Викладено різноманітні аспекти нестабільності та неоднозначності сучасного й історико-філософського гуманітарного знання. Простежено еволюцію соціального становища жінок протягом розвитку людської цивілізації від архаїчного часу до сьогодення. Висвітлено ситуацію щодо соціальної дискримінації жінок у сучасному українському суспільстві. Розкрито причини неефективності соціалізації у сім'ї, пов'язані зі спілкуванням між батьками та дітьми. Охарактеризовано дошлюбну та шлюбну поведінку людини у соціальному онтогенезі. Визначено соціокультурні передумови формування цінностей індивідуалізму у вітчизняній культурі XVI - першої половини XVII ст. Відображено основні проблеми розвитку філософсько-антропологічного знання в Україні на початку третього тисячоліття. Досліджено особливості ритуалу жертвопринесення, відображеного в українських народних казках. Проаналізовано місце релігійних цінностей у сфері політики та проблему єдності суспільства.

Викладені окремі проблеми та положення загальної соціологічної теорії. Докладно аналізуються такі соціальні інститути, як освіта, культура, економіка, політика, розглядається феномен професійної культури на сучасному рівні розвитку суспільства. Наведено соціологічний аспект гуманітаризації освіти як засіб формування гуманітарної культури студентства, висвітлено професійні проблеми молоді у посттоталітарний період, а також перспективи еволюції міжнародного становища України в контексті політичної творчості. Досліджуються регіональні конфлікти 90-х років в системі сучасних міжнародних відносин. Охарактеризовані деякі перспективи культурної та освітньої самореалізації жінок у посттоталітарній Україні та аспекти процесів дезінтеграції суспільного життя у посткомуністичному просторі тощо.

Систематично розглянуто проблеми історії, теорій та методів дослідження електоральної поведінки й електоральних установок. На матеріалах вторинного аналізу електоральних досліджень у країнах Заходу, України та Росії визначено можливості соціологічного прогнозування виборів, обгрунтовано "ідеологічно-економічну" концепцію факторів електоральної поведінки виборців пострадянських країн, розкрито можливості та межі методів електоральних досліджень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0я43 + Ю91я43 + С5я43

Шифр НБУВ: Ж 69695 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми функціонування вищої освіти на межі тисячоліть. Зазначено, що невідповідність потребам нового суспільства системи сучасної освіти в цілому та вищої зокрема, сприяла виникненню ряду серйозних проблем, які знижують загальну ефективність і призводять до дисфункції освіти в соціумі. З позицій соціології освіти проаналізовано питання співвідношення освіти та соціуму, ступені їх взаємозв'язків і взаємопроникнення. Досліджено основні методологічні принципи аналізу проблем освіти. Відзначено подвійну соціальну природу освіти, яка є одночасно соціальним інститутом і соціальною організацією. Освіту трактовано як соціальний інститут, що виконує функції підготовки та включення індивідів в окремі сфери життєдіяльності суспільства, залучення до культури даної суспільної системи. Окреслено проблеми критеріїв інституціоналізації, які характеризують освіту з боку її функціонування як суспільної підсистеми більш високого порядку. Соціальний інститут освіти охарактеризовано через ряд відмінних ознак: основні установи та зразки поведінки; символічні та культурні ознаки; ступені формалізованих кодексів, що визначають образ дій в системі соціальних взаємозв'язків; ідеологію як систему ідей, санкціоновану сукупністю існуючих норм. На засадах інституціалізації розглянуто проблеми пріоритету соціальних функцій освіти, ролі та місця вищої школи в сучасному суспільстві та сучасному світі. Зроблено висновки про подальші шляхи оптимізації ефективності функціонування вищої освіти.

