Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.323

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.34

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлен анализ современных данных о семействе Toll-подобных рецепторов (TLRs), которые играют первостепенную роль в иммунной защите организма. TLRs участвуют в индукции и модуляции реакций врожденного и адаптивного иммунитета, выступая в роли их интеграторов. Генетические аномалии собственно TLRs или компонентов их сигнальных путей зарегистрированы при различных патологических состояниях. TLRs - идеальная молекулярная мишень для терапии многих заболеваний, в том числе инфекционных, аутоиммунных, аллергических и онкологических.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29 + Е60*743.34

Рубрики:

Хвороби печінки

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.3-641:Г116.6

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Вивчено особливості змін імунологічної реактивності організму та стану клітинних мембран лімфоцитів у разі застосування лімфоцитарних кейлонів, отриманих з різних популяцій лімфоцитів і кейлонів, що мають фазову клітинну специфічність. Розроблено новий напрямок - визначення стану лімфоцитарної кейлонної системи у нормі та за різних захворювань організму для інтегральної диференціації ступеня ушкодження різних ланок імунної системи та її потенційних можливостей, що необхідно для діагностики, імунокорекції та профілактики. Висвітлено новий метод визначення ступеня тяжкості гострої променевої хвороби та стану імунної системи у разі інших захворювань. Встановлено, що лімфоцитарні кейлони мають фазову та вузьку клітинну специфічність.Обгрунтовано можливість використання кейлонів як природних антиоксидантів. Запропоновано використовувати лімфоцитарні кейлони як діагностичні препарати для оцінки порушень імунної системи.

З використанням методів інфрачервоної (ІЧ) фур'є-спектроскопії поглинання та відбивання, SEIRA-спектроскопії та ультрафіолетової спектроскопії досліджено особливості структури нуклеїнових кислот, що виникають внаслідок дії іонізуючого опромінення, канцерогенних процесів та застосування протипухлинних препаратів. Запропоновано нову методику підсиленого металевою поверхнею ІЧ поглинання для реєстрації ІЧ-спектрів нуклеїнових кислот, доведено високу чутливість даного методу, а також правомірність його використання для спектроскопічних досліджень біологічних об'єктів. Виявлено, що у випадку дії слабких доз іонізуючого опромінення (1 - 50 сГр) виникають пошкодження вторинної структури, які полягають у перерозподілі сітки водневих зв'язків, розупорядкуванні в структурі, ослабленні зв'язків і появі потенційних місць розривів, тоді як вплив сильних доз опромінення призводить до розривів цукрово-фосфатного остову та можливої зміни конформації окремих ділянок ДНК. Показано спектроскопічні прояви відмінностей в структурі РНК з пухлинних тканин різного ступеня злоякісності, а також у структурі ДНК з чутливих і резистентних штамів пухлин. Грунтуючись на спектральних особливостях, сформульовано ознаки структурних пошкоджень нуклеїнових кислот з пухлинних тканин. Досліджено вплив протипухлинних препаратів на структуру ДНК з різних штамів пухлинних тканин.

Показано, що в основі біохімічних порушень, які зумовлюють зміни структурно-функціонального стану лейкоцитів за умов хронічного рентгенівського опромінення, лежить значне зростання продукції оксиду азоту (NO), викликане зміною співвідношення інтенсивності окисного та неокисного шляхів обміну L-аргініну за рахунок зростання активності NO-синтази на фоні інгібування аргінази. Активація апоптозу в імунокомпетентних клітинах крові за умов опромінення пов'язана з гіцерпродукцією NO. Зміни у структурі та кількості вуглеводних детермінант глікопротеїнів, експонованих на мембранах лейкоцитів на фоні впливу радіаційного чинника, є провідними механізмами, що зумовлюють зміни морфо-функціонального стану цих клітин. Виявлено, що L-NAME як неселективний інгібітор NOS є чинником, що має здатність запобігати генетично запрограмованій загибелі клітин імунної системи через інгібування токсичної та проапоптичної дії оксиду азоту за умов рентгенівського опромінення. Запропоновано на основі L-NAME проводити пошук і розробку препаратів, які запобігатимуть розвиткові або коригуватимуть ускладнення, що опосередковуються лейкоцитами периферичної крові за умов тривалого рентгенівського опромінення.

Показано, що відмінності у чутливості клітин мишей і приматів до дифтерійного токсину (ДТ) можуть бути обумовлені не лише різною спорідненістю токсину до їх рецепторів, але й процесами, що відбуваються після проникнення токсину всередину клітини. Показано роль ДТ у пригніченні антитоксичної імунної відповіді. Імуносупресивний ефект ДТ доведено також математичною моделлю, яка наближено до реальності описує різні форми перебігу захворювання. Розроблені імуноферментні й імунохроматографічні тести для виявлення ДТ та антитіл проти субодиниць ДТ можуть бути використані для вдосконалення діагностики дифтерії.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.323-64

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.321 + Е0*444*74

Рубрики:

Загальна зоологія

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обобщено современное представление о роли интерлейкинов в регуляции различных физиологических процессов, а также при злокачественном росте и соответственно состоит из двух частей. Обобщена и проанализирована информация о характере участия интерлейкинов - всех известных к настоящему времени шести семейств как в регуляции гомеостаза системы иммунитета, так и клеток других органов и систем организма. Отражены различные аспекты участия интерлейкинов - членов всех семейств в развитии опухолевого процесса. В частности, обсуждена роль интерлейкинов в индукции супрессии, формировании микроокружения и резистентности к лекарственным препаратам. Большое внимание уделено роли Toll-like-рецепторов - TLRs (участие в физиологической регуляции и при злокачественном росте).

