Проанализировано законодательство об информированном согласии (ИС) на медицинское вмешательство. Предложены некоторые примеры действующих или рекомендованных форм ИС. Внимание уделено характерным ошибкам при составлении документов ИС. Показана роль врача и пациента в процессе получения "Согласия". Описаны особенности ИС при клинических испытаниях, виды согласия в трансплантации. Раскрыты правовые основы отказа пациента от медицинского вмешательства. Установлена роль ИС в разрешении конфликтных ситуаций.

Проаналізовано сучасний стан правового регулювання праці лікарів в Україні. Розкрито зміст понять медичної та лікарської діяльності та лікування, а також трудоправовий зміст і специфіку праці лікарів. Визначено правовий статус лікаря та закладів охорони здоров'я як роботодавців, розглянуто порядок оформлення трудового договору з лікарями та умови його зміни. Розкрито сутність трудової функції лікарів і досліджено її вплив на якість медичних послуг та активізацію їх професійної діяльності. Показано специфіку суміщення та сумісництва, розглянуто питання атестації лікарів, нормування їх робочого часу та часу відпочинку. Наведено пропозиції щодо удосконалення процесу регулювання трудової діяльності лікарів.

Проведено комплексне дослідження теоретичних і практичних питань правового регулювання праці медичних працівників за трудовим законодавством України. Досліджено особливості медичної діяльності як специфічного виду суспільного виробництва та проаналізовано основні критерії галузевої диференціації правового регулювання праці медичних працівників в Україні. Вперше запропоновано визначення понять "медичний працівник", "професійний медичний стандарт", "сертифікат медичного спеціаліста", "технологічна норма праці", "обгрунтований медичний ризик". Уточнено зміст поняття медичного працівника як суб'єкта трудових правовідносин та удосконалено перелік його основних професійних трудових прав та обов'язків. Розглянуто особливості укладання, внесення змін та припинення дії трудового договору з медичним працівником й обгрунтовано необхідність встановлення додаткових підстав для його розірвання за ініціативою роботодавця в зв'язку з одноразовим грубим порушенням професійних трудових обов'язків, вчиненням аморального проступку та розголошенням відомостей, що становлять медичну таємницю. Запропоновано додаткові підстави тимчасового переведення медичного працівника на іншу роботу та залучення до надурочних робіт і професійних чергувань. Проаналізовано специфіку розподілу робочого часу та нормування праці, розрахунку заробітної плати та встановлення відповідальності медичних працівників. Визначено основні напрями удосконалення трудового законодавства України щодо регулювання праці медичних працівників.

Досліджено нормативну базу забезпечення прав медичних працівників. Розглянуто проблеми їх соціально-економічного захисту. Наведено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання захисту прав медиків.

Приведены основные причины медико-юридических конфликтов и проведен их анализ. Предложены советы и рекомендации врачам акушерам-гинекологам для снижения риска привлечения к юридической ответственности.

Розглянуто питання нормативно-правового забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності, характеризується правовий статус громадянина в медичній галузі, запропоновано принципи, на яких має грунтуватися надання медичної допомоги кожному пацієнтові в Україні.

Настав час, коли навчання лікарів правовим аспектам діяльності стало обов'язковою важливою складовою частиною загальної підготовки лікаря, коли без знання правових норм, які регулюють професійну медичну діяльність, лікар не спроможний на належному рівні виконувати свої службові обов'язки, тому питання стосовно підвищення рівня правових знань медиків на сьогоднішній день є дуже актуальним. Мета роботи - запропонувати систему підготовки та підвищення кваліфікації медичних фахівців з правових аспектів медичної діяльності з урахуванням міжнародного досвіду та напрацювань вітчизняних науковців у галузі медичного права. У процесі дослідження використовувались методи: семантичної оцінки наукових документів, порівняння, системного, а також структурно-логічного аналізу. На підставі аналізу нормативно-правових актів, що регламентують вимоги до професійної освіти медичних працівників у контексті підвищення їх правової освіченості, обгрунтовано необхідність набуття фахівцями галузі охорони здоров'я знань з медичного права як на до дипломному, так і на післядипломному рівні. Також викладено пропозиції щодо впровадження ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації медичних кадрів з правових аспектів медичної діяльності, зокрема, запропоновано тематику циклів з медичного права. Зазначено, що особливістю запропонованих циклів має бути розгляд найбільш актуальних питань, що виникають у практиці лікаря з правових аспектів його діяльності.

