На підставі морфологічного опису грунтових профілів у межах берегової смуги запроектованого Яворівського озера (Яворівський район Львівської області) встановлено структуру грунтового покриву. Грунтовий покрив території досліджень сформовано просторовими комбінаціями зональних грунтів, субстратів грунтоутворення та посттехногенними типами грунтів - ембріоземами.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Д1,0 с0

Рубрики:

Геодезичні науки. Картографія

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто національні природні парки Львівщини - Яворівський та Сколівські Бескиди та особливості розвитку екотуризму на цих природоохоронних територіях. Висвітлено проблеми та перспективи використання національних природних парків для екотуризму.

Досліджено вплив бріофітного покриву на нагромадження органічного карбону та біогенних елементів у субстраті відвалу N 1 Язівського сірчаного родовища Новояворівського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" (Львівська обл., Яворівський р-н). Мохоподібні одними з перших оселилися на субстратах відвалів і сформували рясні багатовидові угруповання. З'ясовано, що вміст органічного карбону в субстраті під дернинами мохів збільшувався в 1,6 - 1,8 раза, у порівнянні з його вмістом у незадернованому субстраті. Найнижчі показники вмісту органічного вуглецю визначено на вершині відвалу, що може бути зумовлено напруженістю екологічних факторів на цій ділянці (високий рівень інсоляції, дефіцит вологи). Виявлено, що мохоподібні сприяють збагаченню субстрату відвалу біогенними елементами, насамперед азотом і фосфором. Висока варіабельність вмісту органічної речовини детермінована як видовими особливостями мохів, так і мікрокліматичними умовами на території відвалу. Важливе значення має життєва форма видів, оскільки найвищі показники вмісту органічного карбону, азоту й фосфору визначені під моховим покривом, сформованим щільнодернинним видом Bryum сaespiticium. Отже, бріофіти як піонерні рослини відіграють важливу роль у процесі відновлення техногенних субстратів, сприяючи нагромадженню органічної речовини й, тим самим, створюючи умови для розвитку інших вищих рослин і грунтової біоти.

Єдина теорія йодного дефіциту не забезпечує всебічного розкриття етіологічної та патогенетичної суті зобної трансформації. Встановлено, що на території з однаковим рівнем йодного дефіциту нерідко спостерігається різний рівень ураженості вагітних жінок зобом, а в одному регіоні захворюваність реєструється лише серед частини жінок, при цьому з різними ступенями збільшення щитоподібної залози (ЩЗ). Мета дослідження - встановити частоту захворювань ЩЗ у вагітних, які проживають у Львівській області, а також чинники, що впливають на характер розвитку тиреоїдної патології в період гестації. Проведений моніторинг поширеності захворювань ЩЗ у вагітних у Львівській області за період із 2010 до 2015 рр. Крім того, вивчено статистичні дані щодо частоти та структури патології ЩЗ серед вагітних, особливостей перебігу вагітності, пологів, стану новонароджених за даними пологових відділень Львівської обласної клінічної лікарні. Для з'ясування структури поширеності та кількісного нозологічного розподілу патології ЩЗ серед вагітних проведений статистичний аналіз історій пологів за 2015 р. пологових відділень (екстрагенітальної патології та відділення патології вагітних). Моніторинг гірських областей Львівської області вказує на ріст частоти патології ЩЗ у вагітних саме в дефіцитних на вміст йоду гірських районах (Самбірський) і суттєві підвищення показників у промислових передгірних районах (Стрийський), ріст захворюваності на тлі існуючого йодного дефіциту в техногенних зонах (Яворівський, Пустомитівський та місто Львів). При розгляді частоти захворювань ЩЗ у вагітних по Львівській області відзначається відсутність дієвої системи йодної профілактики, що характеризується ростом тиреопатій в абсолютних числах від 1500 - 2000 випадків у 2010 р. до 5000 - 6000 випадків за 2015 р. (зростання майже у 2,5 раза). Висновки: клімато-географічні, соціально-економічні, екологічні, промислові особливості Львівської області посилюють тяжкість наявної зобної ендемії, впливають на характер розвитку й епідеміологічні параметри тиреоїдної патології серед вагітних, сприяють росту частоти патологічного перебігу гестації, пологів, погіршенню фізичного й інтелектуального розвитку дітей.

