Наведено результати багаторічних досліджень автора, аналіз вітчизняної і закордонної літератури з проблеми біологізації сучасного землеробства. Окреслено наукові основи необхідності чергування сільськогосподарських культур у полях сівозмін інтенсивно-екологічного землеробства, сучасні принципи побудови сівозмін, оптимізації родючості грунту, математичного моделювання продуктивності агроекосистем для західного Лісостепу України. Подано оптимальні параметри насичення сівозмін культурами основного і проміжного вирощування та орієнтовані схеми сівозмін біологічного землеробства для господарств різних зон і спеціалізації.

Проанализированы составные элементы и методы реализации системы точного земледелия, обоснована целесообразность применения их в сельскохозяйственном производстве.

Наведено методику оцінки сівозмін, яка передбачає, крім економічних (вихід кормових одиниць, виробничі витрати, чистий прибуток), використання екологічних показників (змив грунту, зміна кількості гумусу, нагромадження симбіотичного азоту), а також сумарного еколого-економічного ефекту.

Висвітлюються поняття про сівозміну, її наукові основи, роль у підвищенні урожайності сільськогосподарських культур. Розкриваються основні критерії складання схем чергування культур у сівозмінах і наводяться зразкові схеми сівозмін для різних природних зон України. Уточнюється класифікація сівозмін, викладається методика їх проектування, агротехнічна й економічна оцінка та освоєння.

Розглянуто питання про структуру посівних площ і сівозміни за ринкових умов та приватної власності на землю. Визначено, що перевага надаватиметься короткоротаційним сівозмінам із вузькою спеціалізацією.

Розроблено наукові основи інтенсивних сівозмін і систем добрив, які забезпечили оптимальні параметри грунтової родючості, високу продуктивність культур і охорону навколишнього середовища в північному Степу України. Обгрунтовано граничну доцільність насичення сівозмін озимою пшеницею, кукурудзою та цукровим буряком з урахуванням збереження грунтової родючості. Встановлено вплив різних видів сівозмін на потенціальну й ефективну родючість грунту. Обстежено фітосанітарний стан посівів, виявлено дію окремих видів добрив та їх сполучень на продуктивність, економічну та біоенергетичну ефективність сівозмін. Проведено екологічну оцінку становища грунту та рослин за умов систематичного внесення добрив. Визначено основні напрямки підвищення ефективності сівозмін і раціонального використання добрив. Рекомендовано для виробництва науково обгрунтовану систему добрив з врахуванням досягнутої родючості грунту в спеціалізованих сівозмінах північного Степу України.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що зі збільшенням частки зернових у сівозміні понад 50 % знижується їх урожайність. Насичення запропоновано проводити різними колосовими і високоврожайними зернобобовими культурами. Ефективними засобами інтенсифікації на фоні застосування добрив є гербіциди і ретарданти. Обгрунтовано, що заміна сорту та запровадження післяжнивних посівів знижують негативний вплив повторних посівів і насичення сівозміни зерновими культурами.

Висвітлено багаторічні результати дослідів щодо впливу чергування культур у сівозмінах на їх урожайність, якість продукції та ефективність використання землі.

Висвітлено результати багаторічних стаціонарних досліджень продуктивності кормових сівозмін із різним насиченням багаторічними травами (від 12,5 до 50 %), зерно-бурякових сівозмін із проміжними (післяжнивними) культурами до 37,5 %, а також сівозмін за умов біологічних засобів відтворення родючості грунту (органічні добрива, сидерати, побічна продукція).

Індекс рубрикатора НБУВ: П141.8(4Укр-4Луг)

Рубрики:

Сівозміни

Шифр НБУВ: Ж69669 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено енергетичну оцінку технологій вирощування сільськогосподарських культур та їх основних елементів, а також розглянуто критерії сукупної енергетичної оцінки польових сівозмін залежно від співвідношення використаних культур.

