Приведені основні співвідношення, що використовуються для обробки поляриметричних спостережень з одноканальним фотометром-поляриметром, приведений короткий опис приладу.

В огляді наведено найхарактерніші особливості ступеня та положення площини поляризації світла тіл Сонячної системи залежно від кута фази та довжини хвилі, а також показано важливість таких досліджень під час вивчення фізичних властивостей цих тіл.

Запропоновано програму поляризаційних спостережень небесних тіл на телескопах з малими діаметрами дзеркала, яка спрямована на розв'язання наступних задач: вивчення тонкої структури аерозольної складової міжзоряного середовища й орієнтації сил, які орієнтують частинки; визначення природи змінності блиску зірок; вивчення ймовірної природи поверхневих шарів астероїдів і наближених оцінок їх альбедо (з використанням ефекту Умова) та розмірів; контроль довгоперіодичних змін кількості метану в надхмарових шарах Юпітера та Сатурна та характеристик аерозольної складової планетних атмосфер (наприклад, у періоди пилових бурь на Марсі), а також ступеня оптичної неоднорідності дисків планет. Крім того, з успіхом можуть продовжуватись традиційні для тіл Сонячної системи поляризаційні спостереження, спрямовані на вивчення оптичних властивостей безатмосферних небесних тіл, планетних атмосфер та яскравих комет.

Показано, що з ростом сонячної активності двосекторна структура міжпланетного магнітного поля перетворюється у багатосекторну. За даними середньоширотної обсерваторії продемонстровано залежність геомагнітної активності від зміни секторної структури.

Вперше в декаметровому діапазоні хвиль проведено комплексні спостереження радіовипромінювання сонячної шумової бурі. Виявлено один максимум у розподілі ступеня поляризації та немонотонну геліодовготну залежність параметрів декаметрових сплесків ІІІ типу. Розроблено і застосовано багатопараметричну процедуру класифікації сплесків ІІІ типу, що дозволило виявити три компоненти випромінювання - основний тон, другу гармоніку і відбиту другу гармоніку. Встановлено, що ДКМ буря складається зі сплесків, які є суперпозицією компонентів випромінювання. Наведено результати пошуку декаметрового випромінювання змінних зірок типу UV Кита. Зареєстровано сім сплесків, що мають зоряне походження. Показано, що можливими механізмами їх генерації є плазмовий та електронно-циклотронний лазерний механізми.

Наведено результати дослідження кругової і лінійної поляризації у різних астрономічних об'єктів. Доведено високу ефективність методу швидкої модуляції при поляриметричних вимірах астрономічних об'єктів. На прикладах класичного (QQ Vul) і асинхронного (BY Cam) полярів показано, що більша частина спалахів у довгоперіодичних полярів відбувається за межами акреційних колон. В іншому, всі отримані результати добре узгоджуються з існуючими якісними моделями цих систем. Зазначено, що отриманий ряд характеристик може бути використаний при чисельному моделюванні як цих систем, так і інших об'єктів даних типів. Для проміжного поляра V405 Aur повністю підтверджено висунуту автором раніше якісну модель. Доведено якісну модель для одиночного білого карлика WD1748 + 708. Доведено прояви зворотнього когерентного розсіювання у вигляді фотометричних і поляриметричних опозиційних ефектів у високоальбедних галілеєвих супутників Юпітера. Не виявлено аналогічних ефектів у середньоальбедного Каллісто і високоальбедних супутників Сатурна. Зареєстровано малу значущу кругову поляризацію на різних фазових кутах у групи малих тіл. Зауважено, що визначені параметри кругової поляризації у 11 комет в широких спектральних смугах показали, що статистичної залежності кругової поляризації від фазового кута і переважно негативної (лівої) кругової поляризації у комет не виявлено. Виявлено малі кругові поляризації різних знаків у групи малих тіл і комет, що швидше за все, виникають при багаторазовому розсіянні в анізотропному середовищі. Створено каталог параметрів кругової і лінійної поляризації 97 зір на основі 15-річного ряду однорідних вимірів 2.6-м ДТШ (дзеркальний телескоп ім. Г. А. Шайна).