Розглянуто науково-методичні аспекти вивчення вихідного матеріалу, гібридизації і створення нових генотипів, які використовуються селекціонерами не лише в Україні, а й за кордоном. Зазначено про низку сортів тритикале (Славетне, Вівате Носівське, Пшеничне, Чаян та ін.) і пшениці м'якої озимої (Придеснянська напівкарликова, Носшпа 100, Ювівата 60, Носівочка, Володарка Носівщини та ін ), які користуються попитом серед аграріїв і щороку займають значні площі сільськогосподарських угідь у багатьох господарствах Чернігівщини, Рівненщини, Житомирщини та ін.

Висвітлено результати експериментальної роботи з оцінки хлібопекарської здатності нових сортів тритикале озимого поліського екотипу, які проводили у відділі селекції і насінництва зернових культур ННЦ "Інститут землеробства НААН", розташованого в Фастівському р-ні Київської обл. у 2016 - 2018 рр. Пружність (Р) тіста в середньому по сортах виявлена на рівні 67,2 мм, що відповідає за показником пшениці "добрий філер", та по сортах варіювала від 44 мм (показник "слабкої пшениці") у сорту Аристократ до 87 мм ("задовільний поліпшувач") у сорту Котигорошко. Розтяжність (L) тіста по сортах варіювала від 18 мм (Аристократ) до 30 мм (Любомир) і в середньому становила 23,5 мм. Розтяжність тіста тісно корелює з такими показниками, як С, індексом розширення та площею середньої діаграми (r = 0,62 - 0,67). За результатами розрахунків відношення Р/L у сортів тритикале озимого поліського екотипу варіювало від 1,7 одиниці у сорту Волемир до 4,4 од. у сорту Котигорошко, та в середньому виявлено на рівні 2,9 од., ближчим до оптимального значення є сорт тритикале озимого поліського екотипу Волемир. За показником альвеографа "сила" борошна, було виділено сорти тритикале озимого поліського екотипу Солодюк та Любомир, які достовірно переважали над сортом стандартом Поліський (НІР05 = 17) й становили відповідно 93 Дж і 76 Дж. Кількість "сирої" клейковини по сортах тритикале озимого варіювала від 6,4 % у сорту Аристократ до 15,0 % у зразка КС 9 - 17 та в середньому становила 11,8 %. Після висушування кількість "сухої" клейковини варіювала від 2,38 % до 5,04 %, та в середньому становила 3,9 %, що сягало 33 % від кількості "сирої" клейковини. Найвищий показник гідратаційної здатності (233,3 %) спостерігався в сорту Петрол порівняно до сорту стандарту Поліський 7 достовірно перевищив його на 47,6 од. (НІР 05 = 14). Клейковина тритикале за фізичними властивостями нагадує слабку пшеничну з низькою пружністю і еластичністю. Туга клейковина тритикале дає можливість спекти добрий хліб. Об'ємний вихід хлібців із тритикалевого борошна в середньому становив 298 мл та варіював від 260 мл у сорту Поліський 7 до 345 мл у сортів Фанат і Солодюк. Виділені сорти тритикале озимого поліського екотипу з задовільною хлібопекарською якістю, за пшеничною технологією випічки без додавання поліпшувачів, доцільно використовувати в хлібопекарській промисловості.

