Обстежено 118 вагітних жінок у віці від 17 до 38 років, хворих на цукровий діабет, в залежності від тривалості його перебігу. Проведено визначення ферментів вуглеводного обміну в різні триместри вагітності. Виявлено, що при застосуванні ліпосомального препарату ліпіну поряд із традиційним лікуванням у вагітних значно знижувалися показники активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), аденозинтрифосфотази (АТФ-ази). Так, активність Г-6-ФДГ знизилась у I триместрі на 9%, у II триместрі на 32%, у III триместрі на 30%. Активність ЛДГ знизилась відповідно на 21%, 34%, 33%, а АТФ-ази - на 24% у I триместрі і на 37% у II та III триместрах. Встановлено, що використання стандартних схем лікування гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом не дало значного ефекту; застосування ліпіну у комплексному лікуванні гіпоксії у вагітних з цукровим діабетом сприяло зниженню інтенсивності параметрів вуглеводного обміну.

Проблема беременности при сахарном диабете существовала всегда, но в последнее время в связи со значительным ростом числа больных и тенденцией к "омоложению" этого заболевания становится для эндокринологов, акушеров, педиатров, окулистов, невропатологов особенно актуальной. В кратком руководстве ставится задача сведения к минимуму риска нарушений здоровья матери и плода, связанных с особенностями течения беременности и сахарного диабета при их сочетании. Рассматриваются вопросы влияния беременности на обмен веществ у здоровых женщин, приводится классификация сахарного диабета при беременности, анализируется влияние сахарного диабета на фертильность и течение беременности, на развитие плода, характеризуются особенности инсулинотерапии больных сахарным диабетом во время беременности.

Розроблено систему лікувально-профілактичних заходів, які включають медикаментозну терапію, спрямовану на корекцію найбільш значущих для перинатальної патології нейрогуморальних і метаболічних порушень у разі цукрового діабету у вагітних. Використання цієї системи дозволило покращити перебіг основного захворювання, вагітності та пологів, знизити перинатальну смертність.

Разработана система лечебно-профилактических мероприятий, включающих медикаментозную терапию, направленную на коррекцию наиболее значимых для перинатальной патологии нейрогуморальных и метаболических нарушений при сахарном диабете у беременных. Применение этой системы позволило улучшить течение основного заболевния, беременности и родов, снизить перинатальную смертность.

На основании литературных данных и результатов исследования освещены вопросы патогенеза, клиники, диагностики и дифференциальной диагностики, лечения антифосфолипидного синдрома (АФС) в акушерстве, гинекологии, неопатологии и экстрагенитальной патологии. Раскрыты клинические, иммунопатологические, патофизиологические и этиологические аспекты АФС. Определена связь между наличием инфекционного агента и развитием синдрома. Даны алгоритмы обследования и тактика ведения беременности и родов, предложен комплекс лечебных мероприятий в зависимости от вида и степени тяжести заболевания. Приведены методы профилактики тромбоэмболических осложнений.

У дослідженні на 45-денних щурах лінії Вістар - нащадках першої генерації від матерів з експериментальним гестаційним діабетом та/або соціально-емоційним стресом під час вагітності доведено розвиток інсулінорезистентності, що була верифікована за гіперінсулінемією, інтолерантністю до глюкози, посиленням ліполізу та глікогенолізу. Крім того, одержані результати свідчать про те, що сполучення діабетичного стану з раннім пренатальним стресом під час вагітності матері потенціює підвищену чутливість організму нащадків до додаткових стресувальних чинників психогенної природи - короткочасної гіпокінезії. Виявлено статевий диморфізм реакції, а саме - більш виразні зміни у нащадків-самців.

В исследовании на 45-дневных крысах линии Вистар - потомках первого поколения от матерей с экспериментальным гестационным диабетом и/или социально-эмоциональным стрессом во время беременности доказано развитие инсулинорезистентности, которая была верифицирована по наличию гиперинсулинемии, интолерантности к глюкозе, усилению липолиза и гликогенолиза. Кроме того, полученные результаты свидетельствуют о том, что сочетание диабетического состояния с ранним пренатальным стрессом во время беременности матери потенцирует повышенную чувствительность организма потомков к дополнительным стрессирующим факторам психогенной природы - кратковременной гипокинезии. Обнаружен половой диморфизм реакции, а именно - более выразительные изменения у потомков-самцов.

