Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*723.432.3

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.164*725.111.4

Рубрики:

Gastropoda Черевоногі

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ферменти фосфорного метаболізму відіграють важливу роль у підтримці життєдіяльності клітин мікроорганізмів за різних умов існування. Для клітин дріжджів відомі дві основні поліфосфатази (полі(Ф)ази) PPN1 і PPX1, які залучені до метаболізму поліфосфатів і прямо або ж опосередковано залучені до роботи низки внутрішньоклітинних процесів. Мета дослідження - вивчення генетичних взаємозв'язків між цими полі(Ф)азами за умов стресового навантаження та їх участь у формуванні клітинами дріжджів адаптивної відповіді. Використано дріжджі, дефектні за генами полі(Ф)аз PPN1 і PPX1. Генетичну взаємодію оцінено за фенотиповими ознаками методом фітнес-тесту. Для встановлення механізму участі полі(Ф)аз у процесах клітинної відповіді на дію стресових факторів оцінено активність ферментів дегідрогеназного комплексу. Ступенем оцінки прояву адаптивної відповіді слугував показник життєздатності клітин дріжджів за дії різних стресових чинників (кислотний стрес, перекисний стрес, гіпертонічність). Індукцію адаптивної відповіді в клітинах дріжджів проведено за допомогою електромагнітного опромінювання ультрависокочастотного (ЕМВ УВЧ) діапазону. В результаті проведених досліджень показано, що обидві полі(Ф)ази PPN1 і PPX1 залучені до формування клітинами дріжджів відповіді на дію досліджених факторів стресу. Ці ферменти перебувають на різних метаболічних шляхах і тому регулюють різні аспекти клітинної діяльності, проте лише полі(Ф)аза PPN1 грає безпосередньо ключову роль у формуванні клітинами дріжджів явища адаптивної відповіді. За відсутності цього ферменту цей ефект відсутній. Дефектність за PPX1 викликає в клітинах індукцію адаптивної відповіді, проте механізм, за яким це відбувається, відрізняється від механізму індукції адаптивної відповіді під дією ЕМВ УВЧ-діапазону. Ферменти дегідрогеназного комплексу відіграють важливу роль у формуванні клітинами дріжджів відповіді на дію факторів стресу, проте не приймають безпосередньої участі у формуванні явища адаптивної відповіді. Наведена робота розширює уявлення про функціональну роль полі(Ф)аз PPN1 і PPX1 в умовах стресового навантаження та при формуванні явища адаптивної відповіді.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.141.2*725.12

Рубрики:

Pseudomonas

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді наведено сучасні літературні дані та власні експериментальні дослідження щодо мікросимбіонтів, які функціонують, циркулюють і проявляють різнорівневу експресію ентомопатогенної дії в організмах різних видів комах. На сьогодні особливу наукову та практичну цінність мають комплексні роботи щодо скринінгу, дослідження біому спорових бактерій Bacillus thuringiensis у різних еконішах, аналізу їх специфічних ентомотоксичних взаємодій із цільовим макроорганізмом. Екзоклітинний мікробіом здорових і хворих комах локалізується, в основному, на покривах, ротовому апараті та в кишечнику і найчастіше перерозподіляється у черевній порожнині та внутрішніх органах господаря. Мікробний екзометагеном є більш складним і функціонально різноманітнішим за внутрішньоклітинний, тому широко досліджується і використовується у мікробіологічному контролі фітофагів. Актуальний науковий напрямок таких досліджень розвивається з поглибленням знань щодо експресії генів Cry B. thuringiensis і регуляторних факторів, що діють на транскрипційному, посттранскрипційному, метаболічному та посттрансляційному рівнях. Тому система "ентомопатогенні бактерії B. thuringiensis - фітофаг" розглядається як ефективна модель для вивчення взаємодії та еволюційної екології бактеріальної вірулентності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г262.6 + Г214.3

Рубрики:

Триазоли

Будова та біологічна активність органічних сполук. Залежність властивостей від будови органічних сполук

