Індекс рубрикатора НБУВ: Ц4(4УКР)397.1-31

Рубрики:

Збройні сили в цілому

Шифр НБУВ: РА428990 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ц4(4УКР)397.33

Рубрики:

Збройні сили в цілому

Шифр НБУВ: РА428989 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему психологічної готовності майбутніх фахівців морського транспорту до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях. З’ясовано, що до екстремальних ситуацій професійної діяльності моряка належать: сукупність аварійних ситуацій на судні, загроза піратського полону, загроза терористичного акту, вплив небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного лиха. Визначено доцільність та можливість застосування аутокомпетентнісного підходу для ефективного формування психологічної готовності майбутніх фахівців морського транспорту до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях. В умовах екстремальності професійних ситуацій аутокомпетентнісна саморегуляція моряка сприяє аутогенному блокуванню активації розвитку негативних психічних станів, присутніх до моменту розвитку екстремальної ситуації, і тих станів, розвиток яких обумовлюється процесом екстремальної динаміки самої екстремальної ситуації. Здійснено теоретичний аналіз проблеми психологічної готовності майбутніх фахівців морського транспорту до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях. Обґрунтовано вимоги, що висуваються до особистості моряка як спеціаліста екстремального профілю діяльності, а також шляхи та умови формування психологічної готовності майбутніх фахівців морського транспорту до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях на основі аутокомпетентнісного підходу. Розроблено програму формування психологічної готовності майбутніх фахівців морського транспорту до професійної діяльності в екстремальних ситуаціях.

Вивчено проблему розвитку психологічної стійкості керівників органів охорони державного кордону України. Під час дослідження було перевірено та підтверджено гіпотезу про те, що гармонійний розвиток складових психологічної стійкості керівників органу охорони державного кордону України забезпечить успішність вчинкових дій і поведінкових реакцій, що здійснюються у контексті управлінської діяльності. З’ясовано, що психологічна стійкість – це психічний стан особистості, яка спроможна протистояти негативному впливу зовнішніх та внутрішніх чинників професійної діяльності, здатна регулювати рівень його вияву та приймати адекватні управлінські рішення в екстремальних умовах службової діяльності. Сутністю психологічної стійкості керівника органу охорони державного кордону є специфічна індивідуально-професійна спрямованість керівника на реалізацію його фахового, морального та особистісного потенціалу. Структура психологічної стійкості керівника органу охорони державного кордону містить такі компоненти: тип нервової системи; рівень інтелекту; вольова саморегуляція емоційного стану; особистісно-професійні властивості і риси. Методом групових експертних оцінок було визначено основні чинники розвитку психологічної стійкості керівників органів охорони державного кордону: високий рівень сформованості готовності керівника до професійної діяльності; функціональна здатність керівника до саморегуляції психічних станів. Розроблено модель і програму розвитку психологічної стійкості керівників органів охорони державного кордону. Доведено, що індивідуальна і групова психологічна корекція дає змогу успішно вирішити подвійне завдання – підвищити психологічну стійкість військових керівників, розвинути їхні професійно важливі властивості та риси, розширити психологічний формат соціальної активності у межах професійного статусу і водночас досягти високої компетентності у спілкуванні та ситуаційній саморегуляції на основі більшої адекватності самооцінки і зниження загальної фрустрованості. Водночас психологічну стійкість військових керівників поліпшують методи, спрямовані на подолання адаптаційних труднощів: соціально-психологічні тренінги, розвивальні психотехнології, а також програми психологічної саморегуляції.

Здійснено теоретичний аналіз наукових підходів щодо вивчення феномену самоствердження у психології. Зазначено, що самоствердження дитини дошкільного віку визначається рівнем її самостійності, впевненості у собі, допитливості, комунікативності, співпереживання і співучасті, позитивною оцінкою себе та власних можливостей, авторитетом серед ровесників. Обґрунтовано критерії оцінки, відповідні ним показники, рівні і стратегії самоствердження дітей дошкільного віку. Емпіричним шляхом встановлено, що більшість дітей демонструють деструктивно-домінантну та інертну стратегії самоствердження. Аналіз вікових і ґендерних особливостей самоствердження засвідчив наявність певних відмінностей: у хлопчиків молодшого дошкільного віку переважає деструктивно-домінантна та деструктивно-адаптаційна стратегії у навчальній та ігровій діяльності, у дівчаток – інертна і деструктивно-домінантна стратегії; у хлопчиків старшого дошкільного віку спостерігається деструктивно-домінантна і деструктивно-адаптаційна стратегії самоствердження у навчальній та ігровій діяльності, у дівчаток – інертна та конструктивна. Емпірично досліджено вплив самоствердження на особистісний розвиток дошкільників. Ефективність програми формування конструктивного самоствердження дитини дошкільного віку підтверджено якісними та кількісними змінами показників їх самоствердження та особистісного розвитку, що виражається у підвищенні рівня їхньої впевненості у собі, розкритті та посиленні індивідуальності, самостійності, позитивному сприйнятті себе, наявності позитивних змін в емоційній та мотиваційній сферах, підвищенні рівня контактності, допитливості, зниженні рівня тривожності та агресивності. Кореляційний аналіз отриманих результатів дослідження переконливо довів детермінуючий вплив самоствердження на рівень особистісного розвитку молодших і старших дошкільників. Тому формування конструктивного самоствердження молодших і старших дошкільників є важливим і визначальним чинником їх особистісного розвитку.

