Предметом дослідження є методика оцінки стану сільськогосподарських земель і культур з використанням фрактального аналізу космічних знімків супутника Sentinel-2, які є у вільному доступі у мережі Інтернет. Об'єктом дослідження є дані дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) сільськогосподарських земель і культур для оцінки їх стану. Мета роботи - розгляд методики моніторингу сільськогосподарських земель і культур з використанням онлайн ресурсів для отримання даних ДЗЗ, їх фрактального аналізу та представлення результатів аналізу за допомогою ГІС технологій. Завдання: аналіз різноманітних методів моніторингу стану сільськогосподарських земель і культур; визначення можливих шляхів отримання даних ДЗЗ, які є у вільному доступі у мережі Інтернет; розгляд можливості попередньої обробки космічних знімків за допомогою ГІС технологій; оцінка можливості використання фрактального аналізу для оцінки стану сільськогосподарських земель і культур; розробка методики моніторингу стану сільськогосподарських земель і культур з використанням фрактального аналізу космічних знімків супутника Sentinel-2. Отримані наступні результати. Розроблено методику моніторингу сільськогосподарських земель і культур, яка дозволяє отримувати дані ДЗЗ з онлайн ресурсів, здійснювати їх фрактальний аналіз та за результатами цього аналізу визначати їх стан. Наведено структурну схему методики, яка містить чотири етапи. Розглянуто зміст кожного з етапів та наведено основні операції, які виконуються на цих етапах. Показано, що застосування у методиці сучасних ГІС технологій дозволяє комплексно оцінювати стан земель і культур та прогнозувати рівень врожаю з використанням, як відомих вегетаційних індексів, так і нових методів фрактального аналізу космічних знімків супутників ДЗЗ. Висновки: описана в даній роботі методика моніторингу дозволяє комплексно оцінювати стан сільськогосподарських земель і культур та прогнозувати рівень врожаю.

Проаналізовано особливості флористичної структури девастованих земель Яворівського і Подорожненського сірчаних кар'єрів за еколого-ценотичною, трофічною, біоморфологічною структурами. За результатами польових досліджень (2019 - 2022 рр.) на території Яворівського сірчаного кар'єру ідентифіковано 187 таксонів вищих рослин, які належать до 125 родів 49 родин. На території Подорожненського сірчаного кар'єру ідентифіковано 160 видів вищих рослин, які належать до 116 родів 40 родин. Видова структура рослинних угруповань у межах девастованих земель сірчаних кар'єрів є доволі різноманітна, що підтверджує строкатість едафічних умов ембріоземів. На території Яворівського сірчаного кар'єру провідними родинами є Asteraceae (28 видів, 24 родів), що є типовим для голарктичних флор, Poaceae Barnhart (24 види, 18 родів і Fabaceae Lindl. (21 вид, 9 родів). На території Подорожненського сірчаного кар'єру аналогічно провідними родинами є Asteraceae (28 видів, 24 родів), Poaceae Barnhart (20 видів, 13 родів), Fabaceae Lindl. (16 видів, 8 родів). Перші шість родин об'єднують 111 видів (59,35 %) на землях Яворівського сірчаного кар'єру та 88 видів (56,05 %) - на землях Подорожненського сірчаного кар'єру. В екологічній структурі флори Яворівського сірчаного кар'єру за відношенням рослин до вологи домінують мезофіти 53 види (або 28,34 %), до живлення - мезотрофи (62 види, або 33,16 %), до освітлення - геліофіти (184 види, або 98,4 %). Подібне фіксували і для Подорожненського сірчаного кар'єру - за відношенням рослин до вологи домінують мезофіти (67 видів, або 41,88 %), до живлення - мезотрофи (59 видів, або 36,88 %), до освітлення - геліофіти (158 видів, або 98,75 %). Структура флороценокомплексів спонтанної флори на девастованих землях сірчаних кар'єрів представлена 14 групами, серед яких найбільшу частку мали лісочагарниковий і лучно-степовий типи: відповідно для Яворівського сірчаного кар'єру 36,9 і 22,46 %, для Подорожненського - 45,63 і 20,63 %. Незначна частка сегетальної рослинності свідчить про певну стабілізацію демутаційних процесів. За класифікацією Серебрякова у досліджуваних ценофлорах сірчаних кар'єрів переважають трав'яні рослини: Яворівського - 158 видів (84,49 %), Подорожненського - 140 видів (87,5 %). При цьому частка багаторічників становить 53,48 і 55 % відповідно. За способом дисемінації спонтанна флора на девастованих землях сірчаних кар'єрів переважно представлена аллохорами: відповідно до кар'єрів від 74,74 до 72,62 %. На девастованих землях сірчаних кар'єрів визначено чотири види рослин, які занесені до Червоної книги України.

