Висвітлено досягнення сучасної наукової думки про культуру, як інтегральне, системне явище. Розглянуто розвиток уявлень про її складові, основні концепції, історичну типологію, пізнавальні підходи до її вивчення, а також питання релігії, філософії, моралі, науки. Наведено тлумачення понад 900 термінів, зокрема, елітарної культури, інкультурації, дивертисменту, експресіонізму, супрематизму, сюрреалізму, даосизму, секуляризації, теогонії, плюралізму.

Освещены достижения современной научной мысли о культуре, как интегральном, системном явлении. Рассмотрены развитие представлений о ее составных, основных концепциях, исторической типологии, познавательных подходах к ее изучению, а также вопросы религии, философии, морали, науки. Приведено толкование более 900 терминов, среди которых элитарная культура, инкультурация, дивертисмент, экспрессионизм, супрематизм, сюрреализм, даосизм, секуляризация, теогония, плюрализм.

Висвітлено проблеми синтезу українського авангардного та народного мистецтва в процесі формування дизайну виробів декоративно-прикладного мистецтва та предметів побуту. Цей процес проілюстровано на прикладі творчості самобутньої, але маловідомої художниці Ніни Генке-Меллер.

Освещены проблемы синтеза украинского авангардного и народного искусства в процессе формирования дизайна изделий декоративно-прикладного искусства и предметов быта. Этот процесс проиллюстрирован на примере творчества самобытной, но малоизвестной художницы Нины Генке-Меллер.

The art is devote for problem syntez Ukrainian avantgard and national art in the process of form design hendicraft wares and the things made for life. This process ware illustration on the example of the art life original, but unknown artistic N. Henke-Meller.

Висвітлено супрематичний метод К.С.Малевича, показано філософську глибину та загадковість його творчості, завжди відкритої для нових інтерпретацій.

Освещен супрематический метод К.С.Малевича, показана философская глубина и загадочность его творчества, всегда открытого для новых интерпретаций.

In article devoted suprematism method of K.S.Malevich, philosophical depth and mysteriousness of his creativity always open for new interpretations is shown.

Здійснено дослідження експерименту як естетичного поняття (мистецького експерименту), його становлення у понятійному апараті естетики та мистецькій практиці кінця XIX - першої третини XX ст. У межах даного періоду проаналізовано два види мистецького експерименту: онауковлений та модерністський, вивчено їх філософсько-естетичну базу та естетико-художні концепції. Підгрунтям для впровадження онауковленого мистецького експерименту є філософсько-естетичні погляди позитивістів (О.Конта, І.Тена), а практичне втілення він здобув у естетико-художній концепції натуралізму Е.Золя. Філософсько-естетичну базу модерністського мистецького експерименту представлено у працях Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.-І.Гадамера, Я.Мукаржовського, Х.Ортеги-і-Гассета, а виявився він у естетико-художніх концепціях фовізму, кубізму, футуризму, супрематизму, абстракціонізму, сюрреалізму. Відзначено, що ідея експериментування була провідною у розвитку європейського та українського мистецтва першої третини XX ст.

Мистецьку теорію та практику ленінградського художнього авангарду 1920 - 1930-х (К. Малевич, чинарі-оберіути) та авангарду в формі андеграунду 1960-х рр. (В. Стерлігов) вперше проаналізовано як цілісність з урахуванням теологічного горизонту. Вперше проведено аналіз супрематичної теорії К. Малевича у виваженій теологічній перспективі православної традиції, передусім з огляду на теологію Воплочення та іконологію як богослов'я ікони. Висвітлено філософсько-теологічні погляди чинарів-оберіутів як проміжну ланку між супрематизмом К. Малевича у 1920-х та православно-християнським наверненням ленінградського авангарду в 1960-х в особі учня Малевича В. Стерлігова. Введено в український мистецтвознавчий обіг теоретичні тексти, художні та літературні твори Стерлігова, передусім періоду його чашо-купольного мистецтва 1960-х - початку 1970-х рр. Детально досліджено образи та поняттєвий апарат чашо-купольного мистецтва та теорії В. Стерлігова у зв'язку як із його попередниками-авангардистами (К. Малевичем та чинарями-оберіутами), так і з православною традицією, з якою асоціював себе художник. Досліджено тему осмислення традиції та новаторства у ленінградській школі через співставлення поглядів на традицію К. Малевича та В. Стерлігова.

