У багатогранній науковій спадщині Є. Лазаренка досить чільне місце посідають праці з металогенічних досліджень Карпат і Донбасу. Йому належать перші спроби металогенії Донбасу і розробка першого макета металогенічної карти Карпат масштабу 1:1 000 000 та умовних позначень до неї. За його редакцією видано металогенічну карту Карпат масштабу 1:1 000 000.

Уперше на підставі аналізу космознімків та приповерхневого опробування визначено точні морфометричні та гідрохімічні параметри нагірних озер, що сформувались у межах відвалу № 1 Подорожнянського сірчаного кар'єру. Головними чинниками формування досліджених водойм та сучасного геоекологічного стану є прийнята в період виконання видобувних робіт схема відсипки відвалу № 1, фільтраційні властивості та фітофільність відвальних порід, процеси самоорганізації водостоку, екзогенні геологічні процеси (просідання, зсуви, опливання). Активізація проявів лінійної та схилової ерозії може призвести до деградації водойм, дренування водних товщ, руйнування бортів та зростання потужності зон поверхневого стоку, механічної суфозії з посиленням фільтрації та зростанням потужності зон підземного розвантаження.

Доведено, що геолого-структурні особливості західного схилу Українського щита сприятливі для локалізації рудоносних формацій флюїдизатно-експлозивного типу. Вони містять прояви алмазів, золота, поліметалів, бокситів, флюориту та ін. У рудогенезі задіяні метасоматичні, гідротермальні та осадові процеси. Умотивовано доцільність продовження робіт у цьому напрямі.

Наведено характеристику геологічної будови, літологічного складу і прогнозні критерії розшуків бурштиноносних відкладів Маневицького бурштиноносного району.

Розроблено модель та побудовано аналітичний розв'язок задачі визначення деформацій в активних середовищах кори та мантії Землі, створюваних в'язким аномальним за густиною включенням у гравітаційному полі Землі. На підставі числового моделювання розвинутої конвекції в умовах мантії Землі виникає можливість досліджувати взаємодію конвектувальної мантії з літосферою та відновлювати розподіл температури у верхній частині літосфери.

Для розуміння історії геотектонічного розвитку гранітно-зеленокам'яних областей важливе значення має "дозеленокам'яна" стадія, упродовж якої сформувався гетерогенний фундамент зеленокам'яних поясів, складений двома нижньодокембрійськими комплексами (чарнокіт-гранулітовим і амфіболіт-плагіогранітоїдним), які відрізняються метаморфізмом, складом суперкрустальних та гранітоїдних формацій і тектонічною будовою. За характером формаційних рядів і місцем у їхній еволюції гранітоїдного магматизму у розвитку зеленокам'яних поясів виділяють чотири етапи. Речовинним вираженням першого, передзеленокам'яного (передрифтового) етапу є досить специфічна апліто-пегматоїдна формація, що утворилась у разі анатексису фундаменту зеленокам'яних поясів. На другому (рифтовому) етапі в геодинамічних умовах розтягу кори відбувалось формування зеленокам'яних прогинів. Третій діапіровий етап розвитку зеленокам'яних поясів позначився новим сплеском термальної активності цих структур, підійманням великих мас тоналітової магми і процесами гранітоїдного діапіризму. На четвертому етапі стабілізації відбулася консолідація зеленокам'яних прогинів і вкорінення доволі великих інтрузивних тіл у двопольово-шпатових, звичайно порфіроподібних гранітах.

Розглянуто хронологічні та логічні етапи становлення і розвитку термобарогеохімічних досліджень флюїдних включень у мінералах.

Узагальнено заходи охорони підземних вод від виснаження і забруднення. Профілактичні заходи проти виснаження водоносного горизонту полягають у тому, щоби під час видобутку підземних вод зниження рівня в свердловині (колодязі) було менше від допустимого. Заходи охорони підземних вод від забруднення передбачають суворе виконання законодавчих актів, юридичних і санітарних документів з охорони підземних вод.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д59(45УКР3,3)34

Рубрики:

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж28852/г. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано внесок професора Д. Рєзвого, видатного геолога, у розвиток сучасної геотектоніки. Зазначено, що його праці є піонерськими для Центральної Азії та України.

