Проведено цитогенетичний аналіз меристематичних клітин первинних коренів озимої пшениці, насіння якої піддано впливу радіоактивних ізотопів пилуватої фракції відвалів Інгульської та Смолінської шахт, а також грунту, взятого з промислової зони і хвостосховищ накопичення відходів переробки уранової руди. Виявлено істотне збільшення частоти хромосомних аберацій, серед яких переважали ацентричні фрагменти та дицентричні мости. Радіоізотопи пилуватої фракції відвалів Смолінської шахти спричинювали появу клітин із відстаючими хромосомами, що свідчить про можливість індукування геномних мутацій. Зважаючи на реальність вільного перенесення радіоактивно забрудненого пилу вітром, уранодобувна промисловість може становити генетичну загрозу і на прилеглих до промислової зони територіях.

Наведено загальну характеристику біологічної ефективності впливу низькоінтенсивного опромінення на генетичний апарат живих організмів. Показано, що ряд нелінійних ефектів іонізуючого випромінювання в низькодозовому діапазоні може бути зумовлений залежністю інтенсивності його пошкоджуючої дії з активацією ним антиоксидантних, репараційних внутрішньоклітинних процесів, а також елімінацією пошкоджених клітин. Обговорено синергічну взаємодію радіації з іншими генотоксичними факторами у діапазоні низьких дозових навантажень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*441.226-638

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефекти хронічного низькоінтенсивного gamma-випромінювання індукції транспозицій P-елементів у мутантних за репарацією особин дрозофiли (mus101D1, mus205A1, mus304D1, mus308D5, mus309D3). Виявлено ген (mus309), що бере участь у репарації ушкоджень ДНК, індукованих як опроміненням, так і переміщеннями P-елементів, і гени репарації (mus205, mus304, mus308), що відповідають за відновлення генетичного матеріалу за дії якогось одного чинника. Встановлено важливу роль процесів постреплікативної та рекомбінаційної репарації, а також репарації дволанцюгових розривів ДНК у формуванні радіаційно-індукованих ефектів у особин, що зазнають транспозиції P-елементів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*440.224 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено генетичні наслідки хронічного опромінення рослин озимої пшениці в ближній зоні ЧАЕС через 25 років після аварії. Рівень мутаційної мінливості перевищує контрольні показники у 8,0 - 14,9 раза. Висока частота мутацій зберігається за умови зменшення потужності експозиційної дози в 6,9 раза (с. Копачі) й істотно не відрізняється від частоти мутацій, індукованих на територіях з найінтенсивнішлм радіонуклідним забрудненням (села Чистогалівка, Янів). Тому в міру поступового зниження рівня радіоактивного забруднення можна і в подальшому очікувати збереження високого мутагенного ефекту опромінення. Спектр типів мутацій переважно включає мутації за тривалістю вегетаційного періоду, довжиною стебла, морфологією колоса. Хронічне випромінювання радіонуклідних забруднень зони відчуження ЧАЕС можна використовувати в селекційній практиці при створенні форм із множинними мутаціями й подальшим пошуком серед них рідкісних комбінацій селекційно-цінних ознак.

Узагальнено та проаналізовано результати досліджень генетичних наслідків аварії на ЧАЕС, які надають уявлення про початкові мутаційні процеси, спричинені радіацією в окремих організмах і в природних екосистемах. Незважаючи на 30-річний поставарійний період і зниження дозових навантажень у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, мутаційна мінливість живих організмів продовжує залишатися на високому рівні. Підкреслено необхідність подальшого тестування на всіх рівнях організації генетичних наслідків забруднення довкілля радіонуклідами з урахуванням їх для прийдешніх поколінь.