Проведено ретроспективний аналіз літературних даних щодо походження нащадків диких коней або тарпанів (коника польського) на території Західної України та результати дослідження мінливості каріотипу цих тварин. Головною ідеєю та закликом FAO (Міжнародної продовольчої організації) є необхідність охорони всього біологічного різноманіття тваринництва нашої планети, організованої через налагодження збереження регіональних і національних генетичних ресурсів тварин (ГРТ). Надзвичайно актуальною залишається проблема формування транскордонних біосферних резерватів ЮНЕСКО. Першим резерватом нового типу в Україні став міжнародний українсько-польський біосферний резерват ЮНЕСКО "Розточчя". В Яворівському національному природному парку (частина Міжнародного біосферного резервату "Розточчя") успішно проживають нащадки диких коней або тарпанів, які занесені до Червоної книги. Тому проведення даної роботи має як практичне, так і теоретичне значення. Аналіз каріотипу диких коней або тарпанів (коника польського) виявив підвищення рівня кількісних порушень хромосом (анеуплоїдії) у порівнянні з рівнем спонтанної хромосомної мінливості. Причиною виникнення цієї мінливості можуть бути породотворчі процеси. Відсутність хромосомних аберацій (хромосомні та хроматидні розриви) свідчить про стабільність каріотипу досліджених тварин і вказує на наявність унікального генетично-детермінованого механізму високої репарації та адаптивної стійкості до несприятливих факторів навколишнього середовища. Цитогенетичні параметри соматичних клітин (мікроядра, двоядерні клітини, мітотичний індекс) були в межах спонтанного мутагенезу і не перевищували видових особливостей.

Унаслідок проведених досліджень урочища "Біла скеля" в ділянці букового лісу зі скельними піщаними виступами з'ясовано синтаксономічний склад рослинності (три угруповання трансформованих ксеротермних лук і одна асоціація типового букового лісу), особливості еколого-ценотичної структури та созологічну цінність рослинності урочища. Встановлено, що видове різноманіття налічує 127 видів вищих рослин, зокрема, 121 вид судинних рослин і шість - епігейних мохів. Флористичне ядро маргінальних лучних угруповань класу Trifolio-Geranietea (com. Pinus sylvestris - Anthericum ramosum - Teucrium chamaedrys; com. Pinus sylvestris - Teucrium chamaedrys - Abietinella abietina; com. Pinus sylvestris - Anthericum ramosum - Abietinella abietina) формують ксеротермофільні види, характерні для класу, порядку Origanetalia та союзів Geranion sanguinei і Trifolion medii. Лісова рослинність урочища представлена асоціацією Dentario glandulosae-Fagetum Klika 1927 em. W. Mat. 1964 союзу Fagion sylvaticae порядку Fagetalia sylvaticae класу Querco-Fagetea. Встановлено, що рослинні угруповання перебувають на стадії сильватизації та частково рекреаційної сукцесії з подальшими регресивними змінами структури й видового складу (збіднення видового різноманіття). Заростання схилу сосною супроводжується насамперед змінами режиму освітлення, гідрологічного та сольового режиму грунту (підкислення), що в майбутньому призведе до поступового витіснення ксеротермофільних і псамофільних трав'яних видів та повної заміни лучних угруповань класу Trifolio-Geranietea на лісові ценози класу Querco-Fagetea. Цей процес можна призупинити лише регулюванням (обмеженням) підросту дерев (проведенням періодичних санітарних зрубів). Серед досліджених видів виявлено чотири раритетних види судинних рослин із Червоної книги України, зокрема, Botrychium lunaria (L.) Sw. (ксеротермні луки), Listera ovata (L.) R. Br. (угруповання гігрофільних чагарників), Neottia nidus-avis (L.) R. Br. та Platanthera chlorantha (L.) Rich. (буковий ліс). До регіонально рідкісних видів із території дослідження, що потребують охорони у Львівській області, належать: Alyssum gmelinii Jord., Anemone sylvestris L., Festuca psammophila (Hacq. ex Celak.) Fritsch, Pulmonaria mollis Wulf. ex Hornem., Sedum maximum (L.) Hoffm. (Hylotelephium maximum (L.) Holub). Созологічну значимість мають також види, що перебувають тут на межі свого ареалу або є рідкісними для Розточчя: Allium montanum F. W. Schmidt, Anthericum ramosum L., Gypsophila fastigiata L., Juniperus communis L. З метою збереження цінних геокомплексів урочища "Біла скеля" площею 38 га (47 квартал Майданського лісництва Старицького військового лісгоспу) рекомендовано передати його в постійне користування Яворівському НПП.

