Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-27

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що підвищення вмісту інгібіторів протеолітичних ензимів є однією з важливих захисних реакцій рослин у відповідь на інфікування патогенними грибами. Досліджено вплив фузаріозної інфекції та жасмонової кислоти на протеазно-інгібіторну систему проростків пшениці (Triticum aestivum). Показано, що зміни активності нейтральних протеаз та інгібітору трипсину за інфікування проростків пшениці Fusarium graminearum відрізняються у сортів з різною стійкістю до збудників фузаріозу. З використанням температурної обробки екстракту, висолювання, діалізу та афінної хроматографії проведено виділення та очищення інгібіторів трипсину зі здорових, інфікованих Fusarium graminearum та оброблених жасмоновою кислотою проростків пшениці. Дослідження компонентного складу виділених інгібіторів трипсину методом електрофорезу в поліакриламідному гелі не виявило сортового поліморфізму, але показало наявність змін за інтенсивністю смуг та кількістю компонентів цих білків за інфікування рослин патогеном та впливу жасмонової кислоти. Обговорено участь жасмонової кислоти в регуляції активності інгібіторів трипсину за інфікування пшениці грибними патогенами.

Досліджено генетичний потенціал зразків полби ярої (Triticum dicoccum) з робочої колекції ВНІСу з метою визначення найбільш перспективних зразків для створення сортів цього виду , адаптованих до умов вирощування в Україні, і таких, що мають високу якість зерна та за рівнем продуктивності наближаються до існуючих сортів твердої пшениці. Характеристики зразків колекції вивчали в польовому експерименті. За лабораторних умов за допомогою біометричного методу визначали рівень продуктивності головного колоса у рослин та кількість клейковини і білка у зерні. Встановлено, що зразки полби, у більшості випадків були стійкішими до хвороб і посухи, ніж сорти твердої пшениці, але істотно поступалися їм за продуктивністю. За комплексною стійкістю до хвороб виділили такі зразки: UA0300183, UA0300012 (RUS); UA0300036 (ARM) та гібридні лінії С.Г.164/12_2, С.Г.165/12_2 та PR-1. За стійкістю до вилягання сорти твердої пшениці перевершили такі зразки полби: UA0300002 (UKR), "Полба красная" (UA0300049, RUS), UA0300405 (EGY), T. ispahanicum (UA0300070) та білозерний зразок гібридного походження PR-1. До ранньостиглих зразків віднесені: T. ispahanicum (IRN), UA0300012 (RUS), UA0300036 (ARM), UA0300405 (EGY), UA0300026 (USA) та зразок гібридного походження PR-1. Найвищий потенціал продуктивності серед полб спостерігався у UA0300002 (UKR), UA0300049 і UA0300012 (RUS) та UA0300405 (EGY). Найбільш посухостійкими виявились зразки: UA0300012 (RUS), UA0300026 (USA) та лінії гібридного походження - С.Г.164/12_1 і С.Г.165/12_2. Найкраще поєднання між масою 1000 насінин та вмістом білка у зерні відзначено у зразків полби: UA0300036 (ARM), UA0300405 (EGY), UA0300026 (USA) та гібридної лінії С.Г.164/12_2. За результатами досліджень у генофонді двозернянок виділені джерела господарсько цінних ознак, які доцільно використовувати в селекції полби на стійкість до хвороб і вилягання, ранньостиглість, посухостійкість, продуктивність та якість зерна.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.3-2

Рубрики:

Горох

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Більшість реакцій рослин на стресори контролюється на рівні транскрипції за участю транскрипційних факторів (ТФ), зокрема тих, що входять до родини MYB (MYB-myeloblastosis), яка є однією з найчисленніших у рослин. Ця родина ТФ містить білки, котрі крім контролю таких процесів, як транскрипція, регуляція транскрипції, ацетилювання, альтернативний сплайсинг, задіяні у процесах розвитку кореня, паттернування листка, формування трихом, клітинного циклу, циркадних ритмів, передачі фітохромного сигналу, а також відіграють ключову роль у стійкості до хвороб та абіотичних стресорів. Крім того, рослинні MYB3R білки регулюють транскрипцію багатьох G2/M-специфічних генів клітинного циклу, таких як CYCB1, CYCB2, CDKB2 і задіяні в просуванні цитокінезу. Білок MYB3R3 інгібує транскрипцію G2/M-специфічних генів і є важливим для попередження ектопічної транскрипції мітотичних генів в клітинах у стані спокою. Проаналізовано дані літератури з вивчення експресії генів, які кодують різні транскрипційні фактори, для визначення їхньої ролі в механізмах стійкості рослин до абіотичних чинників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.1-641 + Е0*723.4-604.2