Наведено розв'язок прямої задачі для поля переміщень на вільній поверхні шаруватого ізотропного середовища з використанням матричного методу. Результати прямої задачі використано для визначення тензора сейсмічного моменту. Введено часову функцію вогнища землетрусу.

Розглянуто особливості хімізму Октябрського інтрузивного комплексу Приазов'я, наведено відмінності та збіжності особливостей хімізму різних його фаз, зроблено висновок про належність його до групи лужно-габроїних формацій.

Описано зміни геологічної будови пласта в гірничих виробках шахт і сім монолітних розрізів, відібраних у вибоях штреків; макроскопічні особливості вугілля та їх зміни від підошви до покрівлі кожного розрізу: мацеральний, хімічний склад, технологічні властивості, марочна належність і метаморфізм вугілля секційних проб, що формують повні розрізи пласта; особливості зміни мікролітотипного складу і вуглетворних рослинних асоціацій від підошви до покрівлі пласта. Виявлено та описано кореляційні ознаки вугілля кожного розрізу. Виконано й описано детальну стратифікацію і пошарову кореляцію розрізів, розроблено пошарову їх синоніміку. Визначено напрями раціонального використання вугілля в господарстві.

Наведено результати досліджень екологічного стану грунтово-рослинного покриву, поверхневих і підземних вод у сфері впливу сміттєзвалища. З'ясовано, що найбільше забрудненими є поверхневі й підземні води.

Описано морфологічні особливості халькопіриту з осадових порід Скибової зони Українських Карпат. Досліджено термоелектричні властивості та хімічний склад халькопіриту.

Розглянуто основні гіпотези утворення сутуро-стилолітових швів. Описано сутуростилолітові шви у верхньокрейдових вапняках на правобережжі р. Бодрак. На підставі дифрактометричного аналізу глинистих фракцій, виділених з вапняків і глинистої плівки, яка покриває стилоліти, з'ясовано, що вони мають однаковий фазовий склад і представлені головно монтморилонітом. Зроблено висновок, що сутуростилолітові шви утворилися на стадії епігенезу внаслідок проникнення атмосферних вод по тріщинах, поширених уздовж нашарування вапняків, і їх розчинення.

Розглянуто дослідження, виконані впродовж останніх десятилітть українськими геологами. З'ясовано роль процесів денудації у формуванні структурного плану донеогенової поверхні Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Висловлено припущення про ерозійну природу Крукеницької западини. Зазначено про вплив тектонічних чинників у разі генерування структурного обліку донеогенового ложа на завершальних етапах Карпатського орогенезу.

Зазначено, що нижньосередньопалеозойський сересуйський вулканогенно-осадовий структурно-формаційний комплекс (СФК) охоплює три кременисті формацiї: силурiйську сересуйську кременисто-сланцеву, нижньосередньодевонську айритаську вапняково-вулканогенно-кременисту, нижньокам'яновугiльну каракольську кременисто-карбонатну. Вивчені речовинні, текстурні та петрохімічні особливості порід формацій СФК надають змогу зробити висновок, що він розвивався на корі океанічного типу, яка з часом трансформувалась у кору перехідного типу. Утворення СФК можна зiставити з геодинамічними умовами абiсальної рівнини та континентального підніжжя океанічних басейнів.

Наведено результати детального районування нижньокрейдових відкладів території Рівнинного Криму. В межах структурно-фаціальних районів і підрайонів за комплексом ознак і критеріїв виділено структурно-фаціальні зони, окреслено їх межі поширення. Для кожної зони визначено опорні розрізи й наведено їх характеристику.

Описано поширення фосфоритів у відкладах Гірського Криму. За допомогою дифрактометричного аналізу вивчено фазовий склад фосфоритів палеогену з правобережжя р. Бодрак. З'ясовано, що фосфорити представлені карбонатфторапатитом з домішками кварцу, кальциту, глауконіту та піриту. Електронномікроскопічними дослідженнями в апатиті виявлено коколітофориди, сітчасті бактеріальні утворення та фрагменти губок. На підставі досліджень та аналізу літературних даних зроблено висновок, що головним джерелом фосфору були підводні гідротерми, які надходили у шельфові зони морських басейнів. Підвищений вміст фосфору на шельфі сприяв розвиткові коколітофорид та інших організмів, які його акумулювали. Після відмирання організмів та їх мінералізації відбувалось виділення фосфору й утворення фосфориту.