Індекс рубрикатора НБУВ: П038.0 я73-1

Рубрики:

Агроекологічний моніторинг, контроль і оцінювання стану ґрунтів

Шифр НБУВ: ВА868494 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П038.0

Рубрики:

Агроекологічний моніторинг, контроль і оцінювання стану ґрунтів

Шифр НБУВ: Ж100860 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто аспекти моніторингу земель як основа для складання проєкту землеустрою. Визначено, що розроблення й освоєння систем адаптивно-ландшафтного землеробства є стійке відтворення ресурсів і середовища в технологічному циклі одержання продукції необхідної кількості та якості. У цьому контексті одним із найважливіших завдань є формування екологічно збалансованих агроландшафтів, високопродуктивних агроекосистем на базі знання законів і закономірностей функціонування природних систем, врахування ресурсного потенціалу земель та більш поглибленої адаптації технологічних впливів. Запропоновано об'єднаним територіальним громадам вирішувати питання забезпечення своїх підрозділів кваліфікованими кадрами, які зможуть забезпечити місцевий розвиток територіальної громади на основі еколого-економічного збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу. Запропонований підхід дасть можливість робити оцінки й аналіз фактичного і прогнозуючого станів земельних ресурсів, дозволить вибрати напрями, які потребують прийняття пріоритетних рішень із нейтралізації негативних явищ, щоб пом'якшити вже розвинуті негативні процеси і проводити профілактичні заходи там, де несприятливі чинники ще не зробили шкідливий вплив, що, відповідно, забезпечить раціональне використання землі та її збереження для наступного покоління.

Розглянуто проблеми моніторингу земель в Україні як одного із головних компонентів системи спостереження за станом довкілля та засобу контролю у сфері земле- та природокористування. Є необхідність підтримати природний потенціал культурного ландшафту, зберегти природну родючість грунтів та забезпечити збалансований розвиток аграрного виробництва і природокористування, а тому є потреба в інформаційній базі даних про його стан, щоб забезпечити максимальну різноманітність і диференціацію, тобто мозаїчність структурних одиниць. Запропоновано створити систему моніторингу, яка обов'язково має грунтуватися на єдиній методологічній основі й передбачати комплексні дослідження з метою забезпечення захисту навколишнього середовища та створення такої політики, яка сформує високопродуктивну систему "людина - природа".

Індекс рубрикатора НБУВ: П033.3(4УКР) + П038.0

Рубрики:

Спеціальні виробничі класифікації ґрунтів і відповідні класи ґрунтів

Агроекологічний моніторинг, контроль і оцінювання стану ґрунтів

Шифр НБУВ: РА444606 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Згідно з результатами проведеного порівняння областей Степу України за площами сільськогосподарських земель, що сертифіковані як органічні, встановлено, що найбільша частка земельних угідь, відведених під органічне землеробство, становить 102,2 тис. га в Одеській та 75,9 тис. га в Херсонській областях, або 3,93 і 2,95 % від площі сільськогосподарських земель відповідно. Проаналізовано сертифіковані органічні господарства зони Степу України, визначено основний напрям їх діяльності та перелік органічної продукції, що виробляється. Виявлено, що органічні господарства зони Степу України вирощують: зернові, бобові, олійні і технічні культури, овочеві і баштанні культури тощо. За проведеною агроекологічною оцінкою стану грунтів зони Степу України (на прикладі Херсонської обл.) встановлено розбалансованість співвідношення в грунтах досліджуваного регіону гумусу і поживних речовин (нітрогену, фосфору і калію). Доведено, що баланси гумусу і поживних речовин у зоні Степу можуть слугувати критерієм оцінки екологічної загрози - втрати родючості грунту, оскільки свідчать про недостатній рівень забезпеченості грунту органічною речовиною і основними елементами живлення. Наведено рекомендації для забезпечення позитивних балансів гумусу та поживних речовин сільськогосподарських угідь досліджуваного регіону для ведення органічного виробництва.