Розв'язано актуальну науково-практичну задачу: підвищення якості та точності оцінки впливу військової діяльності на навколишнє природне середовище та людину за допомогою концепції екологічного ризику. Запропонована концепція оцінки екологічного ризику дозволить зменшити витрати на природоохоронні заходи. Розглянуто існуючі методи оцінки екологічної небезпеки із встановленням їх переваг та недоліків. Проаналізовано можливості виникнення екологічного ризику за умови дії порогового та безпорогового стресора. Показано, що існуючі методи оцінки є надзвичайно не гнучкими, більш ресурсозберігаючим методом є концепція екологічного ризику. Проаналізовано та узагальнено методологічні основи детермінованої, ймовірнісної оцінки екологічного ризику на основі концепції екологічного ризику. Запропоновано поетапну оцінка ризику впливу на людину і навколишнє природне середовище забруднення довкілля внаслідок військової діяльності за допомогою одновимірного та двомірного методу Монте-Карло. На основі досліджень, на прикладі колишньої ракетної бази у Житомирській області та Міжнародного центру миротворчості та безпеки (колишній Яворівський полігон), проведено розрахунки ступенів екологічного ризику для населення та природного середовища цих військових об'єктів.

Вивчення фауни земноводних як невід'ємних компонентів екосистем завжди є актуальним і потребує постійного оновлення інформації, особливо на заповідних територіях. Проведено інвентаризацію амфібій, опрацювання літератури а також колекцій музеїв щодо трьох природно-заповідних територій: Природного заповідника "Розточчя", Національного природного парку "Яворівський" та орнітологічного заказника "Чолгинський". Польові збори проведено класичними методами герпетологічних досліджень: маршрутним методом з відловом як вручну, так і за допомогою герпетологічного сачка, методом за вокалізацією, пошуком розчавлених земноводних на модельній ділянці, відловом земноводних у спеціальних захисних бар'єрах. Проаналізовано літературні дані і опрацьовано музейні колекції фондів Зоологічного музею Львівського національного університету ім. Івана Франка. Висновки: згідно з результатами польових досліджень, чотири види земноводних населяють усі три заповідні території - це ропуха сіра, квакша східна, жаба озерна та жаба їстівна. Відносно невелике різноманіття земноводних на території НПП "Яворівський" можемо пояснити однотипністю оселищ і розташуванням там одного з найбільших військових полігонів у Європі, який обмежує земноводних у виборі репродуктивних і трофічних стацій. Особливої уваги заслуговують репродуктивні та трофічні оселища земноводних, які, на жаль, за останнє десятиліття стрімко деградують.

Матеріали щодо поширення орябка в межах української частини Розточчя зібрано у період з 1985 по 2021 рр. (36 років). Представлено результати власних польових досліджень, а також матеріали спостережень працівників мисливських і лісових господарств досліджуваного природного регіону. В основному застосовували маршрутний метод обліку та маршрутний стрічковий метод із використанням вабика. Проведено реєстрацію слідів життєдіяльності орябків на снігу. Здійснено опис основних біотопів виду. Основну увагу звертали на структуру насаджень: деревостан, підріст і підлісок, а також тип лісорослинних умов. Ще у другій половині 1980-х років минулого століття T. bonasia на Розточчі був достатньо поширеним, хоча і нечисленним видом. Орябки регулярно траплялися навіть в околицях м. Новояворівськ, мешкали в лісових масивах ліворуч автодороги Львів-Краковець, на відрізку між смт Івано-Франкове та м. Новояворівськ. Найбільш розповсюдженим і численним цей вид був на території Яворівського військового полігону (Старицьке і Магерівське військові лісництва). Орябків регулярно реєстрували в окремих урочищах Шклівського та Немирівського лісництв Рава-Руського держлісгоспу. Рідше цей птах траплявся у Страдчівському навчально-виробничому лісокомбінаті та природному заповіднику "Розточчя". Упродовж останніх двох десятиріч ХХ ст. популяція виду поступово скорочувалася. Незначне зростання чисельності й розселення птахів за межі Яворівського військового полігону спостерігали у період з 2012 по 2016 рр. Після 2016 р. чисельність популяції різко зменшилася. В останні 3 роки орябка вже не реєструють у більшості місць його колишнього мешкання. Кілька локальних мікроугруповань збереглося лише на території військового полігону. У досліджуваному природному регіоні оселища орябків здебільшого приурочені до молодих лісостанів, які лежать у зонах контакту кількох типів лісорослинних умов. У насадженнях старшого віку для мешкання цих птахів важливою умовою є наявність підросту і підліску. Виділено п'ять основних типів оселищ виду. Найкращі з них - сосново-березові молодняки, що утворилися внаслідок вторинної сукцесії лісу, а також вільхові ліси у долинах річок.