Вивчено основні ультраструктурні зміни брижових лімфатичних вузлів щурів після 60-денного впливу загальної екстремальної хронічної гіпертермії на тлі фізичного навантаження. Виявлено незворотні наслідки, які виражаються стимуляцією загибелі лімфоцитів шляхом апоптозу, підсиленням макрофагальної реакції. Зміни, виявлені в посткапілярних венулах, перешкоджають продуктивній міграції лімфоцитів у системний кровообіг.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.12-638 + Е60*743.11-638

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: РА329245 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено зміни структурних елементів піднижньощелепних лімфатичних вузлів у разі підшкірної трансплантації кріоконсервованої плаценти. Встановлено компенсаторно-відновні процеси в регіональних лімфатичних вузлах за умов корекції гострого асептичного запалення слизової оболонки порожнини рота підшкірною трансплантацією кріоконсервованої плаценти. Одержано комплексну характеристику будови піднижньощелепних лімфатичних вузлів у разі введення кріоконсервованої плаценти у ранні та віддалені терміни після трансплантації кріоконсервованої плаценти. Уточнено роль регіонарної лімфоїдної тканини у реалізації відповіді організму на трансплантацію біологічно активних тканин. Розвинуто концепцію про доцільність використання кріоконсервованої плаценти перебігу запальних процесів і стимуляції імунної системи з метою активізації захисних механізмів організму.

Проведено експериментальні дослідження, в яких обгрунтовано застосування "Декаметоксину" та препаратів з плаценти людини - амніоцену і біоглобіну за новим призначенням як імуностимуляторів. Протимікробний препарат декаметоксин у дозах від 10 до 20 мг/кг, протизапальні препарати "Амніоцен" і "Біоглобін" є імунологічно безпечними, мають селективну здатність впливати на клітинну ланку імунної системи, а також чинять виразну стимулювальну дію на антитілогенез, що зумовлює доцільність їх використання як імуномодулюючих засобів. Показано протективну роль інтактних та активованих амніоценом і біоглобіном імуноцитів у разі синегнійної інфекції. Обгрунтовано ефективність використання декаметоксину, амніоцену та біоглобіну у разі експериментальної синегнійної інфекції.

Визначено особливості структурних змін брижових лімфатичних вузлів (БЛВ) у разі парентерального введення ксеногенної спинномозкової рідини (СМР). Наукове дослідження проведено на 144-х білих лабораторних щурах лінії Вістар з використанням морфологічних (описової макроскопії, органометричних методів, гісто- та цитоморфометрії, електронномікроскопічного методу) методів і способів статистичної обробки одержаних результатів, зокрема, методу дисперсійного двофакторного аналізу. Встановлено, що парентеральне введення СМР викликає значні морфологічні зміни на гістологічному та цитологічному рівнях БЛВ щурів, ступінь вираженості яких залежить від тривалості онтогенетичного періоду тварин-реципієнтів і кратності введення СМР. З'ясовано, що дані зміни відбуваються у лімфоїдному компоненті лімфатичних вузлів (специфічні зміни) та стромальних структурах і синусних просторах (неспецифічні зміни). Виявлено, що морфологічні зміни БЛВ у разі парентерального введення ксеногенної СМР тваринам раннього постнатального періоду характеризуються ознаками імунологічної супресії з активацією адаптаційних процесів. Зроблено висновок, що подібні зміни лімфатичних вузлів тварин періоду статевої зрілості свідчать про підвищення реактивності лімфатичного вузла як органу імуногенезу.