Активація імунних клітин - ключова ланка процесу формування специфічного імунітету. Методи моніторингу руху й активності сигнальних месенджерів та рецепторних протеїнів лімфоцитів у живих клітинах і тканинах є методологічною основою для розуміння тонких механізмів активації лімфоцитів. Шляхи передачі сигналу в лімфоцитах функціонують як сітка фосфатаз, протеїнкіназ і сигнальної системи іонів кальцію. Сигнальні молекули, змінюючи свою структуру, утворюючи комплекси і переміщуючись з одного клітинного компартмента в інший, забезпечують процес активації. Особливості молекулярних механізмів активації лімфоцитів і сучасні генетично закодовані флуоресцентні протеїни уможливлюють створення нових імунологічних тест-систем. Флуоресцентні протеїни, можуть бути використані як репортери, маркери локалізації та донорно-акцепторні пари для методу резонансної передачі енергії флуоресценції. Множинні генетично кодовані рекомбінантні флуоресцентні протеїни, одночасно експресовані в одній клітині для дослідження сигнальних шляхів, можуть набути широкого застосування для вивчення сигнальних шляхів лімфоцитів у фармацевтиці, молекулярній імунології, біотехнології та біомедицині.

На клональных культурах показано существование в бульбарном регионе волосяного фолликула взрослых животных мультипотентных своловых/прогениторных клеток - производных нервного гребня, обладающих способностью к дифференцировке как в "мезенхимальные", так и в "нейрональные" клеточные типы.

Оцінено ефективність диференціювання у кардіоміоцити окремих клонів індукованих плюрипотентних стовбурових клітин миші. Останні одержано у попередніх дослідженнях внаслідок репрограмування мишиних ембріональних фібробластів системою плазмід Sleeping beauty, заснованою на транспозонах. Диференціювання здійснено у суспензійній культурі та за умов прикріплення ембріоїдних тілець до культуральних планшет. Як індуктор використано аскорбінову кислоту. Згідно з одержаними результатами, дифереціювання пу разі прикріплення ембріоїдних тілець відбувається на порядок ефективніше. Аскорбінова кислота стимулює одержання кардіоміоцитів.

За допомогою методу клітинного електрофорезу досліджено ранні зміни електрофоретичної рухомості (ЕФР) T-лімфоцитів селезінки миші, індуковані структурними аналогами аміксину дигідрохлоридом 4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 1) та дигідрохлоридом 2-метоксикарбоніл-4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифенілу (сполука 2). В інтервалі 0 - 2 год усі сполуки дозозалежно збільшили абсолютне значення ЕФР у порівнянні з контролем. Ці зміни були однотипними та відрізнялися лише кількісно. В інтервалі 2 - 4 год за наявності аміксину або сполуки 1 абсолютне значення ЕФР додатково збільшувалося, а за наявності сполуки 2, навпаки, зменшувалося. Показано, що протилежна спрямованість ефектів указаних сполук може бути зумовлена тим, що аміксин та сполука 1 індукують, а сполука 2 не індукує продукцію інтерферону в T-лімфоцитах in vitro. Одержані результати важливі для розуміння механізмів імуномодулювального ефекту аміксину та його структурних аналогів.

Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) наявні в різних тканинах організму, у тому числі і в кістковому мозку, жировій тканині, шкірі. Вони можуть розмножуватися не лише за умов in vivo, але і in vitro. МСК мають великий регенеративний потенціал і здатні трансформуватися в різні типи тканин організму. Крім того, МСК проявляють виражені імуносупресивні властивості та можуть пригнічувати функції різних імунних клітин, особливо T-лімфоцитів, кілерних і дендритних клітин. Ці властивості вже використовуються в клініці для гальмування аутоімунних реакцій і реакцій трансплантата проти хазяїна. Показано, що імуносупресія МСК досягається завдяки синтезу таких гуморальних факторів, як цитокіни, індоламіно-2, 3-діоксигенази, оксиду азоту тощо. У разі використання МСК у випадку інфаркту міокарда у щурів ці клітини трансформуються в міоцити та змінюють свій антигенний профіль, втрачаючи здатність гальмувати імунні реакції, що призводить до їх відторгнення. Ці факти важливі для з'ясування механізму їх дії та використання в клінічній практиці як для імуносупресії, так і клітинної терапії.

Исследовали влияние цитрата нанохрома дозой 3 мкг/кг и хлорида хрома дозой 4 мкг/кг на показатели T- и B-клеточного иммунитета в крови кроликов. При действии соединений хрома установлено увеличение относительного содержания общих T-лимфоцитов и иммунорегуляторного индекса. При действии цитрата нанохрома возрастало содержание T-активных лимфоцитов, T-хелперов и B-лимфоцитов.