Дисертаційна робота присвячена теоретико-експериментальному дослідженню професійної рефлексії як чинника професійного становлення майбутніх педагогів закладів дошкільної освіти. На основі проведеного теоретичного аналізу виокремлено три компоненти психологічної структури професійної рефлексії: когнітивно-операційний, мотиваційно-емоційний і поведінково-оцінний. У дослідженні виявлено специфіку розвитку професійної рефлексії у майбутніх вихователів (на різних етапах навчання у закладі вищої освіти) і проведено порівняльний аналіз особливостей розвитку професійної рефлексії в студентів випускового курсу й у вихователів зі стажем. Зокрема: виявлено «хвильоподібну» динаміку розвитку особистісної і міжособистісної рефлексії від 1 до 5 курсу; зафіксовано відносну статичність на всіх курсах показників низького рівня самоповаги у майже третини студентів. Кореляційний аналіз дозволив виокремити ті найбільш сенситивні психологічні властивості особистості, через які можна здійснювати опосередкований вплив на професійну рефлексію (зокрема це: позитивне самосприйняття і самовідношення, самоповага; впевненість у своїх силах і можливостях; інтерес до власної особистості; саморозуміння тощо). Опираючись на результати констатувального етапу дослідження, розроблено програму інтегративного тренінгу професійної рефлексії. Виділено умови розвитку професійної рефлексії.

У дисертації здійснено теоретичний аналіз стану дослідженості проблеми соціально-психологічної адаптації комбатантів, які перенесли бойовий стрес. Проаналізовано феномен психічної ригідності комбатантів у контексті розвитку у них посттравматичного стресового розладу. Розроблено та обґрунтовано програму ранньої діагностики посттравматичного стресового розладу у комбатантів. Здійснено лонгітюдне диференційно-психологічне дослідження психічної ригідності в учасників бойових дій, які пережили бойовий стрес. Емпірично доведено, що психічна ригідність є прогностично несприятливим чинником розвитку посттравматичного стресового розладу, ускладнює процес реабілітації осіб, що перенесли бойовий стрес, у процесі їхньої адаптації до умов мирного життя та вимагає психологічної корекції індивідуально виражених дезадаптивних порушень за допомогою соціально- психологічного консультування та проведення спеціальних реабілітаційно- відновлювальних заходів.

Здійснено теоретичний аналіз, синтез і узагальнення науково-психологічної літератури з проблеми дослідження. Виокремлено основні характеристики іміджу. Це, у першу чергу, уявлення, думка, сприйняття, оцінне судження, що виникає на основі образу, сформованого в свідомості інших людей. Імідж засновано на оціночних судженнях учасників процесу його формування. У його формуванні велика роль належить стереотипу, стандартному судженню. З плином часу імідж схильний до трансформаційних змін, завжди має емоційну забарвленість і маніпулятивну природу. Він може бути як позитивним, так і негативним. Встановлено, що основу формування іміджу молодого викладача складає мотивація, яка є “вектором” іміджевої діяльності. Зауважено, що наступним важелем формування педагогічного іміджу є естетичні й особистісні якості педагога. Вони становлять у професійній культурі моральне ядро, в якому присутні в єдності краса, добро, істина, що сприяють пошуку різних форм творчості, насиченості діяльності молодого викладача. Побудовано динамічну модель формування позитивного іміджу молодого викладача педагогічного закладу вищої освіти, виокремлено етапи його формування, виявлено критерії оцінки та показники ефективності цього процесу, а також розроблено й обґрунтовано програму імідж-практикуму, спрямовану на формування позитивного іміджу молодого викладача педагогічного закладу вищої освіти. Наголошено, що аналіз результатів формувального експерименту свідчить, що у ресурсному апараті особистості викладачів вищої школи після реалізації програми імідж-практикуму та самоосвітньої діяльності виявлено позитивні тенденції, які сприяють гармонізації особистості, розвитку її потреби в самопізнанні та самовдосконаленні.