Рубрики:

Загальна ботаніка

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*723.4-604.2 + П212.1-27

Рубрики:

Загальна біологія

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Растворимые углеводы, являясь продуктами фотосинтеза, депо для кратковременного запасания энергии, источниками углерода и компонентами для синтеза олиго- и полисахаридов, принимают участие в ключевых физиологических, биохимических и молекулярно-генетических процессах, обеспечивающих рост, развитие, размножение и защиту от неблагоприятных биотических и абиотических факторов, среди которых важное место занимает холодовой стресс. Хотя глобальная температура Земли постепенно повышается, заморозки и случаи похолодания становятся более частыми во всем мире. Обсуждено влияние холода на всех уровнях организации растения, в результате которого проявляются функции растворимых углеводов в качестве криопротекторов, осмолитов, антиоксидантов и сигнальных молекул. В холодовой акклимации растений принимает участие весь комплекс компонентов сетей, обеспечивающих метаболизм растворимых углеводов, включая ферменты, транспортеры, гены, транскрипционные факторы и т.д. Методами геномики и генной инженерии, позволившими трансформировать определенные гены, путем изменения углеводного обмена, транспорта углеводов и/или их сигналинга, были достигнуты определенные успехи в области создания новых холодоустойчивых сортов растений, что может служить важной предпосылкой для повышения урожайности сельскохозяйственных растений в зонах с нестабильными погодными условиями.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-275

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П241.67-27

Рубрики:

Баклажани

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*44 д(4УКР) Созинов, А. + П13 д(4УКР) Созинов

Рубрики:

Загальна біологія

Селекція, насінництво, сорти. Акліматизація та інтродукція

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-275

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*725.2 + Е50*801.1

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Грибам принадлежит важная роль в функционировании экосистем. Они чрезвычайно ценны как продукты питания и объекты биотехнологических разработок. В то же время некоторые виды являются причиной серьезных заболеваний. Грибы различных таксономических и трофических групп способны продуцировать фитогормоны, в частности цитокинины. Исследования цитокининов грибов были начаты полвека тому назад, однако до сих пор не существует единого мнения о функциях, которые они выполняют в регуляции процессов роста и развития этих организмов. Проанализированы сведения о качественном составе синтезированных грибами цитокининов, экзогенном влиянии гормонов на рост грибов в культуре и in situ, изменений в физиологии грибов вследствие генетических трансформаций, связанных с цитокининами. Большинство грибов тесно взаимодействуют с растениями, создавая ассоциации как дружественного (симбиоз), так и враждебного характера (паразитизм). В обоих случаях для изменения в свою пользу метаболизма растения-хозяина грибы используют вещества-эффекторы, в состав которых входят цитокинины. С целью заражения растений грибы паразитической природы манипулируют как собственными генами биосинтеза и метаболизма цитокининов, так и соответствующими генами растения-хозяина. Проявления такого взаимодействия зависят от природы патогена и примененной им стратегии, а также от реактивности иммунной системы оккупированного организма. При исследовании симбиотических взаимоотношений грибов и растений, в частности формирования арбускулярной микоризы, получены противоречивые данные, которые свидетельствуют о непрямом характере действия цитокининов. Отдельно обсуждается роль цитокининов в развитии макромицетов, которые составляют несистематическую группу грибов, формирующих макроскопические плодовые тела. Цитокинины обнаружены как в вегетативном мицелии, так и в карпофорах макромицетов. Установленные закономерности динамики накопления позволяют рассматривать гормоны этого класса как потенциальные регуляторы роста грибов. Сделано заключение, что цитокинины грибов изучены недостаточно полно. Понимание же механизмов развития грибов и выявление веществ, контролирующих их, позволили бы усовершенствовать биотехнологии, использующие грибы в качестве сырья для потребностей медицины и пищевой промышленности.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.7-275

