Головна мета видання - зберегти пам'ять про те, що сталося на Соловках у лиховісному 1937-му, про те, що саме соловецький табір, ця, за висловом сучасника, "країна мук і відчаю", став останньою земною адресою для багатьох синів і дочок України. Другий том видання містить продовження науково-аналітичної розвідки "Шлях на Соловки", в ньому друкуються документи з тюремних справ, а також унікальні матеріали оперативної розробки соловецьких в'язнів, які дозволяють уявити і розкрити найпотаємніші сторони табірного побуту, переддень масових розстрілів у листопаді 1937 року, проливають світло на багато попередніх подій в Україні і в тодішньому СРСР.

Вміщено наступний блок "розстрільних" протоколів засідання Особливої трійки УНКВД Ленінградської області, документи з тюремних справ соловецьких в'язнів, що зберігаються в Регіональному управлінні Федеральної служби безпеки Російської Федерації по Архангельській області, унікальні матеріали з Державного архіву Служби безпеки України, а також уривки із спогадів, зокрема, із книги С.Підгайного "Українська інтелігенція на Соловках. Спогади 1933-1941 рр."

На підставі аналізу введених до наукового обігу документів з'ясовано маловідовідомі факти з життя М.І.Яворського, а саме: участь у Першій світовій війні; роботу в Українському інституті марксизму-ленінізму, період його життя на Соловках, а також стосунки між М.І.Яворським і його сучасниками. Установлено, що вчений був невід'ємним учасником суспільного наукового життя України у 1920 - 1930-х рр. Показано становлення М.І.Яворського у 1920-ті рр. як офіційного марксистського історика в Україні, навколо якого за допомогою уряду гуртувались історики-марксисти й організовувались марксистські заклади. Визначено роль історика в реорганізації ВУАН наприкінці 1920-х рр. Зроблено наукову періодизацію життя та робіт ученого у контексті змін умов існування історичної науки в України та змін оцінок тогочасними істориками та політиками життя та історичної концепції вченого. Порівнено погляди М.І.Яворського на історію України та сучасників ученого. Зроблено аналіз його ставлення щодо революційних поді в Україні 1917 - 1920 рр. Висвітлено трансформацію рєпоглядів ученого, які тричі змінювалися протягом життя. На прикладі діяльності історика показано залежність розвитку історичної науки від суспільно-політичних процесів, а також тяжкі духовні й ідеологічні муки вчених. На підставі вивчення аналізу робіт М.І.Яворського визначено його місце в українській історіографії. Доведено, що М.І.Яворський був непослідовним марксистом, національним, оригінальним істориком, який відстоював свою точку зору з питань історії України, що не завжди збігалася з офіційною ідеологією. Складено бібліографію праць вченого.

Розглянуто два мікророзділи, у першому з яких на прикладі аналізу книги професора Н. Б. Кузякіної "Театр на Соловках. 1923 - 1937", вперше видрукованої в Англії в серії "Русский театральный архив" 1994 р., вивчено генезу й особливості генеральної теми її наукової спадщини - репресовану літературу та долю соловецького театру. У другому мікророзділі наведено фрагмент мемуарів самої дослідниці, яка в 13-літньому віці пережила трагедію уярмлення в радянській тюрмі за 58-ю статтею, що сприяло її духовному прозрінню й розумінню психології поневолених митців.

На історико-біографічному тлі проаналізовано наукову спадщину видатного українського та російського літературознавця й театрознавця XX ст. професора Наталі Кузякіної (1928 - 1994). Акцентовано виразну україноцентричність її дослідницьких шукань, особливу зосередженість на драматургії періоду Розстріляного Відродження. Самозречено працюючи у сфері україністики і компаративістики, дослідниця відкрила постать і творчість світового рівня драматурга Миколи Куліша, надрукувавши за життя 4 книги ("Драматург Микола Куліш" (1962), "П'єси Миколи Куліша" (1970), "Архівні сторінки" (1992), "Театр на Соловках. 1923 - 1937") про митця, а п'яту - "Траєкторії доль" (2010) - було опубліковано посмертно. Попри ідеологічний тиск на неї, зробила неоціненний внесок у розвиток не тільки кулішезнавства, курбасознавства, пізнання соловецьких сторінок репресованої української культури, але й ввівши у науковий обіг праці з порівняльного літературознавства, як наприклад, "Александр Блок и Леся Украинка". Значущими є дослідження зі сфери поетики художнього тексту. Окремої уваги вимагають зібрання театрознавчих праць Наталі Кузякіної, які чекають своєї черги на публікацію й осмислення мистецтвознавців.

Проаналізовано одне з перших сучасних досліджень феномену табірного театру - "Театр на Соловках. 1923 - 1937", яке здійснила відомий український і російський літературознавець і мистецтвознавець Н. Кузякіна. Розглянуто історичний, соціокультурний та екзистенціальний підходи до пізнання наукової проблеми; акцентовано на вирізненні дослідницею причин появи та функцій табірного театру, його форм, жанрів, репертуарів тощо.