Індекс рубрикатора НБУВ: П215.2-31,022 + П214.11-31,022

Рубрики:

Цукровий буряк

Соняшник

Шифр НБУВ: ДС48319 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П215.2-31,022 + П214.11-31,022

Рубрики:

Цукровий буряк

Соняшник

Шифр НБУВ: ДС48319 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертація присвячена питанням вивчення продуктивності гібридів соняшника різних груп стиглості в основних посівах при зрошенні в умовах Півдня України. Встановлений вплив способів обробітку грунту, фонів живлення, строків сівби, загущення посівів на ріст, розвиток, урожай і якість насіння гібридів, які вивчаються. Визначено оптимальне співвідношення факторів, що забезпечує найбільш раціональне використання поливної води, найвищий біоенергетичний коефіцієнт і найбільший чистий прибуток. Розроблені математичні моделі отримання високих урожаїв насіння гібридів соняшника в основних посівах при зрошенні.

Исследовано влияние концентраций денатурирующих агентов на состав компонентов в спектрах запасных белков подсолнечника. Показано, что вариация концентраций 2-меркаптоэтанола, мочевины, а также pH буферов электрофоретической системы ведет к качественным и количественным изменениям состава компонентов в электрофоретических спектрах запасных белков подсолнечника. Эти данные были использованы для разработки системы электрофореза белков, характеризующихся высокой разрешающей способностью, а также позволяющей изучать изоферментативную активность пероксидазы в электрофоретических спектрах гелиантининов. Предварительный анализ состава липидных компонентов семян подсолнечника методом тонкослойной хроматографии и анализ изоферментов пероксидазы в спектрах гелиантининов позволяет предположить возможную генетическую связь гелиантининов с липидными компонентами семян.

Полімеразна ланцюгова реакція з довільними праймерами використана для оцінки генетичного різноманіття серед батьківських ліній соняшника. Базуючись на інформації про генетичні дистанції (D), створено три групи гібридів з різним рівнем D між вихідними інбредами. Виявлено невисоку кореляцію між генетичною віддаленістю батьків і врожайністю насіння та гетерозисом за врожайністю. Показано, що молекулярно-генетичні дистанції можуть мати значення для відхилення близькоспоріднених схрещувань.

Дисертація містить результати комплексного вивчення залежності урожайності соняшника від вмісту олії в насінні, лушпинності насіння, морфологічних ознак та строків збирання насіння материнських рослин в умовах Сумської області. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільш ефективне використання низьколушпинного та високоолійного насіння. Визначено, що насіння сорту ВНІІМК-8883 поліпшений, зібране на 35-40-й день після масового цвітіння має найкращі врожайні якості. Встановлено, що морфологічні ознаки материнських рослин в деякій мірі впливають на врожайні властивості насіння, яке сформувалося на них. Виявлено можливість використання етрелу в концентрації 0.03%-0.04% для одержання чоловічої стерильності соняшнику.

Розроблено схеми сівби, спрямовані на підвищення продуктивності й одержання біологічно чистого насіннєвого матеріалу у прцесі виробництва гібридного насіння соняшника.

У результаті досліджень встановлено перевагу за врожайністю та енергетичними показниками посіву соняшнику з міжряддями 15 - 30 см порівняно з широкорядними способами сівби з міжряддями 45 і 70 см.

Наведено результати вивчення застосування різних способів обробітку грунту під соняшник після пшениці озимої на Лівобережжі Лісостепу. Встановлено, що безполицеві обробітки, особливо з використанням стійок СибИМЭ або ПРН-31000, за ефективністю поступаються оранці: зменшуються запаси вологи, зростає забур'яненість, знижується врожайність.

Наведено методику і результати дисперсійного аналізу даних п'ятифакторного польового досліду, проведеного на конкретному експериментальному матеріалі з врожаєм насіння соняшнику.

