие приемы, как психо- и самоанализ, бред, сновидения.

Охарактеризовано постать М.Я. Грота як основоположника наукової вітчизняної психології. Розглянуто сновидіння як предмет наукового аналізу. На підставі узагальнення філософських праць, а також чисельних прикладів різних сновидінь запропоновано природничо-наукову концепцію розуміння даного феномену. Наведено перелік наукових праць науковця.

Охарактеризована личность Н.Я. Грота как основоположника научной отечественной психологии. Рассмотрены сновидения как предмет научного анализа. На основе обобщения философских материалов, а также многочисленных примеров различных сновидений предложена естественно-научная концепция понимания данного феномена. Приведен перечень научных трудов ученого.

На великому літературному матеріалі другої половини ХІХ-початку ХХ ст. й творчості В.Шевчука досліджуються функціональні можливості сновидіння в художній системі твору. Дослідження картини сновидіння дає змогу довести, що через феномен сну письменник освоює глибину внутрішньої суті героя. Класифіковано сновидіння за характером впливу на внутрішній світ героїв, за формальними ознаками, за типом мислення автора тощо. Значний естетичний потенціал картин сну виникає на рівні концептуальної основи твору. Розуміння сну як концепції дійсності пов'язано з культурологічним аспектом дослідження. Естетична функція сновидіння розглядається на психологічному, ідейно-композиційному рівнях із врахуванням їхньої взаємодії з усією структурою художнього твору.

На підставі комплексного аналізу творів І.Франка досліджено основні художньо-композиційні модифікації кримінального сюжету, способи його розбудови й особливості художніх конфліктів. Висвітлено еволюцію Франкових поглядів на психологію злочинця, різнобічну (фізіологічну, соціальну, психологічну) детермінацію злочину. Описано типологію персонажів-злочинців, в основу якої покладено риси психічної організації, людського характеру та мотиваційної сфери поведінки. Особливу увагу приділено поетиці характеротворення персонажів-злочинців, визначено й досліджено основні художні засоби, які використовував Франко у творенні характеру, зокрема, портрет і його психологічні деталі, художні антропоніми, хронотоп, інтер'єр, внутрішнє мовлення та зображення станів підсвідомості (сновидіння й марення).

Вперше досліджено проблематику та прийоми її вираження в оригінальній поезії та прозі малих жанрів А.Кримського. З'ясовано, що формування літературної майстерності письменника - довгий і поступовий процес, який відбувався внаслідок порушення найважливіших життєвих проблем митця, а також українського народу та інших народів його часу. Виявлено, що у художній творчості письменник застосував майже всю різноманітність прийомів творення образів і ситуацій. З'ясовано, що всі основні художні засоби використано лише з творчою метою та в тісному поєднанні з традиційною та новаторською проблематикою. Доведено, що А.Кримський особливо майстерно користувався такими, тоді ще не традиційними, прийомами, як психоаналіз, імпресія, експресія, марення, сновидіння, домисел. Зроблено висновок, що А.Кримський одним з перших максимально наблизився до феномену модерністського мислення в українській літературі.

Проведено комплексне дослідження функціональності сновидінь у поетиці романтизму на матеріалі різних національних літератур (німецької, польської, української, австрійської, чеської та англійської). Протежено характерні тенденції відтворення ониричного світу у контексті вивчення споріднених естетико-філософських питань про роль несвідомого у романтичній концепції мистецтва. Запропоновано класифікацію сновидінь як структурних одиниць твору з урахуванням їх жанрової та родової специфіки. З'ясовано функціональні можливості сновидіння на різних рівнях часо-просторової організації твору - в сюжетному, авторському та соціально-історичному хронотопах. В науковий обіг введено схеми Н.Копистянської з метою теоретичного дослідження проблеми художнього часу і простору та для практичного вибіркового застосування до аналізу творів, продемонстровано їх практичні можливості як методології на конкретному матеріалі наукової роботи. Зроблено спробу осмислення проблем сновидіння у психологічному, філософському та культурологічному аспектах.

