Висвітлено широкий спектр економічних термінів, понять, категорій з менеджменту, маркетингу, міжнародних економічних відносин, бізнесу та підприємницької діяльності. Наведено тлумачення таких понять, як бартер, бар'єри тарифні, диверсифікація, запаси буферні, конкурентний лист, латентна економіка, ліквідність ринку, олігопсонія, спекуляція на біржі, тіньова економіка, штрих-код, ярлик.

Освещен широкий спектр экономических терминов, понятий, категорий в сфере менеджмента, маркетинга, международных экономических отношений, бизнеса и предпринимательской деятельности. Приведено толкование таких понятий, как бартер, барьеры тарифные, диверсификация, запасы буферные, конкурентное письмо, латентная экономика, ликвидность рынка, олигопсония, спекуляция на бирже, теневая экономика, штрих-код, ярлык.

Розкрито особливості діяльності місцевих органів державної влади Київської, Волинської та Подільської губерній щодо забезпечення населення продовольством у добу Української Держави П. Скоропадського. Заготівлею хліба займалися спеціальні агенти Державного хлібного бюро (ДХБ). Проте становлення нового органу затягувалося. Тому місцеві адміністратори вдавалися до попередньої схеми заготівлі. Сукупність названих факторів та реквізиції продовольства спричинили значні продовольчі труднощі в окремих регіонах Правобережжя. Старости скаржилися до вищих адміністративних органів про важке становище, наближення масштабного голоду. Наслідком проведених заходів зі стабілізації продовольчої ситуації були невдалі спроби місцевих органів державної влади забезпечити постачання хлібом окремі повіти і населені пункти Правобережної України.

Розкрито причинну обумовленість переосмислення усталених теоретичних положень щодо фінансизації сучасної економіки. Обгрунтовано макроекономічні підходи до оцінювання функціонування фінансів як інвестиційного ресурсу задля стабілізації економічного розвитку. На основі ретроспектиного аналізу та проекції еволюції економічних теорій на сучасні фінансові суперечності розглянуто форми деформації базисних функцій фінансів, взаємозалежність між інформаційно-інноваційним збуренням і фінансовими спекуляціями, між глобальною фінансовою лібералізацією та фінансовими кризами. Досліджено індикатори стабільності фінансового сектору України й особливості його макрорегулювання. Обгрунтовано науково-методичні підходи до реорганізації механізму державного регулювання фінансового посередництва в Україні.

Досліджено та узагальнено принципи, методи і ціннісні характеристики загальноприйнятих видів аналізу фінансових інструментів та альтернативного виду аналізу - поведінкових фінансів, які стали актуальні через розвиток цифрової економіки. Розвиток економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Важливу роль у здійсненні цього процесу відіграють фінансові ринки. Фінансові ринки виступають засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки, а також засобом поєднання державних, інституційних та індивідуальних інтересів, захисту грошових коштів населення від інфляції та покращання його матеріального становища. У результаті дослідження виділено основні аспекти поведінкових фінансів і наведено приклади найбільш частих помилок інвесторів. Запропоновано використання індексу настроїв інвесторів для оцінки стану ринку та більш ефективного прогнозування фінансових інструментів. За допомогою цього індексу державні органи можуть відслідковувати фінансові ризики, які виникають через спекуляції ЗМІ та фінансових аналітиків. Результати дослідження можуть мати суттєве значення як в інвестиційній, так і в політичній сферах. У політичній сфері нестабільність може мати негативний вплив на функціонування ринків і ціноутворення активів в межах держави та на міжнародному ринку. Якщо до фінансових ризиків додається зміна настроїв інвесторів, це призводить до відтоку капіталу та фінансової нестабільності в країні, але використання лише методу, що базується на побудові індексу настроїв інвесторів, не рекомендується.

