Індекс рубрикатора НБУВ: Д391.43 + Д59(45УКР)39

Рубрики:

Структурні елементи платформ

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Згідно з даними, одержаними під час досліджень, проведених Інститутом геофізики НАН України, геодинамічні процеси на основі механізмів тектоніки плит чітко виявляються на дослідженій території, починаючи з неоархею. Для еоархею і мезоархею характерні швидше за все плюмтектонічні механізми. Сучасна структура Українського щита остаточно сформувалася між 1,80 і 1,70 Ga одночасно з утворенням мікроконтиненту Сарматія, його об'єднанням з Фенноскандією і Волго-Уралією у континент Балтика на фоні утворення суперконтиненту Пангея-I. У дискусійному порядку розглянуто геодинамічні процеси в мезо-неопротерозої і ранньому палеозої. Показано, що аж до середнього девону вони були зосереджені головним чином у західній частині України на території сучасних Карпат і Волино-Подільської плити. Ці процеси призвели до утворення Волино-Поліського прогину (середній рифей), Галиційсько-Білостоцького басейну (пізній рифей), що з'єднував океани Прототетіс і Протояпетус на захід від Балтики, формування на його місці орогену Пракарпат (венд), утворення Дністровського перікратона (пізній венд), що закінчувався на південному заході Передгалиційським передгірним прогином, зоною TESZ і морем Торнквіста. Незалежне вивчення відкладів венду України за допомогою палеомагнітних і тектонофізичних методів показало, що у цей період віртуальна вісь обертання Землі була орієнтована субпаралельно сучасним широтам. Активізація геодинамічних процесів на решті території України почалась у девоні після формування суперконтиненту Євроамерика: утворення Донбаського відгалуження океану Палеотетіс і Прип'ятсько-Дніпровсько-Донецького рифтогену з можливою субокеанічною корою (пізній девон); відділення від Східноєвропейської платформи Мізійської, Скіфської і Туранської мікроплит і перетворення їх в терейни Палеотетісу; об'єднання Гондвани з Лавразією і утворення суперконтиненту Пангея (перм - тріас). Палеомагнітне вивчення пермських і тріасових дайкових комплексів східної частини Українського щита надало змогу вибрати між двома моделями Пангеї (A і B) модель A (вегенерівську). У мезозої-кайнозої активні геодинамічні процеси зосередилися в альпійському обрамленні Східноєвропейської платформи: утворення океану Мезотетіс і його західної частини Альпійського Тетісу (середній тріас); розкриття Таврійського басейну (середній тріасірання юра), його закриття і формування складчастості порід таврійської серії у Північній Добруджі і Західному Криму (середня юра); розкриття Західночорноморського (пізня крейда) і Східночорноморського (еоцен) басейнів; закриття океанів Альпійського Тетісу, рух на схід мікроплит Алькапа і Тіссія-Дакія та формування дуги Карпатського орогену (пізня крейда - неоген); колізійний процес у Кримсько-Чорноморському регіоні у варіанті двоярусної тектоніки плит і підняття Гірського Криму (пліоцен - теперішній час). Згідно з одержаними даними, механізми палеогеодинаміки і сучасної геодинаміки і плито- і плюмтектоніка - цілком адекватно пояснюють усі геологічні та геофізичні явища, які спостерігаються в природі, особливо ті, що встановлені у другій половині XX і в XXI ст.

Проаналізовано сучасні дані з різних галузей знань, показано структуру сучасної екології та види моніторингу. Висвітлено правові положення про екологічну експертизу та науковий супровід надрокористування. Розглянуто питання формування й еволюції планети Земля згідно з теорією літосферних плит і ймовірного впливу ортогенезу на ці процеси, а також походження та розвиток життя. Досліджено клімат Землі та причини його змін. Висвітлено формування та геологічний розвиток земної кори і, зокрема геодинаміку Карпатського регіону, напруження земної кори та можливість прогнозування землетрусів. Приділено увагу моніторингу й охороні гідросфери землі та морського середовища під час видобутку вуглеводнів.

