Запропоновано метод розпізнавання типів акустико-гравітаційних хвиль (АГХ) в атмосфері за даними супутникових вимірювань. Показано, що поляризаційні співвідношення між флуктуаціями хвильових параметрів (швидкості, щільності, температури і тиску) для вільно поширюваних хвиль, а також еванесцентних хвильових мод істотно розрізняються, що дозволяє провести ідентифікацію різних типів атмосферних хвиль в експериментальних даних. Побудовано діагностичну діаграму, за допомогою якої за зсувами фаз спостережуваних параметрів можна визначити тип хвилі, а також напрямок її поширення у вертикальному напрямку. Використовуючи фазові зсуви між флуктуаціями швидкості і термодинамічних параметрів атмосфери, можна визначити не тільки тип хвилі, але і її спектральні характеристики. Запропонований метод верифіковано для ідентифікації полярних хвильових збурень у вимірах з низькоорбітального супутника "Dynamics Explorer 2". Верифікація показала, що поляризаційні зв'язки АГХ в термосфері переважно відповідають гравітаційній гілці акустико-гравітаційних хвиль, що вільно поширюються знизу вгору. Цей висновок узгоджується з іншими результатами спостережень АГХ в атмосфері та іоносфері наземними і супутниковими методами. Еванесцентні хвилі на розглянутих витках не спостерігалися.

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.3 + В631.4

Рубрики:

Теорія відносності

Астроспектроскопія

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены примеры некорректных записей выражения для доплеровской ширины спектральных линий в некоторых литературных источниках, в результате чего соответствующие оценки нетепловых скоростей оказываются различными. В качестве примера показано, что оценки нетепловых скоростей, полученных в работе [Patsouracos S., Klimchuk J. A. Astrophys. J. 2006. 647. P. 1452], завышены на 30 - 40 % по сравнению с истинными значениями.

Досліджено ефект гравітаційного лінзування на основі оптичних спостережень гравітаційно лінзованої системи (ГЛС) SBS 1520+530. Викладено основи теорії гравітаційного лінзування, наведено приклади прояву гравітаційного лінзування у Всесвіті, а також приведено астрофізичні та космологічні застосування гравітаційного лінзування. Наведено алгоритми й методи фотометрії гравітаційно лінзованих квазарів та аналізу одержаних кривих блиску з метою визначення часу запізнювання. Проведено фотометрію ПЗЗ зображень ГЛС SBS 1520+530 у фільтрах VRI, що були одержані на 1.5м телескопі АЗТ-22 м. Майданак (Узбекистан) у 1999 - 2009 рр. На основі кривих блиску визначено залежність показника кольору (V-I) від блиску у фільтрі R, а також одержано значення нахилу регресії залежності показників кольору (V-I) від (V-R). Показано наявність ефекту мікролінзування у системі SBS 1520+530, проведено його кількісну оцінку. Визначено час затримки сигналу між зображеннями компонентів A і B з урахуванням ефекту мікролінзування. Побудовано модель гравітаційно лінзованої системи SBS 1520+530, одержано оцінку значення сталої Хаббла на основі нового значення часу запізнювання. Проведено числове статистичне моделювання процесу мікролінзування в системі SBS 1520+530 за допомогою технології GPU обчислень (CUDA). Одержано оцінки найбільш імовірного розміру випромінюючої області квазара, а також маси мікролінз лінзуючої галактики.

Індекс рубрикатора НБУВ: В631.4

Рубрики:

Астроспектроскопія

Шифр НБУВ: Ж25189 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Серед параметрів і функцій для оцінки якості зображень, сформованих оптичними системами, використовується параметр RMS спот-діаграм. Цей параметр зазвичай визначають розрахунковим рейтресингом пучка променів через оптичну систему. Існує принципова можливість відтворення RMS мікрофотометрією зображення реального точкового джерела світла. Проте RMS такого зображення спотворюється через кінцеві розміри джерела. Проблемою є відокремлення у значеннях RMS складових, які обумовлені параметрами джерела світла й абераціями оптичної системи. Мета дослідження - відтворення абераційної складової RMS за результатами мікрофотометрії зображення протяжного джерела випромінювання, сформованого оптичною системою, що досліджується. Використано математичний апарат розрахунків полярного, осьових і відцентрових RMS від функції розподілу освітленості в зображенні протяжного джерела світла, наближеного до точкового. Розрахунки вказаних типів RMS здійснено за формулами для радіусів моментів інерції, що відомі в теоретичній механіці. Аналогом маси в них слугує просторова щільність світлового потоку в оптичному зображенні джерела. При розрахунках RMS протяжність джерела врахована за допомогою теореми Гюйгенса - Штейнера. Одержано нові математичні вирази для розрахунків RMS з урахуванням розподілу освітленості в зображенні джерела світла. Встановлено, що RMS кожного типу є піфагоровою сумою складових, одна з яких обумовлена параметрами джерела, а друга - абераціями оптичної системи. За результати відтворення RMS з мікрофотометрії зображення джерела та за даними про параметри джерела можна визначати абераційну складову в кожному типі RMS. Дослідження підтверджує можливість визначення абераційних RMS оптичної системи за результатами мікрофотометрії зображення протяжного джерела світла. Метод надає змогу створювати нові фотоелектричні апаратні засоби для вимірювань дистанції до об'єктів, а також нові типи офтальмологічних приладів.