Мета роботи - дослідити модифікацію радіаційно-індукованого ефекту свідка, спричиненого рентгенівським опроміненням периферичної крові людини in vitro, шляхом застосування антиоксидантного вітамінного препарату. Матеріал дослідження: лімфоцити периферичної крові людини. Проведено моделювання радіаційно-індукованого ефекту свідка in vitro в змішаних культурах лімфоцитів, опромінених в дозі 1 Гр, та неопромінених лімфоцитів крові осіб різної статі, GTG-забарвлення метафазних хромосом та їх цитогенетичний аналіз. Під час введення антиоксидантного препарату в змішану культуру перед культивуванням частота аберацій хромосом в клітинах-свідках статистично-достовірно не відрізнялась від контрольної (p >> 0,05). Висновки: використання антиоксидантного препарату (водорозчинні форми вітамінів E, C і A) в концентрації 40 мкг/мл модифікує радіаційно-індукований ефект свідка в неопромінених лімфоцитах периферичної крові людини за їх сумісного культивування з лімфоцитами, опроміненими в дозі 1 Гр. Антиоксидант запобігає розвитку вторинного оксидативного стресу в неопромінених клітинах, нівелює розвиток в них радіаційно-індукованого ефекту свідка та забезпечує збереження стабільності їх хромосомного апарату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*441.221.2 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*441.226-638

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Выполнено цитогенетическое обследование радиологов с различным стажем работы в сфере действия ионизирующего излучения. Предварительные данные указывают на то, что у радиологов со стажем работы свыше 1,5 года примерно в 70 % случаев регистрируется повышенный уровень хромосомных аберраций, в том числе дицентрики и транслокации (от 0,5 до 6,0 /100 метафаз). Это свидетельствует о лучевой нагрузке на геном обследованных профессионалов. Радиомитигаторы инозин и тималин снижают частоту радиационно-индуцированных аберраций хромосом при облучении в малых дозах до значений среднепопуляционного спонтанного уровня.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж69917 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Радіонуклідне забруднення біосфери набуло глобального характеру, досягаючи в окремих регіонах критичних рівнів. Численні дані свідчать про те, що сучасні уявлення радіаційної генетики неспроможні забезпечити прогноз усіх негативних наслідків впливу мутагену на організми. Віддалені генетичні наслідки дії радіації включають багаторівневу систему відповідних реакцій, що перебувають у складних причинно-наслідкових зв'язках, які важко передбачити. Опромінення у високих дозах спричиняє виникнення апоптозу, що призводить до загибелі пошкоджених клітин і компенсаторної проліферації тканини. При опроміненні в низьких дозах генетичні порушення можуть зберігатися і призводити до віддалених наслідків - зростання спадкової мінливості, зниження імунітету й адаптивних можливостей організмів, онкопатології, ослаблення потомства та підвищення їх смертності, пришвидшення старіння, зміни статевої пропорції в популяціях, віддаленої клітинної та ембріональної загибелі, геномної нестабільності, репродуктивної дисфункції, зміни радіочутливості. Пострадіаційна генетична нестабільність виявляється через декілька клітинних поколінь передачею потенційних пошкоджень генетичного матеріалу і може бути індукована завдяки механізму "ефекту свідка". Припущено, що нестабільність геному пов'язана із зниженням ефективності репаративного синтезу ДНК, а також виснаженням антиоксидантного потенціалу клітини. Генотипна і фенотипова варіабельність зростає не лише в результаті дії радіації, але й інших стресових чинників, що дозволяє надати універсальної, загальнобіологічної значущості подібним перебудовам геному. Радіоадаптація може бути зумовлена ініціацією малими дозами опромінення репарації пошкоджень ДНК, що можуть спричиняти репродуктивну загибель клітин. Також радіоадаптація може бути пов'язана з генетично детермінованими процесами, що призводять до репопуляційного заміщення пошкоджених чи загиблих клітин. Рівень виявлених адаптивних реакцій в органах і тканинах опромінених організмів спрямований лише на виживання окремих особин, а не на процвітання популяції в умовах підвищеної радіоактивності середовища існування. Вивчення механізмів, які дозволять зрозуміти мутаційні процеси, що виникають у віддалені строки після опромінення, відкриває нові можливості для розуміння віддалених генетичних наслідків і адаптивних процесів на стресові впливи за дії хімічних чинників. Підкреслено необхідність систематичного проведення генетичного моніторингу на територіях, що зазнали техногенного забруднення мутагенними чинниками за використання чутливих і надійних методів біотестування з врахуванням фенотипових, цитогенетичних і молекулярно-генетичних спадкових змін у низці прийдешніх поколінь.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*716-638 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Загальна зоологія

