Приведены результаты эффективности применения строительных сталей повышенной и высокой прочности при реконструкции жилых зданий.

Розглянуто питання об'ємно-планувальних і конструктивних рішень каркасно-монолітних багатоповерхових житлових будинків зі стінами підвищеного теплозбереження. Зроблено висновки, що будівництво сучасного житла є складною багатофункціональним завданням, яке включає нестандартні методи проектування будівель, впровадження архітектурно-планувальних новацій і сучасних методів розрахунку конструкцій та інженерного обладнання, вирішення екологічних проблем та урахування підвищених вимог будівельної фізики,освоєння новітніх технологій з впровадженням у будівництво сучасних та ефективних будівельних матеріалів.

Проаналізовано сучасну архітектуру багатоквартирного житла України з погляду стильового вирішення споруд. Виявлено головні стильові спрямування у розвитку архітектури житла; визначено їх джерела та прототипи для розвитку.

Зазначено, що у ході планування квартир у нових житлових будинках усе частіше застосовуються об'ємно-просторові форми, що не є характерними для житлових будинків минулого сторіччя. Необхідна їх оцінка з погляду функціональних, психологічних якостей житлового середовища.

Запропоновано новий метод класифікації багатоквартирного житла за рівнем комфортності відповідно до його призначення (соціального, приватного, прибуткового). Проаналізовано та систематизовано вітчизняний та зарубіжний досвід створення нормативів і методів оцінки якості житла. Досліджено фактори, що впливають на формування системи його стандартизації. Визначено принципи розробки нормативних документів і методів оцінки якості у галузі проектування багатоквартирного житла. Наведено пропозиції щодо удосконалення керування системою "житло" за допомогою нормативних документів і методів оцінки комфортності. Розглянуто можливості застосування системних методів з використанням різних способів моделювання під час проведення досліджень у галузі житлової архітектури.

Розкрито актуальні питання створення соціального житлового фонду та розходження архітектурно-планувальної структури соціального та комерційного житла. Обгрунтовано гіпотезу щодо соціальної диференціації населення та забезпечення його відповідним житлом. Визначено базові принципи ахітектурно-планувальних рішень соціального та комерційного житла. Соціальне житло рекомендовано формувати згідно з визначеними принципами, головним з яких є принцип мінімізації, а для комерційного житла - принцип оптимізації. Розроблено номенклатуру житлових будинків двох рівнів комфорту за типологічними ознаками, орієнтацією, поверховістю. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення архітектурно-типологічних ознак соціального та комерційного житла за місцем розташування, характером житлової забудови та розвитку по вертикалі, об'ємно-просторовою структурою. Розроблено пропозиції за формулою заселення квартир для соціального та комерційного житла, визначено розрахункову площу на одну людину для соціального та комерційного житла. Наведено рекомендації щодо формування архітектурно-планувальних рішень соціального та комерційного житла оптимального та підвищеного рівнів комфорту.

Досліджено еволюцію європейського багатоквартирного житла в ХХ ст. Вивчено структуру сучасного житлового фонду країн Євросоюзу. Охарактеризовано житлову політику розвинених країн Європи і Америки. Висвітлено теоретичні основи формування безпечного та комфортного житлового середовища. Наведено типологію житлових одиниць. Розглянуто загальні тенденції еволюції типології житлових будинків. Описано елементи спільного користування в структурі житлових будинків і кварталів. Досліджено містобудівні аспекти формування житлового середовища. Розглянуто особливості формування архітектурного образу житла. Наведено приклади реалізованих житлових комплексів і будинків.

Досліджено ефективність реконструкції багатоквартирних будинків кінця XIX - початку XX ст. у м. Львів. Наведено перелік факторів, які впливають на реконструкцію цих архітектурних об'єктів. Проаналізовано моделі оптимізації проектного рішення реконструкції житлової будівлі.

Виявлено загальні тенденції в еволюції багатоквартирного житла в крупних містах. Створено структурно-логічну модель житла за умов великого міста. Розроблено класифікацію багатоквартирного житла крупного міста з урахуванням особливостей типологічної структури. Обгрунтовано комплексний вплив показників групи чинників на формування функціонально-планувальної організації багатоквартирного житла на території крупних міст. Розроблено рекомендації функціонально-планувальної організації багатоквартирного житла для специфічних умов великого міста.

Уточнено типологію багатоквартирної забудови Львова кінця XIX - початку XX ст. та виявлено особливості їх архітектурно-планувальної та об'ємно-просторової структури. На основі синхронного та діахронного аналізів багатоквартирних будинків, збудованих у зазначений період, визначено характерні зміни у їх архітектурно-планувальній структурі протягом чотирьох періодів експлуатації. Встановлено, що ці зміни були закономірним явищем, зумовленим науково-технічним розвитком, моральним та фізичним старінням будівель, змінами нормативних показників і соціально-економічної політики держави. Проаналізовано фактори, які визначають напрямки реконструкції багатоквартирних будинків Львова кінця XIX - початку XX ст. Визначено вимоги та розроблено методику реконструкції досліджуваних будинків. Запропоновано методи, заходи та рекомендації щодо їх реконструкції.