На основі термодинамічного аналізу геологічної будови, PT-умов в земній корі та сил, що зумовлюють дрейф тектонічних материкових та океанічних плит, представлено фізико-хімічні закономірності еволюції геосфер. Ці переважно космічні сили пов'язані з обертанням Землі навколо своєї осі, із силами поверхневої гравітації Землі, Сонцем та Луною, а також із сусідніми плитами. В екваторіальних широтах сили обертання перевищують сил тяжіння на поверхні Землі і зміщують плити до екватора. Найстійкіший материк - Африка, який пов'язаний з максимальним притяганням до Сонця у перігелії еліптичної орбіти Землі, тому дрейф плит по поверхні Землі йде від Африки до Тихого океану. Тектоніка плит перш за все залежить від пластичності їх підошв, які в археї були магматичними, а з фанерозою охололи з формуванням пластичних тальк-серпентинітових підошв, унаслідок чого у фанерозої, особливо з юри, активізується плитовий мобілізм, про що свідчить приуроченість землетрусів до меж плит. Рухливі зони осадонагромадження під час еволюції стають складчастими системами, які значно меньші за площиною, що також свідчить про тектоніку плит. Океанічні плити мають невелику товщину, але значний температурний градієнт, тому з мезозою в них з мантійного ультрабазиту виплавляються базальтові магми, конвекція яких сприяє дрейфу та спредингу океанічних плит по магматичній підошві та материкових плит по тальк-серпентинітовій підошві від серединно-океанічних рифтів. Так відкриваються Атлантичний та Індійський океани і закривається Тихий океан. На Марсі в докембрії була активна і подібна земній тектоніка плит, які переважно розміщувалися в екваторіальній зоні, а також плита на південному полюсі. З тектонікою плит пов'язано багато проблем земної кори, мантії, корисних копалин, гідросфери, вулканізму, землетрусів, атмосфери, біосфери, палеокліматології та екології.

Привлечение плюм-тектонического механизма позволило с новых позиций оценить роль геодинамических факторов, связанных с рифтингом и эволюцией Черноморской мегавпадины. Обосновано существенное различие в механизмах образования ее главных структурных единиц - западной и восточной впадин. А именно: первопричиной рифтогенеза западной впадины является подъем астеносферного диапира, приводящий к трехлучевому растяжению отдельных участков земной коры Скифской плиты. Механизм образования восточной впадины предусматривает раздвиг, т.е. разрыв сплошности коры и литосферы Эвксинской субконтинентальной плиты. В результате расчетов темпов осадконакопления установлено, что начало рифтогенеза и формирование непосредственно западной впадины приходится на поздний мел, а погружение в зоне восточной впадины началось в эоцене.

Цель исследований - вопросы вычисления глубины залегания кристаллического фундамента, выяснения его структурного положения по отношению к поверхности мезозоя и закономерности распределения вулканогенных образований в Евлах-Агджабединском прогибе (ЕАП) Азербайджана. Использованы данные грави- и магниторазведки, позволяющие построению регрессионных уравнений для вычисления глубины залегания фундамента и построения пространственного положения вулканогенных образований. Построена новая структурная схема кристаллического фундамента по ЕАП. Установлено, что наиболее опущенная часть фундамента смещена к югу на 20 км по сравнению с предыдущей схемой. По вновь построенной схеме на западе прогиба по фундаменту установлен глубинный разлом с большой амплитудой, соответствующий глубинным разломам по мезозою, выявленной сейсморазведкой МОГТ. Проведено сравнение структурного положения поверхностей кристаллического фундамента и мезозойского комплекса отложений, изучено пространственное положение вулканогенных тел развивающихся, в основном, между этими поверхностями. Установлено, что структурное положение фундамента и мезозоя в некотором виде повторяются, а вулканогенные образования развиты в бортовых частях прогиба. Распределение эффузивных образований в локальном ареале дает основание считать, что в Куринской впадине и смежных с нею территориях в мезозое были выполнены, главным образом, отложениями в осадочной фации с обильным содержанием в них органических веществ, т.е. тех исходных материалов, необходимых для образования углеводородов. Предполагается наличие ловушек нефти и газа под мощными слоями вулканического происхождения. Выявлено, что построить единую корреляционную зависимость, позволяющую вычислить глубины залегания кристаллического фундамента по всему ЕАП не представляется возможным. Установлено, что на западной части ЕАП проходит глубинный разлом с большой амплитудой и западная часть приподнята на несколько километров.

Розроблено модифікований алгоритм визначення параметрів полюсу Ейлера і кутової швидкості обертання тектонічної плити із урахуванням безперервності і нерівномірності часових серій та щоденних розв'язків перманентних ГНСС станцій. За даними 27 перманентних ГНСС станцій Антарктиди за період 1996 - 2014 рр. визначено положення середнього полюсу Ейлера і кутової швидкості обертання плити та їх щорічні зміни. Встановлено взаємозв'язок зміни кутових швидкостей обертання Землі і Антарктичної тектонічної плити omega.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д391.43

Рубрики:

Структурні елементи платформ

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д391.43

Рубрики:

Структурні елементи платформ

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовані внутрішня будова, формації та етапи тектонічного розвитку Волинського палеозойського підняття - складної, контрастної і структури південно-західної частини Східноєвропейської платформи, що має довготривалий розвиток.