Insulin resistance development was proved in 45-daily first generation Wistar rats offspring of mothers with experimental gestational diabetes and/or social-emotional stress during pregnancy. It was shown the presence of hyperinsulinaemia, glucose intolerance, lypolise and glycogenolise increase. Our results testify that the combination of the mother diabetic state with early prenatal stress during pregnancy induces the increased sensitivity of the offspring to the additional psychogenic stress factor (short-term motion restriction). It was revealed the gender dimorphism of offspring reaction, in particular more expressive changes in male.

Розглянуто патогенетичні підходи до лікування фетоплацентарної недостатності та гіпоксії плода у вагітних із субклінічним гіпотеріозом. Загальноприйнятою терапією досягається тимчасове покращання клінічного стану вагітних і плода, але залишається порушеною морфологічна будова плаценти, тобто залишаються умови та субстрат для прогресування патологічних процесів у фетоплацентраному комплексі.

Рассмотрены патогенетические подходы к лечению фетоплацентарной недостаточности и гипоксии плода у беременных с субклиническим гипотиреозом. Общепринятой терапией достигается временное улучшение клинического состояния беременных и плода, но остается нарушенным морфологическое строение плаценты, т.е. остаются условия и субстрат для прогрессирования патологических процессов в фетоплацентарном комплексе.

З метою вивчення особливостей перебігу вагітності та пологів у жінок з ожирінням проведено детальний ретроспективний аналіз 134-х історій пологів і амбулаторних карт жінок з ожирінням. Результати проведених досліджень свідчать про те, що ожиріння та вагітність є взаємнообтяжувальними чинниками, які різко збільшують ризик розвитку високого відсотка ускладнень вагітності. Багато ускладнень, які виникають під час вагітності, стають показаннями для акушерських операцій, що призводять до збільшення пологового травматизму матері та плода. Зауважено, що на перебіг вагітності та пологів у жінок з ожирінням несприятливо впливає екстрагенітальна патологія, яка зустрічається у різних поєднаннях. Все це дозволяє зробити висновок, що пацієнтки з ожирінням відносяться до групи високого ризику з розвитку ускладнень вагітності, пологів і післяпологового періоду.

С целью изучения особенностей течения беременности и родов у женщин с ожирением проведен детальный ретроспективный анализ 134-х историй родов и амбулаторных карт женщин с ожирением. Результаты проведенных исследований свидетельствуют о том, что ожирение и беременность являются взаимоотягощающими факторами, значительно увеличивающими риск развития высокого процента осложнений беременности. Часто осложнения, возникающие во время беременности, становятся показаниями для акушерских операций, что приводит к увеличению родового травматизма матери и плода. В то же время необходимо указать, что на течение беременности и родов у женщин с ожирением неблагоприятно влияет экстрагенитальная патология, которая встречается в различных сочетаниях. Все это позволяет сделать вывод, что пациентки с ожирением относятся к группе высокого риска по развитию осложнений в течение беременности, родов и в послеродовом периоде.

The retrospective analysis of 134 case histories in delivery and in outpatient cards was carried out with the purpose of studying peculiarities of pregnancy and delivery in females with obesity. The research proves that obesity and pregnancy are mutually aggravating factors. They increase considerably the risk of pregnancy complications. Most complications appearing during the gestation become indications for obstetrical operations which lead to the increased labor traumatism of a woman and her fetus. At the same time it should be emphasized that extragenital pathology has negative effect on gestation and delivery of females with obesity. There are different types of extragenital pathology. All this allows a conclusion that pregnant females with obesity and their neonates are a group of high risk of obstetrical and prenatal complications.

Вивчено особливості експресії інсуліну в тимусі у нащадків щурів з експериментальним гестаційним діабетом. Для визначення інсулінекспресуючих клітин тимуса використано імуногістохімічний метод непрямої імунофлуоресценції з використанням моноклональних антитіл до інсуліну щура. Встановлено, що розвиток експериментального гестаційного діабету супроводжується вірогідним зниженням кількості інсулін-імунопозитивних клітин у нащадків в корковій, і в мозковій речовині тимуса у всі досліджені вікові періоди у порівнянні з контрольними тваринами.

