У монографії туберкульоз розглядається як глобальна та національна проблема сьогодення. Автори висвітлюють історичні передумови та основні етапи боротьби з туберкульозом, аналізуючи епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в світі та в Україні, прогноз щодо неї, а також власні погляди на класифікацію туберкульозу органів дихання та групування диспансерних контингентів, запропонувавши свої варіанти. Чільне місце у монографії займає епіопатогенез і клініка туберкульозу органів дихання, виявлення та лікування хворих на туберкульоз легень, а також його профілактика. Охарактеризувавши стан, проблеми, шляхи поліпшення протитуберкульозних заходів, автори на власному матеріалі проаналізували причини неефективної хіміотерапії та хірургічного лікування хворих на туберкульоз легень, а також основні чинники реактивації цієї недуги. На цих засадах розроблені шляхи поліпшення результатів комплексного лікування хворих на туберкульоз, запропоновано низку власних пропозицій та удосконалень. На основі викладеного ретельно описані організаційно-методичні аспекти протитуберкульозної роботи в період епідемії туберкульозу, зареєстрованої в Україні.

Розглядаються актуальні питання туберкульозу позалегеневої локалізації. Наведені питання епідеміології, етіопатогенезу, класифікації, клініки, діагностики й диференціальної діагностики, етіопатогенетичного й хірургічного лікування, а також диспансеризації та медико-соціальної реабілітації хворих на туберкульоз сечостатевої системи, кісток і суглобів, мозкових оболонок та центральної нервової системи, серозних оболонок, кишківника, очеревини та брижових й периферичних лімфатичних вузлів, очей, шкіри і підшкірної клітковини, слизової оболонки порожнини рота та кісток щелепи. Значне місце займають актуальні питання поєднаних та рідкісних форм туберкульозу, а також організаційно-методичні, лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи при туберкульозі позалегеневої локалізації.

Розглянуто способи передачі туберкульозу, особливості його поширення. Визначено фактори, що призводять до погіршення епідеміологічної ситуації, пов'язаної з поширенням туберкульозу в Україні, та запропоновано шляхи впливу на неї на центральному та регіональному рівнях, в яких беруть участь протитуберкульозна служба та загальна лікарняна мережа. Викладено сучасні підходи до виявлення та діагностики позалегеневого та легеневого туберкульозу, організації реєстрації та контрольованого лікування хворих з даною патологією. Описано різні види профілактики туберкульозу. Значне місце відведено моніторингу виявлених випадків туберкульозу, ефективності лікування та контролю за ефективністю протитуберкульозних заходів і прийнятої стратегії протидії захворюванню на туберкульоз. Проаналізовано особливості клініки та діагностики хвороби у дітей і підлітків.

Рассмотрены способы передачи туберкулеза, особенности его распространения. Определены факторы, которые приводят к ухудшению эпидемиологической ситуации по туберкулезу в Украине и предложены пути влияния на нее на центральном и региональном уровнях, в которых принимают участие противотуберкулезная служба и общая лечебная сеть. Изложены современные подходы к выявлению и диагностике внелегочного и легочного туберкулеза, организации регистрации и контролированному лечению больных с данной патологией. Описаны разные виды профилактики туберкулеза. Особое внимание уделено мониторингу выявленных случаев туберкулеза, эффективности лечения и контроля за эффективностью противотуберкулезных мероприятий и принятой стратегией противодействия заболеванию туберкулезом. Проанализированы особенности клиники и диагностики заболевания у детей и подростков.

Проанализированы эпидемиологическая ситуация и соотношения основных статистических показателей легочного и внелегочного туберкулеза среди сельского и городского населения семи областей западного региона Украины за 1991 - 2005 гг. Определены основные тенденции туберкулеза, изучены особенности патоморфоза туберкулеза в условиях пандемии.

В течение 5 лет в Донецкой области стандартным режимом (изониазид, рифампицин, пиразинамид, этамбутол или стрептомицин), рекомендованным ВОЗ, пролечено 4073 впервые выявленных больных туберкулезом с бактериовыделением. Результаты лечения каждой годовой когорты оценены через 12 - 15 месяцев. Полученные данные обработаны методами когортного анализа и неметрического двумерного шкалирования. Установлено, что показатель излечения ни в одной из когорт не достиг критерия 85 %. Удельный вес умерших, нарушителей режима, неблагоприятных исходов лечения превышал допустимые значения. Однако методом неметрического двумерного шкалирования доказано, что с 2002 по 2004 гг. результаты лечения ухудшались, в 2005 г.- улучшились до уровня 2003 г., в 2006 г. - опять стали хуже, чем в прежние годы. Использование метода неметрического двумерного шкалирования позволяет более комплексно оценить результаты лечения больных туберкулезом в динамике за несколько лет.