Рубрики:

Ячмінь

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зміни екологічних умов дубових лісів зеленої зони міста показано на прикладі урочища "Голендерня" Державного дендрологічного парку "Олександрія" НАН України та урочища "Товста", що на околиці м. Біла Церква. Вони спричинені нерегульованим рекреаційним навантаженням, фізичним і біологічним забрудненням, реконструкцією лісового типу ландшафту в парковий тип, забудовою, видобуванням піску, збором лікарських рослин, грибів, ягід тощо. Комплексний вплив зазначених чинників призводить до деградації перестійних (урочище "Голендерня") і середньовікових (урочище "Товста") дубових насаджень на рівні III стадії рекреаційної дигресії. У напрямі від ядра лісових масивів до приміського узлісся зріджується деревний намет, змінюється структура деревостанів, а подекуди порушується й цілісність фітоценозів, що загалом змінює умови лісового середовища. Підтверджено, що ксилотрофні гриби виконують регулюючу функцію у лісах, впливаючи на розвиток різних структур фітоценозів, і досить інформативно відображують стан деревостанів. Виявлено позитивні та негативні кореляції між структурами та індексами фіто- та ксиломікорізноманіття за середньої інтенсивності антропогенного впливу (індекси різноманіття, домінування, вирівненості). Значення індексів різноманіття показало більше відхилення від нормальних умов у фіторізноманітті порівняно з ксиломікобіотою; натомість грибне угруповання має меншу загальну рівномірність розподілу і більший вплив домінуючих видів. Тісні позитивні кореляційні зв'язки виявлено між показниками фіторізноманіття та ксиломікобіоти. Підтверджено наявність зв'язку між просторовим розподілом ксилотрофних грибів та горизонтальною і вертикальною гетерогенністю лісу. Швидке розселення факультативних паразитів у лісах, що зазнають рекреаційного/антропогенного навантаження, свідчить про недостатнє регулювання процесів лісокористування та лісоуправління, неналежні контроль їх санітарного стану та захист. Встановлені показники ксиломікологічної індукції антропогенного порушення лісового середовища запропоновано включити до системи лісового моніторингу.

Застосування нанотехнологій у рослинництві дозволяє вирішити низку економічних проблем. Завданнями роботи були модифікація живильного агаризованого середовища Мурасіге-Скуга (МС) для вирощування рослин in vitro із заміною у ньому фітогормонів на розчин аква N-окси-2-метилпіридин (II) хлориду у екостимі (водно-спиртовому розчині метаболітів штаму симбіотичного гриба-ендофіта Cylindrocarpon destructans, що виявляють ауксин-цитокінінову активність), а також заміна ряду солей макро- і мікроелементів у середовищі МС на наночастинки цих елементів у цитратній або аква-хелатній формі. Такі модифікації сприяли приросту калюсів картоплі і томатів. Перспективним є використання нанопрепаратів і для індукування системної стійкості рослин. Проведено оцінку біологічної активності нових композицій індукторів стійкості рослин до біотичних стресів на основі наночастинок хітозану з аналогами ауксинів та гіберелинів. Встановлено найбільш ефективні композиції, які індукують системну стійкість рослин томатів проти збудників фітофторозу та альтернаріозу в польових умовах.