Розглянуто історію виникнення гіпотези тектоніки плит на континентах, океанах і в перехідних зонах та її застосування. Показано протиріччя гіпотези основним фактам геологічної історії та геофізичним даним стосовно цих регіонів.

На підставі варіаційної скінченноелементної методики проведено комп'ютерне моделювання повільних субгоризонтальних рухів Західночорноморської западини (ЗЧЗ), а також еволюції її теплових полів з моменту підходу до нижніх меж її консолідованої кори серії найпотужніших астенолітів (других квантів тектонічної дії (КТД)) близько 60 млн років тому до сучасного геологічного періоду. Згідно із загальним аналізом результатів моделювання, сумісна дія усіх розглянутих факторів механічного та теплового впливу КТД на відповідних етапах геологічного розвитку ЗЧЗ цілком імовірно могла привести до утворення її сучасної структури кори.

Наведено результати дослідження гравітаційного поля та топографії океану Антарктики супутниковими методами. Викладено методики побудови моделі гравітаційного поля, гравіметричного квазігеоїда та аномального потенціалу Антарктики, які розробили автори. Досліджено деформації земної кори Антарктичного півострова та території геодинамічного полігону Української антарктичної станції "Академік Вернадський". За даними багаторічних GNSS-вимірів та геологогеофізичних даних подано геологічну інтерпретацію кінематики та деформацій земної кори Антарктиди, створено геодинамічні моделі глобального, регіонального та локального рівнів. Використано результати супутникових вимірів, які виконали працівники Інституту геодезії Національного університету "Львівська політехніка" у межах 8-ої та 10-ої Українських антарктичних експедицій.

Освітлено глибинну будову Карпатського регіону України з позицій глобальної тектоніки. За даними геофізичних досліджень по регіональних профілях виявлено кімберлітову формацію тектоно-магматичної активізації та сейсмофокальну зону герцинського тектогенезу. На противагу існуючим поглядам одержані дані вказують на підсовування Західно-Європейської мікроплити під Східно-Європейську плиту. В світлі викладеного проаналізовано перспективи нафтогазоносності регіону.

Построена геодинамическиа схема долговременного развития земной коры на основе моделей тектонических плит по данным GPS-измерений. Обоснована возможность многократного образования за время существования Земли суперконтинента типа Пангея.

Рассмотрены вопросы изучения современного напряженно-деформированного состояния верхней части земной коры во внутриплитных условиях. Исследования нацелены на усовершенствование прогноза катастрофических проявлений горного давления на рудниках. Связанные с этим проблемы обсуждены на примере Амурской литосферной плиты, где эксплуатируется несколько удароопасных рудных месторождений. Обозначены реальные пути достоверного учета региональной составляющей при прогнозе динамических явлений.

Рассматриваются вертикальный разрез строения Земли вдоль границы Антарктической плиты, а также карты латеральных сечений распределения плотностных неоднородностей на различных глубинах. Аномалии плотности рассчитаны с использованием гармонических коэффициентов гравитационной модели геоида EGM96. Особенности взаимодействия между Антарктической плитой и другими литосферными плитами на протяжении более чем 40 000 км показаны на ортогональных по отношению к границе разрезах. Два тела (плюмы) доминируют в мантии Антарктического региона. Менее плотные массы поднимаются с глубины 2800 км и затем на глубине 200 км разделяются на три отдельных ветви в районах Австралийско-Антарктического Несогласия (ААН), моря Росса и плиты Наска. Плотные массы погружаются от поверхности подобно субдукционным слэбам и концентрируются на глубинах 60 и 280 км. Обнаружено, что разуплотнённые разогретые массы проникают в более холодную океаническую кору и литосферу в области ААН и хребта Наска.

Розроблено теоретичні засади та методики диференціації кінематичних тектонічних плит на складові, утворені під дією внутрішніх і зовнішніх сил, за результатами супутникових геодезичних вимірів. Виконано диференціацію кінематики Антарктичної тектонічної плити. З урахуванням даних опрацювання повторних циклів GSP-вимірів визначено компоненти відносних деформацій земної кори для території Антарктичного півострова та розроблено гемодинамічну модель тектонічного розлому, який знаходиться у даному районі.

Изложена методика определения координат полюса Эйлера и угловой скорости вращения тектонической плиты на основании линейных скоростей смещений перманентных GPS-станций, а также методика дифференциации векторов скоростей смещений перманентных GPS-станций согласно принципу Коши - Гельмгольца. Исследована кинематика антарктической тектонической плиты и выполнена геологическая интерпретация полученных результатов.

The conception of the uplift model construction of high-angled flanks that belong to highamplitude uplifts and structures is the result of studying and generalizing conditioned seismic sections; it clears new possibilities for prospecting oil and gas reservoirs in under-uplift and under-thrust zones of the central sunken part of the DDD sedimentary basin.