За результатами агроекологічної та біохімічної оцінки нетрадиційних багаторічних високобілкових кормових культур і рослин з активною фізіологічною дією на організм тварин виявлено найбільш технологічні для використання у виробництві та ветеринарії. Наведено параметри продуктивності та головні технологічні прийоми вирощування та застосування. Проведено біоенергетичну оцінку нетрадиційних культур.

Вивчення інтегральних показників ефективності різних моделей технологій виробництва тритикале і жита за умов дії чинників довкілля показало, що найбільш адаптивними моделями є технології з застосуванням елементів інтенсифікації. Дослідження ефективності вирощування різних за біотипом сортів і ліній тритикале та жита, дало змогу виділити сорти з найвищим адаптивним потенціалом, який з успіхом реалізується в зоні Лісостепу України.

Показано, якщо внаслідок аварії в чорноземний грунт потрапляє інтенсивно засолена пластова вода поряд із власне нафтовим забрудненням відбувається його швидке натрій-хлоридне засолення, різке збільшення обмінного натрію, дестабілізація показників фосфатного стану.

Висвітлено результати досліджень, проведених 1993 - 1996 рр. в УкрЦВТ, щодо впливу густоти насаджень на продуктивність і якість збирання кормових буряків.

Оцінено зміни елементів родючості сірого лісового грунту та продуктивності зерно-просапної сівозміни за умов довготривалого (1981 - 1995 рр.) застосування альтернативних систем основного обробітку.

Багаторічними дослідженнями, проведеними за умов Північного Лісостепу України на темно-сірому лісовому грунті в зернопросапній сівозміні, вивчено вплив різних доз добрив і загортання побічної продукції на щільність стеблостою, редукцію продуктивних стебел, на величину потенціалу колосу, формування врожаю та ступінь його реалізації залежно від попередника й системи захисту. Встановлено, що внесення добрив в одинарній дозі у поєднанні з хімічним захистом від хвороб, бур'янів і проти вилягання по гороху і кукурудзі на силос забезпечує отримання врожаю зерна відповідно 63,3 і 71,4 ц/га з умістом білка 11 - 12 % і кількістю клейковини, що відповідає сильним пшеницям.

Дослідами, проведеними на сірих лісових грунтах 1991 - 1993 рр., встановлено, що, враховуючи інгібіторний вплив хімічних препаратів на бульбочкові бактерії, передпосівну обробку насіння можна проводити нетрадиційними екологічно чистими препаратами та штамами, які сприяють розвитку спонтанних бульбочкових бактерій і підвищенню врожайності.

Висвітлено результати досліджень ефективності природного сапоніту як меліоранта комплексної дії для грунтів легкого гранулометричного складу. У разі внесення подрібненого сапоніту в піщаний грунт (10, 15, 30 т/га) підвищується ємність катіонного обміну, вологоємність, поліпшується баланс поживних речовин (азоту, калію), обмінних основ - Ca і Mg, частково нейтралізується кислотність грунту. Продуктивність окремих культур від його застосування підвищувалася на 15 - 20 %.

Наведено результати досліджень боротьби з бур'янами в посівах насіннєвої люцерни третього року вирощування. Встановлено, що у разі поєднання агротехнічних заходів і гербіцидів (зенкору) забур'яненість посівів люцерни зменшується на 82,2 - 91,1 %. Це дає можливість одержувати в умовах Північного Лісостепу України по 2,2 - 2,7 ц/га кондиційного насіння.

Наведено результати комплексних досліджень впливу 20-річного зрошування стічними водами на елементи родючості, екологічні та санітарно-гігієнічні показники чорнозему типового. Розглянуто вплив довгострокового зрошування на вміст у грунті загального гумусу та його якісний склад, вміст водорозчинних солей і склад увібраних основ, вміст важких металів і мікроелементів, наявність збудників інфекційних і паразитарних захворювань, радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що за продуктивністю ланки зерно-картопляної сівозміни, фітосанітарною дією й економічними показниками найоптимальнішою системою обробітку є: під картоплю - чизельний на глибину 40 - 42 см, а під озиме жито і ячмінь - поверхневий на 6-8 см. Це не призводить до підвищеної забур'яненості посівів у порівнянні зі звичайною оранкою і забезпечує ріст урожаю та зниження затрат на підготовку поля.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що найбільш сприятливі умови для вирощування проса за безгербіцидної технології складаються у разі стрічково-рядкового та широкорядного способах сівби. Порівняно з суцільним рядковим способом сівби в таких посівах поліпшуються агрофізичні умови, повітряний і водний режими, є можливість завдяки 2 - 3-разовому розпушуванню міжрядь активно проводити боротьбу з бур'янами в період вегетації культури. У середньому за п'ять років приріст урожайності зерна проса за цих умов становив 6,3 - 6,6 ц/га.

Проведено порівняльне вивчення забур'яненості посівів і урожайності озимих пшениці та жита, ячменю, вівса, проса та кукурудзи на зерно після таких попередників: чистий пар, однорічні трави, ячмінь, кукурудза на силос. Визначено, що найбільшу чистоту наступним культурам забезпечували чистий пар і однорічні трави. Ячмінь посилював забур'яненість посівів коренепаростковими, а кукурудза на силос - злаковими просовидними та корнепаростковими бур'янами. За однакових агроекологічних умов найбільш урожайним було озиме жито, друге місце поділяли озима пшениця, ячмінь і кукурудза, на третьому та четвертому місцях були відповідно овес і просо.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що зі збільшенням частки зернових у сівозміні понад 50 % знижується їх урожайність. Насичення запропоновано проводити різними колосовими і високоврожайними зернобобовими культурами. Ефективними засобами інтенсифікації на фоні застосування добрив є гербіциди і ретарданти. Обгрунтовано, що заміна сорту та запровадження післяжнивних посівів знижують негативний вплив повторних посівів і насичення сівозміни зерновими культурами.

Висвітлено результати багаторічних стаціонарних досліджень продуктивності кормових сівозмін із різним насиченням багаторічними травами (від 12,5 до 50 %), зерно-бурякових сівозмін із проміжними (післяжнивними) культурами до 37,5 %, а також сівозмін за умов біологічних засобів відтворення родючості грунту (органічні добрива, сидерати, побічна продукція).

Наведено порівняльну характеристику грунтотворних процесів, що відбуваються під впливом тривалого сільськогосподарського використання та за умов природного біотопу. Показано, що агротехнічний чинник у процесі оптимізації елементів технології вирощування культур у сівозміні дає змогу до певної міри керувати процесами грунтотворення, поліпшуючи гумусний стан і режим елементів живлення. Наголошено, що тільки нормативна основа застосування агрохімікатів може дати бажані результати в розімкненому, енергонасиченому агроценозі.

Багаторічними дослідженнями на дерново-середньопідзолистих супіщаних грунтах Полісся показано оптимізацію параметрів застосування агрохімікатів за умов інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Доведено доцільність поєднання звичайних та альтернативних прийомів обробітку в одержанні стабільних урожаїв зернових культур, а також можливість біологізації вирощування їх в окремій ланці сівозміни: конюшина - озима пшениця - льон.

Індекс рубрикатора НБУВ: П040.3(4Укр)я54 + П216.1(4Укр)я54

Рубрики:

Мінеральні добрива

Льон

Шифр НБУВ: Ж29209 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.705-421(4Укр)я54

Рубрики:

Ярий ячмінь

Шифр НБУВ: Ж29209 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П040.216я54

Шифр НБУВ: Ж29209 Пошук видання у каталогах НБУВ