Одержано дані про зв'язок стажу роботи на посаді керівника установ охорони здоров'я із синдромом "вигорання": за умови стажу роботи 5 - 10 років синдром "вигорання" сформувався в 45,0 % керівників, 11 - 20 років - у 53,0 %, понад 20 років - у 69,0 %. На підставі вивчення специфіки синдрому "вигорання" в керівників охорони здоров'я визначили, в яких напрямках необхідно проводити психокорекцію, щоб "емоційне вигорання" не наносило збитку здоров'ю і професійній діяльності. Дослідження показало, що синдром "вигорання" також є наслідком неправильних уявлень, помилкових висновків, тому коригується переважно шляхом логічних доказів і переконань.

Виявлено особливості прояву та трьохфакторна структура синдрому емоційного вигорання у лікарів швидкої та невідкладної медичної допомоги. Визначено поширеність різних рівнів синдрому залежно від стажу роботи. Детально розглянуто гендерні розбіжності прояву "вигорання". Запропоновано діагностичні критерії оцінювання наявності синдрому емоційного вигорання у лікарів швидкої медичної допомоги. Визначено особливості динаміки синдрому емоційного вигорання у лікарів швидкої та невідкладної медичної допомоги. Вказано на особливості особистості, емоційної сфери, механізмів психологічного захисту та копінг-стратегій у лікарів з "вигоранням" та їх роль у формуванні синдрому. Встановлено психологічні чинники, що безпосередньо беруть участь у розвитку "вигорання" у лікарів швидкої та невідкладної медичної допомоги. Апробовано програму психологічної корекції синдрому емоційного вигорання, яка показала свою ефективність.

Проведено аналіз професійного ризику захворювання на вібраційну хворобу та вегетосенсорну поліневропатію рук у шахтарів Львівсько-Волинського вугільного басейну та надано кількісну оцінку професійних факторів ризику. Установлено, що професії прохідника та гірничого робітника очисного вибою є вібронебезпечними з високим ризиком виникнення вібраційної хвороби та вегетосенсорної поліневропатії рук від впливу локальної вібрації.

Рассмотрен профессиональный аспект здоровья педагогов и проанализированы результаты исследования влияния профессиональной деятельности педагогов на их эмоциональное состояние и самочувствие.

Вперше оцінено захворюваність на психічні розлади непсихотичного регістру у постраждалих гірників з термічними ураженнями, які одержані внаслідок техногенних аварій на вугільних шахтах Донбасу. Досліджено соціально-демографічні, клініко-анамнестичні, клініко-психопатологічні особливості психічних розладів непсихотичного регістру у постраждалих гірників з термічними ураженнями, одержані внаслідок техногенних аварій на вугільних шахтах і виділено їх клінічні варіанти. Оцінено ефективність науково обгрунтованого комплексу поетапної лікувально-діагностичної (психофармакологічної та психотерапевтичної) допомоги постраждалим гірникам з термічними ураженнями та психічними розладами непсихотичного регістру, одержані внаслідок техногенних аварій на вугільних шахтах. Оцінено динаміку психічних розладів непсихотичного регістру у постраждалих гірників з термічними ураженнями, одержані внаслідок техногенних аварій на вугільних шахтах Донбасу залежно від лікувальної допомоги.

Зазначено, що робота педагога відноситься до розряду стресогенних, найбільш напружених в емоційному плані. Проаналізовано сутнісні аспекти емоційного вигоряння педагога, виявлено превентивні заходи і шляхи профілактики вигоряння, а також описано досвід роботи у цьому напрямку, зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій. Синдром емоційного вигоряння розглянуто як процес поступового втрачання емоційної, пізнавальної та фізичної енергії, що виявляється в ознаках емоційного та інтелектуального виснаження, фізичної втоми, особистої відстороненості та зменшення почуття задоволення від виконаної роботи. Виділено психолого-педагогічні засоби, що сприяють збереженню і зміцненню професійного здоров'я психолога, запобігають виникненню емоційного вигоряння. Наголошено, що майбутнім вчителям не можна ототожнювати особисту і професійну самооцінку, неможливо входити у професію з установками надзвичайно високих стандартів, гіпервідповідальності. Підкреслено, що усунення ознак синдрому "емоційного вигоряння" залежить і від вироблення та удосконалення психологічного захисту педагога у процесі його професійного й особистісного росту.

Указано на то, что работа педагога относится к разряду стрессогенных, наиболее напряженных в эмоциональном плане. Проанализированы существенные аспекты эмоционального выгорания педагога, обнаружены превентивные мероприятия и пути профилактики выгорания, а также описан опыт работы в этом направлении, сделан анализ последних исследований и публикаций. Синдром эмоционального выгорания рассмотрен как процесс постепенной потери эмоциональной, познавательной и физической энергии, который обнаруживается в признаках эмоционального и интеллектуального истощения, физической усталости, личной отстраненности и уменьшения чувства удовлетворенности от исполненной работы. Выделены психолого-педагогические средства, что способствуют сбережению и укреплению профессионального здоровья психолога, предотвращают появление эмоционального выгорания. Акцентировано внимание на том, что будущим учителям нельзя отождествлять личную и профессиональную самооценку, невозможно входить в профессию с установками необычно высоких стандартов, гиперответственности. Подчеркнуто, что устранение признаков синдрома "эмоционального выгорания" зависит и от выработки, и от усовершенствования психологической защиты педагога в процессе его профессионального и личностного роста.