На підставі імунологічних досліджень показано динаміку, залежно від дози та тривалості введення, впливу клозаверму А на показники природної резистентності, а також відновлювальних властивостей організму білих щурів у ході вивчення токсичної дії препарату. Встановлено, що тривале введення препарату впливало на імунну систему, особливо у дозах, вищих за терапевтичну. Показано, що за 7-добового введення клозаверму А, незалежно від дози, зменшувалась ЛАСК на тлі активного функціонального стану БАСК, ФАН та ІФ, а при 14-добовому введенні препарату в дозах, вищих за терапевтичну (1/10 DL50), збільшувалася маса селезінки, підвищувалася ФАН і зменшувалася ЛАСК. На 21 добу реабілітації після 14-добового введення клозаверму А у тварин, яким вводили препарат у терапевтичній дозі, нормалізувалася маса селезінки та пройшли компенсаторні процеси, а за 28-добовий період при дозах, більших за терапевтичну, ще проявлялася післядія препарату, про що вказувало збільшення активності БАСК, ФАН та ІФ і зменшення ЛАСК.

За допомогою методу клітинного електрофорезу досліджено ранні зміни електрофоретичної рухомості (ЕФР) T-лімфоцитів селезінки миші, індуковані структурними аналогами аміксину дигідрохлоридом 4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 1) та дигідрохлоридом 2-метоксикарбоніл-4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 2). В інтервалі 0 - 2 год усі сполуки дозозалежно збільшили абсолютне значення ЕФР у порівнянні з контролем. Ці зміни були однотипними та відрізнялися лише кількісно. В інтервалі 2 - 4 год за наявності аміксину або сполуки 1 абсолютне значення ЕФР додатково збільшувалося, а за наявності сполуки 2, навпаки, зменшувалося. Показано, що протилежна спрямованість ефектів указаних сполук може бути зумовлена тим, що аміксин та сполука 1 індукують, а сполука 2 не індукує продукцію інтерферону в T-лімфоцитах in vitro. Одержані результати важливі для розуміння механізмів імуномодулювального ефекту аміксину та його структурних аналогів.

Наведено результати дослідження морфофункціонального стану селезінки 130-ти щурів-самців лінії Вістар. Встановлено, що маса селезінки максимально збільшувалася на 5-ту добу, збільшення параметрів лімфоїдного вузлика виявлялося на 5 - 7-му добу у разі введення кріоконсервованої плаценти. У разі введення останньої на тлі гострого асептичного запалення черевної порожнини маса максимально збільшувалася на 3-тю добу, а параметри лімфоїдного вузлика - на 7 - 10-ту добу. Гемомікроциркуляторне русло (ГМЦР) селезінки реагувало зменшенням значень середнього діаметру артеріол, збільшенням діаметрів капілярів і венул. Введення кріоконсервованої плаценти на тлі запалення сприяло швидкій реалізації судинної реакції і відновленню морфофункціонального стану ГМЦР селезінки на 14 - 21-шу добу спостереження.

Проведено комплексне морфофункціональне дослідження білої пульпи селезінки лабораторних щурів-самців після одноразового введення імуносупресивного препарату циклофосфану у високій дозі. Уперше за допомогою комплексу сучасних морфологічних методів дослідження одержано нові дані, які свідчать про те, що введення імунофану на фоні нормального функціонального стану імунної системи і після застосування циклофосфану викликає виражені зміни в структурі білої пульпи селезінки. Доведено наявність вираженого імуностимулювального ефекту імунофану на фоні експериментальної імуносупресії, викликаної введенням циклофосфану. Встановлено, що до кінця підсисного віку інтактних щурів відбувається активний розвиток паренхіми селезінки з формуванням її дефінітивної структури.

Визначено вплив імунофану та циклофосфану на показники органометрії та морфометрії органа, а також особливості будови лімфовузлів після корекції імунофаном імуносупресивного стану. Досліджено кількість ядер клітин на одиницю площі в усіх ділянках вузлів після використання імунофану, циклофосфану та корекції імунофаном циклофосфан-індукованих змін. Виявлено особливості ультрамікроскопічної будови лімфовузлів статевозрілих щурів після ізольованого введення імунофану та використання імунофану як коректора імуносупресивного стану. Проведено кореляційний аналіз морфометричних показників в усіх групах тварин.