Мета роботи - висвітлити проблеми сімейних лікарів щодо реалізації свого права на ефективну професійну діяльність. У роботі застосовано методи: структурно-логічного аналізу, бібліосемантичний, системного підходу. Встановлено, що основними проблемами професійної діяльності є недостатнє технічне оснащення робочого місця сімейного лікаря, матеріальне забезпечення його особистості, а це негативно впливає на мотивацію ефективної діяльності, питання підготовки та перепідготовки лікарів. Висновки: з різних причин (відсутність організаційного досвіду роботи, нестача фінансових коштів, слабка юридична законодавча база, ідеологічний консерватизм тощо) під утиск прав професійної діяльності підпадають, на жаль, лікарі загальної практики/сімейні лікарі, причому частіше за своїх колег-медиків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР) п5 + Х819(4УКР)072.8:Р11 + Х881.9(4УКР)112.401.1

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Адміністративне право окремих країн

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - провести аналіз нормативно-правового забезпечення умов діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря для ефективної професійної діяльності. Проаналізовано нормативно-правові акти щодо забезпечення діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря; використано методи структурно-логічного аналізу, системного підходу, порівняльного аналізу. Проведений аналіз нормативно-правового забезпечення діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря показав: достатнє унормування прав лікаря цієї спеціальності на законодавчому рівні; декларативність програмних документів щодо розвитку сімейної медицини; відсутність механізму відповідальності за незабезпечення умов праці сімейного лікаря як на законодавчому, так і на галузевому рівні.

Актуальность выбранной темы обусловлена тем, что провозглашённый на государственном уровне вектор вступления Украины в Евросоюз определяет модернизацию социально-экономической жизни в условиях единого внутреннего пространства. Залогом достижения этой глобальной цели является способность перенять высокие стандарты социально-экономической модели Евросоюза и соответствовать им. Цель работы - изучение проблемы трансформации образования Украины в связи с вхождением в европейское образовательное пространство. Изучен опыт стран, которые уже прошли этот путь, проанализированы и обобщены преимущества и особенности, отличающие современную европейскую образовательную политику. Нормативно-правовая база, которая регулирует просветительский процесс в Чешской Республике, организация правового просвещения на фармацевтических факультетах. Методы исследования - сравнительно-правовой, анализа и синтеза. Доказана полезность изучения и применения опыта Чешской Республики, где преподавание правовых дисциплин на фармацевтических факультетах осуществляется согласно требованиям Болонского процесса, но одновременно с учётом особенностей и просветительских возможностей конкретного вуза. Выводы: большинство тем правовых знаний отвечает тематике украинских медицинских (фармацевтических) вузов. При изучении дисциплины "фармацевтическое правоведение" основное внимание уделяется вопросам правового регулирования оборота лекарственных средств, правового статуса фармацевтических работников, юридической ответственности. До недавнего времени особенного внимания вопросам фармацевтического законодательства Европейского Союза не уделялось.

По отчетам врачей неотложной медицинской помощи, средний показатель времени, затраченного на один вызов, достаточно высокий: в среднем 52 - 63 минуты. Выполненный по этим же отчетам количественный анализ обслуженных вызовов по нозологическим единицам позволяет сделать вывод, что в основном вызовы связаны с болезнями органов кровообращения, артериальной гипертензией с кризами, болезнями органов дыхания, пищеварения и нервной системы. Для наглядности авторы сочли нужным отражать некоторые данные трехгодичного аттестационного отчета за 2010 - 2012 гг. Законодательство Украины в области здравоохранения требует постоянного совершенствования наряду с изменениями, которые происходят в жизни государства и общества, при которых нужно учитывать опыт передовых стран мира и накопленные данные ведущих международных организаций в отрасли. Знание ключевых моментов нынешнего законодательства, а также основных международных нормативно-правовых актов в области здравоохранения дает возможность медикам юридически защитить себя при возникновении конфликтных ситуаций в ежедневной работе и обосновать свои действия (или пересмотреть свое бездействие) при выполнении должностных инструкций в медицине неотложных состояний.