Детальні карти грунтів, які використовуються для планування і проведення агротехнічних і меліоративних робіт та організації раціонального режиму використання території, потребують оновлення. Сучасний етап картування грунтів може бути здійснено лише з використанням ГІС-технологій та дистанційних методів, за допомогою яких можливо максимально адекватно відобразити просторову структуру грунтового покриву, з виділенням меж окремих грунтових різновидів та ступеню еродованості. Незважаючи на існування прямих дистанційних методів дослідження оптичних характеристик поверхні грунтів за допомогою супутникових зображень, необхідно вивчати й стан сільськогосподарської рослинності, який віддзеркалює певні властивості грунту. Мета дослідження - розробка методичного підходу до ідентифікації еродованих чорноземів південних через оцінку відбивної здатності посівів соняшнику, який є найбільш поширеною сільськогосподарською культурою в регіоні. Попередніми підсупутниковими обстеженнями виділено на двох ключових ділянках контури еродованих грунтів і впродовж 2017 - 2019 рр., за результатами багатоспектрального сканування поверхонь агроландшафтів сканером OLI, який знаходиться на борту американського супутника Ландсат-8, були проведені дослідження відбивної здатності посівів соняшнику. За результатами аналізу відбивної здатності на етапах "початку бутонізації", "бутонізації" та "цвітіння" виявлено, що на еродованих грунтах (на схилах) величина вегетаційного індексу GNDVI суттєво менша ніж на нееродованих (на вододілах), що свідчить про дефіцит азоту. Це віддзеркалюється в обсягах фотосинтетично активної біомаси, що фіксується збільшеними значеннями вегетаційних індексів NDVI та EVI. Для дистанційної ідентифікації еродованих південних чорноземів з метою їх картування, рекомендовано використовувати зображення сканера OLI відбивної здатності посівів соняшнику в фази наростання фотосинтетично активної біомаси з подальшим часовим та просторовим аналізом значень вегетаційних індексів GNDVI, NDVI та EVI.

Україна стоїть на порозі запровадження ринку землі, відкриття якого заплановане на 2020 р. Для забезпечення прозорості та надійності цього процесу потрібна достовірна інформація про реальне землекористування, його історію, стан сільськогосподарських культур у кожному сезоні та інші показники, які істотно впливають на ринкову вартість землі. Сьогодні в Україні немає відкритої системи з інформацією про реальне землекористування та власників земель, є лише державна кадастрова система, що містить певні помилки й неточності. Тому на часі створення правових, технічних і законодавчих передумов для відкриття ринку землі та розроблення геопросторової інформаційної системи реального землекористування в Україні. Саме на вирішення цих питань спрямована програма Світового банку "Підтримка прозорого землекористування в Україні", яка виконується за фінансової підтримки ЄС.

Монографію присвячено вирішенню важливої наукової проблеми сучасного агроґрунтознавства, яка полягає у розробці удосконалених методичних підходів до оцінювання якості орних грунтів, визначення їх цінності та агроінвестиційної привабливості, науковому обґрунтуванні та практичному впровадженні диференційованих агротехнологій з урахуванням неоднорідності властивостей орних ґрунтів. Надано інформацію щодо сучасного стану якості орних ґрунтів України, проаналізовано закордонний та вітчизняний досвід оцінювання якості ґрунтів. Описано удосконалені методичні підходи до оцінювання якості орних ґрунтів, засновані на комплексному врахуванні показників системи ґрунт - клімат - поле. Висвітлено питання оцінювання якості окультурених і деградованих орних ґрунтів. Обговорено питання удосконалення нормативно-правової бази, прогнозування змін якісного стану ґрунтів та розробки заходів з контролю якості та ефективного використання орних ґрунтів. Обґрунтовано та розроблено теоретичні та практичні основи створення просторово-диференційованих систем землеробства на основі дослідження зональних і регіональних особливостей неоднорідності властивостей орних ґрунтів України. Розроблено пропозиції щодо удосконалення методики агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Чи не найголовнішим завданням нашої країни є збереження та примноження природнього багатства, і як невід'ємна частина цього процесу - вірне та раціональне використання поверхневого шару грунту. Чим раціональніше та відповідальніше ми будемо відноситись до використання земельних угід, тим продуктивніше та рентабельніше буде наш вклад та матеріальні витрати. На жаль, на теперішній час, в наших фермерських господарствах спостерігається неабиякий хаос щодо використання земельних угідь, які перебувають у їхніх користуваннях. Дуже часто спостерігаються випадки, коли поля які виснаженні тривалою посадкою однієї культури, або навпаки, поле яке б мало розорюватись та давати багатий врожай посівних культур, поростає чагарником та використовується як пасовище для рогатого скота, тобто використовується не за цільовим призначенням. Деякі зухвалі та недобросовісні сільськогосподарські товариства, навпаки, використовують сіножаті або пасовиська як ріллю, але вбачаючи при цьому лише економічну вигоду, не зважаючи на стан грунтового шару покриву земної поверхні, не розробляючи вірної на те програми поліпшення грунту. Тому, наша держава має на законодавчому рівні змусити сільськогосподарські підприємства підходити до використання тих чи інших угідь, обов'язково враховуючи можливий стан використання цих угідь, як мінімум на 7 найближчих років. Зобов'язання нести відповідальність за користування найважливішим багатством України - землею, має бути розробленням "проєктів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь", контроль за дотриманням умов данного проєкту, а також дотримання черговості проведення грунтових обстежень, (повинні проводитись не рідше одного разу на п'ять років). При виконанні всіх агротехнічних і агрохімічних заходів, сільськогосподарськими підприємствами та іншими власниками і користувачами земельних ділянок, можна отримувати більш високі врожаї сільськогосподарських культур.

