Увагу присвячено дослідженню термодинамічних властивостей оксигено- та нітрогеновмісних гетероциклічних сполук, які володіють широким спектром фармакофорних властивостей та їх розчинів у ряді органічних розчинників. Проведено комплексне термодинамічне дослідження індивідуальних речовин та їх розчинів за результатами якого визначено: температурні залежності тисків насиченої пари; ентальпії сублімації випаровування та плавлення; ентальпії згорання та утворення у конденсованому стані; ентальпії утворення у газоподібному стані; температурні залежності розчинності у ацетонітрилі, етилацетаті, бензені, пропан-2-олі та пропан-2-оні; ентальпії та ентропії розчинення та змішування (сольватації). Запропоновано прості рівняння розрахунку змін теплоємності процесів сублімації та випаровування за 298 К, які значно простіші за відомі методи розрахунку, проте не поступається їм за точністю. За молекулярною масою речовини, температурою її плавлення та питомими величинами ентропії плавлення, які визначені для різних класів речовин, запропоновано рівняння розрахунку ентальпій плавлення. З використанням змін теплоємності та ентропії за процесу плавлення запропоновано рівняння перерахунку ентальпій плавлення до будь якої іншої температури. Проведено розрахунок термодинамічних параметрів досліджених речовин за адитивними схемами Бенсона, Лебедєва-Мірошніченка, Джобака, Круена, Домальського та Салмон. Поповнено адитивну схему Бенсона та Лєбедєва-Мірошніченка новими груповими внесками. Показано можливість розрахунку ентальпій сублімації за результатами диференційно-термічного та термогравіметричного аналізу. Адаптовано метод заміни фрагментів для розрахунку ентальпій утворення у конденсованому стані. Показано присутність надлишкових енергій, водневого зв’язку та диполь-дипольних взаємодій у досліджених речовинах. За результатами дослідження розчинності обраного ряду речовин у низці органічних розчинників розраховано ентальпії та ентропії розчинення та змішування. Показано присутність компенсаційного ефекту між ентальпіями та ентропіями змішування. Показано взаємозв'язок температури плавлення та її розчинності, за якою запропоновано рівняння для оцінки розчинності за температурою плавлення речовини.

Із використанням прецизійного бомбового калориметра спалювання В-08-МА експериментально визначено енергії згорання 5-(2-нітрофеніл)-фуран-2-карбальдегіду, 5-(2-нітро-4-метилфеніл)-фуран-2-карбальдегіду та 5-(2-нітро-4-оксиметилфеніл)-фуран-2-карбальдегіду На основі отриманих даних розраховано величини ентальпій згорання та утворення речовин у конденсованому стані. Наведено порівняльний аналіз експериментально визначених величин із теоретично розрахованими величинами за адитивними методами розрахунку.

