Новостворені вітчизняні сорти пшениці озимої м'якої, рекомендовані до вирощування в Україні, відрізняються за строками і темпами проходження фаз стиглості й мають різний імунітет до найпоширеніших хвороб. Розробка теоретичних питань адаптивності рослин сортів різного екологічного типу до несприятливих чинників - важливе завдання при доборі сортів для вирощування в конкретній грунтово-кліматичній зоні. Проаналізовано багаторічні дані (2012 - 2016 рр.), отримані в результаті проведених в Інституті сільського господарства Карпатського регіону НААН України досліджень з насіннєвої продуктивності та втрат урожайності пшениці озимої м'якої (Triticum aestivum L.) сортів різного екологічного типу під впливом погодних чинників. Експериментально обгрунтовано, що за меншої кількості опадів у період формування - збирання врожаю насіннєва продуктивність сортів лісостепового екотипу порівняно зі степовим характеризується вищою на 4,8 г масою 1000 насінин, що зумовлює прибавку врожаю на 0,44 т/га. Встановлено різну стійкість сортів до явища ензимо-мікозного виснаження зерна при перестої "на корені" впродовж 4, 8 і 12 діб після настання повної стиглості. На підставі аналізу визначено, що найнижчі втрати маси 1000 насінин забезпечують екологічно пластичні сорти лісостепового екотипу - Ювіляр Миронівський, Колос Миронівщини, Бенефіс, Краєвид, Лісова пісня.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.1-641

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*73 е(4УКР) л5

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано вміст елементів живлення, динаміку росту і розвитку рослин роду Rosa L. сорту "Duc de Constantine" (Soupert and Notting, 1857) та рослин Monarda didyma L. в умовах захищеного й відкритого грунту при ураженні представниками порядку Erysiphales за навності силіцієвмісних сумішей. Встановлено, що за використання цих сумішей пришвидшуються ростові процеси, подовжується термін цвітіння, зменшується поширення хвороби, знижується інтенсивність ураження рослин борошнисторосяними мікроміцетами. За умов патогенезу виявлено зростання вмісту азоту і мангану в листках рослин, істотне зменшення вмісту фосфору, калію, кальцію, магнію і заліза. За внесення силікату кальцію та лігніну, модифікованого силіцієвою кислотою, підвищується вміст азоту, калію, фосфору і кальцію у листках.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.3-275.9

Рубрики:

Горох

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою алельспецифічних праймерів та електрофорезу запасних білків у 37 сортах м'якої пшениці визначено алельний склад локусів низькомолекулярних глютенінів Glu-A3, Glu-В3 і високомолекулярних глютенінів Glu-A1, Glu-B1, Glu-D1. В локусі Glu-А3 виявлено два алелі: Glu-A3d та Glu-A3с (переважав алель Glu-A3с); в локусі Glu-В3 - чотири алелі: Glu-B3b, Glu-B3j, Glu-B3g і Glu-B3d (переважав алель Glu-B3b). В локусі Glu-A1 - три алелі, переважав алель Glu-A1a. В локусі Glu-B1 виявлено п'ять алелів: Glu-B1al, Glu-B1b, Glu-B1c, Glu-B1d, Glu-B1h (переважав алель Glu-B1c). В локусі Glu-D1 - два алелі: Glu-D1a та Glu-D1d (переважав алель Glu-D1d). Для з'ясування залежності хлібопекарської якості борошна пшениці від алельного складу локусів високомолекулярних та низькомолекулярних глютенінів визначено технологічні показники: індекс седиментації борошна, сила борошна, індекс еластичності тіста, індекс розтяжності та пружність тіста, коефіцієнт деформації та співвідношення між пружністю та розтяжністю тіста, які зумовлюються клейковинними білками. Показано залежність хлібопекарської якості борошна від алельного складу локусів низькомолекулярних глютенінів Glu-A3 та Glu-B3. Встановлено, що найвищими показниками седиментації, сили борошна та індексу еластичності тіста характеризуються сорти з алелями Glu-B3b та Glu-B3g. У сортів з алелем Glu-A3c індекс седиментації, сила борошна, індекс розтяжності та коефіцієнт деформації тіста були більшими, ніж у сортів з алелем Glu-A3d. Підтверджено, що алель Glu-B1al локусу високомолекулярного глютеніну Glu-B1 характерний для пшениць з найвищими показниками хлібопекарської якості борошна.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.7-315

