Наведено дані літератури, за якими уроджена дистонія яєчка відбувається за типом "ектопії" - зміщення стосовно природного розміщення. Описано клінічний випадок аберантно розміщеного яєчка у пахвовій ділянці, яке внаслідок механічного травмування ускладнилося запаленням і розвитком автоалергічного плевриту.

В експерименті на лабораторних щурах за допомогою гістологічних та морфометричних методів вивчено стан мікроциркуляторного русла та паренхіми яєчка в різні терміни після нанесення дозованої механічної травми з розривом білкової оболонки. Показано, що на 7-му добу експерименту наростають явища резорбції паренхіми травмованого яєчка, на 30-ту і 90-ту добу яєчко атрофується.

Мета роботи - висвітлити проблему лікування абдомінальної форми крипторхізму малоінвазивними та оптимальними методами оперативного втручання за допомогою лапароскопічного обладнання. Узагальнено досвід лікування 63 хворих із абдомінальною формою крипторхізму, які лікувались у хірургічних відділеннях Житомирської обласної дитячої лікарні в період з 2000 до 2012 рр. Для визначення діагнозу крипторхізму (черевна форма) використовували сучасні методи діагностики та лікування: ультразвукову діагностику (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію, діагностичну лапароскопію. Діагностується крипторхізм зазвичай під час огляду завдяки пальпації. При паховому крипторхізмі яєчко знаходиться в паховому каналі, якщо не вдається його пропальпувати в паху, то необхідно відхилити припущення щодо абдомінальної форми захворювання. Допоміжні методи під час діагностики черевної форми крипторхізму: УЗД, КТ, томографія з використанням ядерно-магнітного резонансу, ангіографія тощо. Найоптимальніший та найточніший метод під час діагностики черевної форми крипторхізму - діагностична лапароскопія. Висновки: лапароскопічний метод під час діагностики найінформативніший, менш травматичний, найефективніший у порівнянні з традиційною лапаротомією та є методом вибору за абдомінальної форми крипторхізму.

Наведено результати експерименту щодо підбору ефективної кількості стовбурових клітин в культурі для лікування вторинного андрогенного дефіциту у самців щурів. Доведено експериментальним шляхом, що застосування культури стовбурових клітин для коригування вторинного андрогенного дефіциту є доцільним за застосування клітин в кількості 200 000 в кожне яєчко.

Приведены результаты эксперимента по подбору эффективного количества стволовых клеток в культуре для лечения вторичного андрогенного дефицита у самцов крыс. Доказано экспериментальным путем, что применение культуры стволовых клеток для корректирования вторичного андрогенного дефицита является целесообразным при применении клеток в количестве 200 000 в каждое яичко.

Виконано експеримент з використання різної кількості стовбурових клітин для лікування вторинного андрогенного дефіциту у самців щурів. Для моделювання патології використовувався CdCl2 в дозі 150 мкг/100 г маси тварини. Протягом експерименту досліджували гормональний статус тварин і стан антиоксидантного захисту. Для лікування змодельованої патології стовбурові клітини використовували в кількостях 80 000, 100 000 та 200 000 в кожне яєчко. Встановлено, що використання стовбурових клітин в кількості 200 000 при введенні в обидва яєчка є доцільним для лікування вторинного андрогенного дефіциту.

Выполнен эксперимент по применению различного количества стволовых клеток в культуре для лечения вторичного андрогенного дефицита у самцов крыс. Для моделирования патологии использовался CdCl2 в дозе 150 мкг/100 г массы животного. В ходе эксперимента исследовали гормональный статус животных и состояние антиоксидантной защиты. Для лечения смоделированной патологии стволовые клетки применяли в количестве 80 000, 100 000 и 200 000 в каждое яичко. Установлено, что использование стволовых клеток в количестве 200 000 при введении в оба яичка является целесообразным для лечения вторичного андрогенного дефицита.

Комплексом морфологічних методів досліджено особливості формування направляючого тяжа яєчка в пренатальному періоді онтогенезу людини. Уточнено час його закладки. Показано роль направляючого тяжа для переміщення яєчка на різних стадіях внутрішньоутробного життя.