Присвячено розробці способів одержання гетероциклів різних класів з арилфурановими фрагментами мультикомпонентними реакціями, використовуючи як вихідні реагенти 5-арилфурфуроли і 3-(5-арил-2-фурил)акролеїни, та вивченню властивостей одержаних сполук. Розширено межі застосування реакції Радзішевського (одержання полізаміщених імідазолів з арилфурановим фрагментом), Ганча (синтез заміщених 4-(5-арил-2-фурил)-1,4-дигідропіридинів), Біджинеллі (синтез 4-[5-арил-2-фурил]-2-оксо(тіоксо)-1,2,3,4-тетрагідропіримідинів), Ґрьобке (одержання похідних імідазо[2,1-b][1,3,4]тіадіазолу та імідазо[2,1-b]тіазолу), Угі–Дільса-Альдера (взаємодія ізонітрилу з ненасиченою кислотою, аміном [ароматичним або аліфатичним) та 3-(5-арил-2-фурил)акролеїнами]. Досліджено взаємодію заміщених 5-арилфуран-2-карбальдегідів з димедоном та 6-аміноурацилом і одержано конденсовані гетероцикли – 5-(5-арил-2-фурил)-5,8,9,10-тетрагідропіримідо[4,5-b]хінолін-2,4,6-тріони. З’ясовано, що 5-арилфуран-2-карбальдегіди реагують з подвійним надлишком димедону та ацетатом амонію з утворенням 3,3,6,6-тетраметил-9-(5-арил-2-фурил)-3,4,6,7,9,10-гексагідроакридин-1,8(2Н,5Н)-діонів. Розроблено спосіб синтезу 4,6-дизаміщених 2-аміно-3-ціанопіридинів чотирикомпонентною циклізацією – 5-арилфурфуролу, ароматичного кетону, малонодинітрилу і ацетату амонію. Показано, що 5-арилфурфуроли можна застосовувати для конструювання 2-аміно-7,7-диметил-5-оксо-4-(5-арил-2-фуран)-5,6,7,8-тетрагідро-4Н-хромен-3-карбонітрилів. Застосовуючи трикомпонентну циклізацію, розроблено способи синтезу похідних 7-аміно-5-[5-арил-2-фурил]-3,4-дигідро-1H-ізотіохромен-6,8-дикарбонітрил-2,2-діоксидів. Як реагенти використали альдегіди арилфуранового ряду, динітрил малонової кислоти та 3-оксотетрагідро-2H-тіопіран-1,1-діоксид. Розроблено загальну методику конструювання гібридних структур з фрагментами тіазоло[3,2-b][1,2,4]триазол-6-онів та імідазо[2,1-b][1,3]тіазол-3-онів трикомпонентною реакцією 5-арилфурфуролів чи 3-(5-арил-2-фурил)акролеїнів з хлороцтовою кислотою та меркаптоазолами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*723-604.2 + Р281.776 + Г261.11

Рубрики:

Загальна біологія

Ферментні препарати

Фуран, його гомологи та похідні

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Удосконалено методики отримання 6-гідроксиауронів та 4,6-дигідрокси-ауронів, що відкриває можливості для розширення структурної різноманітності синтетичних аналогів природних ауронів. Розроблено ефективну методику синтезу 2'- та 4’-карбоксиауронів, що містять різноманітні замісники в положенні С-6 бензофуранонового ядра. Досліджено умови амінометилювання ауронів за участю аміналей, первинних амінів, у тому числі аміноспиртів, та природного алкалоїду цитизину, що дало змогу синтезувати широкий спектр нових основ Манніха ауронів. Установлено можливість протікання біс-амінометилювання 6-гідроксиауронів. Показано можливість використання синтезованих основ Манніха ауронів як прекурсорів для синтезу 6-ацетокси-7-ацетоксиметилауронів та 6-гідрокси-7-метоксиметилауронів. Установлено можливість термічної генерації орто-хінон метидів з основ Манніха ауронів та досліджено їх застосування як гетеродієнів в реакції Дільса-Альдера з оберненими електронними вимогами, в результаті чого було отримано похідні нових полігетероциклічних систем на платформі ауронів. Запропоновано підходи до поєднання метиленовим лінкером ауронового фрагменту з фрагментами 6-заміщених хромонів та деяких нітрогеновмісних гетероциклів. Серед синтезованих ауронів та їх похідних було знайдено сполуки, що проявляють антинеопластичну та антиоксидантну активність.

Синтезированы новые хиральные трифторсульфураны из оптически активных (S)-2-(этоксидифторметил)- и (S)-2-(изопропоксидифторметил)пирролидинов. Реакцией этих трифторсульфуранов с рацемическими этиловым эфиром молочной кислоты и метил(фенил)-фосфиновой кислотой получены хиральные фторпроизводные с невысоким энантиомерным избытком.

