Розглянуто деякі маловідомі друковані матеріали з історії вітчизняного психоаналізу 20-х - 30-х років ХХ століття.

Розглянуто поняття "тіло поверхонь"; зазначено, що неможливість контакту - самого доторку до іншого спричинює постійно діючий потяг (так звану "хворобу горя") Адмета до померлої (до завжди мертвої) дружини Алкести в драмі Евріпіда "Алкеста". Статуарність і дотик є одними з "фігур", якими тримається антропологія античної драми. Запропоновано аналіз на прикладі однієї з ранніх драм Евріпіда "Алкеста" (з неминучими посиланнями як до інших його трагедій, так і до старих трагіків) того можливого "образу тіла", який "пророблюється" античною трагедією V ст. до н. е.

Зазначено, що міфологічне обгрунтування подій "помаранчевої" революції відбувається через реалізацію семантичної опозиції Добра і Зла, яка є архетиповою. Суспільно-політичний опір набуває універсальних рис свята, що усвідомлюється як розрив із минулим та початок нового життя.

Розглянуто можливість постструктуралістських проектів інтерпретації поеми М. Гоголя "Мертві душі", що зорієнтовані на більш емпіричного, реального читача, ніж метачитача. У контексті деконструкції ідей Ю. Манна, В. Набокова надано альтернативні інтерпретації відомих персонажів без перетворення їх на смислові ключі всієї поеми.

Введено до наукового обігу матеріали так званих ранньокатакомбних поховань Буго-Інгулецького регіону (вказується на умовність терміна "ранньокатакомбні"). Аналіз обряду та інвентаря надано відповідно до двох виділених підгруп, обгрунтовано регіональну локальність всієї групи і наявність у її матеріальному комплексі рис інгульської катакомбної культури.

Понад століття триває робота, присвячена пошукам спільного у філософії Сходу та Заходу. В цьому аспекті запропоновано аналіз абстрактного живопису В. Кандинського з погляду філософії "ніщо" в її дзен-буддистському трактуванні. Автор керується теоретичними міркуваннями В. Кандинського щодо розуміння ним білого кольору як "Великого мовчання", тотожного "Всеосяжному універсуму" даосизму.

Розглянуто одну з актуальних тенденцій сучасного акціоністського мистецтва - боді-арт. Передусім акцентується на феномені тілесного перформансу і постаті Олега Кулика. Деякі прояви боді-арту, пов'язані з муками тіла, досліджуються на прикладі художнього проекту "Тіло-Радикали".

Розглянуто проблеми підходу до орнаменту як джерела дослідження етнічної культури. Наведено методи, вироблені різними напрямами гуманітарного знання для роботи з орнаментом. Кожна група методів сама по собі є ефективною та результативною. За їх допомогою можна відстежити особливості орнаменту в різних аспектах його використання та функціонування. А поєднання різних методів у комплексному підході дасть змогу широко залучати орнамент в етнокультурних дослідженнях.

Зазначено, що поняття "первинної кінематографічної ідентифікації", яке почало використовуватися в апаратній теорії, стало об'єктом хибного тлумачення у критиків апаратної теорії. По-перше, воно хибно визначалося як психоаналітичний термін, по-друге, методологічно неправильно ототожнювалося з ідентифікацією з образом, у той час як це поняття передбачало ідентифікацію з поглядом. Стаття має на меті заново визначити поняття "первинної кінематографічної ідентифікації".

Розглянуто проблеми взаємозалежності індивідуальних біоритмів людини та наукової творчості.

Зазначено, що Олександр Довженко відомий як кінорежисер, письменник, публіцист і художник. Висвітлено його теоретичні погляди на мистецтво кіно, а саме: його естетичні критерії, його розуміння кіно як високого мистецтва, перевагу зображення над словом, особливості кольору в кіно, характер акторської майстерності та, зрештою, сценарій.

Розглянуто питання, що зазвичай залишаються поза увагою дослідників. Це питання національно-політичних ризиків і небезпек у процесі розбудови громадянського суспільства, які можуть спричинити глибоку кризу державності.

Розглянуто постаті видатних французьких дослідників XIX ст. - Мена де Бірана та Віктора Кузена.

Зроблено огляд північногерманських уявлень про Смерть через призму поховальних звичаїв та свідчень пам'яток наративної традиції. За системним аналізом згаданих відомостей розглянуто давньогерманські феномени кургану, цисти-камери та звичаї розправи із "заложними" небіжчиками. Проведено певні порівняння та узагальнення на рівні загальної давньої північногерманської ментальності.

Зроблено спробу простежити механізм функціонування рекламного повідомлення, застосовуючи до нього психоаналітичну модель Жака Лакана. Висвітлено основні поняття з концепції французького психоаналітика (а саме: погляд, objet petit a, фантазм, інтерпеляція та ідентифікація) та особливості їх організації в рекламному дискурсі.

Створено загальні принципи аналізу археологічних пам'яток для відтворення та музеєфікації. Розглянуто найвідоміші пам'ятки кам'яної доби, які підлягають музеєфікації у першу чергу.

Проаналізовано радянський дискурс про мистецтво на матеріалах мистецтвознавчої періодики 1930-х - початку 1940-х рр.(1932 - 1941) за моделлю, викладеною в розробках Ернесто Лакло і Шанталь Муфф.

Розглянуто питання подібності та відмінності у функціях орнаменту та письма як найбільш давніх знакових систем, а також походження цих явищ крізь призму функціональних особливостей і призначення кожної із систем як засобу збереження та передачі певної інформації.

Проаналізовано перебудову Парижа Жоржем Османом у середині XIX ст. з точки зору культурології. Діяльність Османа відображала сучасні йому структури бачення і структури влади та в гіперболізованому вигляді була перейнята Адольфом Гітлером у здійсненій ним перебудові Берліна.

Розглянуто загальні тенденції мистецтва комуністичної Польщі 1960-х - 1980-х рр. і проведено деякі паралелі з політично-суспільними умовами розвитку художнього процесу в УРСР. Увагу зосереджено на можливостях приватної та публічної реалізації творчих інтенцій художників і ставленні влади до мистецьких експериментів.