Вивчено контактно-генетичні зв'язки та типологічні аналогії, паралелі та відмінності між творчістю Достоєвського і представників "Південної школи" американського роману - Вільяма Фолкнера, Р.П.Уоррена, К.Маккалерс, В.Стайрона, В.Персі. Проаналізовано головні ознаки жанру "роман-трагедія" (трагічний конфлікт "Особи зі світом", особливості розвитку сюжету, трагічні герої та розв'язка та ін.) на прикладі творів "Злочин і кара", "Брати Карамазови" Достоєвського, "Світло в серпні", "Авессалом! Авессалом!" Фолкнера. Досліджено різні форми психологізму у творчості Достоєвського (психологічний аналіз, "внутрішній монолог" та його різновиди, сновидіння, "двоїстість", елементи карнавально-сміхової культури) та особливості їх використання письменниками-південцями - К.Маккалерс ("Серце - самотній мисливець", "Годинник без стрілок"), В.Персі ("Кіноглядач", "Останній джентельмен", "Ланселот"), Стайрон ("Підпали цю домівку") під час вирішення ними проблеми відчуження людини. З'ясовано роль і функції нараторів у романах Достоєвського "Біси", Уоррена "Все королівське військо", Стайрона "Вибір Софі" у випадку змалювання всіх видів "бісівства" та самих "бісів".

Виокремлено функції уяви та фантазії у філософських концепціях межі XVIII - XIX ст. (І. Канта, Ф. Шеллінга та Ф. Шлегеля), літературно-поетичній творчості англійських романтиків (С.Т. Кольриджа та У. Вордсворта, Ч. Лема, Л. Хента, У. Хезлітта та Дж. Кітса, П. Шеллі, Дж. Байрона, В. Скотта) і взірців образотворчого мистецтва (Дж. Каналетто, Ю. Робера, Дж. Піранезі, Ф. Гойї) та виявлено специфіку їх утілення у музичному мистецтві віденського класицизму. Проведено дослідження фортепіанних фантазій віденських класиків у контексті філософсько-художніх концепцій даної епохи про уяву. Уперше у вітчизняному музикознавстві проаналізовано та введено до науково обігу фортепіанні фантазії Й. Гайдна (C-dur) та І.Н. Гуммеля (E-dur), а також чотириручні клавірні фантазії В.А. Моцарта. Розроблено типологію фортепіанних фантазій віденських класиків на підставі відображених у них філософсько-художніх функцій уяви (фантазія як споглядання, сновидіння, гра). Показано значення фортепіанних фантазій епохи віденського класицизму як своєрідних посередників між добою бароко та романтизмом. Досліджено процес передбачення "синтезу мистецтв" як метод романтизму, виражений у взаємодії філософсько-художніх концепцій уяви в аспекті трактувань їх функції та жанру класицистичної фортепіанної фантазії. Виділено індивідуальні ознаки трактування жанру фантазії у творчості В.А. Моцарта, Й. Гайдна, І.Н. Гуммеля, Л. Бетховена.

Здійснено спробу осягнути зміст "пророчих", віщих снів у пам'ятках писемності Давньої Русі. Мотив сновидіння був вельми поширеним літературним прийомом, за допомогою якого маскувалися політичні вподобання автора чи маркувалася бажана для нього перспектива розвитку тих чи інших подій. Сновидіння були, як уявляється, об'єктом щоденної перцепції давньоруських спільнот. Люди шукали і знаходили у снах натяк на прийдешнє.

Акцентировано внимание на вопросе природы сновидений, основных подходах и общих принципах интерпретации снов. Показано, что изучение сновидений способно раскрыть многие тайны и загадки сознания, психического состояния личности. Приведены примеры изучения и использования сновидений, которые проводятся в научной и духовной областях. Отмечено, что по мере разгадки тайн, связанных со сновидениями, их толкованием, открываются сокровенные процессы деятельности бессознательного.

Акцентовано увагу на питанні природи сновидінь, основних підходах і загальних принципах інтерпретації снів. Показано, що вивчення сновидінь здатне розкрити багато таємниць і загадки свідомості, психічного стану особистості. Наведено приклади вивчення і використання сновидінь, які проводяться в наукових і духовних аспектах. Зазначено, що у міру розкриття таємниць, пов'язаних з сновидіннями, їх тлумаченням, відкриваються сокровенні процеси діяльності несвідомого.