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Актуальність проведеного дослідження полягає в тому, що його результати, по-перше, будуть корисними при класифікації стрептоміцетів до таксонів нижчого порядку, по-друге - використовуватимуться в дослідженнях щодо еволюції організмів на молекулярному рівні. Аналогічні дослідження широко проводяться на генах домашнього господарства (наприклад, 16S рРНК). Однак цікаво вивчити успішність застосування в таких дослідженнях генів, що визначають необов'язкові білки. Мета дослідження - встановити схожість нуклеотидних послідовностей геномних ДНК п'яти штамів виду Streptomyces globisporus і визначити можливість використання при визначенні спорідненості стрептоміцетів аналізу нуклеотидних послідовностей генів, що кодують неважливі для виживання білки або кластери таких генів (на прикладі crt-генів). Первинні структури геномів 5-ти штамів S. globisporus C-1027, TFH56, NRRL B-2709, NRRL B-2293 і 1912-4Сrt були об'єктами досліджень. Інформацію отримано з баз даних сервера NCBI. Комп'ютерний аналіз послідовності геномів стрептоміцетів проведено за допомогою програм BLAST. Послідовності геномів 5-ти штамів S. globisporus проаналізовано за допомогою програми BLAST. Виявлено схожість багатьох їх характеристик, але визначено також існування багатьох відмінностей у послідовностях цих геномів. Виявлено, що нуклеотидна послідовність геному (як всього геному, так і його окремих фрагментів) штаму S. globisporus NRRL B-2293 найбільш відрізняється значеннями аналізованих характеристик від послідовностей інших 4-х штамів. Передбачено, що необхідно переглянути належність штаму NRRL B-2293 до виду S. globisporus. Ексклюзивна організація його crt-кластера може слугувати вдалим прикладом такого роду. При проведенні класифікації буде корисно (як додаток до характеристик геному, що традиційно використовуються) аналізувати як факультативні гени, так і кластери генів - їх присутність в геномах стрептоміцетів, рівень схожості нуклеотидних послідовностей генів та організацію кластерів генів.

Мета роботи - дослідити вплив тривалої посухи на зміни вмісту пероксиду водню та активність каталази у коренях і кореневих бульбочках сої за інокуляції штамами і Tn5-мутантами Bradyrhizobium japonicum із контрастними симбіотичними властивостями. Методи. Мікробіологічні, фізіологічні, біохімічні, газова хроматографія, спектрофотометрія. Встановлено, що ефективні симбіотичні системи, утворені за участю сої та активного штаму ризобій 646 і Tn5-мутанта B1-20, відрізнялись за проявом активності каталази та вмістом пероксиду водню у коренях і кореневих бульбочках упродовж дії посухи. Однак ці зміни супроводжувались розвитком стрес-захисних реакцій і мали адаптивний характер, що обумовило збереження ефективної роботи їх симбіотичного апарату за умов посухи. У симбіотичних системах, утворених за участю сої та малоактивного Tn5-мутанта 107 і неактивного штаму 604к, виявлено підвищення вмісту пероксиду та нестабільну роботу активності ензиму за дії стресу, а також слабке відновлення їх рівня до оптимального у післястресовий період. Встановлено, ефективність функціонування симбіотичних систем Glycine max - B. japonicum за тривалої дії посухи відзначається адаптаційними змінами активності каталази у коренях і кореневих бульбочках, що індукують регуляцію вмісту пероксиду водню та супроводжуються збереженням роботи симбіотичного апарату.

Мета роботи - провести скринінг штамів актинобактерій, здатних до засвоєння парацетамолу (N-(4-гідроксіфеніл)ацетаміду) та вивчити особливості їх росту на вказаному субстраті. Використано класичні мікробіологічні, фізико-хімічні методи. Токсичну дію парацетамолу вивчено методом серійних розведень. Дослідження парацетамолу та продуктів його біотрансформації визначено двома методами - спектрометричним і тонкошарової хроматографії. Проведено дослідження здатності штамів актинобактерій до деструкції парацетамолу. У процесі біодеструкції парацетамолу (за початкового вмісту у середовищі 2 г/л) встановлено, що продуктами його окиснення штамами актинобактерій є n-амінофенол, пірокатехін, бензохінон, гідрохінон і муконова кислота, які відносяться до екологічно безпечних речовин і проявляють стимулювальний вплив на ріст і розвиток вищих рослин. Рівень деструкції парацетамолу за 5 діб росту найбільш активним штамом Rhodococcus erythropolis УКМ Ас-23 дорівнює 96,3 %. Встановлено, що здатність актинобактерій до деструкції парацетамолу свідчить про можливість їх використання у біотехнологіях очищення середовищ від речовин, що містять фенольний гідроксил.