Питання захисту прав лікарів у правовій науці розробляються недостатньо, хоч а дослідження в цьому напрямі мають не тільки теоретичне, а й велике практичне значення. Мета дослідження - впорядкування представлень про захист прав лікарів і пацієнтів. Обговорено питання взаємовідносин лікарів із пацієнтами в Україні, що регламентовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України: "Основи законодавства України про охорону здоров'я", "Про захист прав споживачів", "Про захист персональних даних", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про психіатричну допомогу" та іншими. Запропоновано кількісний підхід щодо обгрунтування відповідальності лікаря за індивідуалізації медичної допомоги та відхиленням від стандартів і протоколів.

Зазначено, що проблеми захисту прав лікарів і пацієнтів досліджуються недостатньо. Зауважено, що сьогодні в Україні зберігається дисбаланс між захистом прав лікаря і пацієнта. На ринку послуг досить поширені юридичні послуги щодо захисту прав пацієнтів і майже зовсім не захищаються права медичних працівників. Одночасно зазначено, що якість медичної допомоги можливо визначити тільки забезпечивши постійну експертну оцінку процесу її надання, маючи для цього відповідні критерії. Висловлено думку, що з погляду досягнення мети законодавчого регулювання і застосування правил юридичної техніки, доречним видається внесення змін до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", які би забезпечили комплексне розв'язання проблеми визначення правого статусу пацієнта і медичного працівника.

У суто медичному контексті адвокат С. Жерновніков дає кваліфіковану відповідь на пару відібраних типових запитань з редакційної пошти, в кожному з яких гучно лунає давня лікарська заповідь: "Історія хвороби пишеться для прокурора". А відповідно - коли ти перебуваєш в одній "теплій" компанії з прокурором, - тобі якось трохи незатишно не бачити поруч "третього", адвоката.

В последнее время новостные ленты все чаще пестрят информацией о том, что правоохранители то тут, то там задержали медицинского работника, получившего от пациента деньги. Преподносится такая информация, естественно, в крайне негативном для медицинского работника ключе. Действительно, если подходить к этому вопросу исключительно формально, получается, что, принимая деньги от пациента, врач вроде как нарушает ст. 49 Конституции Украины, которая гарантирует, что в государственных и коммунальных учреждениях здравоохранения медицинская помощь предоставляется бесплатно. В то же время вполне очевидно, что эта конституционная гарантия - лишь фикция: в реальности никакой бесплатности не существует. А не существует ее как раз по причине того, что государство не принимает должных мер к финансированию медицины.

Порушено проблему комплексного підходу до реформування медичної галузі, зокрема в юридичній частині. Керівник адвокатського бюро зазначає, що у справі правового захисту лікарів потрібно діяти системно. І починати слід з правової грамотності лікарів. З 2018 р. запрацювала платформа Legal Lab, яка об'єднує в собі різноманітні семінари-практикуми правового характеру для медичних працівників. Там подано суто практичні правові знання і навички, які реально допоможуть лікарям розуміти, які документи мають бути в лікувальному закладі, щоб себе захистити і правильно діяти в різних конфліктних ситуаціях, що виникають з пацієнтами.

Представлено науково-теоретичне обгрунтування місця та ролі кадрової політики серед основних напрямів державного управління в цілому й у сфері охорони здоров'я в сучасних умовах. Здійснено системний аналіз літератури та нормативно-правової бази, що регламентує кадрову політику у сфері охорони здоров'я України. Досліджено підходи до кадрового забезпечення сфери охорони здоров'я в країнах ЄС і США. Запропоновано й обгрунтовано шляхи вдосконалення державної кадрової політики у сфері охорони здоров'я відповідно до європейського вектору розвитку України.

Розглянуто актуальні питання медичної етики та деонтології відповідно до навчальної програми студентів спеціальності "Фізична терапія, ерготерапія". Висвітлено аспекти правового забезпечення професійної діяльності лікаря і фізичного терапевта в сучаснику суспільстві, захисту права пацієнтів на життя і смерть. Продемонстровано основні моделі взаємин в системі лікар-хворий, фізичний терапевт-хворий, поняття ятрогенії, лікарської помилки, лікарської таємниці. З'ясовано особливості деонтологічних підходів в онкології, психіатрії, педіатрії, специфіку роботи з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД пацієнтами. Розглянуто етичні питання застосуванні репродуктивних технологій, трансплантації, медичної генетики та допустимості евтаназії в медичній практиці.