Радіонуклідне забруднення біосфери набуло глобального характеру, досягаючи в окремих регіонах критичних рівнів. Численні дані свідчать про те, що сучасні уявлення радіаційної генетики неспроможні забезпечити прогноз усіх негативних наслідків впливу мутагену на організми. Віддалені генетичні наслідки дії радіації включають багаторівневу систему відповідних реакцій, що перебувають у складних причинно-наслідкових зв'язках, які важко передбачити. Опромінення у високих дозах спричиняє виникнення апоптозу, що призводить до загибелі пошкоджених клітин і компенсаторної проліферації тканини. При опроміненні в низьких дозах генетичні порушення можуть зберігатися і призводити до віддалених наслідків - зростання спадкової мінливості, зниження імунітету й адаптивних можливостей організмів, онкопатології, ослаблення потомства та підвищення їх смертності, пришвидшення старіння, зміни статевої пропорції в популяціях, віддаленої клітинної та ембріональної загибелі, геномної нестабільності, репродуктивної дисфункції, зміни радіочутливості. Пострадіаційна генетична нестабільність виявляється через декілька клітинних поколінь передачею потенційних пошкоджень генетичного матеріалу і може бути індукована завдяки механізму "ефекту свідка". Припущено, що нестабільність геному пов'язана із зниженням ефективності репаративного синтезу ДНК, а також виснаженням антиоксидантного потенціалу клітини. Генотипна і фенотипова варіабельність зростає не лише в результаті дії радіації, але й інших стресових чинників, що дозволяє надати універсальної, загальнобіологічної значущості подібним перебудовам геному. Радіоадаптація може бути зумовлена ініціацією малими дозами опромінення репарації пошкоджень ДНК, що можуть спричиняти репродуктивну загибель клітин. Також радіоадаптація може бути пов'язана з генетично детермінованими процесами, що призводять до репопуляційного заміщення пошкоджених чи загиблих клітин. Рівень виявлених адаптивних реакцій в органах і тканинах опромінених організмів спрямований лише на виживання окремих особин, а не на процвітання популяції в умовах підвищеної радіоактивності середовища існування. Вивчення механізмів, які дозволять зрозуміти мутаційні процеси, що виникають у віддалені строки після опромінення, відкриває нові можливості для розуміння віддалених генетичних наслідків і адаптивних процесів на стресові впливи за дії хімічних чинників. Підкреслено необхідність систематичного проведення генетичного моніторингу на територіях, що зазнали техногенного забруднення мутагенними чинниками за використання чутливих і надійних методів біотестування з врахуванням фенотипових, цитогенетичних і молекулярно-генетичних спадкових змін у низці прийдешніх поколінь.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.1-652.336 + Е0*723.4-604.2

Рубрики:

Загальна ботаніка

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Кремній - один із найпоширеніших хімічних елементів земної кори, який, накопичуючись у рослині, відіграє позитивну роль у рості та розвитку за звичайних умов та за дії несприятливих чинників навколишнього середовища. Наведено дані літератури з досліджень транспорту, локалізації та ролі кремнію у рості і розвитку сільськогосподарських культур та дикорослих видів, проведених цитологічними, фізіологічними і молекулярно-біологічними методами. Виявлено, що кремній у рослиній клітині може перебувати у трьох формах: розчинній, зв'язаній із високомолекулярними органічними сполуками, або ж у чистому аморфному чи кристалічному вигляді. Іони кремнію можуть зв'язуватися з білками, амінокислотами, полісахаридами, поліфенолами, ліпідами та іншими речовинами. Показано участь кремнію у механізмах стійкості та пластичності рослин до дії багатьох абіотичних та біотичних факторів. Виявлено, що зростання рослин в умовах посухи та засолення грунтів призводить до активного поглинання коренями кремнію з грунту і підвищення його вмісту в листках. Це сприяє зниженню транспірації, збереженню оптимального водного балансу рослини, посиленню фотосинтезу, активації синтезу стресових білків за несприятливих умов. Також кремній спричиняє посилення експресії генів ферментів, задіяних в синтезі осмотично активних речовин та різноманітних вторинних метаболітів з протекторними властивостями. Особливе значення для стійкості рослин має участь кремнію у процесах зміцнення клітинних стінок. Полімеризація кремнієвої кислоти в апопласті призводить до утворення аморфного кремнієвого бар'єру, що перешкоджає проникненню токсичних іонів важких металів та алюмінію. Наголошено на необхідності посилення уваги до вивчення ролі цього елемента в адаптації рослин до несприятливих антропогенних та кліматичних чинників.