Викладено основи проведення селекційно-племінної роботи на пасіках, характеристику рангів маток, використання іннноваційних вуликів, підготовку до зимівлі та способи зимівлі, весняного розвитку. Наведено диференційну діагностику найбільш небезпечно заразних хвороб бджіл. Розкрито сучасні способи профілактики та лікування вароозу, тропілолепсозу, клебсієльозу бджолиних сімей. Проаналізовано особливості ведення органічного бджільництва. Преставлено матеріали особливостей проведення запилення ентомофільних рослин.

Розглянуто питання щодо поширення вароозу медоносних бджіл на території Полтавської області (Україна) з визначенням особливостей прояву хвороби у складі асоціативних інвазій медоносних бджіл, а такої залежно від пори року та віку бджолиної матки. Визначено морфометри чні особливості виявлених Varroa destructor. Проаналізовано окремі аспекти патогенезу за вароозу бджіл з урахуванням змін в їх гемолімфі. Запропоновано удосконалений спосіб приготування постійних мікропрепаратів з кліщів Varroa destructor. Встановлено ефективність лікарських засобів за різних способів застосування у боротьбі з вароозом медоносних бджіл.

Наведено результати епізоотологічного моніторингу за період 2008 - 2018 pp., визначено особливості нозологічного профілю заразних хвороб бджіл в умовах північно-західної України. Вперше виділено нові збудники ентеробактеріозів бджіл - Е. aerogenes та К. pneumoniae, вивчено їх біологічні властивості й антагонізм щодо препаратів "Біоконтакт плюс" та "Ентеронормін". Вивчено токсикологію ветеринарного препарату "Біоконтакт плюс", визначено його оптимальні концентрації, проаналізовано вплив на тривалість життя бджіл, нарощування розплоду та цитологічні показники гемолімфи бджіл. Запропоновано схему раціональної стимуляції бджолиних сімей препаратом "Біоконтакт плюс" через згодовування препарату з 50 % цукровим сиропом, або розпиленням апаратом "Росинка". За отриманими результатами теоретично й експериментально обґрунтовано методи раціональної стимуляції бджолосімей із використанням препарату "Біоконтакт плюс" для профілактики ентеробактріозів медоносних бджіл. Вивчено показники гемолімфи бджіл за застосування "Біоконтакту плюс" та "Ентеронорміну". Установлено оптимальні схеми застосування препаратів під час виникнення ентеробактеріозів бджіл. Обґрунтовано метод дезінфекції препаратом "Біоконтакт плюс" стільників та вуликів під час виникнення ентеробактеріозів бджіл.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.371.641.2

Рубрики:

Вароатоз бджіл

Шифр НБУВ: РА445678 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сталий розвиток сільського господарства й поліпшення постачання населення продовольством пов'язано з розв'язанням проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на рівні країни, регіону, підприємства. Складовою її частиною є розвиток галузі бджільництва, яка має самостійне значення з погляду виявлення резервів збільшення обсягів виробництва його продукції й обгрунтування шляхів більш раціонального використання бджіл у різних сферах діяльності людини. Однією з причин, яка стримує розвиток бджільництва, є інвазійні хвороби, серед яких провідне місце займає варооз, збудником якого є гамазовий кліщ Varroa destructor Anderson and Trueman, 2000. Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії та в умовах приватної пасіки Гребінківського району Полтавської області. За результатами проведених досліджень виявлено, що вароозна інвазія негативно впливає на показники життєдіяльності медоносної бджоли (Apis mellifera L., 1758), а також на збереження всієї бджолиної сім'ї, особливо в період підготовки бджіл до зими. У разі інтенсивності інвазії один кліщ V. destructor на особину, тривалість життя інвазованих бджіл була меншою, ніж у незаражених кліщем комах впродовж усього періоду дослідження. Вивчення динаміки тривалості життя бджіл протягом сезону показало поступове зниження цього показника в інвазованих бджіл з травня по вересень. У весняний період року тривалість життя скоротилася на 20,35 % (до 19 діб) порівняно з незараженими бджолами. Загибель бджіл реєстрували, починаючи з 12 доби експерименту і до 27 доби. У літній період року показник тривалості життя був нижчим у інвазованих бджіл на 12,96 % (до 19 діб) відносно вільних від кліща бджіл. Перші випадки загибелі бджіл встановлювали також на 12 добу експерименту, однак вже на 26 добу виявляли 100 % їх загибель. Упродовж осіннього періоду року показник тривалості життя заражених кліщем бджіл був найкоротшим (до 16 діб), що на 35,24 % менше, ніж у незаражених особин. Загибель бджіл починали виявляти з 11 доби, а 100 % їх загибель встановлено на 24 добу експерименту.