Представлений теоретичний та експериментальний матеріал по використанню аналізу довільно ампліфікованої ДНК для вивчення молекулярно-генетичного поліморфізму соняшника на між- та внутрішньовидовому рівнях. Уточнені філогенетичні взаємовідносини між 35 представниками роду Helianthus. Виявлено види, найбільш генетично близькі до культурного соняшника, як потенційні донори цінних господарських ознак. Проведено класифікацію селекційного матеріалу згідно рівня генетичних дистанцій. Дві пари батьківських ліній та їх гібриди використані для вивчення характеру успадкування ампліфікованих фрагментів ДНК. Проаналізовано зв'язок між молекулярно-генетичним різноманіттям батьківських ліній на рівні ДНК і такими показниками гібридів, як: врожайність насіння та олії, олійність, а також гетерозисом за даними показниками.

Розглянуто вплив різних способів безполицевого основного обробітку грунту на зміну показників родючості чорнозему типового, забур'яненість, ріст, розвиток та урожайність соняшнику. Проведено економічний та енергетичний аналіз способів обробітку грунту, які вивчено в досліді.

Дисертацію присвячено питанням формування високопродуктивних посівів сортів крупноплідного соняшнику з великою масою насіння (понад 110 - 120 г) для умов південного Степу України. Відображено залежність продуктивності і показників якості насіння сортів крупноплідного соняшнику від способів основного обробітку грунту, строків посіву і густоти стояння рослин в умовах Запорізької області. Встановлено, що найбільш ефективно вирощувати сорти крупноплідного соняшнику Запорізький кондитерський та Донський крупноплідний по оранці (25-27 см) при ранньому і рекомендованому строках посіву з густотою стояння 25-35 тис. шт. рослин на 1 га.

Вперше в умовах північної підзони Степу України вивчено обробіток грунту, страхові добавки до густоти посіву, прийоми догляду за післяукісним соняшником на гербіцидному і безгербіцидному фонах. Встановлено, що найбільші врожаї післяукісного соняшнику формуються по оранці на 20-22 см при сівбі звичайним способом зі страховою добавкою насіння 40-60%, внесенні грунтового гербіциду або проведенні післясходових боронувань. Досліджено особливості росту і розвитку рослин, їх виживання, формування кореневої системи, водоспоживання, забур'яненість, продуктивність, якість насіння.

Дисертацію присвячено вивченню пилкоутворювальної здатності та пилкової продуктивності самозапилених ліній і гібридів соняшнику запорізької селекції. Вивчено мінливість та взаємозв'язок основних елементів пилкоутворення. Обгрунтовано доцільність оцінки вихідного селекційного матеріалу за пилкоутворювальною здатністю на ранніх етапах селекції. За результатами досліджень було виділено батьківські лінії, які мають високу пилкову продуктивність і які рекомендовано як вихідний матеріал у селекційні програми щодо створення міжлінійних гібридів соняшнику. Два гібриди соняшнику Запорізький 9 та Запорізький 14, створені за цими лініями, занесено до Реєстру сортів рослин України.

Наведено результати вивчення продуктивності сорту соняшнику Кавказець та гібриду Харківський 49 у післяукісних і післяжнивних посівах за умов Півдня України залежно від способів передпосівної підготовки грунту, сівби та густоти рослин. Вирощування соняшнику другою культурою після озимого ріпаку дає змогу одержати повноцінний урожай товарного насіння, підвищити сумарний вихід продукції обох культур та ефективність використання орної землі. Гібрид Харківський 49 є більш продуктивним, ніж сорт Кавказець, у всіх варіантах дослідів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П214.11-4,025

Рубрики:

Соняшник

Шифр НБУВ: Ж69225 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П214.11-451.2

Рубрики:

Соняшник

Шифр НБУВ: Ж69225 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати селекції гібридного соняшнику в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр'єва. Шляхом лінійно-гібридизаційного методу на основі цитоплазматичної чоловічої стерильності створено високоврожайні, з високим вмістом олії міжлінійні гібриди, стійкі до певних хвороб. Підкреслено, що основним критерієм оцінки ефективності сорту чи гібриду соняшнику є вихід олії з гектара.

Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН за допомогою різних методів штучного зараження патогенами у процесі самозапилення рослин одержано селекційний матеріал соняшнику, стійкого на 81 - 91 % проти збудників різних патогенів. Він має групову стійкість проти білої та сірої гнилей, несправжньої борошнистої роси, вовчка.