Розглянуто гравітаційне мікролінзування віддалених джерел стохастичною системою точкових і протяжних мас, що моделюють згустки темної матерії. Встановлено, що в подіях з великим підсиленням можна виділити дві групи моделей джерела, які можна розрізнити на сучасному рівні фотометричної точності за спостережуваними кривими блиску: компактні моделі (гаусівська, з потемнінням до краю); моделі з повільним спаданням яскравості від центра до країв (степенева модель з невеликими показниками степеня, модель Шакури - Сюняєва). За результатами статистичного аналізу встановлено, що різниця між кривими блиску, що відповідають різним групам, сягає 12 %. Показано, що врахування подвійних систем у лінзуючій галактиці несуттєво впливає на цю оцінку. Варіюючи оптичну глибину мікролінзування в лінзуючій галактиці, підтверджено наявність виділених значень оптичної глибини для низки моделей розподілу яскравості по диску джерела, що виявляється у двогорбому вигляді розподілу коефіцієнтів підсилення. В межах запропонованої моделі протяжних згустків темної матерії одержано автокореляційні функції кривих блиску залежно від частки згустків в загальній оптичній глибині мікролінзування. Перевірено вплив розміру згустку та різного зовнішнього зсуву в багаточастинковій гравітаційно-лінзовій системі. Показано, що поведінка автокореляційних функцій залежно від оптичної глибини згустків має немонотонний характер.

Исследована возможность преодоления границы эффективного применения методов накопления фаз фурье-компонентов. Предложено использовать для наблюдения инструмент с составной апертурой. Показано, что при этом граница отодвинется во столько раз, во сколько размер субапертуры меньше характерного размера атмосферных неоднородностей. На компьютерной модели продемонстрированы результаты обработки с помощью метода накопления полных фаз последовательности интерферограмм, полученных с помощью многолучевого интерферометра.

Індекс рубрикатора НБУВ: В676-8 + В631.41

Рубрики:

Зоряні скупчення

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У межах пошуку ефективних способів формування зображення та його подальшої обробки, що дозволили б наблизитися до дифракційної межі розділення інструмента, виконано дослідження деяких з існуючих методів реконструкції зображення. Доведено, що при реконструкції зображення за його енергетичним спектром побудувати алгоритм регулярного вибору початкового наближення, яке приводило б до вірного результату, неможливо. На основі ітераційного алгоритму реконструкції функції за квадратом модуля її фур’є-образу вперше запропоновано метод реконструкції атмосферно-апертурної функції за спотвореним зображенням точкового об’єкта. Виконано теоретичний аналіз процесу руйнування інформації за астрономічних спостережень. Поставлено задачу оптимального з точки зору усунення впливу мультиплікативного атмосферного шуму накопичення сигналу. Побудовано алгоритм відстежування фази фур’є-компонент та запропоновано новий метод накопичення фаз - метод накопичення повних фаз. Виявлено межі його ефективного застосування за спостереженя за допомогою телескопа та багатопроменевого інтерферометра. В останньому випадку винайдено новий спосіб формування зображення, більш ефективний за існуючі.

В рентгеновском диапазоне частот исследованы нарушения статистической устойчивости излучения трех астрофизических объектов: GRS 1915+105, Cygnus X-1 и PSRJ 1012+5307. Результаты исследования указывают, что излучение источника GRS 1915+105 носит статистически устойчивый характер на протяжении примерно месяца, Cygnus X-1 - на протяжении недели, а пульсара PSR J1012+5307 - на протяжении не менее полутора десятка лет.

Обсуждена возможность построения гравитационно-волнового детектора как пассивного пеленгатора источников низкочастотного гравитационного излучения двойных релятивистских астрофизических объектов-двойных пульсаров типа PSRаJ0737-3039.