Здійснено теоретичний аналіз стану дослідженості проблеми психологічної стійкості особистості в особливих умовах діяльності. Емпіричним шляхом досліджено вияви нервово-психічної нестійкості прикордонників після їхньої участі у бойових зіткненнях. Розроблено, обгрунтовано й експериментально перевірено комплексну програму відновлення психологічної стійкості прикордонників після їхньої участі у бойових зіткненнях, яка об’єднує сукупність діагностичних, психологічних, інформаційних, а також тренувальних заходів і передбачає такі етапи: діагностичний - оцінка психічних станів прикордонників, вивчення характеру психологічних проблем та визначення ступеня психоемоційного розладу; відновлювальний - цілеспрямоване використання форм і методів впливу на фізичний та психічний стани прикордонників з метою відновлення їхнього психофізичного та емоційного здоров’я та зняття психоемоційного напруження. Теоретично та експериментально доведено, що психологічна стійкість прикордонника у бойових умовах забезпечується такими його внутрішньоособистісними ресурсами як індивідуально-психологічні особливості його особистості, а також копінг-стратегії, орієнтовані на самоконтроль поведінки і вирішення проблеми. А своєчасне відновлення їхньої психологічної стійкості є можливим за умови застосування комплексу індивідуально підібраних заходів первинної і вторинної психологічної допомоги, об’єднаних єдиним задумом у комплексну програму.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей формування психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців-прикордонників до ведення бойових дій. Конкретизовано зміст цього феномена, окреслено його структурні компоненти. Розроблено модель психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців-прикордонників - учасників бойових дій, тренінгову програму формування психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців-прикордонників до ведення бойових дій. Емпіричним шляхом визначено комплекс методів та форм формування психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців-прикордонників до ведення бойових дій. Емпірично доведено ефективність тренінгової програми формування психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців- прикордонників до ведення бойових дій, запропоновано практичні рекомендації командному складу штатних підрозділів та психологам щодо формування психологічної готовності мобілізованих військовослужбовців-прикордонників до ведення бойових дій.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми формування комунікативно-дискурсивної культури майбутніх офіцерів-прикордонників. Розкрито сутність, зміст і структуру комунікативно-дискурсивної культури майбутніх офіцерів-прикордонників, визначено критерії та показники, охарактеризовано рівні її сформованості. З метою ефективного формування цієї культури обґрунтовано педагогічні умови й експериментально перевірено їх ефективність. Ці умови передбачають використання в освітньому процесі вищого військового навчального закладу методів навчання, що забезпечують засвоєння екстралінгвістичних знань на засадах міжкультурної комунікації, розроблення і використання міжкультурного тренінгу для розвитку компонентів комунікативно-дискурсивної культури, використання міждисциплінарних зв’язків для розширення фонових знань та їх застосування майбутніми офіцерами-прикордонниками у професійній діяльності. За результатами дослідження розроблено практичні рекомендації науково-педагогічному складу щодо формування комунікативно-дискурсивної культури майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі професійної підготовки.

Досліджено проблему розвитку економічної компетентності офіцерів-магістрантів Державної прикордонної служби України. Уточнено сутність економічної компетентності майбутніх офіцерів управління органами охорони державного кордону, її зміст і структуру як єдність мотиваційного, когнітивного, операційного й особистісного компонентів. Визначено критерії, показники та рівні розвиненості економічної компетентності офіцерів-магістрантів. Обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови розвитку економічної компетентності офіцерів-магістрантів Державної прикордонної служби в процесі професійної підготовки. Зазначено, що системне та комплексне впровадження педагогічних умов забезпечує розроблена структурно-функціональна модель.

Досліджено проблему формування професійної надійності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі фахової підготовки. Розкрито сутність професійної надійності, її структуру. Визначено критерії (ціннісно-особистісний, мотиваційно-функціональний, діяльнісно-аналітичний) та їх показники для діагностування сформованості професійної надійності майбутніх офіцерів-прикордонників (високий, середній, низький рівні). Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови її ефективного формування: спрямованість змісту освітнього процесу вищого військового навчального закладу на формування професійної надійності курсантів відповідно до сучасних вимог оперативно-службової діяльності; впровадження методики створення Курсантської ради інспекторів з доброчесності; розвиток мотивації курсантів до професійного самовдосконалення; підготовка науково-педагогічного складу до формування професійної надійності майбутніх офіцерів-прикордонників. Розроблено структурно-функціональну модель формування професійної надійності, яка включає цільовий, організаційно-змістовий і діагностичних блоки.