The article analyzes the nature of dreams, basic approaches and general principles of interpreting dreams. The study of dreams enables revealing many secrets and mysteries of consciousness, psychic states of personality. Practical work (correction, psychotherapy) with dreams of a subject, as accumulated experience shows, is effective, loyal and perspective. Studying and using dreams in practice includes inexhaustible possibilities and prospects. It is an area of still unexplored scientific ways whichcan bring а researches to a discovery and revealing personal innermost secrets.

Дослідженя присвячено вивченню лексико-семантичних особливостей оніричної лексики на матеріалі української, англійської та латинської мов. З’ясовано, що онірична лексика в українській, англійській та латинській мовах семантично розподілена на лексико-тематичні групи “на позначення сну у значенні мрії”, “на позначення сновидіння”, “на позначення стану дрімоти”, “що мають ознаки смерті” та “на позначення стану безсоння”. Встановлено, що фразеологічні одиниці з оніричним компонентом у трьох мовах метафорично пов’язані з позначенням типових людських якостей.

Розглянуто зв'язок п'єси Б. Брехта "Видіння Симони Машар" із літературою видінь, простежено художні особливості реалізації видінь у цій драмі та їх роль у здійсненні художнього задуму автора. Використавши у п'єсі "Видіння Симони Машар" елементи і деякі стильові особливості жанру видінь, Б. Брехт перетворює сновидіння на окремий хронотоп, де стикаються благородні переконання, природні для чистої душі дитини, і користолюбство можновладців, що йде врозріз з принципами людяності.

Рассмотрена связь пьесы Б. Брехта "Сны Симоны Машар" с литературой видений, прослежены художественные особенности реализации видений в этой драме и роль визионерского начала в осуществлении художественного замысла автора. Используя в пьесе "Сны Симоны Машар" элементы и некоторые стилистические особенности жанра сновидений, Б. Брехт превращает сновидения в отдельный хронотоп, где сталкиваются благородные убеждения, природные для чистой души ребенка, и корыстолюбие чиновников, которое идет вразрез с принципами человечности.

The article considers the connection of the play "The Visions of Simone Machard" by B. Brecht with the literature of dream visions. The article discovers the artistic peculiarities of the dream visions in this drama and the role of the visionary strategies in the realization of the author's artistic concept. Using the elements and some stylistic peculiarities of the dream vision genre in the play "The Visions of Simone Machard", B. Brecht turns the dream visions into the separate chronotope, where the noble beliefs, natural to the child's pure soul, and officials' greed cut across with the principles of the humanity.

На прикладі хорватської середньовічної прози досліджено стратегії фантастизації дійсності - процесу, пов'язаного з тим, як середньовічна людина засвоює та синтезує кілька різних культурних парадигм. Розглянуто фантастичне, яке є елементом чудесного та реалізується у двох моделях - проекції сакрального та сновидіння. Вивчено типи чудесного та визначено межі його побутування. Основну увагу приділено аналізові оригінальних хорватських текстів.

Висвітлено проблему функціонування міфу у структурі сучасного інтелектуального роману. Матеріалом дослідження стала велика проза В. Єшкілєва, яка є результатом втілення ідеї "деміургійного тексту" і персонального світу митця, який конструює іншу духовну реальність, відроджуючи первісний (езотеричний) зміст міфологічних мотивів і образів. Концептуальним ядром творів В. Єшкілєва є метаісторична доктрина. Її змістову парадигму складає переосмислений письменником гностичний міф про Софію (сюжет вигнання з Плероми, ритуал Шлюбного Чертогу, міфологема Андрогіна). Втілений він завдяки специфічним наративним формам: візіям, сновидінням, екстатичним станам. Індикатором міфологічного є й символічність авторської "внутрішньої енциклопедії" - сюжетно-образної матриці.

Висвілено різновекторні підходи до трактування сновидінь, зокрема в літературі. З'ясовано суть понять "сновидіння", "сон у літературі", "свідомий сон", "оніричний хронотоп". Проаналізовано часопростір сновидінь як вияв підсвідомого в тексті. Виокремлено підходи до аналізу сну в казках Валерія Шевчука на матеріалі збірки "Панна квітів".