На базі матеріалів Національної програми боротьби з туберкульозом (НТП) і пакета інструктивних документів МОЗ України визначено пріоритетні шляхи діяльності, направлені на стабілізацію туберкульозу в Україні. Оцінено епідеміологічну ситуацію та співвідношення основних статистичних показників із туберкульозу серед дитячого та підліткового населення України за 1991 - 2005 рр. Визначено основні тенденції туберкульозу; вивчено особливості патоморфозу туберкульозу серед дорослого, дитячого та підліткового населення за умов епідемії.

Проаналізовано матеріали щодо зростання поширеності туберкульозу і венеричних захворювань в Україні на початку 20-х рр. XX ст., обгрунтування і опрацювання нових організаційних форм боротьби з ними.

В дисертаційній роботі проведено аналіз зміни стану та діяльності санаторіїв-профілакторіїв (С-П) України за нових соціально-економічних умов. Розглянуто численні сторони їх профілактичної та лікувальної роботи, наведено рекомендації для їх оптимізації. Вивчено питання диференційованих термінів оздоровлення і відновлювального лікування. Визначено терміни: оздоровлення - 14 дн, лікувально-профілактичний - 18 дн, лікувально-реабілітаційний - 21-24 дн. Залежно від фаху, умов роботи і характеру розповсюдженої патології керівництво може деякою мірою змінювати їх у конкретному С-П.

Удосконалено профілактичні протитуберкульозні заходи серед студентів. Вивчено рівень захворюваності студентів у Дніпропетровську за період з 1996 до 2006 рр. За цього визначено осіб, найбільш уразливих щодо туберкульозу. Встановлено туберкулінову чутливість, інфікованість мікобактеріями туберкульозу (МБТ), ризик первинного інфікування МБТ серед загальної популяції студентського населення, а також туберкулінову чутливість та інфікованість МБТ серед студентів, які контактували з хворими на туберкульоз легень, з застосуванням певних методів діагностування туберкульозної інфекції. Вивчено ефективність профілактичного рентгенообстеження та якість життя хворих на туберкульоз легень студентів. Удосконалено рекомендації щодо диспансерного нагляду за особами, які контактували з хворими на туберкульоз легень.

  Скачати повний текст

Обсужден опыт оказания социально-психологической поддержки больных туберкулезом легких в Запорожской области. Проведен сравнительный анализ эффективности и длительности лечения больных туберкулезом легких с учетом влияния социальных факторов, факторов социальной и психологической поддержки.

Наведено результати досліджень на основі анкетних даних і звітів протитуберкульозних диспансерів з метою обгрунтування основних причин неефективної організації стаціонарного й амбулаторного лікування хворих. Встановлено, що одними із важливих причин є відсутність контрольованого лікування хворих, нестача протитуберкульозних препаратів і нерегулярне їх постачання, призначення неправильного режиму лікування, недостатня реалізація соціальної підтримки хворих, погіршення інфраструктури протитуберкульозної служби.

Визначено аспекти удосконалення організації медичної допомоги хворим на туберкульоз. Розроблено клінічні протоколи санаторно-курортного лікування хворих на туберкульоз (дорослі), впровадження яких у практику оздоровчих закладів сприятиме оптимізації надання лікувальних послуг.

Епідемія ВІЛ-інфекції в Україні є однією з найтяжчих серед країн Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав. Одним із найважливіших чинників формування відповіді на епідемію в Україні є партнерство з Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією (далі - Глобальний фонд), який протягом останніх восьми років надає Україні фінансову допомогу у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. У 2002 р. Україна в межах 1-го раунду Глобального фонду звернулася із заявкою щодо одержання коштів, призначених для боротьби з епідемією та надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД. Правління Глобального фонду, вивчивши ситуацію, ухвалило рішення про надання фінансової допомоги Україні в розмірі 92 млн доларів США терміном на п'ять років. Від серпня 2007 р. в Україні впроваджують грант 6-го раунду Глобального фонду з бюджетом 136 млн доларів США. Основними реципієнтами за цим грантом є дві громадські організації - Міжнародний Альянс із ВІЛ/СНІДу в Україні та Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом. Загальна мета програми 6-го раунду - знизити рівень передачі ВІЛ, захворюваності й смертності, пов'язаних із ВІЛ, в Україні шляхом заходів, спрямованих на найуразливіші групи населення. 15 грудня 2011 р. правління Глобального фонду в повному обсязі підтримало заявку України на фінансування в межах 10-го раунду програми "Розбудова довгострокової системи надання комплексних послуг з профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки серед груп найвищого ризику та ЛЖВ в Україні" на 2012 - 2016 рр. у розмірі 301,7 млн доларів США. Грантові кошти планують використати для зміцнення спроможності служби протидії СНІДу на національному та регіональному рівнях, що надасть змогу, починаючи від 2017 р., впроваджувати ефективні заходи щодо подолання епідемії СНІДу в Україні без фінансової допомоги з боку донорів.

