The textbook presents modern data on the systematics, morphology, physiology, and ecology of microorganisms, the distribution of useful and harmful species in nature; the causative agents of the most relevant animal diseases are described. The factors of pathogenicity of microorganisms, the mechanism of development (pathogenesis) of microbial infections, and the essence of antimicrobial protection are characterized. Methods of their laboratory diagnosis and means of specific prevention are described. Tests for self-monitoring of knowledge on the most important issues of veterinary microbiology are proposed.

Вивчено проблеми поширення на території України метицилінрезистентних штамів S. aureus (MRSA). Проаналізовано результати проведених бактеріологічних досліджень щодо поширення S. aureus серед тварин, в зразках продукції тваринного походження та об'єктів довкілля, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю. Викладено матеріали щодо результатів виявлення та підтвердження основних біологічних властивостей S. aureus, показано результати з визначення чутливості до антибактеріальних препаратів ізолятів S. aureus та вивчено рівень поширеності MRSA, виявлених методом скринінга із застосуванням специфічного цефалорспоринового маркера цефоксітіну та проведено досліджень методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі для виявлення гену mес-А. Вивчено біоплівкоутворюючі властивості у досліджуваних S. aureus. Одержано результати досліджень щодо стійкості штамів MRSA до дезінфікуючих засобів із різними діючими речовинами.

Узагальнено результати експериментальних досліджень та одержано нові дані щодо бактерій порядку Chlamydiales. Розроблено тести на основі ПЛР для індикації та видового диференціювання бактерій Waddlia chondrophila, Parachlamydia acanthamoebae, Candidatus Piscichlamydia salmonis, Candidatus Clavochlamydia salmonicola, які є найбільш небезпечними для свійських тварин і промислових видів риб України, а також ПЛР для одночасного виявлення збудників епітеліоцистозу (Candidatus Piscichlamydia salmonis та Candidatus Clavochlamydia salmonicola), які демонструють високу точність і специфічність (близько 100 %), аналітичну чутливість (98,95 - 99,95 %), діагностичні ефективність (99,3 - 99,8 %) і цінність (83,00 - 96,43 %), і можуть використовуватися для діагностики хламідіозів, спричинених хламідієспорідненими бактеріями. Розробленими методиками вперше в Україні у клінічних зразках від великої рогатої худоби з підозрою на хламідійну інфекцію виявлено ДНК хламідієподібних бактерій Waddlia chondrophila (44 %) та Parachlamydia acanthamoebae (14,3 %), від пструга струмкового - Candidatus Piscichlamydia salmonis (13,8 %) і Candidatus Clavochlamydia salmonicola (2,5 %), від свиней із підозрою на хламідійну інфекцію вперше у світі - Waddlia chondrophila (28,6 %).

Подано літературний огляд щодо бактеріальних респіраторних інфекцій великої рогатої худоби (Bovine respiratory diseases, BRD). Респіраторні хвороби вважаються одними з найнебезпечніших захворювань великої рогатої худоби (ВРХ), що наносять великі економічні збитки для операторів галузі скотарства. Комплекс BRD є багатофакторним і мультиетіологічним захворюванням. Основними факторами, що сприяють виникненню BRD, є стан менеджменту вирощування худоби, вплив навколишнього середовища та патогенні мікроорганізми. Не применшуючи важливість перших двох факторів, основним етіологічним чинником BRD залишаються патогенні мікроорганізми. Інфекції дихальних шляхів у ВРХ викликають віруси і бактерії, причому захворювання часто перебігають в асоційованій формі. Проте, бактеріальний чинник в етіології BRD відіграє чи не найважливішу роль. Основним збудником BRD вважають Mannheimia haemolytica serotype 1, який може викликати захворювання як єдиний етіологічний агент, так і в асоціації з іншими патогенами (Histophilus somni, Mycoplasma bovis). Гостра фібринозна пневмонія або гостра пневмонія зі смертельним наслідком найчастіше асоціюється з Mannheimia haemolytica. Pasteurella multocida вважається менш вірулентною бактерією, ніж Mannheimia haemolytica, і для ініціації запального процесу у дихальних шляхах тварин необхідний вищий рівень інфікування. Патогенні штами Pasteurella multocida серогрупи A є значимим етіологічним фактором важкої ензоотичної пневмонії у молочних телят. Респіраторні хвороби, викликані мікоплазмами, залишаються одними з тяжких інфекційних ВРХ. Mycoplasma bovis є найбільш інвазивною та небезпечною мікоплазмою для молодняку ВРХ. Цей вид мікоплазм, зазвичай, присутній у верхніх дихальних шляхах клінічно здорових телят, які є бактеріоносіями. За умови порушення зоотехнічних умов утримання і годівлі телят, інших стресових факторів походить активна проліферація мікоплазм, і вони успішно колонізують нижні дихальні шляхи тварин, викликаючи запальний процес в легенях. Інша коменсальна бактерія верхніх дихальних шляхів - Histophilus somni може викликати пневмонію, і, як правило, перебігає у підгострій або хронічній формі. При цьому патогенні форми цієї бактерії найчастіше виділяють разом з Mannheimia hemolytica. Етіологічними факторами розвитку BRD можуть виступати інші опортуністичні бактерії (Arcanobacterium pyogenes, Streptococcus pneumoniаe, Staphylococcus aureus, Chlamydiales spp., Fusobacterium necrophorum, Corynebacterium bovis). Залежно від етіологічного агента, клінічні симптоми бронхопневмонії телят мають певну специфічність, причому ступінь пошкоджень легень залежить від тривалості захворювання та вірулентності збудника.

Приведений аналіз результатів пошуку методів приготування селективних поживних мікоплазменних середовищ (СПМС) за 120 років, виконаний науковцями декількох поколінь різних країн світу, зокрема й авторів цієї статті. Вперше мікоплазму - збудника контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби - виростили E. Nocard, E. R. Roux et al. (1898) у м'ясопептонному бульйоні (МПБ), що був у колодійному мішечку, вшитому в очеревинну порожнину кролика. Перші варіанти середовищ мали як основу МПБ чи бульйон Мартена і сироватку крові тварин, переважно коней. D. G. Edward (1947) запропонував добавляти в них ще і екстракт дріжджів. R. M. Chanock et al. (1962) в середовище ввели сироватку крові коней, екстракт дріжджів, лактальбумін гідролізат і ДНК. На ньому вони вперше виростили збудника атипової пневмонії людей - агента Ітона, який вважали вірусом. Це було могутнім стимулом подальшого вивчення властивостей мікоплазм і особливостей захворювань, до яких вони призводять - мікоплазмозів людей, тварин, птиці, рептилій, риб, членистоногих і рослин. Для їх діагностики запропоновано низку методів - від мікробіологічного (мікоплазмологічного, культурального) до генетичних і молекулярних на зразок полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Але базовим, "золотим стандартом" є лише мікоплазмологічний, решта - додатковими. Тільки з його допомогою можна одержати культури мікоплазм, вивчити їх біологічні властивості, виготовити з них діагностикуми та вакцини. На його виконання необхідно мати СПМС, які б забезпечували мікоплазми пластичним матеріалом і енергією, та знати умови для їх успішного культивування. Культуру M. penetrans ізолювали S. C. Lo et al. (1991, 1992) з проб сечі людини, зараженої вірусом імунодефіциту, через 29 років після ідентифікації агента Ітона. Це змусило думати, що на сьогодні хоч і вдалось культивували понад 200 видів класу Mollicutes, вони є лише частиною тієї кількості, які існують у природі. Тому пошуки їх у різних господарів треба продовжувати, але із застосуванням більш досконалих СПМС. Для цього випробувано їх декілька сотень і зроблено висновок - не вдається виготовити універсальне середовище для всіх описаних їх видів, бо вони мають різні потреби щодо живлення та умов культивування. Поки що неможливо було виростити in vitro фітоплазм, Haemobartonella і Eperythrozoon.

Приведений аналіз результатів пошуку методів приготування селективних поживних мікоплазменних середовищ (СПМС) за 120 років, виконаний науковцями декількох поколінь різних країн світу, зокрема й авторів цієї статті. Вперше мікоплазму - збудника контагіозної плевропневмонії великої рогатої худоби - виростили E. Nocard, E. R. Roux et al. (1898) у м'ясопептонному бульйоні (МПБ), що був у колодійному мішечку, вшитому в очеревинну порожнину кролика. Перші варіанти середовищ мали як основу МПБ чи бульйон Мартена і сироватку крові тварин, переважно коней. D. G. Edward (1947) запропонував добавляти в них ще і екстракт дріжджів. R. M. Chanock et al. (1962) в середовище ввели сироватку крові коней, екстракт дріжджів, лактальбумін гідролізат і ДНК. На ньому вони вперше виростили збудника атипової пневмонії людей - агента Ітона, який вважали вірусом. Це було могутнім стимулом подальшого вивчення властивостей мікоплазм і особливостей захворювань, до яких вони призводять - мікоплазмозів людей, тварин, птиці, рептилій, риб, членистоногих і рослин. Для їх діагностики запропоновано низку методів - від мікробіологічного (мікоплазмологічного, культурального) до генетичних і молекулярних на зразок полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Але базовим, "золотим стандартом" є лише мікоплазмологічний, решта - додатковими. Тільки з його допомогою можна одержати культури мікоплазм, вивчити їх біологічні властивості, виготовити з них діагностикуми та вакцини. На його виконання необхідно мати СПМС, які б забезпечували мікоплазми пластичним матеріалом і енергією, та знати умови для їх успішного культивування. Культуру M. penetrans ізолювали S. C. Lo et al. (1991, 1992) з проб сечі людини, зараженої вірусом імунодефіциту, через 29 років після ідентифікації агента Ітона. Це змусило думати, що на сьогодні хоч і вдалось культивували понад 200 видів класу Mollicutes, вони є лише частиною тієї кількості, які існують у природі. Тому пошуки їх у різних господарів треба продовжувати, але із застосуванням більш досконалих СПМС. Для цього випробувано їх декілька сотень і зроблено висновок - не вдається виготовити універсальне середовище для всіх описаних їх видів, бо вони мають різні потреби щодо живлення та умов культивування. Поки що неможливо було виростити in vitro фітоплазм, Haemobartonella і Eperythrozoon.

Подано дані щодо встановлення можливості постійних ектопаразитів великої рогатої худоби до перенесення збудників інфекційних захворювань. Тимчасові та постійні ектопаразити є постійною загрозою у господарствах з вирощування великої рогатої худоби. Незалежно від сезонної динаміки, постійні ектопаразити жуйних подекуди можуть бути переносниками та резервантами збудників інфекційних захворювань як вірусної, так і бактеріальної етіології, створюючи додаткові ризики та небезпеки, що перешкоджають максимальній реалізації генетичного потенціалу продуктивних тварин. Роботу виконували впродовж 2019 - 2020 рр. на базі скотарських господарств Сумської та Полтавської обл., паразитологічного та бактеріологічного відділів Сумської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. В умовах скотарських господарств проводили вибіркові паразитологічні дослідження поголів'я на предмет зараження їх ектопаразитами. Виявлених ектопаразитів поміщали в пробірки з 70 % етиловим спиртом, з метою подальшої їх видової ідентифікації. Для вивчення контамінації ектопаразитів мікроорганізмами, з них на фізіологічному розчині виготовляли гомогенат у співвідношенні 1:10. В подальшому, одержану суспензію висівали на поживні середовища як щільні, так і рідкі, з метою виділення: Listeria spp., Salmonella spp., Streptococcus spp., Enterobacter spp. та Staphylococcus spp. У ході проведення вибіркових паразитологічних досліджень різновікового поголів'я великої рогатої худоби в господарствах Сумської та Полтавської обл. було встановлено різні інтенсивності інвазії поголів'я волосоїдами Bovicola bovis. Патогенні властивості мікроорганізмів встановлювали за методом проведення біопроби на мурчаках та білих мишах. Патогенні властивості бактерій роду Listeria spp. перевіряли кон'юнктивальною та дермо-некротичною пробами на мурчаках. Впродовж трьох діб спостереження відмічали почервоніння на місці внутрішньошкірного введення, з вираженим підвищенням місцевої температури. Також було встановлено гіперемію кон'юнктиви та виділення з ока. Для визначення патогенності E. coli здійснювали зараження білих мишей внутрішньочеревно. Загибель тварин реєстрували на третю добу, що свідчить про патогенність виділеної E. coli. У серіях мікробіологічних досліджень встановили, що волосоїди Bovicola bovis є носіями патогенної кокової мікрофлори: S. aureus, E. coli та бактерій роду Listeria spp.

Уперше проведено філогенетичний аналіз ізолятів B. anthracis, виділених у різні роки на території України. Виготовлено рекомбінантні позитивні контрольні зразки специфічних хромосомних і плазмідних ДНК-фрагментів збудника сибірки, а саме фрагмента pagA плазміди pXO1, фрагмента capC плазміди pXO2 та загальнородового фрагмента gyrA, спільного для роду Bacillus. У результаті оптимізації методу полімеразної ланцюгової реакції у режимі реального часу доведено специфічність і надійність методики детекції генетичних маркерів pagA та capC. Крім цього, проведено процедуру валідації, яка дозволила підвищити точність, відтворюваність і чутливість даної методики. Створено діагностичну тест-систему для виявлення ДНК збудника сибірки методом полімеразної ланцюгової реакції «Anthrax-DNA-test», до складу якої увійшли зазначені позитивні контрольні зразки для виявлення плазмід, а також позитивний контрольний зразок для виявлення хромосомного маркера dhp61 збудника сибірки. За показниками специфічності, чутливості та відтворюваності вона не поступається методу детекції ДНК збудника сибірки, який рекомендовано керівництвом МЕБ, а також закордонним аналогам.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.211 + П841.924.11

Рубрики:

Сибірка тварин

Збудники сибірки

Шифр НБУВ: РА442742 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е4с8 + П841.94 + Е422.112*716-636-601.2

Рубрики:

Патогенні спірохети

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета статті - надати актуальну на сьогоднішній день таксономічну класифікацію порядку Chlamydiales та детально роз'яснити терміни: "Chlamydia-related bacteria (CRB)" (хламідієспоріднені бактерії), "Chlamydia-like organisms (CLO)" (хламідієподібні організми), "environmental chlamydiae" (екологічні хламідії, хламідії довкілля). Використано такі методи дослідження: системний аналіз доступних наукових джерел, історичний метод (для вивчення виникнення, формування та розвитку таксономії хламідійних видів у хронологічній послідовності), емпіричний метод (щодо комплексної оцінки сучасного стану об'єкта дослідження), абстрактно-логічний - для уточнення суті основних понять та графічне відображення даних. Внаслідок розвитку молекулярної біології за останні 15 років класифікація хламідій зазнала істотних змін і має тенденцію до подальшого вдосконалення. Узагальнено історичний досвід і найбільш важливі зміни в таксономії порядку Chlamydiales за останні роки. Ускладнення сучасної класифікації бактерій порядку Chlamydiales свідчить про накопичені знання щодо нових представників цієї групи мікроорганізмів. На сьогодні до порядку Chlamydiales входять 9 родин: Chlamydiaceae, Waddliaceae, Parachlamydiaceae, Criblamydiaceae, Simkaniaceae, Candidatus Clavochlamydiaceae, Candidatus Rhabdochlamydiaceae, Candidatus Piscichlamydia, Candidatus Parilichlamydiaceae, чотири з яких перебувають у статусі кандидатів. До родини Chlamydiaceae, роду Chlamydia тепер належать 14 видів бактерій (Chlamydia abortus, Chlamydia avium, Chlamydia caviae, Chlamydia felis, Chlamydia gallinacea, Chlamydia muridarum, Chlamydia pecorum, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia suis, Chlamydia trachomatis, Candidatus Chlamydia ibidis, Candidatus Chlamydia sanzinia, Candidatus Chlamydia corallus), три з яких перебувають у статусі кандидатів. Родини: Waddliaceae, Parachlamydiaceae, Criblamydiaceae, Simkaniaceae, Ca. Clavochlamydiaceae, Ca. Rhabdochlamydiaceae, Ca. Piscichlamydia, Ca. Parilichlamydiaceae з їх численними представниками називають хламідієспорідненими бактеріями, або хламідієподібними організмами, через їх генетичну і фенотипову подібність та філогенетичну відокремленість від родини Chlamydiaceae. Представлено актуальну таксономічну класифікацію порядку Chlamydiales та надано детально роз'яснено терміни: "Chlamydia-related bacteria (CRB)" (хламідієспоріднені бактерії,) "Chlamydia-like organisms (CLO)" (хламідієподібні організми), "environmental chlamydiae" (екологічні хламідії, хламідії довкілля). Надана інформація може бути використана в наукових дослідженнях, впроваджена в навчальний процес при підготовці спеціалістів у галузі ветеринарної медицини, а також використовуватися практикуючими лікарями ветеринарної медицини задля покращення лікування та профілактики хламідіозів тварин та людини.

Хвороба Тешена (ХТ) останнім часом реєструється рідко, однак помірні або безсимптомні інфекції, зумовлені Teschovirus A, виявляються по всьому світу. Мета роботи - дослідити антигенні та патогенні властивості штамів Teschovirus A і Sapelovirus A, які циркулюють як серед свинопоголів'я, так і серед синантропних тварин на території України. Біологічні, фізико-хімічні та антигенні властивості вірусів вивчали в перещеплюваних лініях культур клітин СНЕВ і ВНК-21. Гіперімунні сироватки крові до штамів вірусів отримували за модифікованою схемою на кролях. Типову належність вірусів визначали в реакції нейтралізації, видову ідентифікацію - у полімеразній ланцюговій реакції зі зворотною транскрипцією. Патогенні властивості штамів вірусів вивчали на поросятах двохмісячного віку при інтрацеребральному зараженні. Зі 1051 проб матеріалів відібраних від свиней і синантропних тварин виділено 233 ізоляти вірусів. Встановлено, що ізоляти вірусів і виділені від синантропних тварин мають біологічні, фізико-хімічні та антигенні властивості, притаманні збуднику ХТ. Установлено, що віруси, виділені від кота, курки та дикого гусака, патогенні для свиней. Від свиней виділено непатогенні штами Т 3 і Ч 878 нових серотипів Teschovirus A та штам Ч 881, який рекласифіковано як Sapelovirus A нового генотипу, а також штами Г 31 і Д 32 Teschovirus A відомих серотипів, які можуть викликати енцефаломієліти у свиней. Встановлено залежність імуногенних властивостей штамів вірусів від джерел їх виділення. Віруси, виділені з ректальних і назальних змивів мають більш високу імуногенність, ніж віруси, виділені з центральної нервової системи. Встановлено, що штами вірусів, виділені від синантропних тварин, мають біологічні, фізико-хімічні й антигенні властивості, притаманні збуднику ХТ. Штами вірусів, виділені від кота, курки та дикого гусака, патогенні для свиней. Таким чином, синантропні тварини та птиця можуть бути джерелом інфекції та фактором передачі збудника ХТ. Серед свинопоголів'я циркулюють штами Teschovirus A відомих серотипів, які переважною більшістю не патогенні для свиней, а також виявлено непатогенні штами Teschovirus A нових серотипів і Sapelovirus A нового генотипу. Встановлено, що віруси, виділені з ректальних і назальних змивів, мають більш високі імуногенні властивості, ніж віруси, виділені з центральної нервової системи. За результатами проведених досліджень штами Т 3 і Ч 878 нових серотипів Teschovirus A можуть бути рекомендовані Міжнародному комітету з таксономії вірусів як еталонні.

Вивчено вплив комплексного застосування нанонутрицевтика Кобальту та пробіотичних мікроорганізмів роду Lactobacillus на мікрофлору сліпої кишки, її біоплівкоутворюючу здатність, імунний статус, антиоксидантний захист і детоксикаційну функцію печінки та нирок курей-несучок у період максимальної продуктивності, і на основі отриманих результатів розроблено спосіб їх корекції. Зазначено, що у курей-несучок, які отримують пробіотик і НчСо у дозі 0,08 мг/кг маси, у вмісті сліпих кишок збільшується кількість Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp., Streptococcus spp. та E. coli і зменшується кількість Staphylococcus spp., Enterococcus spp. та Candida spp., а також зростає здатність до утворення біоплівки низької щільності у Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Enterococcus spp., E. coli і Candida spp., середньої щільності - у Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Enterococcus spp. і високої щільності - у Lactobacillus spp. При цьому зменшується здатність до утворення біоплівки низької щільності у Lactobacillus spp., середньої щільності - у Lactobacillus spp., E. coli, Candida spp., високої щільності - у Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Enterococcus spp. і Candida spp. Показано, що за корекції імунітету пробіотиком разом із НчСо у дозі 0,08 мг/кг маси активізуються клітинна та гуморальної ланки. Імуностимулюючу дію підтверджено морфологічними дослідженнями центральних і периферійних органів імунної системи, а саме: селезінки, тимуса, клоакальної сумки та цекальної тонзили. Наголошено, що за цих умов не спостерігається негативного впливу на антиокиснювальну систему, детоксикаційну функцію печінки та нирок курей-несучок. Установлено зростання кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну та загального білка.

Увагу приділено дослідженню імунобіологічних властивостей антигенів М. tuberculosis complex МРТ63 та МРТ83, пошуку їх клітин-мішеней і можливості використання цих протеїнів для діагностики туберкульозу великої рогатої худоби та людини. Вперше одержано генетичні конструкти рекомбінантних антигенів M. tuberculosis МРТ63 та МРТ83, злитих із червоним флуоресцентним протеїном mCherry. Доведено високу імуногенність МРТ63 та МРТ83 в експериментальних дослідженнях in vivo. Вдосконалено генетичну конструкцію, що кодує злитий протеїн МРТ83-МРТ63 на основі повнорозмірних рекомбінантних антигенів мікобактерій. Визначено переваги його використання для імуноензимних тест-систем у порівнянні з існуючими аналогами. Вперше виявлено потенційні клітини-мішені імунодомінантних антигенів Mycobacterium spp. МРТ63 та МРТ83. Розширено існуючі уявлення щодо посилення мікобактеріальними протеїнами фагоцитарної активності клітин природного імунітету. Зазначено, що розроблена тест-система "IB-Chem Anti-Mycobacterium bovis" є ефективною для діагностики саме інфікованих M. bovis тварин. Сконструйований злитий антиген МРТ83-МРТ63 використано як імуносорбент для створення імуноензимної тест-системи "IB-Chem Anti-Mycobacterium tuberculosis" для скринінгу сироваток крові хворих на туберкульоз легень пацієнтів, що перевершує референтні комерційно доступні тест-системи за критеріями специфічності та діагностичної чутливості.

Розроблено ПЛР-методики для ідентифікації та видової диференціації бактерій роду Chlamydia. Для цього проведено біоінформатичні дослідження шляхом вирівнювання первинних нуклеотидних послідовностей генів, що кодують 16S rRNA, RNase P RNA та МОМР. Вивчено рівень гомології та варіабельності нуклеотидних послідовностей ДНК трьох означених генів. Проведено порівняльний, філогенетичний, згрупований та загальний аналіз генів. Сконструйовано, для кожного з 10 видів хламідій, дизайн олігонуклеотидних праймерів на специфічні ділянки гена, що кодує МОМР. Дослідно-практичним шляхом відпрацьовано співвідношення реакційної суміші та режиму ампліфікації праймерних систем до отримання чітких смуг заданого розміру на електрофореграмах зразків контрольних ДНК бактерій роду Chlamydia. Розроблені 10 ПЛР-методик індикації та видової диференціації хламідій пройшли випробування на аналітичну специфічність і чутливість, а також валідацію з методиками, що лежить в основі 7 інших ПЛР тест-систем для діагностики хламідійних інфекцій. При цьому досліджено 35 зразків біологічного матеріалу, а саме: 11 зразків контрольних ДНК, 18 зразків ДНК хламідій, виділених з біологічного матеріалу від свійських тварин, 3 зразки ДНК від лептоспір і 3 зразки ДНК від бабезій. Розроблено два алгоритми застосування діагностичних ПЛР-методик. Проведено епізоотологічний скринінг хламідіозної інфекції у господарствах різних районів Полтавської області та встановлено видову циркуляцію хламідій серед ВРХ та свиней. Таким чином, проведені дослідження дали змогу сконструювати досить чутливі, аналітично-специфічні методики ідентифікації кожного з 10 видів бактерій роду Chlamydia у ПЛР.

Розглянуто динаміку нагромадження умовно-патогенної мікрофлори у пташниках у разі підлогового та кліткового утримування курей. Вивчення динаміки нагромадження мікроорганізмів, в тому числі коліформ бактерій у повітрі пташника показало, що існує залежність цього показника від віку і терміну перебування птиці у пташниках, незалежно від системи утримання. Нагромадження ешерихій вище 1,5 % від загальної кількості мікрофлори повітряного середовища пташників з різною системою утримання птиці призводило до загибелі птиці по причині ешерихіозу. Найбільш тяжкий бактеріоз проявлявся у птиці 30 - 45-добового віку. Захворювання проходило в гострій формі та мало тенденцію до стаціонарності. Джерелом зараження курчат ешерихіозом були кури-носії патогенних сероваріантів кишкової палички, хворі ешерихіозом курчата та курячі ембріони.

Індекс рубрикатора НБУВ: П841.924.20-2

Рубрики:

Збудники пастерельозу

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено інформацію про особливості біології бактерій Pasteurella haemolytica. Розкрито їх роль у патології тварин. Приділено увагу створенню діагностичної тест-системи для виявлення цього мікроорганізму. Обгрунтовано використання показників лімфоцитарно-псевдоеозинофільного індексу, вмісту малонового діальдегіду й антиокиснювальної активності плазми крові як додаткових критеріїв оцінки реакції імунокомпетентної системи організму при використанні моно- та поліантигенів мангеймній.

Узагальнено результати багаторічних експериментальних досліджень, а також дані вітчизняної і зарубіжної літератури з одного з найбільш актуальних і недостатньо вивчених питань сучасної мікробіології - про L-форми мікобактерій туберкульозу та їх біологічний цикл розвитку. Зазначено, що викладений в динамиці пасажів через щільне живильне середовище біологічний цикл розвитку М. bovis характеризується закономірною зміною культуральних, тинкторіальних властивостей на тлі мінливості морфології, зміни (зниження) біологічної активності, вмісту загальних ліпідів, довго- і коротколанцюгових вільних жирних кислот і дисоціацією збудника (палички, ниткоподібні форми, зерна, L-форми, елементарні тільця) туберкульозу, набуттям можливості розмножуватися та накопичуватися за низької плюсової температури (3 ° С), коли прикінцевою стадією розвитку є некислотостійкі зерна (за 37 ° С - елементарні кислотостійкі тільця), а також імуногенною активністю на тлі низької / відсутньої сенсибілізувальної здатності. Розкрито один із можливих патогенетичних механізмів ендогенної туберкульозної інфекції та обгрунтовано можливі шляхи подальшої профілактики та боротьби з нею.

Приведена сравнительная оценка участия цАМФ и аденилатциклаз бактериальных патогенов животных, фитопатогенов, а также мутуалистов растений в контроле и модуляции всех этапов инфекционного процесса (адгезия, формирование биопленок, регуляция активности факторов транскрипции и систем секреции).