Мета роботи - виявлення представників сапрофітної (Bacillus thuringiensis, Alcaligenes faecalis, Lactobacillus plantarum) і патогенної (Agrobacterium spp.) мікробіоти у квітах та ягодах винограду. Квіти, неушкоджені зелені та стиглі ягоди відбирали на винограднику Vitis vinifera L. сорту Піно чорний в Одеській області у травні, липні та вересні 2018 р. відповідно. Квіти або ягоди гомогенізували та залишали для процесу аутоферментації на 7 днів. З утвореного ферментованого гомогенату виділяли ДНК і з нею проводили полімеразну ланцюгову реакцію у реальному часі для детекції видів B. thuringiensis, L. plantarum, A. faecalis та Agrobacterium spp. Серед досліджених видів переважав B. thuringiensis: ці бактерії були ідентифіковані у 50 % зразків квітів винограду, у 90 % зразків зелених ягід та у 20 % стиглих ягід. L. plantarum у квітах не виявлявся, але був наявним у зелених, а потім - у достиглих ягодах винограду (10 % досліджених зразків). Результати підтверджують дані літератури, які вказують на зустрічальність B. thuringiensis і L. plantarum на винограді. Наявність A. faecalis і Agrobacterium spp. у квітах та ягодах винограду показано вперше. A. faecalis було виявлено у 20 % зразків квітів, у 60 % зелених ягід та у 20 % достиглих ягід. Agrobacterium spp. виявляли у квітах і зелених ягодах (10 % зразків), а у стиглих ягодах цих мікроорганізмів знайдено не було. Кількість видів, що виявлялися, збільшувалася у зелених ягодах у порівнянні з квітами та зменшувалася у стиглих ягодах. Наявність A. faecalis і Agrobacterium spp. у квітах та ягодах винограду показана вперше. Виявлено можливість співіснування в одній екологічній ніші (квіти та зелені ягоди винограду) фітопатогенних агробактерій та їх потенційних антагоністів - B. thuringiensis, A. faecalis та L. plantarum.

Вивчення впливу неспецифічного зовнішнього фактора - кислотності середовища - надало можливість виявити залежність процесів формування біоплівки від інтенсивності та часу дії фактора. Мета дослідження - вивчення впливу кислотності поживних середовищ на формування біоплівки ізолятами S. aureus і S. epidermidis. Ізоляти S. aureus (n = 7) і S. epidermidis (n = 20) вирощували на середовищах із різним рН (від 4,0 до 8,0) і культивували 72 год. Через 24, 48 і 72 год культивування визначали кількість життєздатних клітин. Показано, що максимальне збільшення кількості клітин у плівках S. aureus і S. epidermidis відбувалося в середовищі з нейтральним pH, а темпи приросту кількості клітин були ближчими до максимуму при вирощуванні плівки за рН 6,0 і 8,0. За нейтрального pH максимальна кількість клітин визначалася через 72 год культивування і становила у плівці S. aureus 9,52 - 8,56 lg КУО/мл, а у плівці S. epidermidis - 9,29 - 8,07 lg КУО/мл. За рН 4,0 і 5,0 інтенсивність росту культури була найменшою: максимальна кількість клітин у плівці не перевищувала 5,5 lg КУО/мл. Встановлено, що ізоляти S. aureus були більш стійкими до змін кислотності середовища у порівнянні з ізолятами S. epidermidis.

Мета роботи - провести комплексні дослідження ресурсів біому та структури мікробного (прокаріотного) різноманіття, яке формується в цілинному чорноземі, на прикладі Українського природного степового заповідника "Михайлівська цілина". Методи. Мікробіологічні - посіви мікроорганізмів різних фізіологічних груп на поживні середовища, визначення коефіцієнтів функціональної спрямованості; молекулярно-біологічні - екстракція тотальної ДНК, електрофоретичне розділення продуктів ампліфікації 16S рРНК; аналіз поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів, біоінформативний аналіз. Установлено, що в середньому в шарі грунту 0 - 40 см найвищою біогенністю характеризувався варіант лісосмуги, де показник досягав 39,9 млн КУО/г, що пов'язано з надходженням значної кількості рослинних решток, далі у порядку зменшення: абсолютна цілина (31,0) >>= рілля (29,5) >>= переліг (26,2) >>= кошена цілина (23,1 млн КУО/г). Молекулярно-біологічний аналіз складу еубактеріальних ценозів чорноземів виявив значне домінування некультивованих видів бактерій у варіанті "абсолютна цілина" (до 68 %) у порівнянні з варіантом "рілля" (до 17 %). Аналіз поліморфізму прокаріотного комплексу чорноземів виявив зменшення біорізноманіття бактеріальних угруповань за застосування оранки.

