Рассмотрен вопрос комплексного исследования крымскотатарского народного танца. Проанализированы сведения о крымскотатарском народном танце в исследованиях этнографов и фольклористов в 1920 - 1930-х гг. Дана общая характеристика степени изученности крымскотатарского народного танца данного периода. Результаты исследования дают возможность составить представление о музыкальной основе крымскотатарских народных танцев, констатировать их темповое и метроритмическое разнообразие.

Подано нариси загальної теорії мистецтва. Проаналізовано взаємозв'язок проблеми інтонування на тромбоні з його конструктивними особливостями. Розглянуто театр як засіб розвитку естетичної культури майбутнього педагога, цирк як мистецтво, танець як знаково-символічний комплекс. Описано етапи становлення акторської та режисерської майстерності у Київському театрі юного глядача, структурну організацію музичних навчальних комп'ютерних програм.

Освещены вопросы общей теории искусства. Проанализирована взаимосвязь проблемы интонирования на тромбоне с его конструктивными особенностями. Рассмотрены театр как средство развития эстетической культуры будущего педагога, цирк как искусство, танец как знаково-символический комплекс. Описаны этапы становления актерского и режиссерского мастерства в Киевском театре юного зрителя, структурная организация музыкальных учебных компьютерных программ.

Звернено увагу на питання теорії та історії української і світової культури, теоретичні та творчі проблеми розвитку мистецтва. Проаналізовано роль інфопотреби та соціальної пам'яті у формуванні культурно-комунікативної системи. Розглянуто народний танець як атрибутний елемент українського професійного театру кінця ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено перспективи розвитку українсько-канадських культурних зв'язків. Описано культурно-освітні процеси у національних меншинах незалежної України.

Освещены актуальные вопросы теории и истории украинской и мировой культуры, теоретические и творческие проблемы развития искусства в современных условиях. Проанализирована роль инфопотребности и социальной памяти в формировании культурно-коммуникативной системы. Рассмотрен народный танец как атрибутивный элемент украинского профессионального театра конца ХІХ - начала ХХ ст. Освещены перспективы развития украинско-канадских культурных связей. Описаны культурно-образовательные процессы в национальных меньшинствах независимой Украины.

Розглянуто питання синтезу мистецтв на основі релігійних сюжетів, а також найбільш характерні роботи французького художника символіста П.Гогена. Показано, що найбільш яскраво хореографічні ритуали відбиті в його таітянському і бретонському циклах робіт. Аналіз творчості П. Гогена показав його велику прихильність до синтезу мистецтв, зокрема, з використанням біблійних і хореографічних ритуалів.

Рассмотрены вопросы синтеза искусств на основе религиозных сюжетов, а также наиболее характерные работы французского художника символиста П. Гогена. Показано, что наиболее ярко хореографические ритуалы отображены в его таитянском и бретонском циклах робот. Анализ творчества П. Гогена показал его большую привязанность к синтезу искусств, в частности, с использованием библейских и хореографических ритуалов.

In article the questions of synthesis of arts are considered on the basis of religious plots. The works of the French artist symbolist P. Gauguin is shown. Is shown are considered most typical, that the most brightly choreographic rituals are reflected in him Tahiti and Breton cycles of works. The analysis of creativity of P. Gauguin has shown his large attachment to bible and choreographic rituals and constant search of terrestrial paradise.

Розглянуто актуальну проблему сучасного драматичного театру - інтерпретацію класичної драматургії. Проаналізовано проблему на прикладі спектаклю "Міщанин на дворянстві" Севастопольського академічного російського драматичного театру ім. А.В.Луначарського.

Рассмотрена актуальная проблема современного драматического театра - интерпретация классической драматургии. Проанализирована проблема на примере спектакля "Мещанин на дворянстве" Севастопольского академического российского драматического театра им. А.В.Луначарского.