У ході дослідження особливостей зовнішньої будови та топографії внутрішніх чоловічих статевих органів у 8-місячних плодів людини встановлено, що висота лівого яєчка, як правило, переважає висоту правого яєчка, у той час як ширина та товщина останнього є дещо більшою, ніж відповідні розміри лівого яєчка. Виявлено індивідуальну варіабельність топографії яєчок: у семи плодів яєчка розміщувались у мошонці, у п'яти спостереженнях - у межах пахвинного каналу, у чотирьох плодів - у ділянці глибокого пахвинного кільця, а у двох випадках виявлено відповідно дистопію яєчок та агенезію лівого яєчка.

У ході дослідження особливостей будови та топографії внутрішніх чоловічих статевих органів у плодовому періоді розвитку, в одного 6-місячного плода людини виявлено рідкісний варіант форми та положення яєчок і над'яєчок. Праве яєчко та над'яєчко розміщувалися в однокамерній мошонці, а ліве яєчко та його над'яєчко - нижче пахвинної зв'язки.

У ході дослідження особливостей зовнішньої будови та топографії внутрішніх чоловічих статевих органів у 5-місячних плодів людини виявлено значну варіабельність їх форми та морфометричних показників.

Зазначено, що хронічне надходження сполук свинцю в організм експериментальних тварин викликає зміни структур мікроциркуляційного русла у вигляді дилятації, набряку, гідропічної, а інколи, балонної дистрофії структур судинної стінки, набувають розвитку явища сладжів і стазів. З'являються морфологічні ознаки уповільнення процесів сперматогенезу, які супроводжуються дистрофічними змінами структур звивистих сім'яних канальців. В інтерстиційної стромі яєчка знижена кількість клітин Лейдіга.

Дослідження останніх років доводять важливе значення придатка яєчка у повноцінному функціонуванні чоловічої репродуктивної системи. Результати дослідження показали, що яєчко і його придаток мають спільне кровопостачання: яєчковою артерією, артерією сім'явиносної протоки, кремастерною артерією. Венозна кров з капілярної сітки придатка яєчка збирається у вени головки придатка та придаткові вени, які є притоками яєчкових вен. Простежено особливості внутрішньоорганного ходу кровоносних судин. Описано деякі особливості гістологічної будови протоки придатка яєчка.

За допомогою електронно-мікроскопічного методу вивчено характер інволютивних змін в стінці гемокапілярів, власній оболонці звивистих сім'яних канальців та гландулоцитах. Встановлено деструктивні зміни в цитоплазматичних органелах ендотеліоцитів, міоїдних та підтримувальних клітин, гландулоцитів. Ядра деформовані, гіперхромні. Безклітинний шар власної оболонки канальців набирає складчастого характеру.

За допомогою гістологічних, рентгеноангіографічних методів та статистичної обробки цифрових даних встановлено, що після травмування яєчка його об'єм значно зменшується, паренхімні артерії, вени та судини гемомікроциркуляторного русла розміщені більш щільно і значно покручені. Звивисті сім'яні трубочки невеликого діаметра, їх власна оболонка потовщена, кількість клітин зменшена.

Узагальнено досвід лікування 102 хворих з абдомінальною формою крипторхізму, які лікувались в хірургічних відділеннях Житомирської обласної дитячої лікарні з 2000 по 2014 рр. Для діагностики та встановлення діагнозу крипторхізм (абдомінальна форма) використовувались сучасні методи діагностики та лікування: УЗД, КТ, МРТ, діагностична лапароскопія. Ддіагностується крипторхізм та ектопію яєчка, як правило, за допомогою огляду та пальпації. При паховому крипторхізмі яєчко знаходиться в паховому каналі, якщо не вдається його пропальпувати в паху, - це абдомінальна форма крипторхізму. Допоміжними методами під час діагностики черевної форми крипторхізму є ультразвукове обстеження, при якому, як правило, яєчко не виявляється в паховому каналі. Також використовуегься КТ, томографія з використанням ядерно-магнітного резонансу та інші. Найоптимальнішим та найточнішим методом в діагностиці черевної форми крипторхізму є діагностична лапароскопія. Лапароскопічний метод більш інформативний, менш травматичний та більш ефективний по відношенню до традиційної лапаротомії і використовується при абдомінальній формі крипторхізму.