Проаналізовано візуальність як складову стилю Нечуя-Левицького в руслі полеміки зі статтею Івана Франка "Ювілей Івана Левицького (Нечуя)". Об'єкт дослідження - повість "Причепа", предмет - візуальні образи, а саме: портрети, пейзажі, інтер'єри, а також вияви підсвідомого - сни та передчуття. Основний акцент - на функціонуванні візуальних компонентів, на участі їх у архтектоніці твору та формуванні ідеї твору. Так завдяки портретам Іван Нечуй-Левицький увиразнює та деталізує різницю між різними станами та націями, починаючи від зовнішнього вигляду, одягу, манер і закінчуючи способом життя. Протиставляючи природу та інтер'єри письменник розкриває характери героїв: в одній і тій же візуальній картині кожен соціотип бачить притаманний йому ідеал. У сні Ганя бачить символічну візію подій, сновидіння "обернене" до прогулянки Нестеринським Яром, наповнене протилежною символікою. Візуальне передчуття смерті Гані втілює образ води: прикметно, що візії Яся й Гані видаються продовженням одне одного. Отже, візуальне в Нечуя-Левицького не є творчою випадковістю, а втілює собою творчу стратегію.

Висвітлено актуальні проблеми психічного та психологічного здоров'я особистості. Розглянуто методи психодіагностики, які застовуються у процесі профвідбору. Охарактеризовано сучасні підходи до вивчення проблеми сексуальності. Розкрито можливості активації екзистанційних ресурсів в психотерапії алкогольної залежності. Висвітлено психологічні аспекти патологізації переживання почуття провини батьками, які виховують дітей з інвалідизуючими захворюваннями. Проаналізовано психологічні особливості організації власного життя сучасними моряками. Розглянуто ідентичність особистості та психоаналітичну символіку у сновидіннях. Увагу приділено розвитку психологічно здорової особистості у контексті психології часу.

Уперше в українському літературознавстві здійснено комплексний аналіз прозової творчості В. Чемериса. Його доробок охоплює художньо-документальні, історичні, фантастичні, детективно-пригодницькі твори. Письменник порушує філософські, психологічні, соціальні та політичні проблеми. Вправно обіграні події, незвичні зіставлення, контрастність у змалюванні персонажів, як і символічність хронотопу є характерними ознаками його прозового письма. Важливу ідейно-композиційну роль у структурі художніх творів відіграють сновидіння, що також виконують сюжетно-композиційну та характеротворчу функцію. Типологію прози В. Чемериса розглянуто крізь призму образу автора, що постає митцем, ізгоєм, трикстером.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями, створенню та апробації комплексної психокорекційної програми розвитку здатності до саморегуляції емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Емоційні переживання підлітків із такими захворюваннями виявляються через низку психологічних симптомокомплексів, що виходять з особистісних особливостей досліджуваних, стосунків із найближчим оточення (дитячо-батьківських і сиблігових), що безпосередньо мають вплив на особистість підлітків і стають у подальшому прототипною моделлю взаємодії із соціумом, а також з огляду самого нозологічного навантаження. Емпіричним дослідженням охоплено загалом 360 респондентів. Експериментальну групу становили підлітки із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями кількістю 180 досліджуваних віком 14- та 15-ти років, до контрольної групи ввійшли 180 респондентів їхніх однолітків без проявів захворювання. Запропоновано комплексний підхід емпіричного дослідження емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями, результати якого були інтегровані у формувальну частину дослідження. Подано визначення емоційних переживань і побудовано теоретичну модель виникнення емоційних переживань у підлітків із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями. Поглиблено розуміння ролі емоційних переживань в генезі та в опрацюванні стигматизуючих наслідків психосоматичних серцево-судинних захворювань для підлітків. Розроблено й апробовано щоденник інтроспекції та рефлексії емоційних переживань відповідно до віку досліджуваних. Обгрунтовано припущення, що інтенсивні емоційні переживання відреаговуються психосоматичними пацієнтами, зокрема підлітками із психосоматичними серцево-судинними захворюваннями через симптоматику або сновидіння. Виявлено ключове завдання психологічної корекції емоційних переживань у підлітків із такими захворюваннями, а саме розвиток здатності до їхньої саморегуляції, а також застосовано інтроспекцію та рефлексію в контексті наративів досліджуваних, для формування здатності до саморегуляції емоційних переживань.