На основі теоретичного аналізу стану дослідженості феномену самореалізації особистості як міждисциплінарної наукової категорії операціоналізовано поняття "готовність до професійної самореалізації у майбутніх педагогів" та розкрито його психологічний дискурс. Визначено критерії оцінки, показники та рівні сформованості готовності до професійної самореалізації у майбутніх педагогів в процесі навчання. Обгрунтовано та розроблено психолого-педагогічну модель формування готовності майбутніх педагогів до професійної самореалізації, а також авторську програму формування готовності до професійної самореалізації у майбутніх педагогів, експериментально перевірено ефективність останньої. Як засвідчили результати експериментального дослідження, формування готовності до професійної самореалізації майбутніх педагогів визначається комплексом психологічних умов, в яких здійснюється їх навчально-професійна діяльність: особистісні (що містять мотиваційно-ціннісний, когнітивно-інтелектуальний, операційно-діяльнісний та рефлексивний компоненти) і діяльнісні (що містять процес навчання і виробничі практики), які визначають динаміку і напрям переходу з певного рівня сформованості психологічної готовності до професійної самореалізації. Щоб підвищити рівень готовності у майбутнього педагога, необхідно змінити умови, що справляють найбільший вплив і мають резерви для стимулювання.

Досліджено проблему формування спеціальних умінь ідентифікації у майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі професійної підготовки. Обґрунтовано педагогічні умови формування цих умінь (проектування змісту навчальних дисциплін циклу професійної підготовки з урахуванням результатів аналізу і профілювання ризиків у пунктах пропуску через державний кордон; використання проблемного й алгоритмічного методів для навчання курсантів виконувати складні завдання з ідентифікації; застосування інформаційно-комп'ютерних технологій для розвитку навичок ідентифікації осіб і транспортних засобів; організація самоосвітньої діяльності курсантів із вивчення проблем прикордонного контролю й ідентифікації). Визначено сутність поняття "спеціальні уміння ідентифікації офіцера-прикордонника", вдосконалено діагностичний апарат для з'ясування стану їх сформованості завдяки використанню критеріїв (особистісного, когнітивного й операційного), відповідних їм показників, а також характеристики рівнів (низького, середнього та високого) сформованості таких умінь. Подальшого розвитку набули наукові уявлення про зміст і структуру спеціальних умінь ідентифікації офіцера-прикордонника як єдності особистісно-мотиваційного, когнітивно-понятійного й операційно-результативного компонентів. За результатами дослідження розроблено методичні рекомендації науково-педагогічному складу й курсантам щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонників спеціальних умінь ідентифікації у процесі професійної підготовки.

Дисертацію присвячено проблемі формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом. Здійснено теоретичний аналіз проблеми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у зазначеній сфері. Досліджено стан підготовки майбутніх медіаторів під час проходження існуючих вітчизняних і зарубіжних програм професійної підготовки. Удосконалено зміст понять "медіація" та "медіаційна діяльність у сфері управління персоналом". Набули подальшого розвитку зміст і структура психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом як складної системи особистісного новоутворення, що передбачає цілеспрямований розвиток певних компонентів. Розроблено структурно-функціональну модель цільового формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом, що складається з діагностичного, розвивального та результативного блоків. Розвивальний блок моделі становить розроблену автором та експериментально перевірену під час дослідження програму формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом. Встановлено, що цільове формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у такій сфері забезпечується шляхом комплексного розвитку особистісного, рефлексивного, змістовного та когнітивного компонентів. Опрацьовано практичні рекомендації викладачам з медіації щодо використання програми формування психологічної готовності майбутніх медіаторів до роботи у сфері управління персоналом у системі післядипломної освіти для професій типу людина - людина.

Дисертаційну роботу присвячено проблемі динаміки змін професійних очікувань майбутніх психологів у навчальному процесі. Здійснено теоретичний та практичний аналіз, синтез та узагальнення науково-психологічної літератури з проблеми дослідження. Встановлено, що професійні очікування майбутніх психологів є системним утворенням, яке забезпечує антиципацію подій, пов’язану з навчально-професійною діяльністю, яка має суб’єктивно-особистісну значущість для індивіда та характеризується динамікою змін у навчальному процесі. Систему професійних очікувань складають когнітивний (бажаний образ майбутньої діяльності), комунікативний (прийняття очікувань соціуму, рольові очікування) та особистісний компоненти (очікування стосовно себе у діяльності). Визначено, що динаміка професійних очікувань у навчальному процесі зумовлюється низкою чинників. Теоретично обґрунтовано доцільність психокорекції професійних очікувань майбутніх психологів методами та формами теоретичної, практичної та особистісної підготовки у навчальному процесі. Подано опис принципів, структури і змісту методики впровадження та аналізу результатів апробації авторської програми психокорекції професійних очікувань майбутніх психологів у навчальному процесі.