На основі дослідження умов і характеристик праці диспетчерів енергосистем у штатних та аварійних ситуаціях здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано оригінальне практичне вирішення гігієнічної проблеми прогнозу та підвищення надійності й ефективності діяльності диспетчерів енергосистем за рахунок практичного використання розробленого психофізіологічного контуру "тренажера оперативних перемикань" з комплексом адекватних модифікованих психофізіологічних методик для оцінювання рівня розвитку та тренування професійно важливих якостей диспетчерів енергосистем, використання обгрунтованих розв'язувальних прогностичних правил і застосування розроблених методичних рекомендацій, спрямованих на покращання психофізіологічних характеристик і збереження високої працездатності.

Узагальнено результати клінічного спостереження та обстеження представників найбільш поширених робітничих спеціальностей на одному з найбільших машинобудівних підприємств в Україні. Мета роботи - вивчення структури неврологічної патології серед котельників, ковалів і кранівників, а також оцінювання основних факторів ризику професійного середовища. Для уточнення особливостей стану здоров'я та змін нервової системи працівників під впливом комплексу факторів виробничого середовища було проведено поглиблене обстеження 250-ти працівників підприємства, серед яких було 100 котельників (1-ша група) 70 ковалів (2-га група) та 80 кранівників (3-тя група). Висновки: основними нозологічними одиницями в структурі неврологічної захворюваності серед працівників є дегенеративно-дистрофічні ураження хребта, ангіоневрози верхніх кінцівок і прояви хронічної ішемії мозку. Провідні виробничі фактори ризику - вплив локальної та загальної вібрації, виробничий шум, фізичне перенапруження і робота на механічному обладнанні. Намічено основні шляхи зменшення, несприятливої дії шкідливих факторів промислового виробництва, а саме: підвищення якості періодичних медичних оглядів; здійснення заходів з оздоровлення робочого контингенту; проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед лікарів загальної медичної практики, які працюють на підприємстві.

Проведено изучение состояния медицинских работников. Использованы анкетирование и психометрический метод. Выполнена коррекция выявленных нарушений здоровья. Показано, что комплексные рекомендации и их выполнение приводят к улучшению качества жизни медицинских работников.

Фізичне навантаження є основним чинником розвитку професійної патології сполучної тканини та кістково-м'язової системи, зокрема хронічної попереково-крижової радикулопатії (ХПКР), на яку припадає 20 % у структурі професійних захворювань в Україні. Незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених вивченню питань етіології, патогенезу, особливостей клінічних проявів, застосування діагностичних та профілактичних заходів при ХПКР, деякі проблеми залишаються вивченими недостатньо. Зокрема, потребують уточнення та систематизації критерії діагностики змін периферичної нервової системи шляхом поглибленого вивчення функціонального стану нервового апарату у хворих на ХПКР професійного генезу. Дослідження проведені в групі 60 шахтарів основних професій (забійник, гірничий робітник очисного вибою (ГРОВ), прохідник), які хворіють на ХПКР. При обстеженні пацієнтів оцінювалась активність нервово-м'язового апарату за показниками електронейроміографії (ЕНМГ), а саме: амплітуди М-відповіді при стимуляції в дистальній точці правого та лівого m. abductor hallucis, n. plantaris medialis, S1, S2 (мВ), а також показників термінальної та резидуальної латентності (мс), швидкості проведення імпульсу по зазначеним нервам (м/с). Встановлено, що середній показник амплітуди М-відповіді при стимуляції в дистальній точці m. abductor hallucis, n. plantaris medialis у групі ГРОВ реєструвався на рівні 6,37 мВ (при нормативному значенні 4 - 5,8 мВ), середній показник швидкості проведення імпульсу становив 38,46 м/с (при нормативному значенні 40,00 - 50,00 м/с)), при аналізі структури частоти патологічних змін показників ЕНМГ за професійними групами встановлено, що найчастіше (64,2 %) у групі забійників реєструвався патологічний показник термінальної латентності, тоді як у групі прохідників він не виходив за межі норми в жодного з обстежуваних шахтарів, що хворіють на ХПКР професійного генезу. ЕНМГ довгих нервів нижніх кінцівок є одним з основних методів об'єктивізації діагнозу ХПКР професійного генезу, що дозволяє визначити ступінь порушення функціональної активності периферичних нервів, нервово-м'язових синапсів та скорочувальну здатність посмугованих м'язів.