Изучено влияние внутриутробного введения антигена - человеческого иммуноглобулина - на развитие центрального брыжеечного лимфоузла крыс в раннем постнатальном периоде онтогенеза. Исследования проведены на 110 крысах линии Вистар. Внутриутробное антигенное воздействие вызывает фазные изменения в развитии брыжеечного лимфатического узла и определяет ускоренное созревание его лимфоидных структур.

Изучен клеточный состав двенадцатиперстной кишки (ДПК) белых крыс линии Вистар от первых до шестидесятых суток после рождения. Показана возрастная динамика увеличения клеток слизистой оболочки ДПК в ее проксимальном и дистальном отделах. Выявлены изменения динамики клеточного состава ДПК после введения крысам антигена во внутриутробном периоде.

С помощью вычисления коэффициента корреляции Пирсона установлены наличие и сила взаимосвязи между лимфоцитами и другими клетками слизистой оболочки подвздошной кишки интактных и экспериментальных животных в первые два месяца постнатального онтогенеза.

Изучены особенности морфогенеза надпочечников новорожденных крыс на протяжении первого месяца постнатальной жизни в норме и после внутриплодного введения антигенов на 18-е сутки жизни. Установлено, что после внутриплодного действия антигена происходит ускорение инволюции фетальной коры надпочечников и более быстрое формирование сетчатой зоны на фоне повышения содержания лимфоцитов. Динамика уменьшения количества лимфоцитов в надпочечниках крыс коррелирует с уменьшением фетальной коры и содержания в ней разрушенных адренокортикоцитов. Установлено, что лектин гороха (PSA) может бать маркером адренокортикоцитов фетальной коры.

Исследованы oсобенности строения морфофункциональных зон белой пульпы селезенки белых крыс в разные сроки после рождения в норме и после внутриплодной антигенной стимуляции. Установлено, что внутриплодное введение антигенов различной природы приводит к развитию спленомегалии, длительность которой зависит от вида антигена. Отмечено, что процесс становления морфофункциональных зон белой пульпы носит стадийный характер. Независимо от вида внутриплодно введенного антигена после рождения наблюдается ускорение формирования внутренней зоны периартериальных лимфоидных муфт и стенки центральной артерии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.12 + Р733.411.3-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби лімфатичних вузлів у дітей

Шифр НБУВ: РА437101 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено анатомію, імуногістохімічної архітектоніки селезінки хребетних тварин з урахуванням закономірностей формування морфологічних ознак (маркерів) та розробку тест-системи органа. Уперше визначено індекс Керногана для центральної артерії лімфоїдного вузлика та периартеріальних лімфоїдних піхв білої пульпи селезінки тварин. Представлено кількісні характеристики цитопопуляції білої пульпи селезінки ссавців та щільність розташування лімфоцитів. Обчислені індекс розвитку, гермінтативно-фолікулярний індекс та лімфоїдний коефіцієнт селезінки. Для характеристики імунної функції селезінки запропоновано співвідношення відносної площі білої пульпи до відносної маси селезінки. На основі морфологічних досліджень селезінки пойкілотермних тварин вперше розроблено й експериментально обґрунтовано методику алгоритму тест-системи органа в нормі як біомаркера біомоніторингу довкілля та отримання безпечної продукції харчування. Доведено, що як біоіндикатор довкілля доцільно використовувати жабу озерну і ставкову як рівноцінні види. Такими показниками системи є не лише абсолютна та відносна маса селезінки хребетних тварин, а й морфометричні значення структурних одиниць селезінки. За результатами ультрамікроскопічної будови ендотелію внутрішньої оболонки судин (центральних артерій лімфоїдних вузликів, периартеріальних лімфоїдних піхв, гемомікроциркуляторного русла), яка має вигляд пластини, утвореної вистилкою з 8 – 12 ендотеліальних клітин, згрупованих у комплекси поєднаних між собою адгезивними контактами у зонах злипання, експериментально обґрунтовано соматичний тип ендотелію кровоносних судин.