Изучены особенности экспрессии инсулина в тимусе у потомства крыс с экспериментальным гестационным диабетом. Для выявления инсулинэкспрессирующих клеток тимуса использован иммуногистохимический метод непрямой иммунофлюоресценции с применением моноклональных антител к инсулину крысы. Установлено, что развитие экспериментального гестационного диабета сопровождается достоверным снижением количества инсулин-иммунопозитивных клеток у потомства в корковом, и в мозговом веществе тимуса во все исследованные возрастные периоды по сравнению с контрольными животными.

The aim of the investigation was to study the characteristics of thymic insulin expression in rats with experimental gestational diabetes. To reveal insulin-expressing cells the immunohistochemical method of indirect immune fluorescence with rat insulin monoclonal antibodies was used. It was established that experimental gestational diabetes development is accompanied by a reliable decrease of insulin-immune-positive cells both in the cortical and medullar thymus substance of the descendants. This istrue to all studied ages in comparison with control animals.

Изучены особенности гормональной функции фетоплацентарного комплекса и щитовидной железы у 85-ти женщин, которые в пре- и пубертатном периодах находились в зоне аварии и получили на щитовидную железу определенные дозы радиоактивного йода. Установлено, что степень гормональных изменений зависит от возраста на момент аварии и что нарушение процессов пубертата способствует более значительным проявлениям плацентарной недостаточности у данного контингента женщин. Полученные данные свидетельствуют о сохранении механизмов саморегуляции в системе гипофиз-щитовидная железа и образовании тесных связей между фетоплацентарным комплексом и щитовидной железой у женщин основной и контрольной групп.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.415.2-25

Рубрики:

Захворювання обміну речовин у вагітних

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

При анализе течения беременности и родов у женщин с гипоталамическим синдромом установлена значительная частота акушерских осложнений. Наиболее частыми формами патологии беременности являются преэклампсия и фетоплацентарная недостаточность, а в родах - аномалии родовой деятельности, что приводит к высокому уровню неблагоприятных исходов у новорожденных. Основной патологией раннего неонатального периода являются поражения центральной нервной системы как гипоксического, так и смешанного генеза. Отмечен высокий процент макросомий у новорожденных с низкой массой тела. У большинства женщин в послеродовом периоде течение гипоталамического синдрома ухудшается, в основном, за счет артериальной гипертензии и прогрессирующего ожирения. Профилактика акушерских и перинатальных осложнений, которая проводится по общепринятым схемам, является малоэффективной, что диктует необходимость разработки нового лечебно-профилактического и реабилитационного комплекса для женщин с гипоталамическим синдромом.

У беременных с гестационным сахарным диабетом изучено состояние показателей системы гемостаза. Обследованы 63 женщины с гестационным сахарным диабетом в сроки беременности от 22-х до 36-ти недель: первая группа - 47 беременных с гестационным сахарным диабетом, вторая - 16 беременных с гестационным сахарным диабетом, возникшим повторно в период последующей беременности. Контрольную группу составили 20 здоровых беременных с физиологическим течением гестации. Исследование показателей системы гемостаза проводили с помощью наборов реактивов фирмы "Simko-Ltd". Установлено, что у всех беременных с гестационным сахарным диабетом наблюдается патологическая активация системы гемостаза, имеющая существенное значение в реализации механизмов патогенеза заболевания. При гестационном сахарном диабете, возникшем повторно при последующей беременности, развивается субклиническая форма хронического синдрома ДВС-крови.

Шляхом порівняльного вивчення на етапах висхідного та спадного онтогенезу гістоструктури надниркових залоз у нащадків інтактних і стресованих матерів показано, що стрес вагітних формує напружене функціонування надниркових залоз у їх нащадків, що обумовлює передчасне виснаження залози та зниження адаптаційних можливостей організму.

Дослідження гістологічної структури органів репродуктивної системи самців щурів популяції Вістар - нащадків матерів, стресованих у першому триместрі вагітності, показало, що у цих тварин значно пригнічені гермінативна та гормональна функції сім'яників, підвищено секретоутворення з одночасним зниженням виведення секрету з передміхурової залози. Зроблено висновок про негативний вплив стресу вагітних на репродуктивну систему нащадків-самців.

Изучен характер нарушений центральной гемодинамики и их взаимоотношения с состоянием гемодинамики в системе мать - плацента - плод у беременных, страдающих инсулинозависимым сахарным диабетом (ИЗСД). У женщин с ИЗСД нарушена гемодинамическая адаптация к беременности, начиная с ранних сроков беременности. Степень нарушений центральной гемодинамики зависит от выраженности диабетических сосудистых осложнений. Нарушения центральной гемодинамики способствуют снижению интенсивности гемодинамики в функциональной системе мать - плацента - плод, что приводит к невозможности поддержания адекватного кровообращения системы и, как следствие, к развитию осложнений течения беременности и патологических состояний плода. Полученные данные указывают на необходимость проведения комплексной терапии нарушений гемодинамики у женщин с ИЗСД во время беременности.