Мета дослідження - з'ясування ролі професійного дослідника в історичній інтерпретації минулого, аналізі ймовірних загроз, які несе у собі спекуляція історичними фактами, подіями, довільне оперування ними, навмисне їх перекручення для формування історичної та соціальної пам'яті. Дослідження грунтується на принципах історизму, усебічності, об'єктивності, системності. При викладенні матеріалу застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення, спеціально-історичні (ретроспективний, порівняльний, проблемно-хронологічний), а також метод міждисциплінарного та полідисциплінарного синтезу. Проаналізовано ролі, які може відігравати фаховий дослідник минулого - від пропаганди ворожих ідей, вибіркового тлумачення джерел, спекулювання на певній тематиці до неупередженого реконструктора історії, компетентного експерта. Доведено, що замовчування або свідоме спотворення окремих сторінок історії, надмірна їх ідеологізація, що активно практикувалося в радянській науці, прирівнюється до політичного насильства, маніпуляції свідомістю цілих спільнот і поколінь. Застосування таких підходів завжди мало руйнівний характер як для самих дослідників, які виконували невластиві їм ролі, так і для суспільства, котре через незнання власного минулого втрачає візію свого майбутнього. Висновки: маніпуляції з тлумаченням минулого - різне розуміння одних і тих самих знакових подій, надмірна їх політизація, розкручування образу ворога, навмисне акцентування на людських емоціях, ідеологічні нашарування, пов'язані з тієї чи іншою сторінкою життя народу - мають незворотний вплив на формування соціальної пам'яті. Ці чинники сприяють поглибленню процесів дезінтеурації суспільства й опосередковано розхитують підвалини державності.

Мета роботи - на прикладі УРСР показати ефективність застосування імперативного методу правового регулювання економіки. Методика. Методика дослідження базується на застосуванні системного підходу, який дозволив розглянути економічні і правові явища у їх взаємозв'язку. Під час дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання: діалектичний метод, який дав змогу дослідити взаємозв'язок між державно-правовими явищами і економічними процесами; дослідження правового статусу учасників економічних відносин УРСР за часів перебудови вимагало застосування історичного методу, який дав можливість прослідкувати еволюцію законодавства УРСР щодо регулювання економічних процесів. За допомогою догматичного методу проаналізовано законодавство досліджуваного періоду. Герменевтичний метод застосовувався під час інтерпретації окремих економічних понять з позицій права Результати. У процесі дослідження проаналізовано засади імперативного методу правового регулювання для подолання дефіциту, а саме: законів, наказів, розпоряджень, приписів, інструкцій. Наукова новизна. На основі аналізу законодавчих актів УРСР виявлено проблеми економічного розвитку держави, проаналізовано їхні причини та способи подолання. Виявлено, що ключова роль відводилася адміністративним методам регулювання економіки з акцентом на імперативному методі правового регулювання. Показано неефективність даного методу, яка виразилася в численних правопорушеннях і розвитку "тіньової економіки". Практична значимість. Висновки та теоретичні узагальнення можуть бути цінними для уникнення негативних тенденцій в економічній (дефіцит, спекуляція, тіньова економіка) та правовій сфері (абсолютизація одного методу правового регулювання) на сучасному етапі розвитку Української держави.

Висвітлено питання щодо розселення у географічному просторі України представників національних меншин та головних етнічних груп, які складають певну частину населення держави, аспекти, пов'язані з етнічною географією та сучасною етнодемографічною ситуацією в країні, визначаються категорії іноетнічних вкраплень на теренах Української держави, порушуються питання про дефініції при виясненні етнічної карти, розкриваються на об'єктивній основі процеси інтеграції етнічних спільнот в українське громадянське суспільство. Наголошено на важливості питання щодо розвитку регіональної специфіки культури та збереження просторової ідентифікації. Акцентована увага на взаємозв'язок між історією відповідних етнічних груп та їх сучасним географічним розміщенням на території України, а також на дискусійні питання щодо взаємин між різними етнічними спільнотами і пошуки шляхів для миру й злагоди у міжетнічних відносинах. Розкривається політична спекуляція навколо етнічного складу населення України, його географічного розташування на карті держави, небезпека штучних конфліктів між толерантними між собою етнічними спільнотами, яка підігрівається політичними партіями, у тому числі з врахуванням географічного чинника.