Викладено матеріали міжнародної конференції, присвяченої проблемам соціально-економічного, політологічного, правового, культурологічного, екологічного, інформаційного характеру, а також питанням валеології, фізичної культури та спорту. Проаналізовано тенденції розвитку загальної середньої освіти та освіти верхнього рівня у Литовській Республіці. Особливу увагу приділено гуманізації суспільства і самоактуалізації особистості у ситуації нових парадигм мислення та освітянської практики, найважливішим чинникам післякризового етапу трансформації українського суспільства, а також геополітичній соціалізації України за умов глобалізаційного розвитку.

Розглянуто проблеми реформування адміністративного права та державного управління, а також формування політико-правової свідомості за умов трансформації українського суспільства. Окремі розділи присвячено перспективам розвитку Європейського Союзу, правовій системі Італії та актуальним питанням інформаційного права.

Висвітлено теоретико-методологічні проблеми мотивації зайнятості, конкретизовано понятійний апарат. Проаналізовано результати емпіричних досліджень регіонального ринку праці. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення мотиваційного механізму регулювання зайнятості.

Висвітлено проблеми формування української національної ідентичності. Розглянуто особистість як глобальну цінність громадянського суспільства заходу. Викладено світоглядно-ідеологічні та методологічні засади розробки нової концепції політичної системи України. Проаналізовано розвиток соціально-економічної сфери на базі порівняння бюджетних показників України та Японії. Розкрито пульсуючий характер інституціоналізації вітчизняної соціології. Досліджено механізм формування духовних цінностей армії. Описано специфіку ставлення до праці за умов функціонування соціального механізму трудових відносин на етапі ринкових реформ.

Розглядаються найновітніші течії сьогоднішньої світової науки, приділяється головна увага крахові усталених істин та виникненню нових обріїв у філософії, математиці, фізиці, біології, науках про людину, лінгвістиці, етиці, естетиці, політології та теології. Публікуються уривки з праць учених, які справили найбільший вплив у тих галузях сучасної думки, що тут розглядаються. Висвітлюється діяльність мислителя Ніцше, який реально започаткував новітню та постновітню думку. Аналізуються два головні напрямки, що характеризують період 1930-1960 рр.: неопозитивізм Віденського гуртка і феноменологія. Розповідається про екзистенціальні течії (Сартр, Бовуар та ін.), а також про Мерло-Понті, мислителя, що цікавився проблемами буття. Проаналізовано кілька успіхів, досягнутих у математиці та природничих науках у першій половині XX сторіччя (теореми Геделя, квантова теорія тощо). Розглядаються науки про людину першої половини XX сторіччя (психоаналіз, психосоціологія, соціологія тощо). Значну увагу приділено марксизму та Франкфуртській школі, яка утворилася на околицях марксизму. Описується стан сучасної думки, фундаментальні ідеї нашого часу, нові концептуальні інструментарії. Характеризується розвиток лінгвістики (Якобсон, Єльмслев та ін.), естетики (Адорно, М.Анрі, Делез, Жіль Кепель), історії (Ле Гоф та ін.), аналітична філософія (Остин, Квайн та ін.).

Проаналізовано сучасні аспекти прав людини. Подано визначення головних індикаторів виміру задоволення (незадоволення) системою, яка забезпечує права людини. На підставі статистичних даних ідентифіковано права людини, які є актуальними для різних соціальних верств за сферами їх життєдіяльності. Оцінено роботу правоохоронних органів (прокуратура, міліція) стосовно їх діяльності щодо прав людини.

Запропоновано пробний проект навчального курсу "Соціологія територіальних спільнот", який складається з тематичного плану, опису лекційних і практичних занять, контрольних питань, списку рекомендованої літератури та основних понять. Курс викладено у двох розділах. У першому розкрито методичні особливості вивчення просторових аспектів соціально-територіальних спільнот. Проблеми емпіричного вивчення, соціального виробництва населення, урбанізації, процесів життєвої діяльності аграрного сектора, міграційного обміну висвітлено у другому розділі.

Досліджено проблеми соціального пізнання у теоретичній спадщині українських соціологів: М.Ковалевського, М.Грушевського, М.Хлебнікова та С.Дністрянського. Проаналізовано вплив соціально-політичної ситуації в Україні у XIX ст. на формування соціальної думки. Основну увагу приділено соціологічному неокантіанству, націології, а також передумовам виникнення української соціології.