У жовтні 2012 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID - United States Agency International Development) презентувало п'ятирічний проект "Посилення контролю за туберкульозом в Україні", за яким упроваджуватимуть успішні міжнародні моделі протидії туберкульозу в десяти регіонах України, а саме: у Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Луганській областях та в АР Крим, а також у Києві й Севастополі.

У грудні 2012 р. затверджено Уніфікований клінічний протокол "Туберкульоз". Особливістю його підготовки є те, що документ розробила мультидисциплінарна група відповідно до міжнародних стандартів, основним принципом яких є використання найкращих світових практик на принципах доказової медицини. В основу Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги (УКПМД) покладено українську адаптовану клінічну настанову, що грунтується на доказах "Туберкульоз". Це перший клінічний протокол у галузі фтизіатрії, де чітко регламентовано обсяг заходів із виявлення, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу для закладів, які надають первинну, вторинну неспеціалізовану і вторинну та третинну спеціалізовану (протитуберкульозну) допомогу. Особливістю нового УКПМД є те, що в основі його ідеології лежить епідеміологічний підхід до ведення випадку захворювання з ідентифікацією найнебезпечніших хворих із позитивним мазком мокротиння і мультирезистентним туберкульозом, їх негайною ізоляцією і правильним лікуванням з перших днів. Така ідеологія грунтується на впровадженні швидких методів ранньої діагностики туберкульозу і мультирезистентного туберкульозу (посів на рідке середовище і молекулярно-генетичні дослідження, зокрема експрес-метод з застосуванням Xpert MTB/RIF).

Висвітлено історію розвитку хіміорезистентного туберкульозу, його класифікацію, статистику, етіологію, механізми розвитку, епідеміологію, патогенез і патоморфологію. Значну увагу приділено організації виявлення і діагностики хіміорезистентного туберкульозу, реєстрації та обліку хворих на цю патологію. Висвітлено причини неефективного лікування хворих на туберкульоз та організацію лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз, а також питання його профілактики.

Вивчено загальну якість життя і стан здоров'я хворих на туберкульоз легень за ефективного, неефективного лікування та без його проведення. Досліджували 501-го хворого на туберкульоз або спонтанно вилікуваних від нього. Встановлено, що хворі на туберкульоз у цілому низько сприймають та оцінюють свою якість життя, здоров'я і благополуччя, тоді як якість життя і стан здоров'я спонтанно вилікуваних від туберкульозу не відрізняються від здорового населення України.

Изучено общее качество жизни и состояние здоровья больных туберкулезом легких при эффективном, неэффективном лечении и без его проведения. Исследовали 501-го больного туберкулезом, либо спонтанно излеченных от него. Установлено, что больные туберкулезом в целом низко принимают и оценивают свое качество жизни, здоровья и благополучия, тогда как качество жизни и состояние здоровья спонтанно излеченных от туберкулеза не отличаются от здорового населения Украины.

Проаналізовано статистичні дані про розповсюдженість туберкульозу за даними діяльності протитуберкульозних закладів України з 1991 до 2003 рр. в 7-ми областях західного регіону та Україні в цілому. Вивчено зміни в структурі форм туберкульозу, особливості патоморфозу туберкульозу за сучасних умов, частоту та характер медикаментозної стійкості мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів у структурі резистентності серед усіх категорій хворих на деструктивний туберкульоз легень.

Проанализированы статистические данные о распространенности туберкулеза по данным деятельности противотуберкулезных учреждений Украины с 1991 по 2003 гг. в 7-ми областях западного региона и Украине в целом. Изучены изменения в структуре форм туберкулеза, особенности патоморфоза туберкулеза в современных условиях, частота и характер медикаментозной стойкости микобактерий к антимикобактериальным препаратам в структуре резистентности среди всех категорий больных деструктивным туберкулезом легких.

Проаналізовано 448 випадків смерті хворих на туберкульоз легень до й під час епідемії. Встановлено залежність несвоєчасного виявлення туберкульозу від різних чинників. Доведено суттєве зростання за умов епідемії впливу багатьох несприятливих факторів, пов'язаних із несвоєчасним виявленням туберкульозу, на його перебіг з летальним кінцем. Своєчасність виявлення туберкульозу є основним завданням програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 - 2011 рр.

Проанализированы 448 случаев смерти больных туберкулезом легких до и во время эпидемии. Установлена зависимость несвоевременного выявления туберкулеза от разных причин. Доказано существенное возрастание в условиях епидемии влияния многих неблагоприятных факторов, связанных с несвоевременным выявлением туберкулеза, на его течение с летальным исходом. Своевременность выявления туберкулеза является важнейшей задачей программы противодействия заболеванию туберкулезом в 2007 - 2011 гг.