Ключову роль в адаптації рослин до зневоднення відіграють осмопротекторна і антиоксидантна захисні системи. Функціонування цих систем у рослин з різною таксономічною приналежністю може істотно відрізнятися. Порівняно стан осмопротекторної і антиоксидантної систем етіольованих проростків озимих жита (Secale cereale L., сорт Пам'ять Худоєрка), тритикале (Triticosecale Wittm., сорт Раритет) і пшениці (Triticum aestivum L., сорт Досконала) за нормального зволоження і дії агента осмотичного стресу 12 % ПЕГ 6000. Встановлено, що пророщування насіння в присутності ПЕГ 6000 зменшувало порівняно з контролем масу пагонів у жита, тритикале і пшениці на 39, 40 і 52 %, відповідно. При цьому маса коренів у жита зменшувалася на 15, у тритикале - на 32, а у пшениці на 22 %. Зниження оводненості проростків жита за стресових умов було менш істотним ніж у тритикале і пшениці. Посилення накопичення продуктів пероксидного окиснення ліпідів було найбільш значним у пшениці, а найменш помітним у жита. Таким чином, стійкість етіольованих проростків жита була вищою ніж тритикале, але резистентність тритикале перевершувала стійкість пшениці. Активність супероксиддисмутази (СОД) за стресових умов знижувалася в проростках жита і пшениці, але підвищувалася у тритикале. Активність каталази у відповідь на осмотичний стрес знижувалася у тритикале і пшениці і залишалася стабільною у жита. Активність гваяколпероксидази за стресових умов зростала в проростках усіх трьох видів злаків, але найбільш помітно у жита. Проростки S. cereale відрізнялися від злаків інших видів значно вищим вмістом проліну. При цьому у жита у відповідь на осмотичний стрес він зростав більш істотно, ніж у пшениці і особливо тритикале. Вміст цукрів за дії осмотичного стресу дещо збільшувався лише у жита. Проростки жита також відрізнялися більшим вмістом антоціанів, який зростав у відповідь на зневоднення. Зроблено висновок про відмінності стратегій адаптації у злаків різних видів. У жита, ймовірно, найбільший внесок в захисну систему мають пролін, флавоноїдні сполуки і пероксидаза. Водночас особливістю тритикале за стресових умов є підвищені активність СОД і вміст безбарвних флавоноїдів. Вищі показники функціонування антиоксидантної і осмопротекторної систем у проростків жита і тритикале, ймовірно, зумовлюють їх вищу порівняно з пшеницею стійкість до дегідратації.

Викладено результати досліджень у відділі селекції і насінництва зернових культур у 2015 - 2017 рр. на території зернопросапної сівозміни Державного підприємства дослідного господарства "Чабани" ННЦ "Інститут землеробства НААН", розташованого в Фастівському p-ні Київської обл. Проведено індивідуальний добір генотипів із гібридного матеріалу, отриманого від внутрівидових і віддалених схрещувань, проведених за спеціальною програмою, із заданими параметрами врожайності та якості зерна, стійкості до несприятливих біотичних і абіотичних факторів середовища, стійкості до ураження найпоширенішими в зоні хворобами. Виявлено, що з використанням традиційної методики схрещування, між внутрівидовими Triticale/Trilicale та S. cereale/S. cereale можна отримати високий відсоток зав'язуваності зерна - 45,1 - 55,4 % і 30,6 % відповідно. Між віддаленими видами Т. aestivum/S. cereale виявлений низький відсоток зав'язуваності 5,8 - 6,7 %, крім того, рослини, які утворились, мали на 80 % стерильний колос, у решти 20 % відмічалось відкрите цвітіння. Для міжвидових і міжродових зближень отримання нової форми, яка в майбутньому стійко тримає і вдосконалює свої ознаки, був розроблений спосіб створення вихідного матеріалу для селекції тритикале шляхом використання стоматологічного NITI-Files для видалення тканин однієї вихідної форми та введення до іншої, які не втрачаючи своєї самостійності знаходяться в стані симбіозу. Під час міжвидових і міжродових зближень отримується нова форма, яка в майбутньому стійко тримає і вдосконалює свої ознаки. Вихідний матеріал, який одержано після запліднення, на 100 % ін'єктований рослиною "запліднювачем". Проведення віддалених схрещувань за розробленим способом забезпечило створення нового різноманітного вихідного матеріалу для селекції тритикале озимого для зони Полісся і Північного Лісостепу України, що характеризується високою крупністю насіння та підвищеним вмістом клейковини в зерні. Отриманий матеріал вивчається та використовується в гібридизації.

Вперше в ґрунтово-кліматичних умовах правобережного Лісостепу України визначено селекційну цінність колекційних зразків тритикале озимого (114 сортів) за основними ознаками продуктивності у системі повних діалельних схрещувань. Виділено перспективні селекційні лінії для селекції. За результатами аналізу основних ознак продуктивності (2015–2017 рр.) виділено зразки тритикале озимого з високим рівнем стабільності та середніми значеннями пластичності для подальшого використання в селекції на адаптивність конкретної ознаки. Визначені коефіцієнти кореляції між основними ознаками продуктивності (продуктивна кущистість, висота рослин, довжина колосу, кількість зерен у колосі, маса зерен із колосу, маса зерен із рослини, маса 1000 зерен та врожайність). За результатами гібридологічного аналізу (2016, 2017 рр.) гібридів (F1 та F2) установлено, що успадкування основних ознак зернової продуктивності має досить складний характер залежно від генотипу зразка та певною мірою погодних умов року. За результатами добору в кращих гібридних популяціях виділено перспективні селекційні лінії з підвищеним рівнем продуктивності (7,9–8,3 т/га) та вмістом протеїну (14,0–15,1 %): Половецьке / Амос, Амос / Дубрава, Амос / Pawo, Дубрава / Половецьке.