Розглянуто розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, "формізмі" тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості К. Малевича, В. Стшемінського, Г. Стажевського через їх дистанційний супрематичний діалог. Звернення до проблем семіотики, дискурсу знака та значення було симптоматичним не тільки для філософії, психології і логіки першої третини ХХ століття (зокрема брентанізму як підгрунтя Львівсько-Варшавської філософської школи), але також для естетики і мистецтва авангарду, що створювали нову семіосферу сучасного суспільства в добу "перцептивної революції" (В. Вульф) 1905 - 1915 рр. Пан-європейський художній семіозис охопив також український і польський авангард, який гомологічно з філософією та естетикою неопозитивізму, прагматизму, феноменології та інтуїтивізму продукував художню образність кубізму, футуризму, кубофутуризму, абстракціонізму тощо. Знаходячись в однаковому світоглядному і естетичному середовищі семантичної філософії мистецтва, українські та польські авангардисти (хто свідомо, а хто несвідомо) впроваджували семіотичні ідеї "духу часу" у свій живопис - від символізму і сюрреалізму до дадаїзму та абстрактного мистецтва. Багато художників-авангардистів самі були теоретиками нового малярства, розробляючи свої творчі ідеї, ідеали та цінності в маніфестах, теоретичних розвідках, наукових працях (напр., К. Малевич, хто одночасно представляє український і польський авангард). Феноменологічні, інтуїтивістські, неопозитивістські орієнтири наукового і художнього мислення визначають кубістичні, футуристичні, абстракціоністські, конструктивістські пошуки художників-авангардистів. Теоретичні підвалини семіозису авангарду в Україні заклали В. Кандинський, К. Малевич, О. Богомазов, у Польщі - Т. Пайпер, В. Стшемінський, Г. Стажевський. Розвиток українського і польського авангарду в цей час забезпечувався, зокрема, своєрідним (в т.ч. супрематичним) діалогом ідеалів і цінностей між мистецькими групами і окремими художниками у Варшаві і Києві, Кракові і Львові. Пан-європейські та національні мови авангардизму базуються на принципах трансгресії, поліперспективності, "енергетизму", нон-фігуративності, часо-просторового конструктивізму, "дегуманізації" (Ортега-і-Гассет) художнього образу в естетосфері перцептивної революції початку ХХ століття.

Мета роботи - уведення до широкого культурологічного дискурсу маловідомої інформації стосовно репрезентації колекції творів українських митців друг. пол. XIX - перш. пол. XX ст. у художніх музеях США. Методологія дослідження складається з сукупності методів: історичного, біографічного, порівняльного, а також методу натурного спостереження, використаного під час перебування автора статті у Сполучених Штатах Америки. Наукова новизна роботи полягає у розширенні знання щодо представленості колекцій творів українських митців другої половини XIX - першої половини XX ст. у зібраннях провідних художніх музеїв США. До таких віднесено як музеї, що вже багато років входять до Топ-100 художніх музеїв світу (Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку, Музей вишуканих мистецтв Сан-Франциско, Музей сучасного мистецтва (МоМА) і Музей Соломона Гугенхайму Нью-Йорку, Художній музей Філадельфії), так і художні музеї, кількість щорічних відвідувань яких сягає кількох сотень тисяч: Детройтський інститут мистецтв, Художній інститут Кларків у м. Вільямстаун, Художня галерея Єльського університету (м. Нью-Гейвен), Нова галерея Нью-Йорка, Музей Нортона Саймона (м. Пасадена), Галерея Олбрайта-Нокса (м. Баффало), Художній музей Водсворт Атенеум (м. Хартфорд). Серед українських митців др. пол. XIX - перш. пол. XX ст., твори яких представлено у цих музеях і ті, чиє ім'я всесвітньо відоме, як от О. Архіпенко, Д. Бурлюк, К. Малевич, й ті, що відомі менше, але, безперечно, заслуговують більшого визнання: І. Похитонов. Українське образотворче мистецтво того періоду репрезентують також митці, чиє життя, у т.ч. творче, тривалий час проходило в Україні і з нею пов'язано (О. Екстср, В. Кандинський). За стильовими характеристиками творчість названих митців вельми варіативна: від реалізму (І. Похитонов) до авангардистських течій модерністського мистецтва: кубізму, футуризму, абстракціонізму, експресіонізму, супрематизму (О. Архіпенко, Д. Бурлюк, К. Малевич, О. Екстер, В. Кандинський). Дані щодо репрезентації творів цих митців в зібраннях деяких названих художніх музеїв США у вітчизняний науковий дискурс уводяться вперше. Висновки: ознайомлення з викладеними у статті матеріалами надає можливість для їх використання в навчальних курсах вітчизняних ВНЗ культурологічного профілю.

Вміщено основні історичні та культурологічні терміни. Зауважено, що опрацювання матеріалів словника з дисципліни "Історія української державності та культури" сприяє засвоєнню студентами нової лексики, надає можливість коректно та творчо застосовувати набуті знання з історії української державності, розуміти складні культурознавці поняття, правильно трактувати події історичного минулого України. Зауважено, що матеріал словника допомагає окреслювати в домінантних рисах культурні епохи у світовому контексті на різних історичних етапах їх розвитку та розуміти явища сучасної культури. Розкрито сутність таких понять, як антропогенез, деетнізація, елітарна культура, етнічна консолідація, латентна державність, супрематизм, тотемізм.

Розглянуто філософсько-естетичний і культурологічний контекст становлення українського та польського авангарду першої третини ХХ ст. Розкрито суть і значення основоположних ідей Львівсько-Варшавської філософської школи для зародження авангардистської образності, гомологічного розуміння проблем семіозису, знака і значення в українському та польському кубізмі, футуризмі, абстракціонізмі, супрематизмі, "формізмі" тощо. Семіотичні особливості українського та польського авангарду виявляються на прикладі творчості О. Богомазова і художників "Краківської школи".