Методом бомбової калориметрії спалювання визначено енергії згоряння сполук та розраховано стандартні ентальпії утворення в конденсованому стані. Ефузійним методом Кнудсена досліджено температурні залежності тисків насиченої пари сполук та розраховано ентальпії сублімації. Дериватографічним методом аналізу визначено ентальпії плавлення та випаровування. Досліджено температурні залежності розчинності сполук в органічних розчинниках, розраховано ентальпії та ентропії розчинення. Здійсено перерахунок ентальпій фазових переходів до 298К, розраховані ентальпії утворення досліджених сполук в газоподібному стані. Експериментальні значення ентальпій випаровування порівняно з теоретично розрахованими за схемою Лєбєдєва-Мірошниченка, а значення ентальпій утворення в газоподібному стані зіставлені з відповідними, розрахованими за адитивною схемою Бенсона. Пояснено розбіжності між вищезазначеними величинами. Проведено аналіз взаємного впливу замісників у дизаміщених похідних бензену та запропоновано поправки у схему Бенсона на ізомеризацію. Детально проаналізовано термодинамічні властивості дизаміщених нітропохідних бензену та виявлено залежності між характеристиками сполук та взаємним положенням замісників. Запропоновано рівняння, за якими можна розраховувати невідому властивість одного ізомеру за наявності відповідних величин для двох інших. Розраховано ентальпії сольватації досліджених сполук в обраних органічних розчинниках та проведено аналіз впливу природи розчинника та розчиненої речовини на величини ентальпій сольватації.

Увагу приділено синтезу та дослідженню фотохромних властивостей молекулярних перемикачів на основі діарилетенів та азобензенів і встановленню структур нових сполук. Розроблено синтетичний підхід до раніше невідомого фотохромного діфурилетену з двома формільними групами. Конденсація біс(форміл)діфурилетену з різними CH-кислотними сполуками та його взаємодія з похідними тіосемікарбазиду та фосфонієвими солями призвели до утворення продуктів із подовженою пі-системою, які були застосовані як об'єкти для молекулярної електроніки. Біс(метилтіо)азобензен виявив фотохромні властивості у стабільній конструкції електрод - молекула - електрод, у той час як набагато більш гнучкий біс(тіоетил)азобензен виявив дуже низьку провідність. Звуження циклоалкенового кільця молекулярних перемикачів на основі перфторциклобутену призвело до значного зростання квантового виходу циклореверсії фотохромних діарилетенів із пі-супряженими замісниками, тоді як у ацеталів біс(форміл)діфурилциклопентену і -бутену такого ефекту не спостерігалося. Синтезовано нові симетричні діарилетени на основі ізоксазолу та піразолу і змішані піразоліл-фурильні молекулярні перемикачі, досліджено їх фотохромізм у розчині. Біс(оксазоліл)перфлуороциклопентен розкладається під дією УФ-опромінення, у той час як піразоловмісні діарилетени виявляють оборотній фотохромізм. Діарилетени зазнають несподіваного, невідомого раніше перетворення під дією нуклеофільних основ. Ретельне виділення продуктів реакції та визначення їх структури дозволило однозначно їх ідентифікувати. Нові похідні семичленного карбоциклу з анельованими гетероциклічними фрагментами утворилися в результаті депротонування метальної групи і подальшої атаки карбаніону на сусіднє гетероциклічне кільце відповідного діарилетену. Структури найважливіших представників синтезованих сполук підтверджено даними рентгеноструктурних досліджень (13 прикладів).

За допомогою ефузійного методу Кнудсена визначено температурну залежність тиску насиченої пари оксиму фурфуролу, за якою розраховано ентальпію сублімації. Енергію згорання речовини визначено в клориметрі з ізотермічною оболонкою та статичною калориметричною бомбою. Одержані дані надали можливість розрахувати ентальпії утворення оксиму фурфуролу в твердому і газоподібному станах. Розраховано ентальпію згорання оксиму фурфуролу за допомогою програми Gaussian-09. Ентальпію утворення сполуки в газоподібному стані розраховано за адитивною схемою Бенсона. Знайдено невідомий інкремент, необхідний для розрахунку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.21 + Г261.11

Рубрики:

Тіофен, його гомологія та похідні

Фуран, його гомологи та похідні

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Трикомпонентною циклоконденсацією 5-арилфурфуролів з 1,3-циклогександіоном або димедоном та 6-аміноурацилом за умов реакції Ганча одержано неописані раніше похідні дигідропіримідинового ряду з арилфурановими фрагментами.

