Розкрито засади паразитології малярії, визначено фази малярійної інфекції. Висвітлено боротьбу з даним захворюванням, а також особливості його сезонного передавання. Запропоновано епідеміологічну класифікацію випадків малярії. Розглянуто зміни морфології паразитів, пов'язані з впливом хіміотерапевтичних препаратів. Проаналізовано особливості визначення рівня паразитемії, а також оформлення відповіді лабораторії.

Раскрыты основы паразитологии малярии, определены фазы малярийной инфекции. Освещены борьба с данным заболеванием, а также особенности его сезонной передачи. Предложена эпидемиологическая классификация случаев малярии. Рассмотрены изменения морфологии паразитов, связанных с влиянием химиотерапевтических препаратов. Проанализированы особенности определения уровня паразитемии, а также оформления ответа лаборатории.

Ключ. слова: міграція населення, завіз малярії, переносники малярії, ризик передачі, районування території України
Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.48-0(4УКР)

Рубрики:

Епідеміологія малярії

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.421-3(4УКР-9ГАЛ)

Рубрики:

Епідеміологія висипного тифу (епідемічного, вошивого, хвороби Брилля)

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати епідеміологічних досліджень поширення волинської гарячки на території України. На підставі проведених у 1992 - 1999 рр. досліджень 11972 сироваток крові людей різних вікових груп встановлено, що антитіла до збудника волинської гарячки виявлялись на всіх територіях, де здійснювалося обстеження, в середньому в 3,36 % до загальної кількості досліджених сироваток. Ретроспективно виявлено випадки захворювання на волинську гарячку. За підсумками досліджень у 1995 - 1999 рр. 4066 сироваток крові з Львівщини, Волині та з АР Крим (вогнища кліщового рикетсіозу) у 6,22 % виявлено комплементзв'язуючі антитіла до Rochalimaea quintana. Антитіла виявлено у всіх вікових групах, у тому числі у дітей та молоді, що є проявом активного характеру епідпроцесу волинської гарячки на досліджуваних територіях. З метою епідеміологічного вивчення волинської гарячки розроблено та виготовлено з місцевих штамів Rochalimaea quintana два нові антигенні препарати: для реакції зв'язування комплементу та непрямої імунофлуоресценції. Препарати успішно апробовано в лабораторіях та використано для проведення консультативних досліджень на базі лабораторії рикетсійних інфекцій Львівського НДІ епідеміології та гігієни. Аналіз поширення в Україні педикульозу довів, що в даний час рівень ураженості населення педикульозом залишається стабільно високим і не має тенденції до зниження. Зберігається високий рівень ураження дітей шкільного віку головними вошами, збільшились випадки змішаного та одежного педикульозу серед різних груп населення. З метою індикації збудника волинської гарячки в переносниках - головних та

  Скачати повний текст

Досліджено 117 хворих на марсельську гарячку з 2000 - 2008 рр. Вивчено і проведено порівняння клінічних виявлень марсельської гарячки з результатами досліджень Андрєєва М. Ф. та Авєтісової А. С. у 1941 - 1951 роках, які вперше відкрили марсельську гарячку в Криму. В нинішній момент виявляється тяжча клінічна картина і поява атипових форм, які відхиляються від класичної картини марсельської гарячки.

Наведено результати аналізу соціально-демографічної структури 180-ти хворих на геморагічну гарячку з нирковим синдромом з урахуванням видової структури хантавірусів. Серед ідентифікованих хантавірусів найбільш актуальним є вид Hantaan за кількістю виявлених хворих, ураженням дитячого населення і рівномірністю розподілу на території з урахуванням сільської та міської місцевості. Показано, що групами ризику у разі інфікування видами Puumala, Hantaan та Puumala є сукупне населення території, переважно дорослі жителі сільської місцевості. Серед хворих є всі соціально-побутові групи населення з домінуванням осіб без визначеного виду діяльності, школярів і робітників різних спеціальностей.

Після опису півсторіччя тому марсельської гарячки в Севастополі захворюваність знову зареєстровано вздовж Середземномор'я та Чорноморського узбережжя Криму. І захворюваність набуває ендемічного характеру. На півострові сформувався могутній епідемічний потенціал, у разі реалізації якого можна очікувати не тільки підйому захворюваності, формування нових антропургічних осередків, але й поширення з прибережних районів в середину Криму. Проаналізовано епідеміологічні прояви марсельської гарячки на сучасному етапі, проведено районування території Криму за ступенем ризику зараження для людей. Запропоновано відповідні протиепідемічні заходи.