Висвітлено результати досліджень у відділі селекції і насінництва зернових культур у 2015 - 2018 рр. ННЦ "інститут землеробства НААН", розташованого в Фастівському р-ні Київської обл. Виділено сорти тритикале озимого Волемир та Фанат з урожайністю насіння 8,0 т/га. У сортів Маєток Поліський та Любомир і сорто-зразка КС 9-17 кількість сирої клейковини в зерні виявлено на рівні стандарту і в абсолютному визначенні становило 14,0 - 14,4 %. За пружністю клейковини з показниками від 87,5 до 90 одиниць приладу ВДК виділені сорти Аристократ, Волемир, Солодюк та зразок КС 9-17. Сорти Волемир і Мольфар з натурою зерна 726 та 731 г/л достовірно перевищили сорт-стандарт на 45 і 50 г/л. У сорту Маєток Поліський за розтяжністю виявлена клейковина 24,0 - 24,6 см, яка класифікувалась як довга, гарна. Вміст клейковини в зерні у сорту Мольфар сягав 19,7 %; клейковина з хорошою пружністю (I група), світло-сірого кольору з середньою, гарною розтяжністю та еластичністю (I група), вмістом протеїну за групою віднесено до I класу. Показник седиментації за Зелені, який несе інформацію про хлібопекарську силу борошна в сортів Волемир, Мольфар та зразка КС 9-17 виявлений на рівні 22,0 - 24,4 %. За масою 1000 зерен 53,0 - 55 г виділені сорти Волемир, Маєток Поліський і зразок КС 9-17. Пряму кореляційну залежність установлено між показниками Зелені та вмістом протеїну і клейковини (r = 0,89 - 0,9). Функціональний зв'язок існує між вмістом у зерні протеїну та клейковини (r = 1,0). У сортів Петрол, Котигорошко, Фанат клейковина хорошої якості (I група) з середньою, задовільною розтяжністю та еластичністю (II група). У сортів Поліський 7, Солодюк, Маєток Поліський, Любомир та зразка КС 9-17 клейковина задовільно слабка (II група) з середньою, гарною розтяжністю та еластичністю (I група). За якістю протеїну сорти Поліський 7, Солодюк, Любомир та зразок КС 9-17 віднесені до II класу. У сортів Волемир та Аристократ клейковина за пружністю задовільно слабка (II група), середня, задовільна за розтяжністю й еластичністю (II група). Виділений генетичний матеріал доцільно залучати до селекційного процесу для створення сортів тритикале озимого поліського екотипу з поєднанням господарсько-цінних ознак, підвищеними адаптивними властивостями, високою врожайністю зерна та доброю технологічною і хлібопекарською якістю.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.91-4

Рубрики:

Тритикале

Шифр НБУВ: РА445643 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.910.3-31 + П212.1-31

Рубрики:

Озиме тритикале

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової проблеми з підвищення ефективності селекційного покращення тритикале озимого за низкою господарсько-цінних ознак за використання пшениці спельта (Triticum spelta L.). Описано історію створення, напрями використання, ботанічні та біологічні особливості культури. Висвітлено основні прийоми сучасної традиційної селекції, інноваційні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. Сформовано колекцію зразків тритикале (понад 500), виокремлено форми-донори господарсько-цінних ознак для селекційного покращення тритикале різних напрямів використання.

Досліджено процеси росту, розвитку та формування кормової продуктивності горошку паннонського та тритикале озимого в одновидових і сумісних посівах залежно від норм висіву та доз мінеральних добрив. Виявлено особливості формування кормової продуктивності бінарних сумішей горошку паннонського з тритикале озимим залежно від норм висіву та доз мінеральних добрив для одержання рослинної сировини в умовах Лісостепу Правобережного. Застосовано наступні методи досліджень – гіпотез, індукції та дедукції, аналогії, узагальнення, польовий, лабораторний, математично-статистичні методи, порівняльно-розрахунковий. Узагальнено експериментальні дані та практичні вирішення наукової задачі з технології вирощування травосумішей горошку паннонського з тритикале озимим, яка базується на раціональному поєднанні норм висіву компонентів і удобренні з метою виробництва високоякісних кормів в умовах Лісостепу Правобережного. Впроваджено в господарствах Вінницької області на площі 30 га.

