Дисертацію присвячено питанням теорії, історико-географічному аналізу, районуванню і оптимізації антропогенних ландшафтів. Обгрунтовано періодизацію історії комплексних природничих досліджень природи території Правобережної України, становлення на їх основі антропогенного ландшафтознавства. Проведено класифікацію антропогенних ландшафтів, досліджено їх структуру, взаємозв'язки, зональні типи і регіональні структури. Складено схему природно-господарського районування, зроблено прогноз розвитку і розглянуто можливості оптимізації антропогенних ландшафтів Правобережної України на наступні 10 - 15 років.

Мета роботи - розкрити зміст методів геоінформаційного картографування ландшафтів (базовий масштаб 1:1 000 000) для визначення перспективних об'єктів і територійякекладових природоохоронної мережі, зокрема за умов високого рівня антропогенної трансформації природи регіону дослідження - степової зони України. Застосовано нові підходи до моделювання структури сучасних ландшафтів на основі методології виділення екологічних територіальних одиниць (ELU) з використанням відкритих наборів геопросторових даних. На основі змодельованої структури сучасних ландшафтів уточнено ступінь антропогенних змін ландшафтних комплексів степової зони. Враховано суттєвий критерій оцінювання території для заповідання - ландшафтне різноманіття, важливість збереження якого відзначена в низці міжнародних документів. Для його визначення у контексті оцінки територій з позицій їх значущості для заповідання на регіональному рівні запропоновано використовувати ландшафтні метрики, що відносяться до групи метрик різноманіття. Результати геоінформаційного аналізу ландшафтів стали основою укладання схеми мережі потенційних для заповідання територій та об'єктів степової зони України у межах адміністративних областей, а також зони пріоритетного та перспективного заповідання.

Обгрунтовано конструктивно-географічні засади та запропоновано практичні рекомендації щодо оптимізації територіальної структури і функціонування регіональних ландшафтних парків на прикладі РЛП "Зарваницький". Досліджено структуру земельних угідь РЛП та прилеглої території, оцінено їх стан та обгрунтовано систему оптимізаційних заходів. Складено картографічні моделі оптимізації земельних угідь і функціонального зонування, запропоновано заходи щодо покращення менеджменту РЛП "Зарваницький".

Удосконалено теоретико-методологічні основи дослідження регіональних парадинамічних антропогенних ландшафтних систем (РПДАЛС). Представлено класифікацію парадинамічних і парагенетичних зв’язків, типологію та класифікацію РПДАЛС, визначено ієрархічну систему їх таксономічних структур. Проаналізовано особливості структури та розвитку промислових парадинамічних антропогенних ландшафтних систем, висвітлено їх парадинамічні зв’язки. Визначено джерела та параметри забруднення навколишнього середовища у межах промислових ПДАЛС. Виявлено особливості розвитку, функціонування та структури водогосподарських парадинамічних антропогенних ландшафтних систем. Проведено аналіз парадинамічних зв’язків, ландшафтної структури, виявлено особливості забруднення у межах селитебних ПДАЛС. Запропоновано формувати екомережу як природоохоронну парадинамічну антропогенну ландшафтну систему ключових, сполучних, відновлювальних і буферних територій, екотехнічних розв’язок та інтерактивних елементів. У структурі парадинамічного антропогенного ландшафтного хоріону регіональної екомережі Вінницької області виділено та охарактеризовано національні природні ядра, регіональні центри біорізноманіття, національні та регіональні екокоридори, зони потенційної ренатуралізації та буферні зони. Розроблено проекти природоохоронних парадинамічних антропогенних ландшафтних систем локальних екомереж Жмеринського, Могилів-Подільського та Мурованокуриловецького районів, регіональної екомережі Вінницької області.