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж25640 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732.242 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Біологія людини

Загальна біологія

Шифр НБУВ: РА435459 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Явище адаптивної відповіді виражається у підвищенні стійкості біологічного об'єкта до високих доз мутагенів за умов попереднього впливу на нього цими (або іншими) мутагенами в малих дозах. Малі дози мутагена вмикають у живому об'єкті низку захисних механізмів, які одержали назву горметичних. Отже адаптивна відповідь і гормезис - це ланки одного ланцюга. Під радіаційним гормезисом розуміють загально позитивну дію рідкоіонізувального випромінювання у діапазонах низьких доз і низьких потужностей доз на біологічні об'єкти. Розглянуто феноменологію радіаційно індукованої адаптивної відповіді та радіаційного гормезису для біологічних об'єктів різних рівній організації, здійснено огляд існуючих теорій, які описують залежність "доза-ефект". Запропоновано гіпотезу, що пропонує один із механізмів формування радіаційної адаптивної відповіді клітин з урахуванням конформаційної структури хроматину. Проведено аналіз існуючих концепцій явища гормезису на основі моделювання молекулярних механізмів формування горметичних реакцій на низькодозові рідкоіонізвальні випромінювання. Розглянуто параметри, які можливо застосовувати для кількісного та графічного оцінювання феномену гормезису та запропоновано формулу для розрахунку коефіцієнта радіаційно індукованої адаптивної відповіді. Здійснено огляд математичних моделей, що описують радіаційний ризик виникнення генних мутацій і неопластичних трансформацій за низькодозового опромінювання когорт. Зроблено такі висновки: радіаційний гормезис і адаптивна відповідь загальновизнані як реальні та відтворювані біологічні явища, які слід віднести до дуже важливих феноменів еволюційно сформованого біологічного захисту живих організмів від дії іонізувального випромінювання. "Горметична модель" залежності "доза-реакція" робить набагато точніші прогнози відповіді живого об'єкта на опромінення (або на інші стресори) у зоні низьких доз, ніж "лінійна безпорогова модель". Остання може адекватно описувати реакції лише в області високих доз, а, отже, екстраполяційне моделювання біологічних реакцій із зони високих доз на низькі не є коректним.

Дисертація присвячена дослідженню генетичних наслідків забруднень природними й техногенними мутагенними чинниками навколишнього середовища та встановленню особливостей їх генотоксичної дії за характером фенотипних, цитогенетичних і молекулярно-генетичних спадкових змін у Triticum aestivum L. Встановлено, що через 25 років після аварії на ЧАЕС у зоні відчуження продовжується інтенсивний мутаційний процес, свідченням чого є підвищений рівень хромосомних аберацій та індуковані численні мутантні форми озимої пшениці. Мутагенна активність підвищеного радіаційного фону територій підприємств уранодобувної промисловості за показниками частоти цитогенетичних порушень і видимих мутацій не поступається ближній зоні відчуження ЧАЕС. Виявлено регіони України, де протягом 20 років зберігається високий спонтанний рівень цитогенетичних порушень в озимої пшениці. Встановлено можливість використання показника частоти хромосом, що відстають, і мікроядер як біоіндикатора інтенсивності забруднення навколишнього середовища хімічними мутагенами. Виявлено, що індуковані мутанти характеризуються найбільшим поліморфізмом за алельним складом локусу GU-2D. Доведено ефективність використання дії природних і техногенних мутагенних чинників навколишнього середовища для індукування поліпшених показників якості зерна пшениці при одночасному збереженні потенціалу врожайності вихідного сорту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361 + Е0*441.226-638

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Загальна біологія

Шифр НБУВ: РА442211 Пошук видання у каталогах НБУВ