The actual problem of modern legitimate drama considers in article - interpretation of classic dramaturgy. The author analyses a problem on the petty "Bourgeois theatrical example on nobleman" of the Sevastopol academy Russian legitimate drama in the Lunacharskiy.

Розглянуто проблеми творчості шведських незалежних танцювальних груп останньої чверті XX ст., які працюють у постмодерному стилі.

Рассмотрены проблемы творчества шведских независимых танцевальных групп последней четверти XX ст., которые работают в постмодерном стиле.

Розглянуто феномен театральної художності, досліджено компоненти художньої довершеності театрального дійства: атрибутику видовищності та святковість. Зосереджено увагу на універсалізації впливу художності театрального дійства на сучасний танець в контексті розвитку хореографічного мистецтва.

Рассмотрен феномен театральной художественности, изучены компоненты художественного совершенства театрального действия: атрибутика зрелищности, праздничность. Акцентировано внимание на универсализации влияния художественности театрального действия на современный танец в контексте развития хореографического искусства.

In clause the author views the phenomenon of theatre artistic, analyzes the components of theatre sight's artistic perfection. The article presents the universal theatre influence on modern dance and choreography art.

Наведено авторську програму підготовки вагітних до природних здорових пологів, що називається "Розкриття квітки". Основу програми становить динамічна гімнастика у віршах для вагітних. Всі деталі рухів плавно перетікають із одного в інше, у результаті чого гімнастика нагадує танець. Кожна вправа містить елементи спонтанних природних рухів породіллі під час схваток, потугів і виходу дитини. Практика гімнастики для вагітних "Розкриття квітки" допомагає активізувати здатність до природного виконання на родах специфічних рухів, які прискорюють і значно полегшують пологи.

Представлена авторская программа подготовки беременных к естественным здоровым родам, которая называется "Раскрытие цветка". Основу программы составляет динамическая гимнастика в стихах для беременных. Все детали движений плавно перетекают из одного в другое, в результате чего гимнастика напоминает танец. Каждое упражнение содержит элементы спонтанных естественных движений роженицы во время схваток, потуг и выхода ребенка. Практика гимнастики для беременных "Раскрытие цветка" помогает активизировать способности к естественному выполнению на родах специфических движений, которые ускоряют и значительно облегчают роды.

In the article the author program of preparation of pregnant is presented to natural healthy births, which is named "Opening of flower". Program basis is made by a dynamic gymnastics in verses for pregnant. All of details of motions fluently pass from one in other, as a result a gymnastics reminds dance. Every exercise contains the elements of spontaneous natural motions of woman giving birth on fights, on making a great effort and on leaving of child. Practice of gymnastics for "Opening of flower" helps to activate pregnant a capacity for natural implementation on births of specific motions which accelerate and considerably facilitate births.

Досліджено процес становлення експресіонізму в західноєвропейській культурі початку XX ст., визначено його найважливіші ознаки. Проаналізовано шляхи поширення експресіонізму в багатьох видах мистецтва, що зумовило відображення в творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожності, страху смерті, крику, болю, божевілля, передчуття трагедії). Встановлено, що експресіонізму властива тенденція синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка виразно модифікується у синтез як співтворчість і збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експресіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва, як живопис, театр, кіно, хореографія та показано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою відтворювали національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.

  Скачати повний текст

У контексті розвитку народної та сценічної хореографії вперше досліджено жіночі танці. Проведено історико-культурний і мистецтвознавчий аналіз за напрямами, а саме: українські жіночі танці у побуті у контексті календарно-річної та сімейної обрядовості, а також поза обрядами; сценічні варіанти українських жіночих танців у народно-сценічній хореографії та за умов оперно-балетних вистав на національні теми. Доведено, що обрядові жіночі танці у процесі естетизації набули самостійного художнього значення, дали поштовх для подальшого розвитку необрядових танців. Відзначено, що український народний жіночий танець зазнав активного переосмислення у сценічних інтерпретаціях балетмейстерів народно-сценічної та класичної хореографії, що доводить правомірність віднесення до комплексу народної хореографічної культури фольклорних артефактів та похідних сценічних форм.