В исследование были включены 27 небеременных больных в возрасте от 23-х до 40-ка лет. В зависимости от функционального состояния щитовидной железы они были разделены на группы. Первую группу составили 5 больных с выраженными клиническими признаками гипотиреоза; вторую - 22 больных с субклинической формой; третью (контрольную) - 25 пациенток без патологии щитовидной железы с нормальной детородной функцией. В результате проведенных исследований гипотиреоз диагностирован у 27-ми больных, подтвержден консультациями специалистов: ендокринолога, окулиста и невропатолога. В связи с вышеуказанным, больные с невынашиванием, нарушенной репродуктивной функцией при гипотиреозе нуждаются в заместительной терапии тиреоидными гормонами. При наступлении беременности показана госпитализация в ранние сроки (5-6 недель) для проведения адекватной корригирующей терапии.

Представлено огляд літератури та погляд автора на особливості клініки, діагностики, фармакотерапії і профілактики гестагенних форм тиреопатії. Проаналізовано основні біохімічні показники, що характеризують функціональний стан щитовидної залози під час вагітності. Охарактеризовано тактику профілактики та лікування вагітних з патологією щитовидної залози.

В последние десятилетия отмечается значительный рост количества беременных, страдающих диабетом различного типа. Данная тяжелая эндокринная патология в 5 - 6 раз увеличивает перинатальную смертность. Чрезвычайно важным является анализ причин перинатальной смертности при сахарном диабете у беременных. Проведен ретроспективный анализ частоты и структуры перинатальной смертности у 450-ти женщин, больных сахарным диабетом, по данным историй родов, имевших место в акушерских клиниках Института педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины за 10 лет (1994 - 2003 гг.). У женщин с сахарным диабетом зафиксирован высокий уровень перинатальной смертности (131,1 %), в структуре которой преобладает ранняя неонатальная смертность (64,4 %). Самый высокий уровень перинатальной смертности имеет место при массе плода до 2 500 г (324,3 %) и свыше 4 500 г (187,5 %). На показатели перинатальной смертности у беременных, страдающих сахарным диабетом, существенное влияние имеют степень тяжести и стадия компенсации заболевания, выраженность сосудистых нарушений, а также разнообразные осложнения беременности, способ и сроки родоразрешения. Путем снижения уровня перинатальной смертности при сахарном диабете является внедрение комплекса организационных и лечебно-профилактических мероприятий, которые включают как лечение основного заболевания, так и коррекцию нарушений метаболизма, мероприятия по уменьшению сосудистых нарушений в фетоплацентарном комплексе и антенатальной профилактике дистресс-синдрома у новорожденных.

Зазначено, що під час адаптації до вагітності організму жінки діяльність щитовидної залози значно змінюється. Вагітність є фактором ризику розвитку гестаційних тиреопатій. У вагітних з дифузним зобом установлено підвищення рівня тироксину протягом всієї вагітності, а в III триместрі - зростання вмісту трийодтироніну. Післяпологовий тиреоїдит виникає у 30 % жінок, у яких під час вагітності виявлено протиреоїдні антитіла.

Досліджено вплив комбінації природних антиоксидантів (вітамінів Е та С) на показники толерантності до глюкози та інсулінорезистентності у статевозрілих самців - нащадків першого покоління від матерів з експериментальним гестаційним діабетом. Показано, що застосування антиоксидантної терапії в період пубертату призводить до пом'якшення пошкоджувального впливу материнської гестаційної інсулінової недостатності на глюкозний гомеостаз нащадків. Крім того, у них відзначено виразний реабілітаційний ефект комбінованої дії вітамінів Е та С на показники діабетичної дисліпідемії та інсулінорезистентності. Верифікований нормалізувальний вплив антиоксидантної вітамінотерапії на показники інсулінорезистентності у нащадків від матерів з гестаційним діабетом свідчить про вагому роль оксидативного стресу у її генезі та обгрунтовує доцільність подальшого дослідження конкретних механізмів розвитку даної патології.