После описания полстолетия назад марсельской горячки в Севастополе заболеваемость вновь регистрируется вдоль Средиземноморья и Черноморского побережья Крыма и приобретает эндемический характер. На полуострове сформировался могучий эпидемический потенциал, при реализации которого можно ожидать не только подъема заболевания, формирования новых антропургических очагов, но и распространения заболеваемости с прибрежных районов внутрь Крыма. В работе представлены эпидемиологические проявления марсельской горячки на современном этапе, проведено районирование территории Крыма по степени риска заражения для людей. Предложены соответствующие противоэпидемические мероприятия.

Проведено клініко-епідеміологічне вивчення випадків завізної малярії в Криму протягом останніх 10-ти років. Малярію діагностовано у 15-ти пацієнтів, які перебували в інфекційному відділенні лікарні № 7 м. Сімферополь. Найчастіше завозили тропічну малярію. Клінічна картина триденної малярії залишається типовою. Відзначено недоліки лікування і хіміопрофілактики в ендемічному осередку. Використання тільки гематошизотропних засобів є причиною рецидивів триденної та овале-малярії. Терапія та хіміопрофілактика стійкої до хлорохіну малярії неефективні. Найбільший ризик завізної малярії становлять мандрівники, які повертаються з ендемічного регіону.

Проведено клинико-эпидемиологическое изучение ввезенной малярии в Крыму напротяжении последних 10-ти лет. Малярия была диагностирована у 15-ти пациентов, которые находились в инфекционном отделении больницы №7 г. Симферополь. Чаще всего завозили тропическую малярию. Клиническая картина трехдневной малярии остается типичной. Отмечены негативные аспекты лечения и химиопрофилактики эндемического сосредоточения. Использование только гематошизотропных средств является причиной рецидивов трехдневной и овале-малярии. Терапия и химиопрофилактика стойкой к хлорохину малярии неэффективны. Малярию необходимо подозревать у всех туристов, которые возвращаются из эндемического региона.

Вивчено трансмісивні вірусні інфекції в Північно-Західному Причорномор’ї та питанням їх комплексної лабораторної діагностики на ендемічних територіях у розрізі специфіки паразитарних систем ендемічних "кліщових" і "комариних" арбовірусних зооантропонозів. Визначено видовий склад членистоногих і птахів, що забезпечують циркуляцію вірусів кліщового енцефаліту Західного Нілу, Сіндбіс, Укуніємі у природних осередках, оцінено епідеміологічний потенціал біотичних об’єктів за показниками вірусофорності векторів чи виявлення антигенів/РНК вірусів в пробах від птахів. Встановлено рівні специфічного імунітету населення як об’єктивні лабораторні показники інтенсивності циркуляції арбовірусів серед жителів регіону. Виявлено випадки інфекцій, зумовлених вірусами Західного Нілу та кліщового енцефаліту, серед сезонних хворих на гарячкові стани нез’ясованої етіології. Надано оцінку серологічним методам - реакції гальмування гемагллютинації, як скринінгового, та імуноферментного аналізу в якості підтверджуючого тесту, за сероепідеміологічної оцінки імуноструктури населення та під час госпітального нагляду за арбовірусними інфекціями. Обгрунтовано доцільність використання молекулярно-генетичних методів для індикації арбовірусів в об’єктах довкілля (полімеразна ланцюгова реакція), а також для генотипування штамів арбовірусів шляхом секвенування геномів ізолятів з подальшим філогенетичним аналізом. Доведено циркуляцію у Північно-Західного Причорномор’ї європейського (західного) генотипу вірусу кліщового енцефаліту, проведено аналіз амінокислотних послідовностей, що виявив наявність чотирьох маркерних амінокислотних заміщень - 67(N), 266(R), 306(V) і 407(R), у доменах II і III ектодомену та трансмембранному сегменті білка оболонки E.

Вивчено епідеміологічні особливості і клінічні вияви марсельської лихоманки на сучасному етапі. Подано порівняльний аналіз захворюваності на марсельську лихоманку в м. Севастополь. Описано акарологічну ситуацію за основним переносником інфекції - південним собачим кліщом R. sunguineus. Проведено клінічне спостереження. Обстежено 125 хворих на марсельську лихоманку. Вперше вивчено гістологічну будову первинного афекту з метою диференціальної діагностики марсельської лихоманки та інших захворювань, чий перебіг супроводжується первинним афектом і висипанням. Рекомендовано застосування препарату ципрофолоксацін з групи фторхінолонів як препарат вибору у разі непереносимості тетрацикліну.