Наведено результати багаторічних досліджень продуктивності сої та кукурудзи у короткоротаційних сівозмінах Лісостепу. Запропоновано шляхи їх впровадження у велико- і дрібнотоварних приватних господарствах регіону.

Установлено, що за умов Лівобережного Лісостепу України на чорноземі типовому застосування гною в дозі 10 т/га в зерно-буряковій сівозміні не є достатнім для підтримки гумусу на оптимальному рівні. Більш ефективним слід вважати внесення соломи з мінеральними добривами, рештками всієї побічної продукції та компенсувальною дозою азоту.

Установлено, що енергоощадна система основного обробітку грунту за умов північного Степу України та загальноприйнята комбінована система, що грунтується на різноглибинній оранці, одержують однаковий урожай культур сівозміни. Доведено, що економію 2,3 л пального, понад 180 МДж енергозатрат на кожному гектарі можна досягти під час чизельного обробітку грунту.

Наведено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем удобрення та бактеріального препарату "Ризоторфін" (штам 5500/4) на екологічний і біологічний стан дерново-підзолистого грунту та врожай люпину жовтого. Проведено оцінку поживного режиму грунту та стану гумусу за умов сівозміни типової для Полісся України. Надано детальну характеристику мікробного ценозу грунту та його біологічної активності на фоні післядії органічних (гною, сидерату, соломи) і прямої дії мінеральних добрив з паралельною бактеризацією насіння препаратом. Передпосівна бактеризація насіння люпину азотфіксуючими мікроорганізмами сприяє більшому нагромадженню сухої речовини органами рослин, інтенсивнішому формуванню азотфіксуючого апарата. Відзначено підвищення продуктивності та покращання якості врожаю. Рекомендовано збільшувати частку органічних добрив у системі удобрення сівозміни та застосовувати передпосівну бактеризацію насіння для легких дерново-підзолистих грунтів.

За результатами тривалого (35 років) дослідження розглянуто екологічні проблеми, що виникають за умов застосування добрив у польовій сівозміні, а також шляхи їх вирішення.

На підставі результатів багаторічних експериментальних досліджень оцінено продуктивність, економічну й енергетичну ефективність спеціалізованих сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Науково обгрунтовано доцільність впровадження екологічно збалансованих варіантів чергування культур залежно від природно-кліматичних умов Лісостепу України. З застосуванням економіко-математичного моделювання визначено оптимальну структуру посівних площ і спеціалізованих сівозмін, впровадження яких сприяє підвищенню та стабілізації виробництва високоякісної екологічно чистої зернової продукції за умови раціонального використання сільськогосподарських ландшафтів. На базі природоохоронного біологічного підходу створено технологічну схему визначення оптимальної взаємодії факторів ефективності агроекосистем.

Наведено рекомендації щодо впровадження сівозмін у землеробство, зокрема, у районах Карпат, Закарпаття, низин Криму, а також на поливних і осушених землях. Особливу увагу приділено сівозмінам з овочевими культурами та грунтозахисним сівозмінам, оптимізації структури посівних площ і системі сівозмін. Охарактеризовано біологічні та економічні основи сівозмін.

Проаналізовано граничну щільність забруднення грунту цезієм 137 для одержання "нормативно чистої" сільськогосподарської продукції в різних зонах. З цією метою запропоновано маловитратні технології, які включають впровадження, використання підвищених доз мінеральних добрив, організацію насінництва багаторічних трав, передусім, таких, як стоколос безостий, грястиця збірна, костриця лучна та тимофіївка лучна.

Наведено порівняльну оцінку ефективності альтернативного землеробства в Північному Степу України. Показано реальну можливість його застосування на чорноземах звичайних середньогумусних важкосуглинкових цієї підзони. Установлено, що зниження продуктивності альтернативної сівозміни на 4,8 %, у порівнянні з інтенсивною, цілком компенсується економією енерговитрат на вирощування сільськогосподарських культур (28,6 %).