Сучасне бджільництво є важливою галуззю сільського господарства у різних країнах світу, зокрема в Україні, що забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, виробництво меду, воску та іншої продукції бджільництва для потреб населення, харчової, медичної, хімічної та інших галузей. На заваді розвитку галузі стоять заразні й незаразні хвороби бджіл та їх розплоду, які завдають значних збитків бджільництву. До таких хвороб належить і варооз, який є глобальною проблемою для бджільництва, тому що інвазія призводить до ослаблення і зменшення чисельності бджолосімей, негативного впливу на навколишнє середовище, зниження врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур і загальної продуктивності галузі в цілому. Науковці зазначають, що впродовж останніх років паразит Varroa destructor є одним із самих небезпечних шкідників медоносних бджіл (Apis mellifera). Дослідження виконували на базі лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії та в умовах 424 одноосібних селянських та фермерських господарств Полтавської області (Гребінківський, Лубенський, Зіньківський, Котелевський, Новосанжарський, Оржицький, Пирятинський, Полтавський, Решетилівський райони). За результатами паразитологічних досліджень встановлено, що варооз медоносних бджіл є поширеною інвазією на території досліджуваного регіону, середня ураженість бджолосімей становить 48,71 % за коливань показників від 16,66 до 100,0 %. Причому 83,25 % досліджуваних господарств виявилися неблагополучними щодо вароозу. Визначено, що вароозна інвазія у медоносних бджіл у 61,34 % випадках перебігає в асоціації з іншими інвазійними хворобами, такими як: ноземоз, акарапоз та амебіаз. Вароозну моноінвазію встановлено у 38,66 % випадках. Мікстінвазії складалися з двох- (51,88 %) та трикомпонентних (9,46 %) асоціацій збудників інвазій. Частіше діагностували вароозно-ноземозну інвазію (78,46 %). Рідше встановлювали вароозно-ноземозно-акарапозну (8,39 %), вароозно-ноземозно-амебіазну (7,03 %), вароозно-акарапозну (5,21 %) та вароозно-амебіазну (0,91 %) інвазії. Одержані результати досліджень дозволять підвищити ефективність планування лікувальних та профілактичних заходів у бджільництві.

Здісненено аналітичний огляд засобів хімічного походження в боротьбі з аспергильозом, а також методи його профілактики. Визначено напрямки розв'язання проблеми оздоровлення бджолосімей від аспергильозу безмедикаментозними способами.

Наведено дані щодо визначення показників зараженості медоносних бджіл Varroa destructor за кліматичних умов Полтавської області залежно від сезону з урахуванням біологічних особливостей паразитичних кліщів. Установлено, що сезонна динаміка вароозу характеризується зростанням показників екстенсивності інвазії та індексу рясності у літньо-осінній період року, а показників інтенсивності інвазії - взимку та влітку. Доведено, що впродовж року кількість кліщів на одній робочій бджолі коливається в межах від 1 до 8 екз. Біологічні особливості кліщів характеризуються активізацією паразитування на бджолах влітку (до 8 екз. імаго) та восени (до 7 екз.).