Досліджено творчість засновника концепції українського народного балету В. К. Авраменка. Розглянуто понятійний і методологічний апарат, необхідний для парадигмальних параметрів у вивченні художньої (балетмейстерської) творчості В. Авраменка, культурно-історичні умови його становлення як митця, зміст концепції "український народний балет", яка була для нього засадничою, та засоби її художнього втілення. Доведено, що завдяки зусиллям В.К. Авраменка та його учнів український танець у діаспорі 1920 - 1930-х рр. зберіг особливості самобутності та достеменності більше, ніж на батьківщині. Показано розбіжності ідеологічного та художнього спрямування в обробці танцювального фольклору, які в Україні призвели до занепаду сучасної народної хореографії та витіснення з неї фольклорних зразків.

Розглянуто феномен української народної хореографії в контексті характеристик, які розкривають етнонаціональну своєрідність процесів становлення української культури на різних історичних етапах її існування. Висвітлено історичну динаміку формування світоглядних концептів, що обумовлюють стильові відмінності українського народного танцю у порівнянні з іншими етнонаціональними логотипами традиційного хореографічного мистецтва. Уточнено мистецтвознавчі характеристики щодо генези та рольового призначення народних хореографічних форм у трансляції смисложиттєвої інформації, закладеної в основу українських культурних традицій. Розглянуто світоглядний зміст і культуротворчі засади українського народного танцю та хореографічної технології, які репрезентують специфіку відображення ціннісних орієнтирів, вироблених етносом впродовж своєї історії. Виявлено тенденції, які визначають зміст сучасних підходів до традиційних форм народної хореографії, спрогнозовано наслідки протиріч неузгодженості між проектами народницьким і модерн та у реаліях сучасної хореографічної практики їх використання. Запропоновано програму дій, спрямованих на оптимізацію процесів відродження та використання творчого потенціалу народного танцювального мистецтва за сучасних соціополітичних умов.

Визначено вплив греко-римських і близькосхідних танцювальних традицій на ритуальний танець у ранньохристиянській культурі. Проаналізовано танцювальні епізоди з ранньохристиянських першоджерел, які були прикладом для християн прийнятих танцювальних рухів. Наведено деякі приклади ранньохристиянських ритуальних танців. Відзначено, що Августин Аврелій у своєму трактаті "про музику" дав визначення християнського сприйняття ритуального танцю, розробив теорію "розумних" ритмів. Показано роль ритуального танцю у взаємодії релігії та мистецтва хореографії, живопису, музики, поезії. Показано, що ритуальний танець відігравав суттєву роль у складному процесі становлення ранньохристянської культури.

Розглянуто теорію сценічної виразності французького педагога, співака та композитора Франсуа Дельсарта (1811 - 1871). Установлено генезу оригінального методу Дельсарта - курсу прикладної естетики. Проведено структурний аналіз його складових. Досліджено еволюцію теорії Дельсарта в США та Західній Європі. Проаналізовано творчі методи його учнів і послідовників, а також специфічні особливості американської версії курсу прикладної етики - системи виразності. З'ясовано впливи системи виразності та дельсартіанства на американський і європейський модерний танець. Визначено роль і значення системи виразності як авторського тренінгу у Молодому театрі Леся Курбаса та викладання системи Дельсарта у Вищому музично-драматичному інституті ім. М.В.Лисенка (теперішньому Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім І.К.Карпенка-Карого).