У 2019 р. виповнюється 60 років з часу заснування в нашій країні Українського мікробіологічного товариства, яке в останні десятиріччя перейменовано в Товариство мікробіологів України ім. С. М. Виноградського - нашого славного співвітчизника, всесвітньо відомого вченого. Товариство було створено на базі Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного як філіал Всесоюзного мікробіологічного товариства. Організатором і першим головою Товариства був академік АН УРСР В. Г. Дроботько (1959 - 1965 рр.), згодом його очолювали члени-кореспонденти АН УРСР М. М. Підоплічко (1965 - 1971), С. М. Московець (1971), Д. Г. Затула (1971 - 1980), академік НАНУ В. В. Смирнов (1980 - 2002), член-кореспондент НАНУ Б. П. Мацелюх (2002 - 2004), а з 2004 р. - академік НАНУ В. С. Підгорський.

Утворення біоплівок на різних поверхнях є небезпечним явищем, оскільки мікроорганізми в їх складі характеризуються підвищеною резистентністю до різних біоцидів. Тому актуальним є пошук нових ефективних, здатних до руйнування біоплівок сполук, у тому числі й мікробних поверхнево-активних речовин (ПАР). Мета роботи - дослідити вплив умов культивування Nocardia vaccinii ІМВ В-7405 на здатність синтезованих ПАР руйнувати біоплівки. Культивування штаму ІМВ В-7405 здійснено в середовищі з очищеним гліцерином, рафінованою та відпрацьованою соняшниковою олією різної якості, відходах виробництва біодизелю та суміші субстратів до ранньої та пізньої стаціонарної фази росту. ПАР екстрагували з супернатанту культуральної рідини сумішшю хлороформу та метанолу (2:1). Ступінь руйнування біоплівки визначено спектрофотометричним методом. Встановлено, що ступінь деструкції бактеріальних і дріжджової біоплівок за наявності ПАР залежав від умов культивування N. vaccinii ІМВ В-7405 (природа, концентрація, якість ростового субстрату та тривалість процесу). Найвищий ступінь руйнування бактеріальних біоплівок (53 - 78 %) спостерігався за дії ПАР, синтезованих на суміші відходів виробництва біодизелю та меляси. Деструкція біоплівки Candida albicans Д-6 була максимальною (52 - 72 %) за наявності ПАР, одержаних на очищеному гліцерині. Збільшення тривалості культивування N. vaccinii ІМВ В-7405 на рафінованій і відпрацьованій після смаження "картоплі селянської" олії супроводжувалося синтезом ПАР, за дії яких ступінь руйнування біоплівок бактеріальних тест-культур знижувався у 1,3 - 2,2 разу. Вища деструкція біоплівок за дії супернатантів у порівнянні з використанням розчинів ПАР аналогічної концентрації може бути зумовлена синтезом N. vaccinii ІМВ В-7405 інших, відмінних від ПАР, метаболітів, здатних до руйнування біоплівок. Наведені дані свідчать про те, що ПАР, синтезовані за різних умов культивування N. vaccinii ІМВ В-7405, здатні руйнувати бактеріальні та дріжджові біоплівки. Залежність ступеня деструкції біоплівок за наявності ПАР від умов вирощування продуцента потрібно враховувати при розробці технологій одержання цих продуктів мікробного синтезу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.251*87 + Р281.82

Рубрики:

Bacillus

Засоби, які застосовують для лікування новоутворень. Протипухлинні засоби

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Незважаючи на значні успіхи в розумінні геномної організації бактеріальних вірусів, невирішеними залишаються проблеми їх екології та величезного різноманіття в природі. Мета роботи - вивчення дестабілізації псевдолізогенії ендофітної бактерії Pantoea agglomerans при розвитку в рослинних тканинах верби симптомів хвороби "відьмина мітла", яке призводить до накопичення різноманітних літичних бактеріофагів. Об'єктами досліджень були частини рослин верби, уражені хворобою "відьмина мітла", відібрані в Нижнєдністровському національному природному заповіднику (Одеська область) і на околиці м. Київ (Голосіївский район) влітку та восени. Ендофітні бактерії виділяли після подрібнення матеріалу та його екстракції в рідке средовище LB. Облік кількості бактерій і бактеріофагів проведено стандартно. Для очистки та електронно-мікроскопічної візуалізації фагових часток використано загальноприйняті підходи. Спостереження показують, що враження верби "відьминими мітлами" в Україні носить масовий епідемічний характер. Для цієї хвороби вперше розглянуто основні особливості трикомпонентної системи (ТКС): рослина - епіфітна бактерія - бактеріофаг. Встановлено, що трансформація тканин рослин Salix alba і Salix babylonicа призводить до суттєвої зміни ендофітного бактеріального корсорціуму, в якому спостерігається надлишкова кількість жовто-пігментованої бактерії P. agglomerans (Pag). Своєю чергою, це призводить до накопичення бактеріофагів за рахунок дестабілізації псевдолізогенного стану Pag в бінарній системі бактерія - фаг. Кількість вірусів та їх різноманіття залежить від місця локалізації бактерії-хазяїна по відношенню до вогнища інфекції. В трансформованих тканинах верби, фаги зустрічаються не так часто, як на періферії уражених гілок. Запропоновано універсальну індикаторну систему Pag g157, за допомогою якої може бути визначено 50 % специфічних бактеріофагів. По морфології колоній та неспроможності до лізогенізації чутливих культур визначено, що всі виділені фаги є строго літичними. Дослідження шести фагових ліній показало, що вони представлені бактеріофагами родини Syphoviridae, які відносяться до В1-морфотипу. Середній діаметр фагових капсидів для фага AF6 складав 67,11 +- 1,87 нм, а довжина його хвостового відростка - 168,96 +- 9,97 нм. Таким чином, значне кількісне превалювання P. agglomerans в ендофітному консорціумі, а також активація псевдолізогенії цієї бактерії може слугувати надійним показником не тільки локальних, а й системних інфекцій або механічних уражень деревних рослин. Запропонований підхід для дослідження ТКС рослина - бактерія - бактеріофаг може в перспективі розширити загальне уявлення про інфекційні процеси, які протікають на рівні взаємодії за участі біологічних об'єктів різних рівнів складності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*802 + Е40*801.1-652.37