Рубрики:

Ячмінь

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П241.61-468.5 + П241.61-272.53

Рубрики:

Томати

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено скринінг п'ятнадцяти зразків Triticum dicoccum, тетраплоїдних диких родичів твердої пшениці на стійкість до фузаріозу колоса II типу (FHB). Поодинокі квіточки на колосі при 50 %-му цвітінні інокулювали спорами Fusarium graminearum і оцінювали симптоми через 21 день після інокуляції. Діапазон заражених квіток варіював від 6 до 100 % порівняно з нетипово чутливим сортом твердої пшениці Langdon (75 %). У випробуванні використовували виділені шість найстійкіших зразків, спектр зараження яких варіював від 6 до 8 %.

Проведено лабораторну діагностику високодекоративних аборигенних видів флори Білорусі на стійкість до хлоридного засолення. Об'єктами еколого-ботанічного аналізу ділянок придорожньої рослинності з різним рівнем засолення були 9 таксонів. У ході досліджень вивчено дію різних концентрацій хлориду натрію на проростання і морфогенез обраних об'єктів за пророщування у чашках Петрі та на живильному середовищі в умовах in vitro. Відсоток пророслого насіння і ростові показники аналізували на 4-, 8-, 14-ту доби після замочування в розчинах хлориду натрію з концентраціями 5, 10, 20, 50 г/л. Найстійкішими до засолення виявилися деревій звичайний, волошка лучна і коров'як чорний. Для цих таксонів показник схожості знижувався не більш як на 15 % на 14-ту добу експерименту. Буквиця лікарська, свербіжниця польова і підмаренник жовтий виявилися найчутливішими до впливу хлоридного засолення. Смілка звичайна, роман фарбувальний і роман польовий були середньостійкими до засолення в умовах експерименту. В більшості випадків за наявності хлориду натрію в концентрації 5 г/л середня довжина коренів скорочувалась на 50 - 60 %, для смілки - не більш як на 30 %. Достовірних відмінностей середньої довжини пагона у разі засолення 5 г/л у порівнянні з контролем не виявлено. Культура in vitro може бути зручним інструментом для лабораторної діагностики стійкості рослин до засолення у разі проростання.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-27

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив елементів живлення і фунгіцидів та їх композицій на вміст хлорофілу в листках пшениці озимої високопродуктивних сортів Смуглянка і Подолянка. Встановлено тенденцію до збільшення вмісту хлорофілу в прапорцевих листках озимої пшениці та статистично достовірне підвищення його вмісту в листках 2- і 3-го ярусів за дії композиції похідних триазолів, стробілурину й мікроелементів із магнієм та амінокислотами, що може сприяти підвищенню продуктивності культури.