Розглянуто основні напрямки організації верхніх поверхів багатоквартирних будинків (БКБ) і перспективи для міста за умови реконструкції дахових поверхів. На підставі аналізу сучасних тенденцій вирішення верхніх поверхів БКБ, здійснених натурних обстежень, фотофіксацій у різних містах України та Європи надано рекомендації щодо функціонально різноманітного вирішення верхніх поверхів.

Проаналізовано найбільш характерні ситуації в сфері формування житлової політики крупного міста, що постали в процесі переходу від соціалістичної до ринкової системи господарювання, можливості впливу міських органів влади на процеси формування міського житлового фонду. Окреслено можливі напрямки формування муніципальної житлової політики в сферах житлового будівництва, які не входять в компетенцію державної житлової політики, не регламентуються чинними проектними нормами, однак від вирішення яких значною мірою може залежати соціальна безпека житлового середовища та міста в цілому, фізичне здоров'я мешканців, загальний соціально-психологічний комфорт міського житла. Розглянуто найбільш проблемні ситуації та тенденції, регулювання яких з боку міських органів влади може дати значимий соціальний ефект. Запропоновано шляхи вдосконалення типологічної структури міського житлового фонду.

Наведено аналітичний огляд перспективних тенденцій багатоквартирного житла на наступні 15 років. Ці тенденції прогнозуються на підставі аналізу міжнародного досвіду, зокрема країн Європи. Прогноз загалом базується на поточній економічній ситуації та демографічних тенденціях в Україні. Найбільш імовірним трендом є зростання ролі енергоефективності в оцінці споживчих характеристик житла. Існує великий вітчизняний і зарубіжний досвід застосування засобів енергозбереження. Зменшення поверховості також є доволі прогнозованою, оскільки 3 - 5-ти поверхова забудова може мати щільність співставну з 8 - 9ти поверховою забудовою. Малоповерхова забудова має багато якісних переваг. Передбачається збільшення різноманітності квартир, що відповідатиме різним життєвим укладам покупців. Ця тенденція зараз перебуває на початковому етапі. Екологічність матеріалів стає вагомим чинником при виборі житла, оскільки це безпосередньо впливає на якість життя. Якість проживання поступово ставатиме найголовнішим критерієм під час купівлі нерухомості, а не кількість метрів квадратних як у минулому. Однією з негативних на найбільш імовірно прогнозованих тенденцій є зростання частки аварійного та малопридатного житла для проживання. Цей проноз базується на зношеності інфраструктури, негативним демографічним та економічним трендам. Передбачається також зростання важливості художньо-естетичного чинника. Однак імовірність такого розвитку ситуації є меншою, ніж вищезазначених трендів. Урізноманітнення форм управління житлом може стати однією з форм ефективнішого та якіснішого використання житлового фонду. Модернізація житлового фонду є одним із найважливіших і прогнозованіших трендів на наступні 15 - 30 років. Ця тенденція триватиме навіть до 2050 р. Відновлення кооперативного будівництва також є однією з менш прогнозованих, оскільки процес кооперації вимагає активного залучення. Поява житлової політики, як вагомого інструменту соціально-економічного розвитку може стати вагомим інструментом розвитку житлового будівництва.

На ринку житлової нерухомості в Україні існує низка проблем. Необхідно змінити підходи до проектування багатоквартирного житла. Деякі проблеми можна вирішити, використовуючи сценарій підходу на етапі, що передує створенню проектного завдання. Він полягає у формулюванні можливих історій розвитку держав і подій у житті та діях жителів у швидко мінливих умовах сучасного міста. Його метою є формування конкретних подійних та архітектурно-просторових моделей житлового комплексу, які відповідали б різним демографічним, побутовим, соціально-економічним характеристикам потенційних груп мешканців. Ці моделі базуються на соціальному сценарії. Це сукупність соціально-демографічних умов місцевої групи жителів. Це послідовність можливих подій у житті людей, які вчасно відбуваються в житловому комплексі. Соціально-демографічні характеристики потенційних мешканців визначають основні переваги щодо організації середовища проживання. Наведено кілька варіантів соціальних сценаріїв і відповідні містобудівні та архітектурні концепції багатоквартирних житлових комплексів. Використання соціального сценарію на етапі створення концепції надає можливість моделювати ситуації взаємодії окремої людини, сім'ї чи групи жителів із середовищем проживання (простором). Створення комфортного середовища проживання повинно включати ряд ознак: вік, соціальний статус, майновий стан, спосіб життя, менталітет мешканців. Також необхідно враховувати час перебування в житловому комплексі - постійний, довгостроковий та короткочасний. Соціально-демографічна різноманітність характеристик мешканців повинна проявлятися в різноманітних містобудівних і типологічних прийомах. Це допоможе забезпечити максимальну відповідність потребам і можливостям місцево-територіальної громади, яка проживатиме у таких житлових комплексах. Це також урізноманітнить їх архітектурні, планувальні та об'ємно-просторові рішення.