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.251

Рубрики:

Bacillus

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Протягом останніх років інтерес до рослинної сировини з точки зору потенційної антимікробної активності (АМА) стрімко зростає. Екстракти з рослин роду Vaccinium володіють цілим спектром біологічно активних речовин, які характеризуються протизапальними, антидіабетичними, генопротекторними, антиоксидантними та антимікробними властивостями. Мета роботи - дослідити антимікробні, антиоксидантні та деякі біохімічні властивості спиртових екстрактів плодів і листків Vaccinium vitis-idaea L., зібраних в умовах Українськиї Карпат. Рослини для досліджень були зібрані в околицях села Пилипець Міжгірського району Закарпатської області. З листків і плодів виготовлено етилові та метилові екстракти. Досліджено антиоксидантну активність (DPPH-методом), загальний вміст танінів і флавоноїдів - спектрофотометричним методом, АМА - методом дифузії в агар. Для досліджень використано типові та клінічні ізоляти, виділені з ротової порожнини людей із запальними захворюваннями пародонту, що характеризуються широким спектром резистентності до антибіотиків. Досліджені екстракти показали АМА більшою мірою на грампозитивні бактерії. Найвищу антибактеріальну дію проявляв етиловий екстракт плодів V. vitis-idaea L. Антимікробну дію реєстрували як на типові, так і клінічні ізоляти S. aureus, в тому числі метицилінрезистентні. Встановлено високу АМА етилового екстракту плодів і метилового екстракту листків на S. pyogenes. Виявлено слабку протигрибкову активність етилових екстрактів плодів і листків і метилового екстракту плодів. Екстракти характеризувались високою антиоксидантною активністю, при цьому найвище її значення було характерне для етилових екстрактів листків і плодів, дещо нижче - метилових. Найвищий рівень танінів із всіх досліджених екстрактів був характерний для етилового екстракту плодів. АМА екстрактів більшою мірою корелювала з вмістом танінів, рівень яких був найвищим для плодів брусниці. Встановлено, що АМА та висока антиоксидантна активність етилового екстракту плодів V. vitis-idaea L. та одночасна відсутність антимікробної дії на пробіотичний штам Lactobacillus plantarum, який характеризується антагоністичною активністю щодо умовно-патогенних мікроорганізмів, обумовлює доцільність їх комплексного застосування як основи фітобіотика.

Цель работы - провести скрининг среди штаммов рода Bacillus, выделенных из глубоководного грунта (ГВГ) Черного моря, продуцентов с фибринолитической (ФА), эластазной (ЭА) и коллагеназной активностями (КА). При изучении протеолитической активности в качестве субстратов использовали казеин, фибрин, коллаген и конго-рот эластин. Содержание белка определяли методом Лоури. В результате скрининга среди 10 штаммов Bacillus, выделенных из ГВГ Черного моря, установлено, что супернатант культуральной жидкости Bacillus sp. О8 выявил высокую ФА, в то время как штаммы 98, 1 и 249 синтезировали пептидазы с ЭА и казеинолитической активностями (КЛА). КА не была выявлена ни у одного из исследуемых штаммов. Результаты исследований позволили отобрать среди представителей рода Bacillus, изолированных из ГВГ Черного моря, 4 штамма, которые являются перспективными для дальнейших исследований по выделению из них пептидаз с КЛА, ЭА и ФА.