Розглянуто проблеми циркуляції збудників кліщових трансмісивних особливо небезпечних інфекцій у різних ландшафтно-кліматичних зонах Київщини. На підставі поглибленого аналізу флоро-фауністичних і клімато-географічних характеристик проведено зонування території для визначення епізоотологічного потенціалу туляремії, Ку-гарячки, іксодових кліщових бореліозів (ІКБ), гранулоцитарного анаплазмозу людини. Із використанням комплексу сучасних біологічного, бактеріологічного, серологічних, молекулярно-генетичних методів обстежено дрібних ссавців та кліщів, а також проведено серологічні обстеження населення. Встановлено, що найпоширенішим природно-осередковим захворюванням із зазначених вище є ІКБ, за показниками захворюваності населення і бореліофорності векторів, а всі адміністративні території області ендемічні з ІКБ. Вперше доведено в полімеразній ланцюговій реакції циркуляцію на теренах області борелій \i Borrelia afzelii \i0 та \i Borrelia garinii\i0, за цих умов у 7,14 % проб \i Ixodes ricinus \i0 виявлено мікст \i В. afzelii \i0 та \i В. garinii\i0. Доведено циркуляцію на території Київщини \i Anaplasma phagocytophilum\i0. За результатами виявлення специфічних послідовностей ДНК встановлено показник зараженості кліщів збудником гранулоцитарного анаплазмозу людини - 3,19 %. Виявлено циркуляцію на теренах області \i Coxiella burnetii\i0, визначено видовий склад кліщів, які забезпечують трансмісію збудника, показано роль коксієл у формуванні захворюваності населення і ураження осіб з професійних груп ризику. Залишається актуальною для Київщини туляремія, про що свідчать виявлення антигенів і геномів збудника в об'єктах зовнішнього середовища, але серологічно випадків зараження людей не встановлено. Запропоновано алгоритм дослідження кліщів на наявність збудників ОНІ з урахуванням сучасних діагностичних методів їх детекції.

Наведено дані про особливості вірусу омської геморагічної гарячки, поширеність переносників захворювання на території України, а також сучасний погляд на патогенез розвитку захворювання, клінічні прояви і терапію.

Представлены результаты исследований по изучению популяционного иммунитета сельского населения 3-х административных территорий различных ландшафтных зон. Впервые установлена эндемичность исследованных территорий по лихорадке Ку. Проведенные сероэпидемиологические исследования позволили выявить отличия в уровнях серопозитивности к Coxiella burnetii среди сельского населения, которые колебались в обследованных группах населения от 10,2 до 14,8 на 100 тыс. населения.

Изучена зараженность иксодовых клещей (Ixodes persulcatus) возбудителями различных заболеваний на территории Кировской области. Исследовано 322 клеща, собранных в подзоне южной тайги, на наличие ДНК/РНК вируса клещевого энцефалита, Borrelia burgdorferi sensu lato, Borrelia miyamotoi, Anaplasma phagocytophilum, Ehrlichia muris/Ehrlichia сhaffeensis. 48,1 % исследованных клещей были заражены возбудителями каких-либо трансмиссивных заболеваний. Боррелии генокомплекса B. burgdorferi s. l. были выявлены у 45,3 % клещей, B. miyamotoi - у 3,1 %, E. muris - у 12,4 %, вирус клещевого энцефалита - у 1,2 %. Четверть клещей (25,8 %) содержали возбудителей сразу нескольких заболеваний. Двойной микст был зарегистрирован у 36 клещей, тройной - у 5. Из общего числа зараженных клещей (n = 155) самцы составили 56,1 %, а самки - 43,9 %. Кировская область является активным природным очагом трансмиссивных инфекций. Достаточно часто в клеще содержится два или три возбудителя. Необходимо продолжить мониторинг природных очагов с целью разработки более адекватных профилактических мер по борьбе с клещевыми инфекциями.

У лекційному матеріалі наведено сучасні дані про поширеність, захворюваність та смертність від малярії в світі та Україні, етіопатогенетичні, клінічні особливості різних форм малярії, сучасні методи діагностики, лікування та профілактики малярії, а також тактику епідеміологічного нагляду у разі виникнення малярії в Україні. Лекція розрахована на лікарів-інфекціоністів, сімейних лікарів, педіатрів. Матеріали лекції можуть бути корисними для студентів 4 - 6-х курсів вищих медичних навчальних закладів.

Вперше описано маловідомий факт про надання львівськими рикетсіологами Р. Вейглем і Г. Мосінгом у 1930-х рр. допомоги французькому паразитологу Е. Брумпту, який в умовах лабораторії випадково заразився рикетсіями Провацека. Потерпілому колезі до Парижу терміново було доставлено противисипнотифозну сироватку, виготовлену з крові реконвалесцента. Цю невідкладну безкорисливу допомогу розглянуто із сучасних позицій медичної біоетики та традицій вітчизняної деонтології.

Впервые описан малоизвестный факт о предоставлении львовскими рикетсиологами Р. Вейглем и Г. Мосингом в 1930-х гг. прошлого века помощи французскому паразитологу Е. Брумпту, который в условиях лаборатории случайно заразился риккетсиями Провацека. Потерпевшему коллеге в Париж срочно была доставлена противисипнотифозная сыворотка, изготовленная из крови реконвалесцента. Эта неотложная бескорыстная помощь рассмотрена из современных позиций медицинской биоэтики и традиций отечественной деонтологии.