Мета роботи - узагальнити власний досвід використання лапароскопії в діагностиці та лікуванні дітей з абдомінальною формою крипторхізму, визначити показання до використання різних методик хірургічної корекції цієї вади. Робота грунтується на ретро- і проспективному обстеженнях 277 дітей із крипторхізмом. Абдомінальну форму крипторхізму діагностовано у 80 (28,9 %) випадках. Лапароскопічні втручання проведено у 44 пацієнтів, із них у 23 (28,75 %) хворих лише з діагностичною метою і у 21 (26,25 %) як метод лікування. Із 44 дітей, яким проводили лапароскопію, лише у 2 (4,5 %) випадках не вдалося ідентифікувати яєчко або структури сім'яного канатика, що свідчить про високу діагностичну цінність цього методу. Дещо кращі результати отримано під час проведення двоетапної операції за Fowler-Stephens - у 87,5 % пацієнтів через рік після операції яєчко розташовувалось у нижній частині калитки, тоді як одномоментна орхіпексія була ефективною у 83,3 % дітей. Висновки: лапароскопія - ефективний метод діагностики в дітей із синдромом яєчок, що не пальпуються. Вибір методу лапароскопічної корекції в дітей з абдомінальною формою крипторхізму залежить від місця розташування яєчка та довжини сім'яного канатика.

Мета роботи - обгрунтувати механізм розвитку та визначити ступінь компресії пахово-калиткових гриж на судини і яєчко на основі впровадження допплерографічного обстеження в лікувальний процес. У відділенні хірургії новонароджених Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" у період 1992 - 2014 рр. перебували на лікуванні 290 хворих з природженими грижами. Для верифікації діагнозу застосовували клініко-лабораторне обстеження в усіх пацієнтів, ультразвукове і допплерографічне дослідження пахової ділянки та калитки - у 182-х (62,76 %), променеві (рентгенологічні) дослідження - у 18-ти (6,21 %), морфологічне дослідження матеріалу - у 8-ми (2,76 %). Діагноз "пахово-калиткова грижа" грунтувався на даних зі скарг батьків та огляду дитини. У 230-ти (79,31 %) хворих клініко-лабораторні показники були в межах норми, а у 60-ти (20,69 %) пацієнтів виявлено ознаки непрохідності кишечника через защемлену грижу з розвитком запального процесу. Для з'ясування стану пахового каналу та органів калитки в основній групі 182-м хворим проводили ультразвукове та допплерографічне дослідження. За наявності вільних гриж результати дослідження вказували на набряк яєчка та придатка зі сповільненим відтоком, що свідчило про порушення кровотоку в яєчку, яке виникло в момент народження. У разі защемлення грижі у 21-го хворого встановлено порушення кровотоку в яєчку та в ділянці кишки (на 40 - 50 % у порівнянні з нормою), а у 8-ми хворих кровотоку не було. Час від початку захворювання мав значення під час госпіталізації хворих із защемленими грижами у 60-ти осіб, із яких до 12-ти год госпіталізовано 43 (14,83 %), від 12-ти до 24-х год - 13 (4,48 %), від 24-х до 72-х год - 4 (1,38 %). Хіургічне лікування проведено у всіх хворих. У 230-ти хворих, які не мали защемлення, оперативне лікування виконали в плановому порядку (у 194-х - з однобічною локалізацією гриж та у 36-ти - з двобічною). Під час хірургічної корекції природжених однобічних гриж у 88-ми зі 194-х осіб зовнішній пахвинний канал не відкривали. Пластику пахвинного каналу застосували у всіх хворих. Двобічні операції одночасно проведено у 10-ти пацієнтів. Лапароскопічну корекцію пахвинних гриж виконано у 11-ти (3,79 %) хворих, із яких двобічних пахово-калиткових гриж було 3, правобічних - 5, лівобічних - 3. Оперативне лікування защемленої грижі здійснено без резекції кишки у 52-х осіб. Резекцію защемленої ділянки кишечника проведено у 8-ми пацієнтів. Усі операції виконано з пахвинного доступу, проте у 3-х здійснено конверсію і лапаротомію, із яких в однієї дитини накладено кінцеву ілеостому (термін защемлення був 17 год). У 26-ти немовлят спостерігали защемлені пахвино-калиткові грижі, які ускладнилися недугою яєчка та придатка (тромбоз судин, орхіт, епідидиміт), з них праве яєчко було уражено в 23-х осіб, ліве яєчко - у 3-х. Термін защемлення становив 1,5 - 6 год. Висновки: наявність у новонародженої дитини пахово-калиткової грижі є показанням до проведення ультразвукового обстеження для визначення стану органів калитки та дослідження кровотоку ендокринної залози і яєчка. Всі природжені (канатикові та яєчкові грижі, перекрути гонади та придатка), а також набуті (травми) вади пахово-калиткової ділянки - чинники розвитку гіпоксії яєчка різного ступеня на початковому етапі, а згодом - гіпоплазії та атрофії яєчка.