За використання селективної системи з низькомолекулярним манітом проведено селекцію in vitro і здійснено добір калюсних ліній пшениці м'якої озимої та ярої, тритикале озимого, стійких до модельованого водного дефіциту. Для отримання форм, стійких до осмотичного стресу, в представленій роботі використано методи культури тканин і органів in vitro, прямої та ступінчастої селекції in vitro і статистичного аналізу даних. У всіх досліджуваних генотипів виділено по дві стійкі калюсні лінії, які мали високий рівень виживання на селективному середовищі з 0,6 М манітом і зберігали морфогенетичний потенціал. Ступінчаста селекція in vitro виявилася ефективнішою, оскільки в результаті її застосування виділено більшу кількість стійких калюсних форм і отримано більше рослин-регенерантів. Зі стійких ліній індуковано рослини-регенеранти й оптимізовано їх дорощування, укорінення та переведення в умови in vivo. Формування рослин-регенерантів із калюсів відбувалося шляхом як геморизогенезу, так і соматичного ембріоїдогенезу. Оцінка рослин-регенерантів пшениці та тритикале, отриманих зі стійких калюсів, виявила підвищений рівень толерантності до водного дефіциту. Стійкість до осмотичного стресу виділених in vitro клітин збереглася в індукованих рослинах і на організмовому рівні забезпечила підвищення толерантності до водного дефіциту. Результати досліджень можуть свідчити про те, що рослини-регенеранти пшениці та тритикале, отримані шляхом клітинної селекції, мають генетично обумовлену ознаку стійкості до стресового фактора. Розроблена методика добору in vitro генотипів пшениці та тритикале на стійкість до водного дефіциту може застосовуватися в подальших дослідженнях як елемент біотехнологічних і селекційних програм. Шляхом клітинного добору загалом отримано 48 осмостійких сомаклональних варіантів, у тому числі пшениці м'якої озимої - 15 рослин, пшениці м'якої ярої - 14, тритикале озимого - 19, які є цінним селекційним матеріалом і будуть залучені до створення нових сортів інтенсивного типу зернових колосових культур.

Проаналізовано вплив селекційного процесу гексаплоїдних тритикале на продуктивність і поліпшену якість зерна за допомогою методу внутрішньовидової гібридизації. Наведено результати селекції (1980 - 2017) комплексно цінних сортів озимих і дворучок тритикале за методом внутрішньовидових схрещувань компонентів різного типу розвитку з використанням системних екологічних випробувань за контрастних умов (Лісостеп - Полісся - гостропосушливий Степ). Застосування в селекції гексаплоїдних тритикале внутрішньовидової гібридизації сортів із контрастним типом розвитку і різною за якістю клейковиною за міжзональних випробувань популяцій, ліній, сортів забезпечило створення озимих і дворучок тритикале з високими хлібопекарськими властивостями. Середньорослі сорти Раритет, Амос, Ніканор і низькорослі сорти Тимофій, Пудік, Єлань характеризувались потенційною врожайністю 9,5 - 12,5 т/га, комплексним імунітетом до основних хвороб, об'ємом хліба без поліпшувачів 650 - 800 мл за загальної хлібопекарської оцінки 9 балів.