Методом диференційно-термічного аналізу визначено термодинамічні параметри процесу плавлення та випаровування 5-(2-нітрофеніл)-фуран-2-карбальдегіду, 5-(3-нітрофеніл)-фуран-2-карбальдегіду, 5-(4-нітрофеніл)-фуран-2-карбальдегіду, 5-(2-нітро-4-метилфеніл)-фуран-2-карбальдегіду, 5-(4-метокси-2-нітрофеніл)-фуран-2-карбальдегіду, 5-(2-метил-4-нітрофеніл)-фуран-2-карбальдегіду, 5-(2-метокси-4-нітрофеніл)-фуран-2-карбальдегіду. Виявлено відносну стабільність зміни питомої ентропії для 5-арилфуран-2-карбальдегідів та доведено можливість її використання для розрахунку ентальпії й ентропії плавлення для сполук, що містять одночасно бензольне та фуранове кільце.

Измерены константы скорости реакций отрыва атома водорода фталимид-N-оксильным радикалом от C-H связей гидроксиметильной и альдегидной групп фурановых соединений - 2,5-дифурфурилового спирта, 5-гидроксиметилфурфурола и 2,5-диформилфурана. Показано, что в условиях каталитического радикального окисления гидроксиметильная группа в фурановом кольце является значительно более реакционноспособной по сравнению с альдегидной.

Синтезовано фурфурилоксипропілциклокарбонат (ФОПЦК) із фурфурилгліцидилового етеру та вуглекислого газу. Реакцію карбонізації проведено як під тиском, так і за атмосферних умов за присутності амонієвих і фосфонієвих солей. Досліджено кінетичні закономірності синтезу та визначено фізико-хімічні константи ФОПЦК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.11-25

Рубрики:

Фуран, його гомологи та похідні

Шифр НБУВ: Ж14063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.11-1

Рубрики:

Фуран, його гомологи та похідні

Шифр НБУВ: Ж69408 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Трикомпонентною циклоконденсацією 5-арилфурфуролів з ацетооцтовим естером, ацетилацетоном і сечовиною чи тіосечовиною одержано ряд похідних 3,4-дигідропіримідин-2-ону (тіону).

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.11-273.6 + Г223.78

Рубрики:

Фуран, його гомологи та похідні

Омилення (гідроліз), аміноліз та ін.

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одержано нові представники гетерилтрифторосульфуранів: піридил-2-, 1-оксипіридил-2- та піримідиніл-2-трифторосульфурани. Встановлено, що напрямок взаємодії гетерилсульфенілхлоридів з фторидом калію за відсутності хлору суттєвою мірою залежить від природи гетероароматичного радикала біля атома сірки. Показано, що взаємодія арил- та бензопазоліл-2-трифторосульфуранів з N-триметилсилілдіалкіламінами супроводжується утворенням S-арил- та S-(бензотіазоліл-2)-S-(діалкіламіно)дифторосульфуранів. Визначено, що одержані сполуки є нестійкими та розкладаються за нормальних умов. Встановлено, що продуктами реакції арилтрифторосульфуранів з N-триметилсилілізоціанатом є фтороангідриди ариліміносульфінових кислот. Розроблено зручний метод синтезу фтороангідридів діалкіламідосульфоксилової кислоти, який базується на реакції фториду калію з хлорангідридами діалкіламідосульфоксилової кислоти.

Розширено межі застосування реакції Меєрвейна для синтезу арилфуранових сполук. Вперше досліджено взаємодію фуран-3-карбальдегіду з арендіазонієвими солями та показано, що відбувається арилювання у положення 2 фуранового ядра. Вперше вивчено взаємодію 2-метил-3-фуран- та 2,4-диметил-3-фуранкарбонових кислот і їх естерів з солями арендіазонію та з'ясовано, що арилювання проходить у положення 5 фуранового циклу. Розроблено спосіб синтезу метилового естеру 5-бром-2-метил-3-фуранкарбованої кислоти та встановлено, що він добре арилюється арилборними кислотами за реакцією Сузукі. Розроблено методи одержання нових гетероциклічних сполук з арилфурановими фрагментами та сполук з новими ансамблями гетероциклів.