Питання точної доопераційної діагностики яєчка, яке не пальпується, має значення для обрання оптимальної тактики хірургічного лікування дитини з абдомінальним крипторхізмом. Мета роботи - порівняти діагностичну цінність ультрасонографії (УСГ) та лапароскопії у дітей з абдомінальним кріпторхізмом. УСГ проведено у 32-х дітей за допомогою апарату Philips HD II ХЕ (Нідерланди) та Vohison 730 Pro (General Electric, Австрія), з використанням 7,5 - 12 МГц лінійних датчиків. Лапароскопію проведено у 44-х пацієнтів з підозрою на абдомінальну форму крипторхізму (АФК). За УСГ лише у 5-ти (15,6 %) дітей з АФК до операції вдалося локалізувати яєчко. Натомість, під час лапароскопії у 42-х (95,5 %) пацієнтів дослідження було інформативним і лише у 2-х (4,5 %) дітей не вдалось ідентифікувати яєчко або структури сім'яного канатика. Результати дослідження засвідчили перевагу лапароскопії перед ультрасонографією для топічної діагностики розташування яєчка у дітей із АФК.

Досліджено кровоток яєчка у хворих із пахвинною грижею (ПГ) до та після оперативного лікування, а також вплив його на функцію яєчка. Установлено, що незалежно від тривалості захворювання, локалізації та типу, ПГ зумовлює значне зниження кровотоку у паренхімі яєчка, що супроводжується набряком тканин елементів сім'яного канатика. Реотестикулографія і ультразвукове допплєрографічне дослідження є достатньо інформативними методами обстеження кровообігу яєчка у хворих із ПГ. На 7 - 8-у добу після операції, незалежно від способу пластики пахвинного каналу, порушення гемодинаміки у паренхімі яєчка зберігаються і потребують корекції, спрямованої на відновлення кровообігу. Використання алгоритму покращання кровообігу у паренхімі яєчка після операції герніопластики з призначенням електрофорезу лідази та низькотемпературного лазерного опромінення надає змогу збільшити ефективність кровообігу майже утричі та зменшити набряк тканини у 1,7 разу.

Проведено аналіз стану гемодинаміки в артеріях показав статистично вірогідне її покращання як в межах сім'яного канатика, так і в яєчку після пластики пахвинного каналу у порівнянні з неоперованою грижею, але позитивного впливу на сперматогенну та ендокринну функції яєчка не виявлено.

За допомогою методів морфологічного дослідження встановлено, що у процесі опускання яєчок у калитку провідну роль відіграє напрямна зв'язка, зачаток якої з'являється на початку 6-го тижня ембріогенезу. Прискорене формування напрямної зв'язки яєчка у плодів 5 - 8 місяців, про що свідчить переважання гладеньком'язових клітин над сполучнотканинними елементами, є одним із основних факторів гетерохронії розвитку яєчок та їх подальшого переміщення в калитку. Вентральний випин піхвового відростка очеревини з'являється наприкінці 8-го тижня ембріогенезу; формування відростка передує каудальному переміщенню яєчка. Зрощення нутрощевої пластинки піхвового відростка очеревини з білковою оболонкою яєчка та над'яєчка відбувається у плодів 6 - 7 місяців. Порушення процесу зрощення листків піхвового відростка очеревини у 9 - 10-місячних плодів може бути анатомічною передумовою виникнення вроджених пахвинно-калиткових гриж.