Розглядається історія виникнення та становлення предмета соціології, соціологічної думки в Україні (М.Драгоманов, М.Грушевський, В.Липинський та ін.), викладено соціологічні концепції першої половини XX ст. (М.Вебер, Г.Зіммель, Е.Дюркгейм та ін.). Характеризуються особливості соціальної структури, соціальної організації та інституції, парадигми вивчення масової комунікації. Висвітлюються соціологічні теорії особистості, типологія як метод соціального пізнання та застосування її в дослідженнях особистості. Проаналізовано проблеми соціології повсякденності, організації та проведення соціологічного дослідження громадської думки, основні напрями сучасного соціологічного теоретизування та ін.

Розглянуто основні поняття, предмет і структуру сучасної соціології, методи соціологічного дослідження, основи соціологічної теорії, а також мікро- та макросоціології. Викладено проблеми суспільної взаємодії, повсякденного життя, сім'ї, шлюбу, економічного життя, держави, політичної влади, освіти, релігії та суспільних рухів. Досліджено ймовірні тенденції майбутнього розвитку етнічних відносин, тенденції у системі зайнятості, проблеми регулювання мас-медіа, особливості гендерної соціалізації. Висвітлено системи соціальної стратифікації, риси сучасного урбанізму, теорії злочинності та девіантної поведінки, сучасні соціальні зміни тощо.

Розглядаються основні елементи соціології як науки, а також двох її галузей - соціології масової комунікації та соціології громадської думки. Підкреслюється, що соціологія громадської думки є спорідненою із соціологією масової комунікації та допомагає пояснити і зрозуміти зародження багатьох компонентів останньої. Висвітлюється п'ять основних компонентів масовокомунікаційного процесу та того, як їх можна дослідити за допомогою соціології масової комунікації. Аналізуються основні групи методів збору первинної соціологічної інформації та методик їх використання.

Проаналізовано взаємозв'язок основних категорій і понять соціології виховання, а також розкрито зміст основних функцій зазначеної дисципліни. Охарактеризовано наукові зв'язки соціології кар'єри з іншими галузями соціологічних знань. Визначено суть трудової мобільності та специфіку трудової кар'єри. Досліджено роль соціології освіти у процесі реформування освіти в Україні.

Розглядаються основні поняття соціології як науки, а також двох її галузей - соціології масової комунікації та соціології громадської думки. Висвітлюються особливості соціологічного вивчення комунікатора, дослідження змісту повідомлень, канали комунікації як об'єкт соціологічного дослідження, соціологічні дослідження аудиторії засобів масових комунікацій. Повідомляється про вивчення ефективності роботи засобів масової комунікації, характеризуються якісні методи дослідження та формалізовані методи вивчення засобів масової комунікації.

В стислій формі викладено основи соціології освіти на підставі зв'язку із загальносоціологічною теорією, визначається соціогрупова структура проблеми реформування, а також сучасний стан соціології освіти. Охарактеризовано особливості діяльності соціальних організацій, у т.ч. навчальних, процес розбудови української національної школи. Управління освітою розглядається як структура діяльності і різновид міжгрупової взаємодії, висвітлюється суперечливий процес соціологічного усвідомлення проблем навчання і виховання.

Викладено теоретичні основи соціології особистості та особливості її соціалізації. Розглянуто методологію й елементи теорії соцільного суб'єкта без уваги до особистості, сутність системного підходу та його застосування до вивчення соціальних явищ, а також роль соціально-психологічних механізмів у протидії глобальним ентропійним процесам у природному та соціальному середовищах. Висвітлено структуру особистості на базі системного аналізу утворення "особистість - соціальне середовище" як складової більш загального утворення "людина - життєве (соціальне й техногенно-природне) середовище". Подано детермінуючі та регулюючі характеристики соціальних суб'єктів стосовно особистості.