На підставі широкого комплексу літературних джерел і мистецької практики уперше у вітчизняному мистецтвознавстві наведено цілісну картину функціонування танцю "модерн" у художній культурі XX ст. З'ясовано культурно-історичні передумови виникнення стилю "модерн" та його екстраполяції у мистецтво хореографії. Виявлено, що символізм є однією з найважливіших передумов і, як філософська світоглядна концепція, має відображення у практиці танцю "модерн". Науково сформульовано критерії віднесення хореографічних творів до стилю "модерн" та наведено визначення поняття "школа танцю "модерн". Висвітлено еволюцію танцю "модерн" протягом XX ст. Розглянуто естетико-теоретичні ідеї реформаторів сценічного руху та провідних представників світового танцю "модерн". Визначено особливості розвитку даного стилю у хореографії у дореволюційній і радянській Росії, а також естетико-теоретичні засади постмодерної хореографії. Розглянуто шляхи розповсюдження традиції танцю "модерн".

На підставі аналізу наукових джерел обгрунтовано, що історико-культурний аналіз української народної хореографічної культури XX ст. може бути реалізовано у трьох напрямках: функціональному, лексико-семантичному та концептуально-теоретичному, - а аналіз її розвитку здійснено в аспектах: український народний танець у побуті, у контексті розвитку драматичного театру, як самостійний твір мистецтва, у контексті становлення та розвитку української хореографічної освіти. Розглянуто лексичні, жанрові, стилістичні інновації у процесі їх взаємодії з існуючими традиціями українського народного танцю на фоні його становлення та розвитку як культурно-мистецького феномену.

  Скачати повний текст

Вперше проведено системне дослідження хореографічної образотворчості в українському народному танці як прояву національної художньої культури. Розкрито сутність понять "образ", "художній образ", "народно-сценічний танець", "танцювальний образ". Проаналізовано природу й ознаки художнього образу як категорії естетики, розкрито специфіку його прояву в танцювальному мистецтві. Критично переосмислено ряд положень і висновків про генезу та типологію української народної хореографії, фольклорний синкретизм, класифікацію хороводів. Визначено основну номенклатуру сценічних образів, створених засобами української народної хореографії. Проаналізовано особливості українського хореографічного образотворення, викладено сучасні тенденції його розвитку. Досліджено етнонаціональне походження та національне становлення української хореографічної образності. Зроблено висновок, що проблема невідповідності між зовнішнім і внутрішнім образом, формою та змістом народно-сценічного танцю набула в хореографічному мистецтві особливої гостроти у зв'язку з загрозою як "малоросійщини" (наслідок минулого) так і беззмістовної та бездуховної модернізації народного танцю в сучасний період. З'ясовано, що за нових обставин культурного плюралізму виникла небезпечна тенденція формування у суспільній свідомості негативного сприйняття народно-сценічного танцю як явища мистецтва, що творить не національний характер, а "шароварно-вишиванковий стереотип" українця.

Исследована специфика концептуального обоснования и художественного воплощения идеи диалога культур в современной сценической хореографии. Рассмотрена концептуальная основа хореографического спектакля, презентующего зрителю ситуацию диалога между разными танцевальными культурами современности - элитарной и массовой, а также уделено внимание тем художественным средствам, которые обеспечивают рождение в процессе сценического диалога новых смыслов, обогащающих культурный мир зрителя.

Досліджено специфіку концептуального обгрунтування й художнього втілення ідеї діалогу культур у сучасній сценічній хореографії. Розглянуто концептуальну основу хореографічного спектаклю, що презентує глядачеві ситуацію діалогу між різними танцювальними культурами сучасності - елітарною й масовою, а також приділено увагу тем художнім засобам, які забезпечують народження в процесі сценічного діалогу нових змістів, що збагачують культурний світ глядача.

The article is devoted research of specific of conceptual ground and artistic embodiment of idea of dialog of cultures in a modern stage choreography. An author examines conceptual basis of choreographic theatrical, presenting a spectator the situation of dialog between the different dancings cultures of contemporaneity - elite and mass, and also spares attention those artistic facilities, which provide birth in the process of a stage dialog of new senses, enriching the cultural world of spectator.