Детальні карти грунтів, які використовуються для планування і проведення агротехнічних і меліоративних робіт та організації раціонального режиму використання території, потребують оновлення. Сучасний етап картування грунтів може бути здійснено лише з використанням ГІС-технологій та дистанційних методів, за допомогою яких можливо максимально адекватно відобразити просторову структуру грунтового покриву, з виділенням меж окремих грунтових різновидів та ступеню еродованості. Незважаючи на існування прямих дистанційних методів дослідження оптичних характеристик поверхні грунтів за допомогою супутникових зображень, необхідно вивчати й стан сільськогосподарської рослинності, який віддзеркалює певні властивості грунту. Мета дослідження - розробка методичного підходу до ідентифікації еродованих чорноземів південних через оцінку відбивної здатності посівів соняшнику, який є найбільш поширеною сільськогосподарською культурою в регіоні. Попередніми підсупутниковими обстеженнями виділено на двох ключових ділянках контури еродованих грунтів і впродовж 2017 - 2019 рр., за результатами багатоспектрального сканування поверхонь агроландшафтів сканером OLI, який знаходиться на борту американського супутника Ландсат-8, були проведені дослідження відбивної здатності посівів соняшнику. За результатами аналізу відбивної здатності на етапах "початку бутонізації", "бутонізації" та "цвітіння" виявлено, що на еродованих грунтах (на схилах) величина вегетаційного індексу GNDVI суттєво менша ніж на нееродованих (на вододілах), що свідчить про дефіцит азоту. Це віддзеркалюється в обсягах фотосинтетично активної біомаси, що фіксується збільшеними значеннями вегетаційних індексів NDVI та EVI. Для дистанційної ідентифікації еродованих південних чорноземів з метою їх картування, рекомендовано використовувати зображення сканера OLI відбивної здатності посівів соняшнику в фази наростання фотосинтетично активної біомаси з подальшим часовим та просторовим аналізом значень вегетаційних індексів GNDVI, NDVI та EVI.

Суб'єкти містобудівної діяльності при прийнятті рішень у межах своєї компетенції постають перед проблемою актуальності даних про екологічний стан середовища, відсутності даних тематичних кадастрів та моніторингів. Необхідно на місцевому рівні управління розробити комплексну моніторингову систему, яка інтегрує дані тематичних моніторингів. Вивчено останні публікації у відкритому доступі щодо удосконалення функціональних моделей тематичних моніторингів та автоматизації контролю та оцінювання якості геопросторових даних. Проблема розроблення геоінформаційної системи містобудівного моніторингу земель населених пунктів, що інтегрує інформаційні ресурси моніторингу довкілля, моніторингу земель та містобудівного моніторингу, детально не досліджувалась. Одним із процесів життєвого циклу системи на етапі планування є визначення її функцій та побудова функціональної моделі. Побудована IDEF функціональна модель системи містобудівного моніторингу земель населених пунктів відображає процес моніторингу у вигляді послідовності взаємозв'язаних функцій від збору даних до одержання результатів спостережень. Висновки: містобудівний моніторинг земель населених пунктів треба розглядати як комплексну систему підтримки прийняття управлінських рішень розвитку населеного пункту, що опрацьовує набори відомостей та показників. Результати моніторингу необхідно враховувати в землекористуванні та містобудуванні, а також під час розроблення містобудівної документації та програм соціально-економічного розвитку. Функціональна модель системи, яка наведена в цій праці, дозволяє зрозуміти взаємозв'язок усіх її складових та надає цілісне уявлення про роботу системи.