Досліджено проблему формування професійно-психологічної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі фахової підготовки. Розкрито сутність професійно-психологічної компетентності, її структуру і зміст. Визначено критерії та показники, охарактеризовано рівні сформованості професійно-психологічної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників. Для організації роботи з формування професійно-психологічної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі фахової підготовки розроблено структурно-функціональну модель, яка дає структуроване теоретичне уявлення про предмет дослідження. Обґрунтовано й експериментально перевірео педагогічні умови формування професійно-психологічної компетентності курсантів у процесі фахової підготовки: організація фахової підготовки на засадах компетентнісного підходу з урахуванням моделі сучасного офіцера Державної прикордонної служби України; впровадження в освітній процес додаткового спеціального навчального курсу з ідентифікації особи й аналізу ризиків під час пропуску осіб через державний кордон; використання сучасних методів навчання, що базуються на аналізі досвіду діяльності офіцерів органів охорони державного кордону; регулярний моніторинг якості сформованості у майбутніх офіцерів-прикордонників професійно-психологічної компетентності. За результатами дослідження розроблено методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам щодо формування професійно-психологічної компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі фахової підготовки.

Вивчено важливі індивідуальні особливості особистості майбутніх офіцерів-психологів пенітенціарних установ, які відображені в індивідуально-психічних рисах особистості, а саме: емоційно-вольовій стійкості, рівні інтелекту, самоконтролі поведінки та наполегливості у досягненні мети. Виявлено, що професійний розвиток фахівців детермінує зміну мотиваційної сфери особистості, а саме: прагнення до досягнення вищих результатів у професійній діяльності, подолання труднощів, що виникають на шляху досягнення визначеної мети; вдосконалення та розвиток власних здібностей; формування та розвиток важливих індивідуально-психічних рис особистості, що необхідні для покращання їх професійної діяльності. Визначено індивідуально-психічні риси особистості майбутніх офіцерів- психологів пенітенціарних установ, що необхідні для ефективного виконання ними їх посадових обов'язків, удосконалено психограму офіцера-нсихолога пенітенціарної установи не лише в аспекті врахування вимог професії, що постійно оновлюються, а й в аспекті удосконалення особливостей дій офіцерів-психологів пенітенціарних установ в різних особливих чи нестандартних ситуаціях, які постійно ускладнюються. Основну увагу приділено проявам індивідуально-психічних рис особистості офіцерів-психологів пенітенціарних установ, врахування та вчасне реагування щодо яких дають їм змогу виконувати свої професійні обов'язки на належному рівні. Визначено ієрархію ступеня загрозливості особливих умов діяльності офіцерів-психологів пенітенціарних установ. Розроблено та запроваджено у практику підготовки психологів тренінговий курс розвитку впевненості поведінки майбутніх офіцерів-психологів пенітенціарних установ. Здійснено розвиток індивідуально-психічних рис особистості психологів пенітенціарних установ щодо ефективного виконання ними посадових функцій та доведено їх значущі позитивні зміни після проходження ними авторського тренінгового курсу.

Представлено результати порівняльно-педагогічного дослідження підготовки майбутніх фахівців у сфері охорони кордону США та військовослужбовців Державної прикордонної служби України у навчальних центрах. З’ясовано стан розробленості проблеми у педагогічній теорії та практиці й охарактеризовано основні етапи становлення і розвитку Прикордонного патруля США. Визначено особливості системи підготовки агентів Прикордонного патруля - фахівців у сфері охорони кордону США та виявлено професійно-особистісні вимоги, які до них висуваються. Розкрито дидактичні й організаційно-педагогічні особливості професійної підготовки фахівців у сфері охорони кордону США, досліджено зміст навчальних планів і програм, форм і методів їхньої підготовки у навчальних центрах. Здійснено порівняльно-педагогічний аналіз підготовки майбутніх фахівців у сфері охорони кордону США й України. Обґрунтовано можливості використання прогресивних ідей американського досвіду та розроблено навчально-методичні рекомендації щодо їх впровадження у вітчизняну систему професійної підготовки майбутніх фахівців - військовослужбовців Державної прикордонної служби України в навчальних центрах.