Обговорено можливостi створення гравiтацiйно-хвильового детектора як пасивного пеленгатора джерел низькочастотного гравiтацiйного випромiнювання подвiйних релятивiстських астрофiзичних об'єктiв - пульсарiв типу PSR J0737-3039.

Possibility of construction of the gravitation-wave detector as passive direction finder for a source of low-frequency gravitational radiation from double relativistic astrophysical objects - double pulsars of type PSR J0737-3039 is discussed.

Уточнена формула, связывающая частоту воспринимаемого излучения со скоростями движения источника и приемника. Использован подход классической механики (теория относительности отрицает существование среды распространения волн). Показана тесная связь эффекта Доплера с запаздыванием сигналов от удаленных источников и наблюдаемым "временем" источника.

Зазначено, що події з великим підсиленням (ПВП) є звичайним явищем у позагалактичних гравітаційно-лінзових системах (ГЛС), де спостерігають декілька зображень віддаленого квазара на тлі галактики, що знаходиться на передньому плані. Протягом ПВП відбувається значне збільшення яскравості в одному з зображень квазара. Грігер, Кайзер і Рефсдал запропонували використовувати ПВП для вивчення центральних областей квазара в ГЛС. Досліджено пов'язані з цим питання, що стосуються ідентифікації різних типів джерела на базі спостережень ПВП. Порівняно результати числових моделювань кривих блиску для того, щоб оцінити можливість відрізнити моделі джерела в ГЛС. Запропоновано наближені схеми для розв'язання рівняння лінзи в околі каустики - складки. Результати використано для одержання коефіцієнтів підсилення, що враховують поправки високого порядку для моделей гаусівського та степеневого джерела, а також джерела з потемнінням до краю.

Описано будову та роботу фотоспектральної системи, розробленої і створеної для використання на борту міжнародної космічної станції у межах космічного експерименту "Ураган". Наведено розрахунки оптичних параметрів і результати лабораторних випробувань фотоспектральної системи, вимірювань її характеристик і калібровок.

Представлены результаты многоцветной фотометрии изображений гравитационно-линзовой системы Q2237+0305, полученных в 2001 - 2008 гг. с помощью 1,5-метрового телескопа АЗТ-22 (гора Майданак, Узбекистан). Приведено краткое описание использованного метода фотометрии. Сравнение результатов фотометрии с данными программы OGLE позволило получить редукционное соотношение между этими рядами данных. Выполнены оценки погрешностей фотометрии и показано, что погрешность фотометрии OGLE оказывается лишь немного меньше погрешностей наших измерений. Получены количественные оценки соотношения между вариациями блеска в системе Q2237+0305, обусловленными раздельно событиями микролинзирования и внутренней переменностью источника.

The interpretation of hyperspectral space images based on the textural and spectral characteristics of studied objects is examined. It is suggested to perform the interpretation using a spectral shift function along the electromagnetic radiation wavelength as an integral indicator of the spectral characteristics of urbanlandscape elements.

Здійснено моделювання траєкторії центру яскравості (ЦЗЯ) та кривих підсилення зображень джерел з різними розподілами яскравості, мікролінзованих лінзою Чанга - Рефсдала та двома точковими масами з фоновим полем (зсувом) та неперервною матерією на промені зору (конвергенцією). Одержано траєкторії ЦЗЯ та криві підсилення залежно від траєкторії джерела, зсуву та конвергенції для лінзи Чанга - Рефсдала. Проаналізовано точність відновлення параметрів гравітаційно-лінзових систем (ГЛС) за кривими блиску з використанням асимптотичних співвідношень для підсилення в околі каустики. Обчислено параметри подій з великим підсиленням в ГЛС "Хрест Ейнштейна" за кривими блиску, виміряними групами OGLE та GLITP. Змодельовано ефект захоплення позагалактичної системи відліку (СВ) внаслідок слабкого гравітаційного мікролінзування позагалактичних джерел масами Галактики. Вплив тіл Сонячної системи на координати таких джерел враховано шляхом побудови релятивістських СВ у наближенні слабкого гравітаційного поля.

  Скачати повний текст

Описано комплексні спостереження в межах місії КОРОНАС-Ф, націленої на вивчення активних явищ у сонячній короні. Наведено основні риси таких експериментів: спектроскопія XUV-зображень з високим часовим і просторовим розділенням; спектроскопічні вимірювання в рентгенівському діапазоні; спектрофотометричні дослідження в рентгенівському та гамма-діапазоні; дослідження сонячних космічних променів. Обговорено та проаналізовано деякі нові спостережені дані про структуру та динаміку спалахів і про нестаціонарні явища на Сонці.