Наведено результати екологічного моніторингу грунту на прискладській території з забороненими та непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР) с. Вишнівчик Тернопільської області. Мета дослідження - провести екологічний моніторинг стану грунту навколо складу як об'єкту захоронення заборонених та непридатних до використання ХЗЗР. Багато сховищ, де вони зберігаються, перебувають у незадовільному стані та загрожують довкіллю, є небезпечними для здоров'я населення. Умови, які не відповідають чинним стандартам зберігання, призводять до того, що токсичні залишки непридатних та невикористаних ХЗЗР потрапляють у грунт, водні джерел і повітря, в результаті чого виникає ризик отруєння людей і тварин. Окрему увагу приділено захороненню отрутохімікатів у с. Вишнівчик Теребовлянського району Тернопільської області (територія ФГ "Денис К"). Могильник отрутохімікатів біля Вишнівчика існує вже понад 30 років. Побудований він 1978 р. за тодішніми нормами. У кар'єр скидали як сипучі, так і рідкі хімікати. Проблему ускладнює й те, що у могильника немає власника. Наразі невідомо, які саме отрутохімікати знаходяться в законсервованому могильнику. Якщо вірити супровідним документам, то лише дихлордифенілтрихлорметану (дуст) там накопичено близько 465 т, гексахлорану - понад 200 т, а також 7 т речовин, що містять ртуть і миш'як. За результатами агрохімічного обстеження грунт характеризується слабко кислою реакцією (тип грунту - чорнозем вилугуваний, грубопилуватий, легкосуглинковий, pH сольове = 5,9; гумус - 3,6 %). За рахунок вітрової та водної дифузій агрохімікатів (виявлено розсіяння забруднення до 30 м від складу) біля складу вміст 2,4-Д-амінна сіль (0,35), симтриазин - 0,01 - 0,05 мг/кг, ГХЦГ - 0,02 - 0,14; ДДТ - 0,03 - 0,10; метафос - не виявлено, є у складі (0,19); хлорофос - не виявлено, є у складі (0,10) мг/кг. З ділянки складу на досліджувальній віддалі до 50 метрів істотно порушується продуктивність і стійкість екосистем, що негативно впливає на біогеохімічний колообіг речовин. Отже, незначний вміст залишків ХЗЗР біля складу с. Вишнівчик пояснюється тим, що ХЗЗР спочатку складувались у пристосованому приміщенні, проте з часом (склад створений 1978 р., контейнери протерміновані) шляхом міграції потрапляють у грунт за межі сховища.

Суб'єкти містобудівної діяльності при прийнятті рішень у межах своєї компетенції постають перед проблемою актуальності даних про екологічний стан середовища, відсутності даних тематичних кадастрів та моніторингів. Необхідно на місцевому рівні управління розробити комплексну моніторингову систему, яка інтегрує дані тематичних моніторингів. Вивчено останні публікації у відкритому доступі щодо удосконалення функціональних моделей тематичних моніторингів та автоматизації контролю та оцінювання якості геопросторових даних. Проблема розроблення геоінформаційної системи містобудівного моніторингу земель населених пунктів, що інтегрує інформаційні ресурси моніторингу довкілля, моніторингу земель та містобудівного моніторингу, детально не досліджувалась. Одним із процесів життєвого циклу системи на етапі планування є визначення її функцій та побудова функціональної моделі. Побудована IDEF функціональна модель системи містобудівного моніторингу земель населених пунктів відображає процес моніторингу у вигляді послідовності взаємозв'язаних функцій від збору даних до одержання результатів спостережень. Висновки: містобудівний моніторинг земель населених пунктів треба розглядати як комплексну систему підтримки прийняття управлінських рішень розвитку населеного пункту, що опрацьовує набори відомостей та показників. Результати моніторингу необхідно враховувати в землекористуванні та містобудуванні, а також під час розроблення містобудівної документації та програм соціально-економічного розвитку. Функціональна модель системи, яка наведена в цій праці, дозволяє зрозуміти взаємозв'язок усіх її складових та надає цілісне уявлення про роботу системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: П032.34 + П038.0

Рубрики:

Вміст, форми та хімічні перетворення неорганічних речовин у ґрунті

Агроекологічний моніторинг, контроль і оцінювання стану ґрунтів

Шифр НБУВ: РА438572 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано використання вірогіднісного методу виміру узагальнюючого показника якості грунту в задачах екологічного контролю. Розрахунок кроку опитування якісних показників грунту під час контролю (оптимальна дискретизація) в загальному випадку вирішує питання між економічними витратами на виконання контрольних операцій та їх обробку та максимально необхідний рівень вірогідності. Розглянуто основні підходи для мінімізації похибок та підвищення достовірності під час виконання завдань екологічного моніторингу.