Наведено результати експериментальних досліджень щодо впливу збудника вароозу на кількісний склад формених елементів гемолімфи інвазованих бджіл з урахуванням їх вікових особливостей. Встановлено, що кількісні показники гемоцитів у бджіл, уражених Varroa destructor, характеризуються зниженням відсотку пролейкоцитів (на 2,5 - 32,2 %) та зростанням відсотку нейтрофільних та еозинофільних фагоцитів (на 8,2 - 20,6 %). Кількість секреторних клітин сферулоцитів у гемолімфі інвазованих бджіл змінювалася залежно від їх віку - знижувалася у бджіл одно- та дванадцятиденного віку (на 8,5 та 4,9 %) і зростала у бджіл чотири- та восьмиденного віку (на 7,7 та 16,6 %)

Досліджено поширення збудників ноземозу (Nosema apis і Nosema ceranae) у медоносних бджіл на пасіках різних природно-кліматичних зон України. Вивчено вплив зараження спорами Nosema apis і Nosema ceranae у різних дозах на динаміку відмирання бджіл у лабораторних умовах. Досліджено вплив біологічно активних речовин тваринного (гомогенат з гусениць воскової молі Galleria mellonella L. і личинок трутнів медоносної бджоли Apis mellifera L.) та рослинного походження (рослинний препарат КАС-81 і його складові - витяжки з бруньок сосни Pinus sylvestris L. та полину гіркого Artemisia absinthium L.) на динаміку відмирання здорових і хворих на ноземоз бджіл у лабораторних умовах. Порівняно вплив біологічно активних речовин рослинного походження та найбільш поширених препаратів на основі антибіотиків на динаміку відмирання бджіл і ступінь їх зараження спорами Nosema apis (Nosema ceranae) у лабораторних умовах. Перевірено вплив біологічно активних речовин тваринного та рослинного походження на бджолині сім’ї за ноземозу у природних умовах.

Хвороби бджіл бактеріальної етіології є значною проблемою для бджільництва, оскільки призводять до ослаблення і зменшення чисельності бджолиних сімей, негативного впливу на навколишнє середовище, зниження врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур і загальної продуктивності галузі бджільництва. Матеріалом дослідження слугували річні звіти та нормативні документи щодо діагностики бактеріальних інфекцій бджіл за останні 5 років, проведених державними лабораторіями ветеринарної медицини України і Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, м. Київ. Встановлено, що за останні 5 років хвороби бджіл було зареєстровано в 11 областях України. З проведених досліджень найбільше позитивних результатів щодо наявності збудників бактеріальних захворювань було одержано у 2013 р. з виявлення американського гнильцю, що склало 1,32 % від кількості досліджуваних зразків, європейського гнильцю (від 0,01 до 0,02 %), парагнильцю (від 0,21 до 0,31 %), колібактеріозу (0,02 %), сальмонельозу (від 0,02 до 0,04 %) та септицемії (0,07 %).

Виділено й охарактеризовано польовий ізолят збудника європейського гнильцю бджіл - Streptococcus pluton, який використано для відпрацювання методики визначення in vitro протибактеріальних властивостей препаратів, що містять наноматеріали. Виявлено in vitro протибактеріальні властивості нанопрепарату шумерське срібло, який містить у своєму складі надчисті цитрати активних срібла з концентрацією 500 мг/л і міді - 500 мг/л. Показано, що діаметр зони затримки росту Streptococcus pluton складає 21 мм у разі застосування засобу у початковій концентрації і 18 мм - у розведенні 1:1. Обгрунтовано необхідність спрямування подальших досліджень на встановлення не токсичних концентрацій для бджіл та оптимальних доз протимікробної активності засобу шумерське срібло по відношенню до збудників бактеріальних хвороб бджіл.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.371.641.2-7 + П853

Рубрики:

Вароатоз бджіл

Дія лікарських речовин на організм тварин

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В условиях неопределенности возможных вариантов последующего развития ситуации с варроозом в мире использование теории игр позволяет оценить эффективность применения разных стратегий ограничения его негативного влияния на пчелосемьи. Для анализа возможных на сегодня стратегий использованы "игры с природой". В соответствии с полученными результатами, современное пчеловодство должно базироваться на полноценном использовании лечебных мероприятий против варрооза. Единственной реальной альтернативой медикаментозной терапии является увеличение доли устойчивых к клещу пчелосемей, после чего возможен переход к другим сценариям. До того поиск также должен быть направлен на лекарственные препараты с наименьшим негативным воздействием на пчелосемьи, что имеет наибольший экономический эффект.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.371.641-7