Уперше в зоні ризикованого насінництва Лісостепу Західного України досліджено генотипи тритикале озимого різного екологічного типу, вставлено їх реакцію на умови зовнішніх чинників. З'ясовано особливості росту та розвитку рослин, накопичення вуглеводів у вузлах кущіння, їх перезимівлю, стійкість проти ураження збудниками хвороб, формування листкової поверхні та коефіцієнт чистої продуктивності фотосинтезу, тривалість фаз розвитку. Визначено показники насіннєвої продуктивності (урожайність, коефіцієнт розмноження, вихід кондиційного насіння), посівні якості насіння та його фракційний склад. Виявлено мінливість вегетативних і генеративних ознак сортів та їх вплив на селекційні індекси. Обґрунтовано вплив ензимо-мікозного виснаження зерна на зниження маси 1000 насінин, енергію проростання насіння та лабораторну схожість за перестою рослин на корені впродовж 4-ох, 8-ми, 12-ти діб. Виділено сорти лісостепового екологічного типу середньостиглої групи (Обрій Миронівський, Маркіян, Мольфар), які в зоні Лісостепу Західного за базової загальноприйнятої технології вирощування забезпечили вищу на 0,17 т / га - урожайність, 2,8 % - вихід кондиційного насіння, 2,9 г - масу 1000 насінин, 2,6 % - вихід крупної та середньої фракцій насіння і стійкість до ензимо-мікозного виснаження зерна. Дано економічну та біоенергетичну оцінку вирощуванню насіння високопродуктивних сортів тритикале озимого. Вдосконалено підходи щодо добору сортів тритикале озимого за довжиною стебла, стійкістю до вилягання й ензимо-мікозного виснаження зерна. Набули подальшого розвитку наукові положення щодо кореляційних зв'язків між елементами структури врожаю та показниками насіннєвої продуктивності і посівних якостей насіння тритикале озимого.

Проведено дослідження ефективності елементів технології, які більшою мірою забезпечують реалізацію біологічного потенціалу врожайності зерна та його показників якості. Встановлено, що найвищу ефективність у збільшення показників якості зерна має комплекс підживлення посівів рослин карбамідом сечовини у дозі 30 кг/га з кристалоном. Ефект підживлення зростає на фоні оптимізації погодних умов вирощування. Збільшення дози сечовини до 40 кг/га не забезпечує суттєвого підвищення усіх досліджуваних показників якості зерна тритикале ярого. Комплексне підживлення посіві тритикале забезпечує суттєве збільшення вмісту клейковини завдяки, по-перше, підвищенню вмісту білка у зерні, по-друге, збільшенню частки запасних фракцій білків - проламінів і глютенінів.

Мета роботи - аналіз процесу селекції гексаплоїдних тритикале на зимостійкість методом внутрішньовидової гібридизації з використанням системних екологічних випробувань за контрастних умов. Наведено результати селекції комплексно-цінних сортів озимих і дворучок тритикале методом внутрішньовидової гібридизації форм різного типу розвитку з використанням системних екологічних випробувань за контрастних умов (Лісостеп – дуже посушливий Степ), а також на низькотемпературному фоні. Внаслідок багаторічних досліджень (1980 – 2015 рр.) створено й передано на державне випробування 18 сортів, з яких 17 зареєстровано. Висновки. Серед популяцій, одержаних від схрещування гексаплоїдних тритикале з різним типом розвитку (озимих з ярими та дворучками) і контрастним рівнем морозозимостійкості, можна здійснювати ефективний добір високопродуктивних генотипів з підвищеною й високою зимостійкістю. Протягом 1980 – 2015 рр. створено середньорослі й низькостеблові сорти тритикале – як озимих ("Амфідиплоїд 256", "Гарне", "Харроза", "Раритет", "Тимофій" та ін.), так і дворучок ("Ніканор", "Ярослава", "Пластун волинський"). Вони перевищують стандартні сорти пшениці м’якої озимої за стійкістю до критичної температури вимерзання на - 0,5...- 2,0 °С, характеризуються підвищеною (до 9 – 12 т/га) врожайністю зерна різної якості залежно від призначення.

Цель работы - анализ процесса селекции гексаплоидных тритикале на зимостойкость методом внутривидовой гибридизации с использованием системных экологических испытаний в контрастных условиях. Приведены результаты селекции комплексно-ценных сортов озимых и двуручек гексаплоидных тритикале методом внутривидовой гибридизации форм различного типа развития с использованием системных экологических испытаний в контрастных условиях (Лесостепь – острозасушливая Степь), а также нанизкотемпературном фоне. Вследствие многолетних исследований (1980 – 2015 гг.) создано и передано на государственное испытание 18 сортов, из которых 17 – зарегистрировано. Выводы. Среди популяций, полученных от скрещивания гексаплоидных тритикале с разным типом развития (озимых с яровыми и двухручками) и контрастным уровнем морозозимостойкости, возможен эффективный отбор высокопродуктивных генотипов с повышенной и высокой зимостойкостью. На протяжении 1980 – 2015 гг. созданы среднерослые и низкостебельные сорта тритикале – как озимых ("Амфидиплоид 256", "Гарнэ", "Харроза", "Раритет", "Тимофей" и др.), так и двухручек ("Никанор", "Ярослава", "Пластун волынский"). Они превосходят стандартные сорта озимой мягкой пшеницы по критической температуре стойкости к вымерзания на - 0,5...- 2,0 °С, характеризуются повышенной (до 9 – 12 т/га) урожайностью зерна разного качества в зависимости от назначения.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.910.3