Досліджено вплив синтетичного ауксину - піклораму на частоту утворення морфогенного калюсу та регенерацію пагонів після Agrobacterium-опосередкованої трансформації селекційно-цінних генотипів озимої пшениці. Показано, що за наявності в поживному середовищі піклораму утворювався калюс більшої маси, здатний до тривалішого культивування в умовах in vitro у порівнянні з калюсом, утвореним на середовищі з 2,4-Д, і при цьому зберігаючи регенераційну здатність. У калюсів, одержаних на середовищі з 2,4-Д, було більше некрозів і тканини переходили до морфогенного стану на 3 - 5 діб пізніше, ніж калюси, одержані на середовищах із піклорамом. Максимальна кількість морфогенного калюсу в усіх досліджених генотипів утворювалась на середовищі з додаванням піклораму в концентрації 2 мг/л. Життєздатність морфогенного калюсу, одержаного на середовищі з піклорамом, перевищувала тривалість культивування калюсу, одержаного на середовищі з 2,4-Д, в середньому на 30 діб. Встановлено, що за наявності піклораму в середовищах для регенерації зростала частота утворення пагонів за генетичної трансформації пшениці. На середовищі з добавлянням цього ауксину в концентрації 2 мг/л одержано найбільшу кількість регенерантів. За такої концентрації піклораму достовірно збільшувалось число рослин у порівнянні із середовищем, що містило ІОК. Регенераційний потенціал калюсів, одержаних на середовищі з 2,4-Д, після генетичної трансформації зберігався максимально протягом 2 пасажів, тоді як рослини-регенеранти з калюсу, що утворювався на середовищі з піклорамом, одержували протягом 3 - 4 пасажів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.6-44 + П414.241

Рубрики:

Соя

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено лектинову активність насіння сої як посівного, так і насіння урожаю, одержаного за передпосівної обробки посівного насіння очищеним лектином сої та композиціями на основі лектину сої й бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum 634б. Показано, що застосування композицій, які містили високі концентрації лектину сої (500 і 50 мкг/мл), призвело до збільшення рівня лектинової активності у насінні урожаю, тоді як композиція з низькою концентрацією лектину (5 мкг/мл) не підвищувала лектинову активність насіння урожаю у порівнянні до посівного насіння. Використання очищеного лектину сої у концентрації 500 мкг/мл для передпосівної обробки насіння спричиняло суттєве зростання лектинової активності в насінні урожаю. Запропоновано застосовувати для модифікації бактеріального інокулянту під сою лектин насіння сої у концентрації 5 мкг/мл з метою мінімалізації нагромадження протеїнів із лектиновою активністю в насінні урожаю сої.

В умовах польового досліду вивчено вплив триазолопохідного ретарданту тебуконазолу на морфогенез, формування листкового апарату, мезоструктуру листків, особливості накопичення й перерозподілу елементів живлення - азоту, фосфору і калію - між вегетативними органами рослин у зв'язку з продуктивністю культури перцю солодкого (Capsicum annuum L.). Встановлено, що обробка рослин у фазу бутонізації 0,025 %-м розчином тебуконазолу супроводжувалась уповільненням їх лінійного росту на 21 %, потовщенням стебла на 27 %, збільшенням загальної кількості (на 20 %) та маси (на 50 %) листків, зростанням на 53 % площі листкової поверхні рослин порівняно з необробленими. За впливу тебуконазолу збільшувалась відносна частка маси листків у масі всієї рослини. Застосування препарату сприяло оптимізації мезоструктури, наростанню питомої маси листків, ліпшому розвитку асиміляційної паренхіми внаслідок збільшення об'єму та лінійних розмірів клітин стовпчастої і губчастої паренхіми. Встановлено також підвищення вмісту суми хлорофілів. Наслідком цих змін було зростання чистої продуктивності фотосинтезу. Показано значну депонувальну потужність інших вегетативних органів - стебла і кореня рослин перцю солодкого. Протягом усього періоду вегетації в цих органах знаходилася значна частка азотовмісних сполук, фосфору і калію. Під впливом тебуконазолу накопичення цих елементів рослиною посилювалося. Внаслідок оптимізації мезоструктурної організації листків, зростання вмісту хлорофілів, формування потужнішого фотосинтетичного апарату та посилення накопичення рослинами елементів живлення за дії тебуконазолу врожайність культури підвищилась на 26 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: П214.16-38

Рубрики:

Ріпак

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.2-3

Рубрики:

Кукурудза

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У вегетаційних та польових дослідах досліджували ефективність сумісного застосування ад'юванта AGNS 1056-Х з гербіцидними препаратами фюзилад форте та агіл з класу грамініцидів, діючі речовини яких є похідними арилоксифеноксипропіонової кислоти. У вегетаційних дослідах в якості об'єкту використовували рослини пшениці озимої (Triticum aestivum L.) як модель однорічних злакових бур'янів. Для визначення впливу умов вологозабезпечення на фітотоксичну дію грамініцидів у вегетаційному досліді створювали штучну посуху шляхом припинення поливу рослин. У польових дослідах визначено ефективність контролювання окремих видів злакових бур'янів, зокрема мишію сизого (Setaria glauca (L.) Pal. Beauv.) та проса курячого (Echinochloa crus-galli (L.) Pal. Beauv.). Для оцінки фітотоксичної дії гербіцидів, або ефективності контролювання певного виду бур'янів, в якості критеріїв використовували пригнічення наростання маси сирої або сухої речовини надземної маси рослин, а в окремих дослідах - сумарний вміст хлорофілу у листках рослин. Проведеними дослідженнями встановлено, що додавання ад'юванту AGNS 1056-Х прискорює розвиток фітотоксичної дії грамініцидів фюзилад форте та агіл. Найістотніше прискорення розвитку фітотоксичної дії грамініцидів за рахунок додавання ад'юванту AGNS 1056-Х спостерігалося в умовах посухи, коли злакові бур'яни перебували в стані водного стресу. Хоча в окремих випадках при сумісному застосуванні з ад'ювантом AGNS 1056-Х ефективність контролювання грамініцидами злакових бур'янів зростала, додавання ад'юванту не гарантує підвищення ефективності захисту. У зв'язку з цим сумісне застосування грамініцидів з ад'ювантом AGNS 1056-Х не дає змоги зменшувати норму внесення грамініцидів і для досягнення високої ефективності захисту посівів норму внесення необхідно обирати з урахуванням рівня забур'янення, стану розвитку бур'янів та умов навколишнього середовища.

Досліджено вплив 0,005 %-ї гіберелової кислоти та ретардантів 0,025 %-го тебуконазолу (EW-250), 0,1 %-го есфону (2-ХЕФК) на ростові процеси, формування мезоструктури листків, наромадження та перерозподіл асимілятів і елементів мінерального живлення між органами рослини у різні фази розвитку агрусу сорту Машенька. Польові дрібноділянкові досліди закладали в 2015 - 2017 рр. Встановлено, що застосування гібереліну і ретардантів призводило до оптимізації мезоструктури листків рослин агрусу, зростання товщини листка внаслідок збільшення об'єму стовпчастої паренхіми. У разі застосування тебуконазолу та гіберелової кислоти формувалась потужніша хлоренхіма. Гіберелін та етиленпродуцент есфон викликали зменшення вмісту хлорофілів у листках у порівнянні з контролем. За дії препаратів інтенсивніше нагромаджувались неструктурні вуглеводи (цукри + крохмаль) та елементи живлення у вегетативних органах рослин на ранніх етапах розвитку й швидше зменшувався їх вміст від фази цвітіння до фази повної зрілості плодів. У варіанті із застосуванням тебуконазолу вміст неструктурних вуглеводів у листках був вищим, ніж в інших варіантах, а саме у фази формування та повної стиглості плодів, що свідчить про інтенсивну реутилізацію цих речовин на потреби карпогенезу. Вміст неструктурних вуглеводів та їх суми в стеблах був близьким до вмісту цих вуглеводів у листках. У разі затосування препаратів у ранні фази розвитку рослин в листках та однорічних стеблах агрусу накопичувались загальний азот, фосфор і калій. Від фази цвітіння до фази повної зрілості плодів вміст цих елементів зменшувався. Унаслідок такої перебудови донорно-акцепторних відносин урожайність культури зростала. Найефективнішим виявилось застосування триазолпохідного препарату тебуконазолу.