Рубрики:

Кліщі та павуки як паразити та шкідники бджіл. Арахнози бджіл

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено доцільність використання засобу стимуляції продуктивності бджолиних сімей і захисту їх від шкідників - пробіотика "Байкал" ЕМ-1У, засобу для боротьби з восковою міллю - хлориду натрію та пристрою для відлякування комахоїдних птахів від пасік. Обгрунтовано оптимальну дозу препарату "Байкал" ЕМ-1У на всіх стадіях життєвого циклу бджолиної сім'ї - 2 мл на 1 000 мл 50 % цукрового сиропу. Показано, що згодовування бджолам пробіотика під час весняного нарощування після головного медозбору сприяло збільшенню сили сім'ї та кількості закритого розплоду. Осіннє підгодовування бджіл пробіотиком сприяло їх більшій зимостійкості. У порівнянні з контролем, навесні сила дослідних сімей була більшою, кількість підмору, час на повне очищення дна вулика, витрата корму на 1 вуличку - меншими, що сприяло меншій каловій завантаженості кишечника та опоношеності бджіл. Під впливом досліджуваного препарату у вуликах відзначено зниження середньої температури та відносної вологості повітря, збільшення концентрації кисню та зменшення концентрації двоокису вуглецю, зменшення загального мікробного забруднення. Використання досліджуваного пробіотика в дозі 2 мл на 1 л сиропу сприяло збільшенню медопродуктивності бджолиних сімей протягом 2006 - 2008 pp. відповідно на 21,7, 28,9 і 35,5 %. Мед від дослідних бджолосімей містив менше вологи, більше інвертного цукру, мав більше діастазне число та загальну кислотність. Рентабельність виробництва меду становила 172,5 % проти 91,3 % у контролі. Доведено, що додаткова обробка бджіл аерозолем препарату "Байкал" ЕМ-1У після застосування щавелевої кислоти або препарату "Тактик" є більш ефективним способом боротьби з вароатозом, ніж використання тільки протиакарозних засобів. Обробка розчином кам'яної солі повністю знезаражує рамки з вощиною від воскової молі. Використання запропонованого пристосування - червоної кулі зі стилізованими очима - забезпечує ефективний захист пасіки від бджолоїдки золотистої.

Обгрунтовано доцільність комплексного підходу в діагностиці паразитозів. Висвітлено особливості особистої профілактики фахівців ветеринарної медицини під час проведення паразитологічних досліджень. У систематичному порядку викладено зажиттєві та посмертні лабораторні методи досліджень тварин за інвазійних хвороб, а саме протозоологічні, гельмінтологічні, ентомологічні методи та методи арахнологічних досліджень. Охарактеризовано імунологічну діагностику паразитарних хвороб та описано методику визначення рівня імунобіологічної реактивності тварин у разі паразитозів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.371.641.2 + П691.4

Рубрики:

Вароатоз бджіл

Методи роботи з бджолиною сім`єю та її посилення

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.371.641.2

Рубрики:

Вароатоз бджіл

Шифр НБУВ: РА360938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено жирнокислотний склад квіткового пилку та маточного молочка. Вивчено вікову та сезонну динаміку депонування загальних ліпідів і співвідношення їх класів у деяких тканинах медоносних бджіл. Наведено нові дані щодо патогенезу за нозематозу медоносних бджіл. Визначено, що кількість загальних ліпідів в грудних м'язах хворих і клінічно здорових бджіл практично однакова. Встановлено зниження вмісту загальних ліпідів у жировому тілі. З'ясовано, що за рахунок різкого зниження розміру жирового тіла, кількість загальних ліпідів черевця без екскрементів зменшується у хворих бджіл у 1,3 раза, у порівнянні із здоровими особинами. Запропоновано спосіб відбору бджолиних сімей для якісної зимівлі. Показано, що кількість фосфоліпідів у м'язах сильних сімей на 33,6 % є вищою, у порівнянні з показниками слабких.