Рубрики:

Озиме тритикале

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено покращання агрохімічних показників сірого лісового легкосуглинкового грунту за внесення гумінового добрива та біопрепарату Азотер. Доведено, що їх застосування сприяє формуванню високопродуктивних агрофітоценозів та отриманню якісної продукції завдяки поліпшенню показників структури врожаю (висота рослин, довжина колосу та кількість зерен), а також підвищенню врожайності зерна культури. У зерні підвищується вміст білка, клейковини та основних біогенних елементів (азот, фосфор, калій), а також знижується вміст нітратів. Аналізуючи особливості транслокації важких металів у системі "грунт - рослина" виявлено, що використання гумінового добрива та біопрепарату сприяє зниженню вмісту металів-токсикантів у грунті. На основі отриманих експериментальних даних розраховано і обгрунтовано екологічну доцільність застосування біопрепарату Азотер і гумінових добрив в агроценозах тритикале ярого. Доведено, що застосування досліджуваних добрив за вирощування тритикале ярого в економічному і біоенергетичному аспектах є ефективним заходом, а умовно чистий прибуток забезпечує використання біопрепарату, що має окупність однієї витраченої гривні на рівні 1,80 - 2,05 грн.

Наведено результати досліджень із вивчення особливостей росту, розвитку, формування фотосинтетичної поверхні, кормової продуктивності травосуміші тритикале ярого з горошком посівним залежно від погодних умов, норм висіву компонентів, способу сівби та застосування різних доз мінеральних добрив в умовах Лісостепу Правобережного. Обгрунтовано процеси наростання висоти рослин, формування асиміляційної поверхні бобового і злакового компонентів та зеленої маси травосуміші тритикале ярого з горошком посівним залежно від факторів, що досліджувалися. Встановлено мінливість показників якісного складу зеленої маси травосумішей тритикале ярого з горошком посівним залежно від оптимального співвідношення норм висіву, способу сівби та удобрення. Проведена енергетична та економічна оцінка технологій вирощування травосумішей тритикале ярого з горошком посівним. Одержаний й узагальнений матеріал дає можливість рекомендувати у виробництво найбільш економічно вигідну модель технології вирощування тритикале ярого з горошком посівним в умовах Лісостепу Правобережного, яка забезпечує формування урожайності зеленої маси на рівні 30,2 т/га, вихід сухої речовини 6,54 т/га, сирого протеїну 1,20 т/га та рівень рентабельності 59 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.910.3-31

Рубрики:

Озиме тритикале

Шифр НБУВ: РА426858 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено азотфіксувальний потенціал асоціацій різних сортів ярих пшениці та тритикале з діазотрофами кореневої зони та шляхів його підвищення. Встановлено, що перспективні вітчизняні сорти тритикале ярого характеризуються значним внутрішньосортовим поліморфізмом за здатністю підтримувати процес асоціативної азотфіксації. Насиченість сорту генотипами з високим рівнем нітрогеназної активності у кореневій зоні рослин, обумовлює високий азотфіксувальний потенціал мікробно-рослинних асоціацій. Розроблено спосіб його оцінювання. Методами аналітичної селекції одержано нові ефективні штами асоціативних діазотрофів: А. brasilense 77- для інокуляції пшениці ярої, А. brasilense 10/1 - тритикале ярого, використання яких сприяло активізації процесу фіксації молекулярного азоту в кореневій зоні та позитивно позначалося на біосинтетичних процесах рослин, підвищуючи продуктивність культур. Показано, що застосування активного штаму А. brasilense 10/1 сприяло зниженню варіабельності потенційної нітрогеназної активності на коренях рослин тритикале в межах сорту та нормалізації розподілу за цією ознакою у вибірках інокульованих рослин.