В Оренбургской области, как и в Российской Федерации в целом, геморрагическая лихорадка с почечным синдромом, вызванная вирусом Пуумала, занимает лидирующую позицию среди природно-очаговых заболеваний. Цель работы - выявить эпидемиологические особенности эпидемического процесса геморрагической лихорадки с почечным синдромом среди населения Оренбургского района в сравнении с проявлениями эпидемического процесса этой инфекции на других территориях области. Изучалась заболеваемость в Оренбургском районе Оренбургской области, являющемся территорией размещения отдельных воинских частей. Заболеваемость анализировалась по данным Роспотребнадзора за 1970 - 2014 гг. С 1997 г. выявлена тенденция к снижению заболеваемости в области. Определено начало эпидемического года в сентябре. 7 районов определены как территории риска. Отмечена неблагополучная эпидемиологическая ситуация в соседнем (Переволоцком) с изучаемым районе. Выявлена тенденция к стабилизации заболеваемости в Оренбургском районе и тесная корреляционная связь между заболеваемостью населения Оренбургского и Переволоцкого районов. Отличие сезонности в Оренбуржье от таковой в России в целом объясняется ландшафтными особенностями. Оренбургский и Переволоцкий районы со степным ландшафтом характеризуются развитием эпидемического процесса в схожих условиях. Тенденция к росту заболеваемости населения Переволоцкого района является настораживающим предвестником развития эпидемиологической ситуации в Оренбургском районе, где сегодня эпидситуация благополучная. 2015 г. следует считать годом стабилизации или годом спада заболеваемости. Определена гетерогенность территории Оренбургской области по уровню и многолетней тенденции заболеваемости. Оренбургский район не является территорией риска. Сезонные проявления в районе характеризуются параметрами, специфичными для лесостепных и степных ландшафтов.

В начале 2014 и в 2015 году в Восточной Африке разразилась эпидемия геморрагической лихорадки Эбола (ГЛЭ), а вакцина еще не прошла испытание на людях. Сейчас, менее 2 года спустя, эффективная вакцина была одобрена на 3-м этапе клинических испытаний. Описана разработка вакцины против этой смертоносной инфекции, которая заняла годы, проанализирована настоящая ситуация и предложены методы для предотвращения ГЛЭ в будущем. Эбола является филовирусом, содержащим одноцепочечную негативную нить РНК, окруженную нуклеокапсидом и оболочкой со встроенными гликопротеинами. Выделены 5 видов: Zaire ebolavirus, Sudan ebolavirus, Reston ebolavirus, Tai Forest ebolavirus и Bundibugyo ebolavirus.

Цель исследования - охарактеризовать современную ситуацию по малярии в Астраханской области за 2000 - 2014 гг. Первые данные о маляриогенной ситуации в Астраханской области относят к 1894 г., когда в Астраханской губернии было зарегистрировано 54 952 случая малярии. В Астраханской области за период с 2000 по 2014 гг. зарегистрировано 90 случаев малярии человека, в том числе завозных случаев из стран СНГ - 70 (78 %), вторичных от завозных - 11 (12 %) и рецидивов - 9 (10 %). Географически очаги малярии распределялись таким образом: г. Астрахань - 58 очагов (65 %), в том числе Ленинский район - 27 случаев (46 % от числа всех городских случаев), Кировский и Советский районы - по 15 сл. (по 26 %) и Трусовский район - 1 сл. (2 %), а также проездом через Астрахань - 2 очага (2 %); Астраханская область - 30 очагов (33 %), в том числе Красноярский район - 9 сл. (30 %), Наримановский район - 8 сл. (27 % от числа всех сельских случаев), Ахтубинский район - 5 сл. (17 %), Харабалинский район - 4 сл. (13 %), Черноярский район - 2 сл. (7 %), Лиманский и Камызякский районы - по 1 сл. (по 3 %). Выводы: на территории Астраханской области в течение всего сезона передачи эффективной заражаемости комаров (май - сентябрь) за последние 10 лет отмечались завозные случаи малярии. Максимальное число зарегистрированных случаев завозной малярии было отмечено в 2001 г. - 35 сл. В Астраханской области наиболее часто регистрировалась трехдневная малярия - 94 %. Завоз малярии в регион осуществлялся в 78 % случаев из Азербайджана и Таджикистана. После длительного перерыва в Астраханской области были зарегистрированы новые активные очаги, что свидетельствует о наличии вторичных от завозных случаев малярии, а также появление нового активного очага 1-й степени. Заболевание регистрировалось чаще всего в теплое время года, о чем свидетельствуют показатели заболеваемости - 80 % от числа всех зарегистрированных случаев.