Наведено результати екологічного моніторингу грунту на прискладській території з забороненими та непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР) с. Вишнівчик Тернопільської області. Мета дослідження - провести екологічний моніторинг стану грунту навколо складу як об'єкту захоронення заборонених та непридатних до використання ХЗЗР. Багато сховищ, де вони зберігаються, перебувають у незадовільному стані та загрожують довкіллю, є небезпечними для здоров'я населення. Умови, які не відповідають чинним стандартам зберігання, призводять до того, що токсичні залишки непридатних та невикористаних ХЗЗР потрапляють у грунт, водні джерел і повітря, в результаті чого виникає ризик отруєння людей і тварин. Окрему увагу приділено захороненню отрутохімікатів у с. Вишнівчик Теребовлянського району Тернопільської області (територія ФГ "Денис К"). Могильник отрутохімікатів біля Вишнівчика існує вже понад 30 років. Побудований він 1978 р. за тодішніми нормами. У кар'єр скидали як сипучі, так і рідкі хімікати. Проблему ускладнює й те, що у могильника немає власника. Наразі невідомо, які саме отрутохімікати знаходяться в законсервованому могильнику. Якщо вірити супровідним документам, то лише дихлордифенілтрихлорметану (дуст) там накопичено близько 465 т, гексахлорану - понад 200 т, а також 7 т речовин, що містять ртуть і миш'як. За результатами агрохімічного обстеження грунт характеризується слабко кислою реакцією (тип грунту - чорнозем вилугуваний, грубопилуватий, легкосуглинковий, pH сольове = 5,9; гумус - 3,6 %). За рахунок вітрової та водної дифузій агрохімікатів (виявлено розсіяння забруднення до 30 м від складу) біля складу вміст 2,4-Д-амінна сіль (0,35), симтриазин - 0,01 - 0,05 мг/кг, ГХЦГ - 0,02 - 0,14; ДДТ - 0,03 - 0,10; метафос - не виявлено, є у складі (0,19); хлорофос - не виявлено, є у складі (0,10) мг/кг. З ділянки складу на досліджувальній віддалі до 50 метрів істотно порушується продуктивність і стійкість екосистем, що негативно впливає на біогеохімічний колообіг речовин. Отже, незначний вміст залишків ХЗЗР біля складу с. Вишнівчик пояснюється тим, що ХЗЗР спочатку складувались у пристосованому приміщенні, проте з часом (склад створений 1978 р., контейнери протерміновані) шляхом міграції потрапляють у грунт за межі сховища.

За сучасних умов євроінтеграційних процесів значний інтерес для дослідження представляє проблема формування сільськогосподарського землекористування відповідно до стратегії сталого розвитку України. Зважаючи на недосконалість функціонування нормативно-правової бази та нестабільність політичної ситуації у державі особливо актуальною стає проблема збереження раціонального використання та охорони сільськогосподарського землекористування. Одним із чинників забезпечення формування сталого сільськогосподарського землекористування є ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, тобто агрохімічної паспортизації. Мета роботи - проведення аналізу регулювання відносин у сфері проведення агрохімічної паспортизації при формуванні сталого сільськогосподарського землекористування. У дослідженні використовувались загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу та синтезу, аналогії та порівняння, узагальнення,статистичні тощо. Методологічною основою дослідження є комплексний підхід, системно-структурний аналіз та діалектичний метод наукового пізнання. Обгрунтовано, що агрохімічна паспортизація земельної ділянки є важливим інструментом у формуванні сталого розвитку сільськогосподарського землекористування через призму взаємодії між правовим, технологічним, екологічним та економічним середовищем. Удосконалено алгоритм проведення агрохімічної паспортизації, що дає системне представлення процесу паспортизації. Запропонований алгоритм включає структуризацію дев'яти етапів її проведення. На основі дослідження сучасного стану ведення агрохімічної паспортизації було узагальнено її принципи та завдання, а також визначено функціональні можливості її проведення, які можуть бути враховані при розробці Закону України "Про державну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення".