В усьому світі найбільш поширеним видом анемій у тварин є ферумдефіцитна анемія, яка виникає, відповідно за умови дефіциту Феруму в організмі та у разі впливу інших чинників. Хвороба характеризується високим показником летальності серед молодняку, особливо свиней. Найбільш часто на неї хворіють поросята-сисуни у віці 5 - 10 діб. Відомо, що патогенез ферумдефіцитної анемії складають послідовні взаємопов'язані процеси, основними з яких є порушення синтезу гемоглобіну та оксигенова гіпоксія. Мета досліджень - визначити вплив клатрохелату феруму(IV) та ціанокобаламіну за умови їх застосування поросним свиноматкам на біохімічні показники сироватки крові поросят, які є основними маркерами ферумдефіциту в організмі. Представлено результати клінічних досліджень Феруму в новій рідкісній валентності - IV та у формі клатрохелату, зокрема його протианемічної ефективності. Для виконання поставленої мети було сформовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди порід ландрас та велика біла) у період їх утримання зі свиноматками на підсосі - контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. У дослідну групу були відібрані поросята, народжені від свиноматок, яким у період вагітності двічі внутрішньом'язово вводили 10 % розчин клатрохелату феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Поросятам контрольної групи за традиційною схемою профілактики ферумдефіцитної анемії вводили ферумдекстрановий препарат (з розрахунку 200 мг Феруму на одне введення). Результати проведених досліджень таких показників, як вмісту феруму, еритропоетину, феритину, трансферину, відсотку насичення трансферину в сироватці крові та ферумзв'язувальної здатності сироватки крові підтверджують, що запропонована схема профілактики ферумдефіцитної анемії - на основі застосування клатрохелату феруму(IV) та ціанокобаламіну поросним свиноматкам - виявилась ефективною, причому в разі відсутності народження мертвих плодів та клінічних ознак анемії в поросят.

Об'єктом дослідження є кардіоміопатії, бронхіальна астма та кардіо-пульмональний синдром у коней. Клініко-експериментально обґрунтувано етіологію, окремі ланки патогенезу й удосконалено інформативні методи діагностики і терапії кардіоміопатій різного ґенезу (анемічний і метаболічний синдроми та дисбаланс електролітів), бронхіальної астми та кардіо-пульмонального синдрому в коней. Методи досліджень - клінічні, біохімічні, електрокардіографічні, ехокардіографічні, ендоскопічні, цитологічні, статистичні. Вивчено поширення, походження та клінічне значення серцевих шумів у спортивних і робочих коней. Досліджено поширення, причини, обґрунтовано окремі ланки патогенезу, встановлено критерії діагностики кардіоміопатії за анемічного та метаболічного синдромів, дисбалансу електролітів. Експериментально та теоретично обґрунтовано ефективність патогенетичної терапії коней, хворих на кардіоміопатію. Вивчено поширення, окремі ланки патогенезу та розроблено інформативні методи діагностики бронхіальної астми. Вивчено етіологію, окремі ланки патогенезу, розроблено та науково обґрунтовано критерії діагностики кардіо-пульмонального синдрому в коней. Отримано 6 патентів України на корисну модель, матеріали дисертації увійшли до навчального посібника, монографії, довідника, використовуються в науково-дослідній і навчальній роботі на факультетах вищих навчальних закладів.

Причиною розвитку ферумдефіцитної анемії у новонароджених поросят є затримка еритроцитопоезу у селезінці і печінці та недостатня перебудова кровотворної здатності кісткового мозку. Поглиблені знання особливостей кровотворення у тварин даного виду дають змогу проаналізувати патогенез малокрів'я в організмі поросят і з'ясувати роль різних факторів, які спричиняють цю хворобу. Мета досліджень - дослідити вміст Феруму у селезінці та печінці поросят, народжених від свиноматок, яким у період вагітності внутрішньом'язово вводили розчини клатрохелату Феруму(IV) та ціанокобаламіну. Представлено результати наступних клінічних досліджень з визначення протианемічної ефективності Феруму у новій рідкісній валентності - IV та у формі клатрохелату. Для виконання поставленої мети було сформовано 2 групи новонароджених поросят-аналогів (гібриди порід ландрас та велика біла) у період їх утримання зі свиноматками на підсосі - контрольна та дослідна, по 15 тварин у кожній. У дослідну групу були відібрані поросята, які народжені від свиноматок, яким в період вагітності двічі внутрішньом'язово вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Поросятам контрольної групи за традиційною схемою профілактики ферумдефіцитної анемії вводили ферумдекстрановий препарат (з розрахунку 200 мг Феруму на одне введення). Результати проведених досліджень засвідчують про достатнє надходження Феруму в організм поросят, народжених від свиноматок, яким у період вагітності за 14 та 7 діб до очікуваного опоросу вводили 10 % розчин клатрохелату Феруму(IV) та розчин ціанокобаламіну. Встановлено високий уміст мікроелемнету Феруму у печінці та селезінці впродовж 15 діб, який перевищує показники за застосування поросятам традиційного ферумдекстранового препарату юніферону. Можна стверджувати, що клатрохелат Феруму(IV) характеризується високою біодоступністю, здатністю проникати через плацентарний бар'єр. Проведені дослідження мають наукове та практичне значення, так як розширюють пізнання фармакокінетики та фармакодинаміки Феруму високої валентності (IV), а запропонований нами підхід до застосування клатрохелату Феруму(IV) забезпечує надійну та ефективну профілактику ферумдефіцитної анемії поросят.

Представлено монографію, в якій подано морфофункціональний стан органів і тканин (лімфатичні вузли, селезінка, серце, легені, печінка, нирки) великої рогатої худоби (далі - ВРХ) при хронічному лімфоїдному лейкозі та овець, інфікованих ВЛ (далі - вірус лейкозу) ВРХ за вторинного імунодефіциту, зумовленого впливом іонізуючого випромінювання, а також у коней при інфекційній анемії.

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.132.1-954-7

Рубрики:

Лейкози тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано особливості тонусу автономних нервових центрів у кролів-самців (Oryctolagus cuniculus) породи Термонська біла. Для цього всім тваринам записали електрокардіограму, на основі якої провели математичний аналіз варіабельності R-R кардіоінтервалів з визначенням таких показників: мода, амплітуда моди, варіаційний розмах та інших. Отримані результати дозволили зробити висновок про сукупний тонус симпатичних та парасимпатичних центрів у кожного кроля і на основі цього всіх тварин розділити на три групи. Найчисленнішу групу (70 % дослідних тварин) сформували кролі-симпатотоніки, які характеризуються домінуванням тонусу симпатичних центрів над парасимпатичними. Ці тварини мають найвищий показник амплітуди моди і найнижчі значення моди та варіаційного розмаху. До другої (за чисельністю тварин) групи ввійшли кролі-нормотоніки (19 %), які характеризуються зрівноваженим симпатичним та парасимпатичним тонусом, тому більшість досліджених показників займають середнє значення. Третя група була найменш численною (11 %) і включала кролів-парасимпатотоніків, у яких парасимпатичний тонус домінує над симпатичним. Тварини характеризуються найбільшими показниками моди та варіаційного розмаху і найменшою величиною амплітуди моди. Такі варіаційно-пульсометричні показники, як мода та варіаційний розмах, володіють кореляційними зв'язками з масою тіла кролів. Характер цих зв'язків певною мірою залежить від групи тварин. Сама маса тіла набуває найбільших значень у кролів-парасимпатотоніків. У двох інших груп тварин вона є меншою. З варіаційно-пульсометричними показниками тісно пов'язана частота серцевих скорочень, найбільші значення якої спостерігалися у кролів-симпатотоніків, середні величини відповідали кролям-нормотонікам, а мінімальні показники - кролям-парасимпатотонікам.

Охарактеризовано особливості тонусу автономних нервових центрів у кролів-самців (Oryctolagus cuniculus) породи Термонська біла. Для цього всім тваринам записали електрокардіограму, на основі якої провели математичний аналіз варіабельності R-R кардіоінтервалів з визначенням таких показників: мода, амплітуда моди, варіаційний розмах та інших. Отримані результати дозволили зробити висновок про сукупний тонус симпатичних та парасимпатичних центрів у кожного кроля і на основі цього всіх тварин розділити на три групи. Найчисленнішу групу (70 % дослідних тварин) сформували кролі-симпатотоніки, які характеризуються домінуванням тонусу симпатичних центрів над парасимпатичними. Ці тварини мають найвищий показник амплітуди моди і найнижчі значення моди та варіаційного розмаху. До другої (за чисельністю тварин) групи ввійшли кролі-нормотоніки (19 %), які характеризуються зрівноваженим симпатичним та парасимпатичним тонусом, тому більшість досліджених показників займають середнє значення. Третя група була найменш численною (11 %) і включала кролів-парасимпатотоніків, у яких парасимпатичний тонус домінує над симпатичним. Тварини характеризуються найбільшими показниками моди та варіаційного розмаху і найменшою величиною амплітуди моди. Такі варіаційно-пульсометричні показники, як мода та варіаційний розмах, володіють кореляційними зв'язками з масою тіла кролів. Характер цих зв'язків певною мірою залежить від групи тварин. Сама маса тіла набуває найбільших значень у кролів-парасимпатотоніків. У двох інших груп тварин вона є меншою. З варіаційно-пульсометричними показниками тісно пов'язана частота серцевих скорочень, найбільші значення якої спостерігалися у кролів-симпатотоніків, середні величини відповідали кролям-нормотонікам, а мінімальні показники - кролям-парасимпатотонікам.

The virus of cattle enzootic leucosis leads to high losses in rural economy, implies forced slaughter of sick animals, loss of the breed, decrease in productivity, violation of reproduction processes in industrial breeding and livestock sector. Among cattle infection diseases, leucosis takes the leading position and comprises 57 % of all the other nosological forms, if taking into account severity of injuries in organs, large-scale character of these diseases and economic aftermath. This disease can be transferred from animals to men faring with infected milk. The existing methods for cattle vital diagnostics are long-term and weakly-sensitive (AGID), or very complex and expensive (ELISA and PCR). In this work the alternative method for diagnostics is the method based on the SPR phenomenon was proposed. It has been shown for the first time that the SPR method enables to detect antibodies to cattle leucosis virus in the diluted solution (1 vol.%) of weakly positive blood serum taken from sick animals, which cannot be made using the methods AGID and ELISA - in this case the serum is considered as negative, and the tested animal is considered as healthy, although it is carrier of virus.

Визначено основні патоморфологічні й імунопатологічні характеристики синдрому мультисистемного виснаження поросят. Встановлено, що в організмі PMWS/PCV2-SD-поросят патоморфологічні зміни в лімфоїдних органах та тканинах є універсальними та характеризуються осередковим або дифузним продуктивним (проліферативним) запаленням (макрофагальним та фібробластичним), внаслідок цирковірусобумовленого некрозу й апоптозу лімфоцитів і розвитку імунопатологічних реакцій, що незворотно порушує захисні та бар'єрні властивості органів та реалізацію характерних для відповідних структур функцій. Комплекс інших патологічних процесів, що складається з дистрофічних, некротичних та запальних змін нелімфоїдних структур, є наслідком втрати органами їх захисних та бар'єрних властивостей, паралельно із заміщенням паренхіматозних структур на стромальні та розвитком фіброзу пухкої волокнистої сполучної тканини.

Приведено результати клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження хворих на кардіоміопатії котів і розроблено схему диференційної діагностики та класифікацію кардіоміопатій у тварин цього виду в умовах мегаполісу. Перебіг кардіоміопатій у свійського кота є переважно безсимптомним (51,7%). Основними клінічними проявами кардіоміопатій у свійського кота є задишка (32,8 %), набряк легень (25,9 %) і аортальна тромбоемболія (5,2 %). Лабораторні методи діагностики (дослідження крові) в окремих випадках допомагають встановити етіологію кардіоміопатій у свійського кота. Дослідження концентрації тропоніну І в сироватці крові хворих на кардіоміопатії свійських котів дає змогу встановити ступінь пошкодження міокарда, диференціювати первинну чи вторинну форми кардіоміопатій. Такі інструментальні методи діагностики, як рентгенографія і електрокардіографія є неінформативними для діагностичного підтвердження і диференціювання різних форм кардіоміопатій у свійського кота, але дають змогу оцінити тяжкість перебігу захворювання. Достовірним прижиттєвим методом діагностики і класифікації форм кардіоміопатій у свійського кота є ультразвукове дослідження серця (ехокардіографія), що дає можливість диференціювати гіпертрофічну, рестриктивну, дилятаційну і проміжну форми кардіоміопатій.

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.132-911-6

Рубрики:

Гемобластози тварин

Шифр НБУВ: РА437790 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено сучасний підхід до можливостей діагностування фіброзних змін у міокарді свійських котів за гіпертрофічної та інших форм кардіоміопатій. Причинами розвитку фіброзу в міокарді можна вважати неповне завершення процесу запалення, адже порушення процесу проліферації, що є завершальною стадією запального процесу, веде до надмірного накопичення колагену і розвитку фіброзних змін у міокарді. До розвитку хронічного запалення та фіброзу може призводити як недостатня кількість макрофагів у вогнищах запального процесу, так і їх численне скупчення. У ході досліджень патологій серця за останні роки дедалі більше науковців вважають, що саме фіброзні зміни в міокарді є первинним чинником розвитку гіпертрофічної кардіоміопатії. Мета роботи - дослідження можливостей діагностування фіброзних явищ у міокарді свійського кота за кардіоміопатій. При виконанні роботи було застосовано методи ультразвукового обстеження серця і гістологічного дослідження міокарда котів з підтвердженим діагнозом кардіоміопатії. Дані, одержані від проведених досліджень, вірогідно підтверджують наявність фіброзних змін у міокарді свійських котів за кардіоміопатій. Також аналіз інформації, одержаної від гістологічних досліджень міокарда загиблих котів, дає можливість впевнитись, що фіброзні зміни у серцевому м'язі свійських котів можуть бути наслідком хронічного міокардиту в цих тварин. Результати виконаної роботи вказують на те, що кардіоміопатії у свійських котів часто є вторинними - як наслідок перенесеного основного захворювання. На сьогодні ультразвукове обстеження серця свійських котів можна вважати єдиним доступним неінвазивним методом діагностики і оцінки наявності та розвитку фіброзних змін у міокарді.

Мета досліджень - розробка тактики передопераційної корекції порушення рівня загального білку крові собак, хворих на портальну гіпертензію, ускладнену асцитом, шляхом інфузії 10 % альбуміну людини. Проведені дослідження довели, що запропонований метод корекції рівня загального білку в крові собак у більшості випадків позитивно впливає на загальний стан хворих тварин, підвищує його рівень та може сприяти зниженню відсотка післяопераційних ускладнень та летальних випадків.

Уперше в Україні розроблено технологію одержання кон'югату рекомбінантного білка G Streptococcus spp. і колоїдного вугілля. Уперше в Україні одержано кон’югату білка G Streptococcus spp. і колоїдного золота. Удосконалено технологію одержання ліпополісахариду антигену збудника бруцельозу. Обгрунтовано доцільність використання рекомбінантних антигенів р24 та gp51 як компонентів діагностикумів за лейкозу великої рогатої худоби. Оптимізовано умови постановки дот-імуноаналізу за бруцельозу тварин і лейкозу великої рогатої худоби. Розроблено оригінальну методику дот-імуноаналізу, яка дає змогу диференціювати бруцельоз від ієрсиніозу тварин.

осліджено ліпіди сироватки крові овець і науково обгрунтовано їх зміни на різних стадіях лейкозного процесу за умов експериментального інфікування вірусом лейкозу великої рогатої худоби (ВРХ). Показано, що для стадії провірусу та стадії утворення антитіл характерним є зменшення вмісту арахідонової жирної кислоти у сироватці крові цих тварин. Встановлено, що за спонтанного інфікування корів вірусом лейкозу ВРХ та розвитку лейкозного процесу, жирнокислотний склад ліпідів молока і сироватки крові тварин зазнає змін. Підвищується вміст насичених жирних кислот, зростає індекс їх насичення. В молоці корів зменшується вміст усіх моно- і поліненасичених жирних кислот, зростає вміст транс-ізомерів олеїнової та лінолевої кислот і знижується вміст їх цис-ізомерів. Удосконалено двостадійну полімеразну ланцюгову реакцію для виявлення провірусної ДНК вірусу лейкозу ВРХ за рахунок проведення другої стадії в режимі реального часу. Проведено валідацію та апробацію запропонованої модифікації полімеразної ланцюгової реакції, які свідчить про доцільність її використання для діагностики лейкозної інфекції у тварин. Проаналізовано нуклеотидну послідовність гену ENV ізолятів вірусу лейкозу ВРХ, виділених від тварин у різних областях України, та встановлено їх філогенетичний зв'язок із відомими на сьогодні ізолятами збудника.

Наведено результати наукового дослідження щодо вивчення етіологічних чинників, клінічних проявів, показників лабораторних досліджень та змін ультрасонографічних ознак за спленомегалії у собак. Встановлено, що етіологічними чинниками спленомегалїї є патології, що супроводжуються порушенням кровообігу, гемопоезу та пігментного обміну. Клінічними симптомами спленомегалії є збільшення розмірів селезінки, що визначається пальпацією та підтверджується ультрасонографією. Викладено основні тези щодо впровадження класифікації спленомегалії у тварин з визначенням ізольованої та системної форм.

Досліджено питання фармако-токсикологічного впливу сольового залізовмісного препарату феросел Т на організм лабораторних тварин і поросят з метою його використання для профілактики та лікування залізодефіцитної анемії. На основі морфологічних і біохімічних досліджень встановлено стимулювальний вплив фероселу Т на процеси еритроцитопоезу в організмі поросят за розвитку в них спонтанної ферумдефіцитної анемії. Вивчено стан білоксинтезувальної та дезінтоксикаційної функцій печінки, її функціональний стан на тлі розвитку анемії та процеси відновлення у разі застосування сольового феродекстранового препарату феросел Т. Доведено високу ефективність зазначеного препарату на імунологічну реактивність організму поросят, що потребує особливої корекції у разі розвитку гіпоксичного стану на тлі пригнічення процесів еритроцитопоезу. Розширено розуміння механізму розвитку анемії. Встановлено, що в патогенезі розвитку цього захворювання важливим є не лише наявність в організмі поросят феруму, але обов'язкова присутність в їх організмі окремих мікроелементів, зокрема селену. Зазначено, що удосконалення широковживаного в Україні препарату ферровет 7,5 % шляхом додавання до нього селену робить новостворений препарат феросел Т високоефективним для лікування та профілактики залізодефіцитної анемії у поросят.

Викладено результати клінічного дослідження ветеринарного лікарського засобу ветозал 10 % (Україна) у порівняльному аспекті з препаратом-аналогом катозал 10 % (Німеччина) під час лікування поросят з ознаками анемії. Вивчено вплив препаратів на гематологічні та біохімічні показники крові поросят. Встановлено позитивний вплив препаратів на організм поросят 2 - 3 місячного віку з ознаками анемії. Після застосування препаратів встановлено збільшення концентрації заліза в сироватці крові та відповідно збільшення концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів у крові. За показниками активності ферментів АлАТ, АсАТ, ЛФ, ГГТ встановлено позитивний вплив препаратів на функціональний стан печінки. Експериментальні дані показали, що препарат ветозал 10 % є ефективним під час лікування анемії у поросят, що підтверджується покращанням їх клінічного стану та нормалізацією досліджуваних показників крові тварин.

Досліджено вміст мікроелементів (Fe, Cu, Co, Mn) у плазмі, рівень звёязування феруму з трансферином і ферумзв'язувальну властивість сироватки крові поросят упродовж першого місця життя. Вивчено вплив різних доз ферум цитрату (0,5, 1,0, 1,5, 2,0 мл на одну тварину) на кровотворну, ферумтранспортну та оксигентранспортну функції крові, а також інтенсивність процесів ПОЛ, стан антиоксидантної системи й обмін білків. Виявлено, що для профілактики ферум дефіцитної анемії найефективнішим є внутрішньом'язове введення поросятам препарату нанофероцит дозою 1,5 мл/гол. на другу добу життя. Препарат забезпечує збільшення кількості еритроцитів, вмісту гемоглобіну, Феруму, Купруму, Кобальту, Мангану, загального білка (за рахунок бета- і гамма-глобулінів), нормалізацію процесів ПОЛ і стану антиоксидантної системи в крові та підвищення середньодобового приросту маси тварин. На основі одержаних результатів запропоновано новий ефективний препарат нанофероцит для профілактики ферумдефіцитної анемії поросят.

Наведено результати досліджень системи антиоксидантного захисту в поросят після внутрішньом'язового введення їм різних доз препарату ферум цитрату (у 100 мл якого міститься 0,4 мг Феруму) для профілактики ферумдефіцитної анемії. Ферум цитрат одержано на основі нанотехнологій. Дослідження проведено на 5-х групах новонароджених поросят-аналогів породи Ландрас - контрольна та 4 дослідні. Поросята утримувались зі свиноматками на підсосі. З метою профілактики ферумдефіцитної анемії поросята контрольної групи одноразово внутрішньом'язово одержували 1,5 - 2,0 мл/гол традиційний ферумвмісний препарат "Біоферон" (у 100 мл міститься 100 мг Fe). Поросятам дослідних груп одноразово внутрішньом'язово вводили ферум цитрат у дозах: 2,0; 1,5; 1,0 і 0,5 мл/гол. Матеріалом для досліджень були зразки крові поросят, відібрані з передньої порожнистої вени на 1, 3, 7, 10, 17 та 32 добу життя. Дослід тривав 32 доби. Встановлено, що ферум цитрат сприяє збільшенню активності супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази та вмісту відновленого глутатіону в еритроцитах крові поросят-сисунів. Найбільш позитивний вплив на стан ферментативної ланки антиоксидантного захисту поросят-сисунів спостерігали у тварин другої дослідної групи, яким з метою профілактики ферумдефіцитної анемії на другу добу життя одноразово внутрішньом'язово вводили по 1,5 мл/гол препарату ферум цитрату. Ефективність дії ферум цитрату може пояснюватися більш повноцінним забезпеченням необхідним для організму Ферумом та його вищою біологічною доступністю.